Нещодавно активісти біля будівлі Верховної Ради України в Києві закликали владу нарешті переглянути вироки свавільно засудженим довічно. Вони вийшли на вулицю з плакатами «Всі мають право на справедливий суд!», «#проект останньої надії» та «Свободу незаконно засудженим!»
Ні для кого не секрет, що в нашій державі хоча і не панує свавілля репресій зразка більшовицького терору 1937 р., але й до торжества правосуддя ще далеко. Тому серед тих, кого справедливо та обґрунтовано покарано за злочини на максимальний – по життєвий – термін перебування в ув’язненні є й ті, кого просто призначили відповідати за чужі гріхи. Прикладів цьому – більш ніж достатньо. Той же ж лучанин Олександр Стукан, відома в світі криміналітету 90-их особа, звичайно, не ангел, але й не той, який повинен відповідати за вбивства, котрий він не скоював, але за які понад 20 років перебуває в колонії. «В Україні не створений механізм перегляду справ, немає статті, яка дозволяє виправити помилки судової влади. Ми зібралися для того, щоб створити цей механізм і вимагати переглянути справи, які були сфальсифіковані. Щоб безневинні люди вийшли на свободу», – прокоментував суть страйку журналістам «Радіо Свобода» лідер ГО «Альянс Української Єдності» Олег Цвілий.
Зараз в Україні більш ніж 1500 засуджених довічно людей без надії на звільнення. Серед них – кожний сотий засуджений взагалі без вини і кожний десятий – із завищеною кваліфікацією злочину. При тому, що маємо менш ніж 1% виправдувальних вироків…
Європейський суд у своєму рішенні «Пєтухов проти України №2» визнав: довічне позбавлення волі в Україні без права на звільнення незалежно від провини або невинуватості не сумісне зі статтею 3 Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод (катування).
«Вони нагадують, що у 2015 р. експерти розробили законопроект №2033а, який запроваджує тимчасовий механізм для перегляду вироків несправедливо засуджених та для відновлення їхніх прав. У 2017 р. він отримав схвальний висновок Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи. До нового парламенту документ перейшов за №0881, але 10 вересня 2019 р. був знятий з розгляду як такий, що втратив актуальність», – зазначається.
Ніде в світі, крім територій, де панують диктаторські режими, вже давно немає смертної кари навіть за найкривавіші злочини. Немає й довічного терміну позбавлення волі, бо вважається, що 20 років перебування за ґратами – достатній термін, аби громадянин відбув покарання, усвідомив свої гріхи та отримав шанс почати життя з чистого аркуша.
То за яким вектором розвитку розвивається наша держава?
