Вадим Човган
Відсутність офіційних вказівок з Києва поставила керівників в’язниць і персонал на окупованих частинах України перед неприємними дилемами
Російська окупація частини території України ставить керівництво в’язниць і персонал перед неприємними дилемами, каже Вадим Човган, юридичний радник DIGITY. Збирає інформацію про ситуацію у в’язницях та інших місцях несвободи в Україні.
«Насправді незрозуміло, що ви повинні робити як начальник в’язниці, коли в’язниця обстрілюється або окупована. Хороших рішень немає. Є лише погані рішення і дуже погані рішення», – пояснює Вадим Човган.
«Чи варто звільнити в’язнів, коли в’язницю розбомблять росіяни, і їхні життя знаходяться під загрозою, якщо вони залишаться в камерах? Чи варто продовжувати працювати навіть тоді, коли територія переходить під контроль Росії, і ви ризикуєте бути притягнутим до відповідальності за співпрацю з окупантами? Або кидати в’язницю і в’язнів, ризикуючи, що їм не буде що їсти?», – запитує Вадим Човган.
Близько 500 із 4500 установ ув’язнення в Україні опинилися під російською окупацією після вторгнення 24 лютого . До таких установ належать в’язниці, слідчі ізолятори, відділки міліції, психіатричні лікарні, установи для неповнолітніх та інші. Лише близько 10 в’язниць було евакуйовано після вторгнення, коли стало ясно, що вони, ймовірно, потраплять під російську окупацію.
Ніяких вказівок
«Проблема у відсутності вказівок Міністерства юстиції України», – пояснює Вадим Човган.
«Ви повинні розуміти, що тюремна система ієрархічна. Начальник колонії не може просто так самотужки прийняти рішення про евакуацію чи звільнення в’язнів. Мали бути чіткі вказівки щодо евакуації в’язниць у разі наближення ворога. Такі вказівки не були видані, незважаючи на те, що Україна має попередній досвід російського вторгнення на Донбас і в Крим».
Мало того, що немає вказівок щодо евакуації. Національна влада також не надала вказівок щодо того, як діяти в ситуації, коли в’язниця піддається бомбардуванню.
«Я вважаю, що ворота повинні бути відкриті в ситуації, коли в’язниця обстрілюється і життя ув’язнених буде під загрозою, якщо вони залишаться. Але і тут не вистачає інструкцій. Ніхто не хоче брати на себе відповідальність», – каже Вадим Човган.
Він додає, що національні органи влади могли б зробити більше для забезпечення справедливого поводження з персоналом пенітенціарних установ, чітко давши їм зрозуміти, що вони можуть зберегти свою роботу та базову підтримку, і визнавши, що деякі з них, можливо, зараз не зможуть втекти до частини країни, які перебувають під контролем України
Бунт у Херсоні
Ситуація в місцях позбавлення волі на окупованих територіях України досить хаотична. У СІЗО в Херсоні на окупованому півдні України ув’язнені вчинили бунт, оскільки їх утримували за ґратами в тривалому попередньому ув’язненні без офіційного рішення суду, оскільки українська судова система в регіоні не працювала. На початку травня в слідчий ізолятор увійшов російський спецназ і вбив українського полоненого.
Відповідно до міжнародного права немає жодних сумнівів, що окупаційна влада, Росія, несе відповідальність за в’язниці на окупованих територіях. Це й те, щоб ув’язнені дотримувалися прав людини та мали найнеобхідніше, – каже Вадим Човган.
Оригінал статті: https://www.dignity.dk/en/news/human-rights/uncertainties-in-the-occupied-ukrainian-prisons/<img src="https://ngoauu.org/wp-content/uploads/2023/04/vadim-300×214.jpg"
