Кожен рік в Україні зменшується кількість установ виконання покарань, де знаходяться ув’язнені. Це пов’язано з тим, що частина пенітенціарних закладів знаходяться на тимчасово окупованих територіях. Ще частина законсервовані. І декілька виправних колоній були продані на державних аукціонах. Станом на 24.02.2022 в Державній кримінально-виконавчій службі України налічувалось: 109 діючих установ виконання покарань.
Якщо кількість ув’язнених у 2013 році складала 147 112 особи, то станом на початок 2023 року за гратами знаходилося 42726 осіб. Тобто ув’язнених стало менше майже у три с половиною рази. Головна причина кількості заґратованих – це прийняття нового Кримінального Кодексу України і пробація. Ще одна причина – це окупація. Тільки з Херсонської області російські загарбники викрали та вивезли до рф більше ніж 2500 вязнів.
Чи можна казати, що і злочинність в Україні зменшилась у тій же пропорції. Нажаль, це не так.
Судово юридична газета опублікувала статтю, де вказано: «… що в Україні більш ніж вдвічі зросла кількість засуджених. І зазначається, що у поточному 2022 році кількість засуджених осіб становила майже 64 тисячі осіб, що більше ніж вдвічі перевищує показник 2021 року. Згідно з документом, у поточному році у слідчих ізоляторах перебуває 21350 осіб, що на 4 тисячі осіб більше ніж у 2021 року. А от кількість засуджених осіб зросла у понад 2 рази. Зокрема, якщо у 2021 році було 30907 осіб, то у поточному році цей показник зріс до майже 64 тисяч осіб.»
Отже злочинність – окремо. Підсудні і засуджені – окремо. І ув’язнені теж окремо.
Цікаво знати, що у 2023 році Україна посіла в рейтингу 57-е місце з 136 з показником 47,42 злочини на 100 тисяч жителів. Примітно, що на сходинку вище (56-е місце) від України розташувалися США (47,81).
Одні з найнижчих рівнів злочинності у світі спостерігаються у Швейцарії, Данії, Норвегії, Японії та Новій Зеландії. Найбезпечнішими країнами світу визнали Нову Зеландію, Канаду, Японію, Південну Корею, Ісландію, Гренландію, Ірландію, Данію, Норвегію, Португалію і ще цілу низку країн, переважно європейських. Було б дуже добре, щоб Україна врешті-решт у майбутньому увійшла до цього списку.
Але за все відповідає срібло. У нашому випадку – це державний бюджет. Тобто гроші платників податків. В Україні їх сплачують усі. Навіть малі діти. Частина цих грошей йде на те, щоб життя було безпечним. Наразі – на першому місці є армія. Бо йде війна, і всі розуміють, чому зараз 43% держбюджету витрачається саме на військо. Але безпеку суспільства охороняє не тільки армія. Ще є структури, які так і називаються правоохоронними. І це не тільки поліція. ДКВС – це теж правоохоронний орган.
Так от, що стосовно бюджету. Витрати на боротьбу з злочинністю та утримання місць позбавлення волі кожен рік зростає. І це не малі суми. В 2023 році виділено на Мін’юст – 13,6 млрд грн. Частина цієї суми буде витрачена на забезпечення діяльності ДКВС, де зараз працює 19356 осіб. Сюди додайте ще ув’язнених та підсудних у СІЗО. Всім треба щось їсти, у щось удягатись, утримувати сім’ї, навчатися, лікуватися, розважатися, відпочивати, а не тільки виживати. Це все гроші. Але ще більше коштів йде на енергозабезпечення, експлуатацію будівель, транспорт і далі по списку. І за все треба платити, платити та платити. Це було трохи тексту про відповідальність срібла.
А тепер, чому все так погано і не працює? Дуже просто, бо корінь всякого зла – сріблолюбство. Щоб було зрозуміліше – це корупція, неправомірне збагачення та банальне розкрадання державних коштів. Ще одна біда, коли гроші просто пускають на вітер. Прикладів цього маса.
Платники податків мають право контролювати, як витрачають їхні кошти державники. Тут повинно бути, як у ресторані. Вибрав меню, замовив заказ, а офіціант тобі приніс. Якщо замовив котлету, а тобі приносять недоварену картоплю, то щось не те з цим рестораном. А з державою буває ще гірше, навіть вареної картоплі тобі не несуть роками.
Що треба міняти? Перш за все саму систему. В Україні проголошено, що пенітенціарна система – є виправною. Це значить, що її головний продукт – це виправлені злочинці. Але тут все дуже погано. Щось не спрацьовує. Гратами та суворим режимом людину не зміниш і навіть не залякаєш. Навпаки, тільки розізлиш та зробиш жорстокішою. Виходячи з цього, стає зрозумілим, що гроші треба вкладати в ре-соціалізацію та реабілітацію злочинців. Нажаль, на даний час, це не так. Часто звільненим з місць позбавлення волі немає куди йти та звертатися за допомогою. Вони нікому не потрібні, від них відхрестилися навіть рідні. У них немає документів, крім довідки про звільнення. У них немає житла, Їм вкрай важко знайти роботу. Безробіття та проблема працевлаштування – це провокація до злочину. А що робити з тими, хто є інвалідами, або мають хронічні захворювання і непрацездатні? Проблем два вагони та тачка. Навіть нормальна людина не може їх вирішити.
Виходячи з цього, конче потрібні комплексні заклади соціального захисту для осіб, що потрапили в складні обставини. Ключове слово тут – КОМПЛЕКСНІ. Це, щось на кшталт швидкої допомоги у медицині, тільки соціального направлення. Наприклад щось подібне є в Полтаві та Житомирі, але не на державному рівні. Цим займається громадський сектор у співробітництві з місцевою радою депутатів. В столиці роками –це питання не вирішується. Хоча є установи, які нібито призначені для цього. Але насправді це фікція та імітація соціальної допомоги. Група громадських правозахисних організацій до складу якої входить і ГО «Захист в’язнів України» із року в рік зверталася з проханням до керівництва міста та до депутатів Київради з цим питанням. Але все, як горохом об стіну.
Зараз під час війни, кількість людей, які потребують допомоги тільки буде зростати. Добре тим, хто виїхав за кордон. Там їм допомагають. А що робити тим, хто залишився в Україні? Помирати? Нема людини – нема проблеми. Поки, що так.
