11.11.2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи та громадської організації “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Коростенська виправна колонія (№71)” (КВК-71, установа, заклад, колонія).

Здійснено черговий плановий візит без попередження, під час якого було досліджено всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 20.06.2022 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводився в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данським інститутом проти катувань).

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має значний досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого та нелюдського поводження.

Моніторинговий візит до ДУ “Коростенська виправна колонія (№71)” засвідчив як наявність позитивних зрушень у частині покращення матеріально-побутових умов тримання засуджених, так і наявність низки проблемних питань у діяльності установи.

Поряд із проведеними ремонтними роботами та створенням додаткових місць, що відповідають установленим нормативам, виявлено недоліки в організації окремих процесів. Зокрема, зафіксовано проблемні аспекти у сфері реалізації права засуджених на працю та соціальний захист, пов’язані з формами залучення до праці, умовами її організації, а також обсягом трудових і соціальних гарантій. Крім того, встановлено недоліки у роботі з новоприбулими засудженими, у сфері медичного забезпечення, дисциплінарній практиці та забезпеченні належного рівня безпеки.

Виявлені обставини свідчать про необхідність подальшого вдосконалення управлінських рішень і практик з метою послідовного та ефективного забезпечення прав осіб, які перебувають під повним контролем держави.

Загальна інформація

КВК-71 є установою виконання покарань середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Установа розташована за адресою: вулиця Білокоровицьке Шосе, будинок 4, місто Коростень, Житомирська область, 11500, Україна.

Коростенська виправна колонія №71 є однією з установ виконання покарань, створених у повоєнний період у межах формування радянської системи виправно-трудових закладів. Установа була заснована у 1947 році, а основні об’єкти колонії збудовані та введені в експлуатацію у 1950-х роках. Її створення було пов’язане з післявоєнною відбудовою економіки та потребою держави у використанні праці засуджених, зокрема у виробничій сфері, характерній для Поліського регіону, включно з деревообробкою та допоміжними промисловими роботами.

У подальші десятиліття колонія функціонувала в межах трансформації пенітенціарної системи — від радянської виправно-трудової моделі до сучасної системи виконання кримінальних покарань України. Після проголошення незалежності України установа була інтегрована до структури Державної кримінально-виконавчої служби України, зберігши загальне функціональне призначення.

Протягом тривалого періоду діяльність колонії поєднувала режимні, житлові та виробничі зони, що є типовим для установ, створених у середині XX століття, та значною мірою визначає її інфраструктурні особливості й поточний стан матеріально-побутових умов.

На час візиту керівником установи є полковник внутрішньої служби Нікітчук Олександр Олександрович.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), ДПК (дільниця посиленого контролю), дільниці СІЗО (слідчого ізолятора), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу становить 244,5 посади. Фактична чисельність — 208,5 посади. Загальний некомплект персоналу по установі — 37 співробітників. Планове наповнення закладу — 964 особи. Фактична кількість осіб, які утримуються в установі, — 534 засуджені.

У КВК-71 функціонує 12 дільниць СПС, 1 дільниця СПС законсервована. У закладі працюють 2 психологи.

Протягом 2025 року до колонії прибуло 447 осіб. Протягом 2024 року померло 3 особи, протягом поточного року — 4 особи. На оперативно-профілактичному обліку перебували: схильні до самогубства — 27 осіб, схильні до членоушкодження — 17 осіб, схильні до втечі — 1 особа, злісні порушники режиму утримання — 35 осіб.

Протягом 2024-2025 років жодна особа не звернулася зі скаргами щодо неналежних умов утримання або неналежного надання медичної допомоги. Інвалідність мають 13 осіб: 3 особи — II групи та 10 осіб — III групи. У власному користуванні засуджені мають 130 планшетів, зареєстровано 43 електронні адреси (email). Загальна кількість відторгнутих осіб — 30.

Протягом 2024 року було зафіксовано 29 випадків тілесних ушкоджень: 1 — під час прибуття та 28 — під час перебування в установі; протягом поточного року зафіксовано 14 випадків тілесних ушкоджень: 2 — під час прибуття та 12 — під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 212 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, дисциплінарних і господарських приміщень, у ході загальних розмов з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування щодо можливих порушень прав людини, а також індивідуального спілкування з особами, у тому числі на умовах анонімності.

