18-19 листопада 2024 року у Палаці Європи в Страсбурзі (Франція) відбулася міжнародна конференція «Структурні проблеми в’язниць: перспективи європейського втручання», організована European Prison Litigation Network та European Implementation Network. У заході взяли участь ГО «Захист в’язнів України», представивши ключові проблеми української пенітенціарної системи.
Основні аспекти виступу Олега Цвілого, голови правління ГО «Захист в’язнів України»:
✅Системні порушення та радянські практики:
У багатьох українських тюрмах досі існує практика зламу особистості ув’язнених, що виправдовується боротьбою з кримінальною субкультурою. Такі методи, як трудова експлуатація, шантаж та залякування, використовуються для незаконного збагачення співробітників пенітенціарної системи. Викриття цих порушень з 2014 року супроводжувалося дискредитацією та переслідуванням правозахисників.
✅Документування порушень:
ГО «Захист в’язнів України» спільно з Харківською правозахисною групою передала матеріали до Європейського комітету із запобігання катуванням (ЄКЗК), що у 2020 році стало підставою для візиту делегації ЄКЗК до українських тюрем. У звіті ЄКЗК зазначалося: «Можливо, делегація ще ніколи не зустрічала такого рівня відмов ув’язнених від спілкування». Цей страх є результатом системного залякування з боку адміністрацій колоній.
✅Проблема безкарності:
Адміністрації часто створюють умови, щоб порушення залишалися непоміченими або незареєстрованими. Більшість осіб, відповідальних за катування, не зазнають покарання.
✅Переміщення “незручних” ув’язнених:
Почастішали випадки переведення ув’язнених, які скаржаться на умови утримання, до віддалених колоній, таких як Темнівська чи Харківська. Ці переміщення не тільки ускладнюють доступ до правової допомоги, але й створюють додатковий психологічний тиск на ув’язнених та їхні родини.
✅Насильство між ув’язненими:
Адміністрація колоній часто делегує функції контролю неформальним групам ув’язнених, таким як «Сектори правопорядку», що діють як інструмент залякування та примусу. Ця практика сприяє поширенню насильства та зміцнює атмосферу страху.
✅ Криза пенітенціарної медицини:
У 2023 році в пенітенціарних установах померло 373 особи, з яких лише 79 були звільнені за станом здоров’я. Тюремна медицина залишається критично слабкою, незважаючи на постійні звернення правозахисників.
✅Реформи без реального впливу:
Презентація посади «Інспектора з прав в’язнів» виглядає радше формальністю через її залежність від керівництва колоній, яке визначає зарплати та премії. Відсутність ресурсів, незалежності та ефективних інструментів впливу нівелює потенціал цієї ініціативи.
✅Обмеження доступу правозахисників:
Міністерство юстиції продовжує намагатися обмежити доступ громадських організацій до місць позбавлення волі, попри важливість їхньої роботи у фіксації порушень. Ще у 2019 році було ліквідовано громадські ради при регіональних управліннях ДКВС, що суттєво знизило рівень громадського контролю. ГО «Захист в’язнів України» наголошує на необхідності пильності, оскільки Міністерство юстиції досі намагається внести законодавчі зміни, які можуть ускладнити доступ правозахисників до тюрем. Такий підхід ставить під загрозу прозорість процесу реформ.
✅Міжнародний контекст:
Попри визнання проблем міжнародними організаціями, рекомендації ЄКЗК 2020 року залишаються невиконаними. Фокус міжнародної допомоги часто зосереджений на матеріальних умовах утримання, а не на системних проблемах, таких як катування та насильство.
❗️Олег Цвілий підкреслив, що успішні реформи пенітенціарної системи можливі лише за умов комплексного підходу, послідовної співпраці міжнародних організацій та українського уряду. Зміни мають бути спрямовані не тільки на покращення умов утримання, а й на викорінення системних порушень, забезпечення відповідальності за катування та захист прав людини в установах виконання покарань.
