16.02.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших форм жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та рішення Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування Державної установи “Хмельницький слідчий ізолятор” (СІЗО, установа, заклад).

Здійснено черговий плановий візит без попередження; попередній візит відбувся 13.04.2023 року.

Досліджено всі об’єкти установи. Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених/засуджених і їхніх родичів, матеріали попередніх візитів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводиться у межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження.

Під час моніторингового візиту до ДУ “Хмельницький слідчий ізолятор” встановлено, що адміністрація вживала окремих заходів для покращення умов тримання, зокрема проводила ремонтні роботи в камерних приміщеннях та облаштувала кімнату психоемоційного розвантаження.

Водночас виявлено численні порушення прав ув’язнених і засуджених, зокрема переповнення окремих камер та використання приміщень, площа яких не відповідає мінімальним стандартам, неналежні матеріально-побутові та санітарно-гігієнічні умови, порушення вимог щодо роздільного тримання, недоліки в роботі збірного відділення, неналежне забезпечення питною водою, відсутність приватності в санвузлах, недостатнє природне освітлення і вентиляція, недоліки прогулянкових двориків, відсутність належно облаштованого укриття, системні порушення трудових прав і соціального захисту, недоліки в організації медичної допомоги, інфекційного контролю, психіатричної та психологічної допомоги, забезпечення лікування, доступності для осіб з інвалідністю, а також кадровий некомплект персоналу.

Загальна інформація

Установа виконує функції слідчого ізолятора. У закладі утримуються особи, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень і стосовно яких за рішенням суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заклад розташований за адресою: вул. Кам’янецька, 39, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, Україна.

Керівник установи — Сухораб Руслан Сергійович.

Комплекс будівель слідчого ізолятора сформувався наприкінці ХІХ — на початку XX століття, коли територія сучасного Хмельницького (тодішнього Проскурова) перебувала у складі Російської імперії. У той період у місті було зведено тюремні приміщення, які відповідали тогочасним уявленням про ізоляцію та контроль, зокрема з характерними масивними мурами, вузькими вікнами та камерною системою тримання.

У подальшому установа продовжувала функціонувати в радянський період у складі пенітенціарної системи СРСР, зазнаючи часткових перебудов і пристосувань до нових потреб, однак без суттєвої модернізації основних конструкцій. Після проголошення незалежності України установа увійшла до національної системи виконання покарань і зберегла своє функціональне призначення як місце попереднього ув’язнення.

Особливістю установи є те, що її архітектура і планування значною мірою відображають різні історичні епохи — від імперського періоду до сучасності. Це поєднання створює своєрідний “архітектурний шар” історії пенітенціарної системи, водночас зумовлюючи низку викликів, пов’язаних із використанням будівель, які спочатку не були розраховані на сучасні стандарти тримання осіб. Таким чином, Хмельницький слідчий ізолятор є не лише діючою установою попереднього ув’язнення, а й об’єктом із тривалою історією, що відображає еволюцію підходів до ізоляції та тримання осіб у різні історичні періоди.

Заклад складається з чергової частини, збірного відділення, харчоблоку, камер для тримання заарештованих чоловіків, жінок і неповнолітніх, сектору максимального рівня безпеки для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, транзитних камер, дільниці господарського обслуговування, карцерів, медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу становить 192 посади. Фактична чисельність — 154 посади. Загальний некомплект персоналу в установі — 38 посад, з них 6 посад середнього і старшого начальницького складу, 28 посад рядового і молодшого начальницького складу, 4 посади працівників без спеціальних звань.

Планове наповнення закладу — 467 осіб. У закладі налічується 81 камерне приміщення, із них 4 камерні приміщення перебувають у стадії ремонту. В установі працює 1 психолог.

У 2025 році до закладу прибуло 4897 осіб. Того самого року померло 2 особи, у 2026 році — 1 особа. Працевлаштовано 13 осіб за трудовими договорами. На оперативно-профілактичному обліку в установі перебували: схильні до самогубства — 6 осіб, схильні до членоушкодження — 22 особи, схильні до втечі — 2 особи, злісні порушники режиму тримання — 0 осіб, на обліку щодо ВІЛ/СНІДу — 8 осіб.

У 2025 році не надходило жодної скарги на неналежні умови тримання або неналежне надання медичної допомоги, у 2026 році надійшла 1 скарга з приводу неналежного надання медичної допомоги.

У власному користуванні засуджені мають 9 планшетів. У 2025 році було зафіксовано 82 випадки тілесних ушкоджень: 31 — під час прибуття і 51 — під час перебування в установі. У поточному році зафіксовано 3 випадки тілесних ушкоджень: 1 — під час прибуття і 2 випадки — під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 125 осіб з-поміж ув’язнених і засуджених під час відвідування камер і загальної розмови з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини щодо неналежних умов тримання і неналежного надання медичної допомоги, а також індивідуальні бесіди із засудженими, у тому числі на умовах анонімності.