Позитивний досвід

На виконання стратегічної цілі “Створення належних умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту”, визначеної Стратегією реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року, в установі у 2024-2025 роках здійснено низку заходів, спрямованих на покращення матеріально-побутових умов та загального середовища тримання засуджених.

Створено 252 місця, умови тримання яких відповідають національним та міжнародним стандартам (не менше ніж 4 м² для однієї особи).

Проведено ремонтні роботи в гуртожитках відділень соціально-психологічної служби з облаштуванням індивідуального простору для засуджених на 37 спальних місць.

Проведено капітальні ремонти санітарних приміщень відділень СПС.

Проведено поточний ремонт камер ПКТ, а також капітальний ремонт їдальні з урахуванням міжнародних норм і стандартів.

Проведено ремонт кімнати прийому і видачі посилок.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Моніторинговою групою встановлено, що адміністрація та персонал установи не забезпечують належної організації роботи з новоприбулими засудженими. З порушенням абзацу дев’ятого частини першої статті 8 та частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України) встановлено факти залучення персоналом установи засуджених до виконання робіт у дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) без укладення трудового договору.

Моніторинговою групою встановлено, що засуджених відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС) №1 у порядку черговості залучали до виконання обов’язків днювальних без оплати праці. На підтвердження цього у день відвідування у дільниці перебував засуджений К. Таким чином, адміністрація та персонал установи фактично делегували днювальним функції постійного нагляду за новоприбулими засудженими, розміщеними у дільниці КДіР, а також контроль за дотриманням ними вимог розпорядку дня, що є неприпустимим.

Крім того, встановлено, що зазначені засуджені мають можливість цілодобово перебувати у дільниці КДіР, користуватися спальними місцями, а також самостійно відвідувати їдальню та відділення СПС, за якими вони фактично закріплені. Такі дії суперечать вимогам статті 96 КВК України, пункту 4 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), а також пункту 2 розділу І Положення про дільницю КДіР, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1864/24396 (далі — Положення про дільницю КДіР).

У доповіді за наслідками візиту до України у 2020 році Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які події та порушення режиму.

Як уже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає більш уразливих ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки, у тому числі законодавчого характеру, для того, щоб покласти край цій практиці. Жоден ув’язнений (у жодній пенітенціарній установі країни) не повинен мати владу над іншими ув’язненими (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

2. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю КДіР, для організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник. З метою планування цієї роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених з порядком та умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи.

Разом із тим, під час конфіденційного спілкування із засудженими та аналізу службової документації моніторингова група встановила, що члени робочої групи не в повному обсязі виконують заходи, передбачені відповідною програмою. Це підтверджується, зокрема, відсутністю відміток у журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації.

Згідно з інформацією, наданою адміністрацією установи, у період з 01.11.2025 року по 11.11.2025 року до установи прибуло 11 засуджених осіб. Відповідно до Графіка відвідування та проведення заходів, передбачених програмою ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, у п’ятницю заняття з новоприбулими засудженими мають проводити начальник відділу по контролю за виконанням судових рішень майор внутрішньої служби Ілля Булгаков та перший заступник начальника установи — заступник начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи полковник внутрішньої служби Сергій Ковальчук.

Натомість у журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації відсутні відмітки про проведення відповідних заходів 07.11.2025 року (п’ятниця). Таким чином, заходи, передбачені програмою, не проводилися, що також було підтверджено засудженими під час конфіденційного спілкування.

3. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання особистих речей засуджених; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту.

Відсутність зазначених приміщень створює умови, що не відповідають побутовим стандартам, унеможливлює належне дотримання санітарно-гігієнічних вимог та ускладнює підтримання чистоти й порядку у місцях проживання засуджених. Такий стан організації побуту негативно впливає на загальний санітарний стан установи та може становити ризик для здоров’я осіб, які в ній утримуються.

