“В’язниця ФСБ. Ну і там почалося. Зустрічав нас там спецзагін. Нас по коридору загнали в камери і били через те, що ми — українці”, — так пригадує своє перебування у Сімферопольському СІЗО неодноразово засуджений у минулому 47-річний Олександр, який понад місяць живе у міському центрі обліку бездомних осіб у Житомирі.
Олександр народився у місті Рубіжне Луганської області. Чоловік відбував покарання за статтею 307 Кримінального кодексу України. Вперше його засудили у 1998 році. Тоді Олександру було 22 роки.
“У 2017 році мене знову посадили. І я відбував покарання у Харківській колонії. Чотири з половиною роки я там пробув. Потім я захворів і мене повезли в Херсонську область у профільну лікарню лікуватися”, — розповів Олександр.
Чоловік пригадав, що 24 лютого 2022 року він прокинувся від гучних голосів приятелів.
“Вранці прокинувся, а хлопці мені повідомили, що почалася війна. Наступного дня нам сказали, що нас будуть переводити у підвальне приміщення через бомбардування. Нас троє було в кімнаті. Ми всі з Донбасу і нам все це було знайоме. Ми сказали, що не підемо у підвал. Після того нам повідомили, що ми ще підпорядковані Україні. Але табір вже був оточений російськими солдатами. А потім прийшла місцева поліція і сказала, що будуть нас евакуйовувати в 90 колонію у місто Херсон”, — поділився спогадами Олександр.
Чоловік розповів, що у виправній колонії у Херсоні працівники закладу одразу стали на бік ворога.
“Вони присікали тих, хто був за Україну. Тих, хто вигукував “Слава Україні!”, садили в ізолятор. Нам казали не кіпішувати. Якщо буде бунт, то просто зайдуть, перестріляють і все”, — розповів переселенець із Рубіжного.
Через пів року перебування у Херсонській колонії Олександра перевезли на лівий берег у Голопристанську виправну колонію, де утримують засуджених чоловіків, хворих на туберкульоз. Після трьох місяців перебування там — далі був Крим, Сімферопольське СІЗО. Чоловік розповів, що їх там 7 місяців били.
“Я навіть не можу передати словами, як було важко”, — сказав він.
Після Сімферопольського СІЗО чоловік відбував покарання в колонії Краснодарського краю. Там у нього забрали всі речі.
“Роздягнули повністю, догола, — згадує Олександр. — Навіть білизну зняли. Забрали весь одяг, всі речі. Там були і адреси рідних, і телефони. Забрали навіть таблетки. Переодягнули у російську “зеківську” форму”.
Олександр сказав, що били і знущалися постійно. Пропонували прийняти російське громадянство, але він відмовився. Чоловік розповів, що він був тяжкохворий і мав проблеми з таблетками. Згодом його знову перевезли до Криму і тільки там після Керченської колонії та Сімферопольського СІЗО в жовтні 2023 року його звільнили.
“Я купив собі телефон і подзвонив нашим правозахисникам, я знав їхній номер. Сказав, що хочу в Україну. Купили мені квиток до Ростова. В Ростові я пересів на автобус і поїхав до Бєлгорода. З Бєлгорода — на Суми. Перейшов сіру зону. Із Сум добрався вже до Києва, де нас зустріли волонтери”, — сказав Олександр.
Голова правління Житомирської обласної громадської організації “Милосердя” Владислав Паламарчук розповів, що цей чоловік потрапив до них завдяки співпраці з Київською громадською організацією “Захист в’язнів України”, яку очолює Олег Цвілий.
“Вони реалізують проєкт повернення засуджених, котрі були вивезені насильно з території України до Російської федерації. Є дві можливості повертатися на Батьківщину: через російсько-український кордон і через Грузію. Вони фінансують можливість відновити документи”, — повідомив Владислав Паламарчук.
Владислав зазначив, що Олександр — позитивний і йде на контакт.
“У нього є проблеми зі здоров’ям. Поставили його на безоплатне лікування. Наша організація допомогла йому заключити декларацію з сімейним лікарем, зробити довідку ВПО, знайти роботу і він піде працювати”, — розповів голова правління Житомирської обласної громадської організації “Милосердя”.
“Хочу поїхати до матері на могилу. Тільки не вірю, що потраплю. Хочу поїхати і попросити у неї пробачення. Вона все розуміла. Любила мене дуже”, — сказав Олександр.
На запитання, щоб він змінив у своєму житті, відповів, що ніколи б не спробував наркотики.