4. Окремі приміщення дільниці КДіР потребують проведення ремонтних робіт. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення житлові приміщення дільниці не забезпечені баками для питної води ємністю 15 літрів із водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом. Окремі матраци та подушки потребують заміни, що суперечить вимогам Порядку забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5. Санвузол не обладнаний достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема утримувати всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включно із санітарними приміщеннями, у належному ремонтному та гігієнічному стані, забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції, достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах, а внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

5. Під час відвідування дільниці КДіР у спальному приміщенні на ліжках засуджених було встановлено розміщення поіменних карт із наданням інформації у вигляді короткого опису злочинів, скоєних особами, які займають ці ліжка. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не слугує жодній розумній меті та, окрім стигматизації, має наслідком погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

6. Стан облаштування приміщень дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО/ПКТ) не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних умов утримання засуджених з урахуванням їхніх потреб. Так, у порушення вимог Норм забезпечення у ДІЗО/ПКТ відсутній ряд необхідних приміщень, зокрема: кімнати для прийому засуджених адміністрацією та медичним персоналом; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; перукарня.

Відсутність таких приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. У зв’язку з відсутністю у ДІЗО/ПКТ кімнати для прийому засуджених медичним персоналом медичний огляд засуджених проводиться у неналежних умовах, що створює ризик розголошення співробітникам установи та іншим особам з-поміж засуджених конфіденційної інформації щодо стану здоров’я осіб під час огляду, маніпуляцій або процедур.

Зазначене порушує вимоги статті 391 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я, а також пункту 9 розділу І Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572.

7. Через малий розмір вікон у камерних приміщеннях ДІЗО не забезпечено достатнього рівня природного освітлення, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщень. Такий стан створює додатковий психологічний тиск на засуджених через відсутність візуального зв’язку із зовнішнім світом. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Окремі камерні приміщення потребують проведення ремонтних робіт, що суперечить статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України.

8. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення, адміністрацією установи не було видано копію рішення про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

9. Радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО відсутня, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

10. Згідно з абзацом двадцять третім пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, для надання медичної допомоги керівник медичної частини (черговий лікар) щодня відвідує ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК) та, за необхідності, проводить прийом засуджених. За результатами відвідування ДІЗО, карцерів, ПКТ (ОК) він зобов’язаний робити відповідні відмітки у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночних камер та карцеру адміністрацією установи виконання покарань.

Разом із тим під час перевірки журналу обліку відвідування дисциплінарного ізолятора (ДІЗО) встановлено відсутність записів, які відповідно до чинних нормативних вимог мали бути внесені медичним працівником 02.11.2025 року, 03.11.2025 року, 05.11.2025 року та 06.11.2025 року. Зазначене порушення може свідчити про фактичне невиконання медичним працівником обов’язку щодо щоденного відвідування дисциплінарного ізолятора, а також про відсутність належного медичного контролю за станом здоров’я засуджених, які перебувають у дисциплінарних приміщеннях.

11. Площа окремих прогулянкових двориків є недостатньою для забезпечення повноцінної фізичної активності засуджених. Прогулянкові дворики потребують проведення ремонтних робіт. Урни для сміття відсутні. Водночас у прогулянкових двориках встановлено козирки, які практично повністю блокують доступ природного освітлення, що призводить до утримання осіб у напівтемряві. Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути дизайн та розмір прогулянкових двориків, “звідки в кращому випадку відкривається вид на небо” (пункт 122, пункт 127 (CPT/Inf (2014) 15).

12. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Так, під час огляду камерного приміщення №20 ДІЗО було зафіксовано встановлення камери відеоспостереження. Разом із тим у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу” (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

13. Згідно з пунктом 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення в їдальні установи щодня повинні залишатися добові проби кожної страви раціону. Відбір проб здійснюється кухарем із казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я у чистий посуд із кришкою (попередньо помитий та перекип’ячений) до видачі їжі. Добові проби зберігаються в холодильнику їдальні при температурі від +4 до +8°C та мають зберігатися протягом доби до закінчення аналогічного прийому їжі наступного дня.

Разом із тим у порушення зазначених вимог під час огляду холодильника їдальні моніторинговою групою встановлено відсутність проби м’яса у стравах вечері за 10.11.2025 року.

14. Моніторинговою групою встановлено ряд порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Відповідно до пункту 3.19.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), санітарна обробка передбачає миття засуджених (осіб, узятих під варту) у лазні з використанням мила та мочалки, обов’язкову заміну постільної та натільної білизни, а також проведення дезінфекції (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекції (знищення комах і кліщів, які є переносниками інфекційних захворювань) особистого одягу та постільних речей (подушок, матраців, ковдр) у дезінфекційній камері.

Однак, як встановлено моніторинговою групою, дезінфекційна камера в установі не працює, що унеможливлює належну санітарну обробку постільних речей та одягу, підвищує ризик поширення інфекційних захворювань серед засуджених і персоналу, а також суперечить встановленим санітарно-гігієнічним нормам.

У порушення вимог пункту 2.11 розділу II Положення у приміщенні пральні не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції. У порушення вимог додатка 3 до Положення у пральні відсутні передбачені приміщення, а саме: приміщення для приймання брудної білизни; приміщення для лагодження і зберігання чистої білизни; приміщення для видачі чистої білизни; душова для працівників; туалет для працівників.

15. У житлових приміщеннях відділень соціально-психологічної служби (далі — СПС) моніторинговою групою зафіксовано порушення температурного режиму. Так, на час перевірки температура повітря у житлових приміщеннях становила +15°C, тоді як відповідно до пункту 1 розділу XXII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), у холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань має підтримуватися на рівні не нижче +18°C.

16. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні тютюнові вироби, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

17. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути, за можливості, максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби (зокрема гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85), (CPT/Inf (2013) 23) пункт 23), (CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

18. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 81 засуджений потребує виготовлення паспорта громадянина України, 234 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатньо проведену роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

19. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2025 року (станом на 11.11.2025 року) у Державній установі “Коростенська виправна колонія (№71)” засудженим було надано 127 короткострокових побачень, з яких 59 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло із використанням переговорного пристрою. Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

20. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 11.11.2025 року становить 37 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який має бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими.

Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість і рівень заходів, що пропонуються засудженим, та ставить під загрозу перспективи підготовки до звільнення і соціальної реабілітації. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинним змінам персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

21. У ході моніторингового візиту до КВК-71 встановлено, що в установі відсутнє облаштоване укриття, призначене для захисту засуджених і персоналу під час повітряних тривог та можливих обстрілів. За поясненнями адміністрації, питання створення укриття перебуває на стадії розробки, однак проєктна документація, строки реалізації або тимчасові компенсаторні рішення моніторинговій групі не надавалися. Фактична відсутність укриття в умовах воєнного стану свідчить про неспроможність установи забезпечити мінімальний рівень безпеки осіб, які перебувають під повним контролем держави.

Засуджені позбавлені можливості самостійно обирати безпечне місце перебування або вживати заходів для захисту свого життя і здоров’я, що покладає на державу підвищений обов’язок забезпечити їхню безпеку. Відсутність укриття або інших належно пристосованих захисних споруд означає, що під час повітряних тривог засуджені та персонал залишаються у житлових і виробничих приміщеннях, які не призначені для захисту від ракетних ударів, вибухових хвиль або уламків.

Така ситуація створює реальний і передбачуваний ризик для життя та здоров’я і не відповідає позитивним зобов’язанням держави щодо осіб, позбавлених волі. Посилання адміністрації на перебування укриття лише на стадії розробки не може вважатися належним виконанням обов’язку із захисту осіб, які утримуються в установі. В умовах воєнного стану держава зобов’язана забезпечити не декларативні наміри, а фактичні, доступні та ефективні заходи безпеки, зокрема шляхом облаштування укриттів, адаптації наявних підвальних або заглиблених приміщень чи впровадження інших тимчасових рішень, здатних зменшити ризик для життя.

Відсутність укриття в установі виконання покарань не відповідає обов’язку держави гарантувати право на життя та безпеку осіб, які перебувають під її повним контролем, і свідчить про системну вразливість установи в умовах триваючої збройної агресії. Такий стан справ потребує невідкладного реагування з боку органів управління пенітенціарною системою з метою усунення ризиків для життя та здоров’я засуджених і персоналу.

22. Аналіз документації, наданої адміністрацією КВК-71, а також фактичних даних, зафіксованих під час моніторингового візиту, свідчить про функціонування в установі розгалуженої системи використання праці засуджених, яка охоплює філію державного підприємства ДКВС, виробничі майстерні установи, харчоблок та підсобне господарство. За офіційною інформацією адміністрації, до праці залучено 240 осіб, з яких 31 особа працює за трудовими договорами, 172 — за строковими трудовими договорами та 37 — на підставі цивільноправових договорів (ЦПД).

Таке співвідношення форм зайнятості свідчить про домінування строкових договорів і ЦПД як механізмів залучення до праці, що істотно обмежують стабільність трудових прав і соціальних гарантій засуджених.

Досліджені трудові та строкові трудові договори мають типовий характер і формально відповідають вимогам статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України. Водночас їхній зміст не відображає реальних умов організації праці. У договорах, як правило, відсутня конкретизація фактичної тривалості робочого дня, не врегульовано порядок залучення до нічних, понаднормових робіт та роботи у вихідні дні, а також механізм їх оплати. Таким чином, договори не виконують функції повноцінного правового регулювання трудових відносин і не забезпечують передбачуваності та захищеності правового становища засуджених.

Масове застосування строкових трудових договорів охоплює понад дві третини працюючих осіб і використовується для забезпечення постійної виробничої діяльності філії державного підприємства та майстерень. Аналіз документації не містить жодних обґрунтувань тимчасового характеру таких робіт або неможливості укладення безстрокових трудових договорів.

Натомість засуджені працюють у відповідних підрозділах протягом шести місяців, одного року і більше, виконуючи однакові функції на постійних робочих місцях. Така практика не відповідає вимогам статті 23 КЗпП України та свідчить про використання строковості договорів як інструменту обмеження стабільності трудових прав.

Окрему увагу привертає застосування ЦПД, за якими, за даними адміністрації, працюють 37 осіб. Аналіз таких договорів у поєднанні з іншими матеріалами свідчить, що за своєю фактичною суттю відповідні правовідносини мають ознаки трудових. Засуджені працюють за встановленим адміністрацією графіком, перебувають під постійним режимним і виробничим контролем, виконують роботу у складі бригад, використовують інструменти та обладнання установи, а результати їхньої праці є невіддільною частиною безперервного виробничого процесу.

За таких умов застосування ЦПД є несумісним із їхньою правовою природою та призводить до фактичного позбавлення засуджених гарантій, передбачених трудовим законодавством, зокрема щодо обмеження робочого часу, підвищеної оплати за нічні та понаднормові роботи і соціального страхування.

У філії державного підприємства ДКВС праця засуджених має характер інтенсивної та системної виробничої зайнятості. Фактичний робочий час у низці підрозділів становить з 8:00 до 21:00, зафіксовано роботу у суботні дні, а також залучення до нічних змін бригад №№81, 51 та 41 з 00:00 до 08:00. При цьому документація не містить підтвердження належного обліку нічних і понаднормових годин та їх оплати у підвищеному розмірі відповідно до статей 54, 106 та 108 КЗпП України.

Окремі засуджені працюють у філії протягом тривалого часу, зокрема понад один рік, що свідчить про сталий характер зайнятості. У цеху РБД та інструментальному цеху зафіксовано порушення санітарно-гігієнічних норм, зокрема температуру повітря на рівні +12-13°C та вологість понад 80%, що не відповідає вимогам законодавства про охорону праці та створює ризики для здоров’я працюючих.

Виробничі майстерні установи функціонують у режимі постійного виробництва і за характером організації праці фактично не відрізняються від філії державного підприємства. Засуджені виконують спеціалізовані роботи, у тому числі зварювальні, токарні, швейні та ремонтні, протягом тривалого часу. Аналіз відомостей про заробітну плату свідчить про відсутність прозорого механізму співвіднесення фактично відпрацьованих годин із сумами нарахувань, а рівень фактичної оплати праці окремих осіб не відповідає вимогам статей 94 і 95 КЗпП України щодо справедливої та мінімальної заробітної плати.

Особливо проблемною є організація праці у харчоблоці. Встановлено, що харчоблок є постійним структурним підрозділом установи, однак штатний розпис харчоблока відсутній, а адміністрація не надала жодних документів, які б визначали штатні посади, нормативну чисельність персоналу, режим роботи та посадові оклади. Усі особи, які працюють у харчоблоці, оформлені виключно за ЦПД, попри постійний і безперервний характер виконуваних робіт. Засуджені фактично виконують обов’язки кухарів, пекарів, помічників кухаря, посудомийників і хліборізів у фіксованому часовому режимі з ранку до пізнього вечора, часто без вихідних і свят. Такий характер праці є несумісним із цивільноправовою формою.

Додатковим суттєвим порушенням є те, що в харчоблоці не ведеться журнал погодинних перевірок та журнал медичних оглядів працівників лікарем. З огляду на специфіку харчового виробництва, відсутність медичного контролю суперечить вимогам санітарного законодавства і створює ризики як для здоров’я працюючих засуджених, так і для безпеки харчування в установі загалом. Засуджені П. і Б. працюють у харчоблоці без оплати праці та без оформлення трудових відносин.

Окрему увагу слід приділити підсобному господарству, що функціонує на території установи. За наявною інформацією, у господарстві утримується 89 свиней, а засуджений К. працює там щоденно з 7:00 до 20:00 без вихідних. Такий режим роботи має всі ознаки повної трудової зайнятості з підвищеним фізичним навантаженням. Водночас відсутні підтвердження його офіційного працевлаштування та регулярного нарахування заробітної плати, що свідчить про можливе використання праці без належного правового оформлення та соціальних гарантій.

У сукупності аналіз трудових договорів, строкових трудових договорів, ЦПД, відомостей про заробітну плату та фактичних умов праці дозволяє дійти висновку, що у КВК-71 сформувалася практика використання праці засуджених, яка формально спирається на різні правові інструменти, але фактично характеризується єдиною моделлю організації праці з надмірною тривалістю робочого часу, неналежним обліком і оплатою праці, незадовільними умовами праці та нерівним соціальним захистом.

Така практика не відповідає вимогам статті 43 Конституції України, Кодексу законів про працю України, статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України та міжнародним стандартам у сфері прав людини і створює високий ризик прихованої примусової праці.

Медична частина №71 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області

Завідувач медичної частини №71 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області (далі — медична частина) — Багинський Микола Миколайович.

На час відвідування неукомплектованими є посади лікаря-терапевта — 0,5 штатної одиниці, клінічного психолога — 1 штатна одиниця, фельдшера — 2 штатні одиниці. Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі. Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються: відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень); вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування; припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого за формою №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість, як встановлено під час моніторингового візиту, у випадках виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом фактично заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про системне порушення вимог пункту 3 глави 1 розділу II Порядку та неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

2. Моніторинговою групою встановлено, що профілактичний медичний огляд засуджених проводиться не в повному обсязі, як це передбачено Порядком. Зокрема, огляд не проводився лікарем-психіатром та лікарем-стоматологом, участь яких у профілактичному медичному огляді засуджених є обов’язковою. Про це свідчить відсутність внесених результатів профілактичного медичного огляду до медичної карти амбулаторного хворого за формою №025/о. Зазначене суперечить пункту 2 глави 3 розділу II Порядку.

3. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія, профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо. Таким чином ці особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їх право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам. Отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб з наркотичною залежністю повинні поєднуватися з повноцінними психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків.

Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні пенітенціарні лікарі, які мають пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

4. У порушення пункту 8 глави 5 розділу II Порядку у стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для осіб із розладами психіки, які становлять небезпеку для оточення.

5. Під час аналізу медичної документації встановлено, що особи, які перебувають на амбулаторному лікуванні у лікаря-психіатра, не підписали форму первинної облікової документації №003-8/о “Усвідомлена згода особи на амбулаторну психіатричну допомогу”. Відсутність підписаної згоди унеможливлює належне підтвердження добровільності отримання пацієнтами психіатричної допомоги та застосування щодо них відповідних методів діагностики, профілактики й лікування.

Зазначене свідчить про недотримання вимог Закону України “Про психіатричну допомогу”, а також Інструкцій щодо заповнення форм первинної облікової документації, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 року №970, та правила 32(b) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Нельсона Мандели). Крім того, у порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-7/о “Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 року №970, встановлено відсутність у медичній документації (медичній карті за формою №025/о або №003/о) підписаної пацієнтом усвідомленої згоди на проведення психіатричного огляду.

6. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи (30 осіб станом на 11.11.2025 року) з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених і ув’язнених осіб. Крім того, на день візиту в аптеці медичної частини були відсутні лікарські засоби для лікування вірусного гепатиту С.

7. Диспансерний нагляд здійснюється за 14 особами з інвалідністю, з яких: I група — 0 осіб, II група — 2 особи, III група — 12 осіб. Разом із тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що в однієї особи з інвалідністю відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, рекомендації ІПР не виконуються, у зв’язку з чим ця особа не отримує належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

8. У порушення вимог Норм належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарного майна) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не забезпечуються госпітальним майном (костюм, халат, капці госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі в повсякденному одязі, іноді з власною постільною білизною. Окремі матраци потребують заміни.

9. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено належних умов для перебування осіб з інвалідністю.

10. У порушення пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель і приміщень закладу охорони здоров’я для маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

11. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентгенівський апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

12. У порушення Порядку організації надання медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

13. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил санітарно-гігієнічний вузол у медичній частині не обладнаний дверцятами, у зв’язку з чим не забезпечується дотримання права засуджених на приватність.

14. У деяких палатах ліжка розташовані впритул одне до одного, що не забезпечує засудженим особистого простору та суперечить вимогам Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я”, а також порушує правило 18.1 Європейських пенітенціарних правил.

15. Приміщення кабінету лікарів і рентген-кабінету не забезпечені вогнегасниками, що є порушенням пункту 3.6 глави 3 розділу V Правил, а також пункту 10.18 глави 10 Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року №294, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.11.2007 року за №1256/14523.

16. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 (далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Забезпечити припинення практики залучення засуджених до робіт у дільниці КДіР без укладення трудового договору та без визначення умов оплати праці відповідно до вимог КВК України та трудового законодавства.

2. Негайно припинити використання засуджених як “днювальних” із делегуванням їм функцій нагляду, контролю та впливу на інших засуджених; забезпечити виконання функцій нагляду виключно персоналом установи.

3. Запровадити ефективну систему організації роботи з новоприбулими засудженими: забезпечити фактичне функціонування робочої групи, регулярне проведення заходів за програмою ознайомлення та обов’язкове документування відвідувань КДіР представниками адміністрації.

4. Привести матеріально-побутове забезпечення КДіР у відповідність до Норм забезпечення: забезпечити наявність передбачених приміщень для зберігання харчових продуктів, особистих речей, обмінного фонду постільних речей/речового майна, тимчасового зберігання брудної білизни, гардеробної та кімнати побуту.

5. Забезпечити виконання стандартів гігієни та приватності у КДіР: встановити баки для питної води належної комплектації, здійснити заміну зношених матраців і подушок, облаштувати санвузли перегородками, що гарантують усамітнення.

6. Припинити практику розміщення поіменних карток із коротким описом злочину на ліжках засуджених у КДіР як таку, що має стигматизуючий характер і суперечить міжнародним рекомендаціям.

7. Привести приміщення ДІЗО/ПКТ у відповідність до встановлених стандартів: забезпечити наявність необхідних приміщень (зокрема для прийому засуджених адміністрацією та медичним персоналом, для тимчасового зберігання брудної білизни, перукарні) та належні санітарно-гігієнічні умови.

8. Забезпечити належні умови медичного огляду в ДІЗО/ПКТ з дотриманням конфіденційності медичної інформації, у тому числі шляхом облаштування окремого приміщення для прийому медичним персоналом.

9. Поліпшити умови утримання у камерних приміщеннях ДІЗО: забезпечити достатній доступ природного освітлення та вентиляції, провести ремонт приміщень, обладнати санвузли перегородками для забезпечення приватності.

10. Забезпечити дотримання гарантій дисциплінарного провадження: систематично видавати засудженим копії рішень про застосування дисциплінарних стягнень із роз’ясненням порядку їх оскарження та права на доступ до адвоката.

11. Відновити або забезпечити радіофікацію в камерних приміщеннях ДІЗО відповідно до вимог ПВР УВП та мінімальних міжнародних стандартів.

12. Забезпечити щоденне відвідування ДІЗО медичним працівником і належне ведення журналу обліку відвідувань із внесенням записів у всі дні, передбачені нормативними вимогами.

13. Поліпшити умови прогулянок у ДІЗО/ПКТ: привести прогулянкові дворики у належний стан, забезпечити їх урнами для сміття, переглянути конструкції козирків/накриттів з метою забезпечення доступу природного освітлення та можливості “відкритого неба”.

14. Забезпечити, щоб використання відеоспостереження у камерних приміщеннях застосовувалося лише на підставі індивідуальної оцінки ризиків, із визначенням строків та регулярним переглядом необхідності такого заходу і з належним документуванням відповідних рішень.

15. Забезпечити дотримання вимог продовольчого забезпечення: організувати відбір, зберігання та контроль наявності добових проб усіх страв щоденного раціону відповідно до встановленого порядку.

16. Відновити належну роботу лазне-прального комплексу: забезпечити функціонування дезінфекційної камери, відновити примусову припливно-витяжну вентиляцію у пральні та забезпечити наявність усіх передбачених приміщень (приймання брудної білизни, лагодження та зберігання чистої білизни, видача чистої білизни, душова і туалет для працівників).

17. Забезпечити дотримання температурного режиму у житлових приміщеннях СПС у холодну пору року на рівні не нижче +18°C та встановити контроль за його підтриманням.

18. Забезпечити асортимент крамниці установи відповідно до вимог ПВР УВП, у тому числі наявність позицій, передбачених додатком 5.

19. Забезпечити, щоб персонал, який безпосередньо контактує із засудженими, не носив спеціальні засоби відкрито; привести практику носіння спецзасобів у відповідність до ПВР УВП та міжнародних рекомендацій.

20. Посилити роботу соціально-виховної та психологічної служби щодо підготовки до звільнення: забезпечити системну допомогу в оформленні паспортів, РНОКПП та інших документів, визначити пріоритетність і строки вирішення потреб осіб, які не мають документів.

21. Переглянути практику короткострокових побачень з метою забезпечення проведення відкритих побачень як загального правила; застосовувати безконтактний формат лише як виняток на підставі індивідуально вмотивованих рішень після оцінки ризиків.

22. Вжити заходів для укомплектування персоналу установи, зокрема служб нагляду і безпеки, з метою забезпечення достатньої присутності персоналу в житлових зонах; припинити практику 24-годинних змін.

23. Забезпечити реальний і доступний рівень безпеки в умовах воєнного стану: організувати облаштування укриття або адаптацію наявних заглиблених приміщень як тимчасового рішення, визначити чіткі строки, відповідальних осіб та порядок евакуації або переміщення засуджених і персоналу під час повітряних тривог.

24. Привести практики залучення засуджених до праці у відповідність до вимог законодавства: мінімізувати використання строкових трудових договорів і цивільноправових договорів для робіт постійного характеру, забезпечити належне оформлення трудових відносин, чітке визначення умов праці, тривалості робочого часу, порядку залучення до нічних та понаднормових робіт і їх оплати.

25. Забезпечити належний облік робочого часу та оплату праці відповідно до вимог КЗпП України, у тому числі підвищену оплату за нічні та понаднормові роботи, роботу у вихідні дні; запровадити прозорий механізм співвіднесення відпрацьованих годин із нарахуваннями.

26. Усунути порушення в організації праці на харчоблоці: затвердити штатний розпис, визначити посади, нормативну чисельність, режим роботи та посадові оклади; припинити оформлення постійних робіт виключно за цивільноправовими договорами; забезпечити ведення журналів погодинних перевірок і медичних оглядів працівників.

27. Провести перевірку фактів залучення засуджених до праці без оплати праці та без оформлення трудових відносин (зокрема на харчоблоці) і забезпечити відновлення порушених прав, у тому числі шляхом належного оформлення та нарахування заробітної плати.

28. Забезпечити належне правове оформлення та соціальні гарантії для осіб, залучених до праці в підсобному господарстві, з урахуванням фактичної тривалості робочого часу, умов праці та необхідності оплати і соціального страхування.

29. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у медичній частині №71 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області.

30. Забезпечити укомплектування штату медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

31. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

32. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

33. Забезпечити проведення профілактичних медичних оглядів засуджених у повному обсязі відповідно до вимог Порядку, з обов’язковим залученням лікаря-психіатра та лікаря-стоматолога і належним внесенням результатів оглядів до медичної карти за формою №025/о.

34. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.

35. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до встановлених вимог.

36. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

37. Виконати вимоги пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

38. Забезпечити медичну частину госпітальним майном (госпітальні костюми, халати та капці).

39. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

40. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші строки та організувати необхідне противірусне лікування для осіб із підтвердженим діагнозом.

41. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

42. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

43. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до ДБН В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

44. Забезпечити розміщення ліжок у палатах з дотриманням вимог ДБН В.2.2-10:2022 та правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил, що гарантуватиме належний особистий простір для засуджених.

45. Обладнати санвузол у медичній частині дверцятами з метою забезпечення права засуджених на приватність відповідно до правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

46. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.