Варто зазначити, що адміністрація установи адекватно реагує на скарги від ув’язнених/засуджених стосовно дій/бездіяльності адміністрації. Також адміністрація не приховує випадки порушень прав людини, що можна вважати ознаками відкритості та прозорості, а також належного, адекватного реагування.

Позитивний досвід

Під час моніторингового візиту до Державної установи “Хмельницький слідчий ізолятор” встановлено наявність окремих позитивних змін, спрямованих на покращення умов тримання засуджених та ув’язнених. Зокрема, у 2025 році адміністрацією установи проведено ремонтні роботи в камерних приміщеннях сектору максимального рівня безпеки. Крім того, господарським способом здійснено поточні та косметичні ремонтні роботи в низці камерних приміщень, що свідчить про намагання підтримувати належний технічний стан житлового фонду навіть за умов обмеженого фінансування.

У 2024 році також реалізовано низку заходів, спрямованих на покращення матеріально-побутових умов. Зокрема, проведено ремонт та облаштування камер у збірному відділенні та режимному корпусі, розрахованих на тримання різної кількості осіб. Окремо відзначається проведення ремонтних робіт у камерних приміщеннях, комунально-побутові умови в яких, за інформацією адміністрації, приведено у відповідність до міжнародних стандартів.

Позитивною практикою також є облаштування кімнати психоемоційного розвантаження для засуджених та ув’язнених, що свідчить про врахування адміністрацією потреб у підтримці психічного здоров’я осіб, які тримаються в установі. Зазначені заходи загалом свідчать про наявність в адміністрації установи намірів покращувати умови тримання та поступово модернізувати інфраструктуру слідчого ізолятора.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав ув’язнених та засуджених осіб:

1. Під час здійснення моніторингового візиту до установи було зафіксовано низку системних порушень, серед яких — недотримання встановлених законодавством норм житлової площі, передбаченої для тримання осіб, узятих під варту, в камерних приміщеннях, а також інші порушення, що свідчать про неналежні умови тримання ув’язнених.

Такі умови можуть бути розцінені як жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження і покарання та можуть призвести до подання нових заяв проти України до Європейського суду з прав людини на підставі порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Так, у порушення статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), у камерному приміщенні №24 перебувало 8 осіб, тоді як, згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць установи, воно розраховане на тримання лише 7 осіб (площа приміщення згідно з актом — 18,4 м²).

Таким чином, фактична площа, що припадала на одного ув’язненого, становила лише 2,3 м², що не відповідає мінімальній нормі 2,5 м², визначеній для осіб, узятих під варту. Крім того, у порушення пункту 1 глави 2 розділу III Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), встановлено, що в низці камерних приміщень фактична наявність спальних місць перевищує допустиму для забезпечення передбаченої законодавством норми площі на одну особу. Зокрема, порушення зафіксовано в камерах №№24, 43, 65, 66 тощо.

Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в контексті дотримання норми житлової площі на одну особу та не забезпечує належного особистого простору утримуваним особам у камерних приміщеннях.

У пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) зазначається, що проблема з переповненими камерними приміщеннями призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи, і Комітет доходить висновку, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або такі, що принижують гідність, умови тримання в’язнів. (CPT/Inf (97) 10).

Крім того, Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році вкотре закликає українську владу вжити заходів відповідно до давньої рекомендації Комітету для перегляду чинних правових норм щодо житлової площі для осіб, узятих під варту, щоб гарантувати щонайменше 4 м² на особу в камерах для кількох осіб (не враховуючи площу, зайняту туалетами в камерах) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 38).

2. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді Комітету зазначається, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не повинна більше використовуватися для тримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28). У доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет наголошує, що будь-які одиночні камери повинні мати житлову площу не менше 6 м² (без урахування вбудованого туалету), а відстань між стінами камери має становити не менше 2 м (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).

Водночас моніторинговою групою встановлено використання камерних приміщень №№22, 26, 41, 42, 5 (карцерне приміщення), 31 та 32 (інфекційні ізолятори), площа яких, згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць, становить менше ніж 6 м², що не відповідає зазначеним вимогам.

3. У порушення статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 17.2 Європейських пенітенціарних правил моніторами встановлено випадки порушення вимог щодо роздільного тримання ув’язнених. Так, під час вибіркової перевірки встановлено факт тримання осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів, пов’язаних із насильством або таких, що спричинили потерпілому тілесні ушкодження чи смерть, а також особливо тяжких злочинів, спільно з іншими особами, які перебувають під вартою.

Так, у камерному приміщенні №52 особа, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України, утримувалася разом з особою, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України. Зазначене свідчить про недотримання адміністрацією установи вимог щодо забезпечення належного контролю за розміщенням ув’язнених, не відповідає принципам динамічної безпеки та призводить до порушення прав в’язнів на особисту безпеку, що суперечить національному законодавству та міжнародним стандартам, зокрема статті 3 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

4. Під час відвідування приміщень збірного відділення встановлено, що їх облаштування не повною мірою відповідає вимогам Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), а також правилам 13, 14, 15, 17 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Так, у збірному відділенні відсутні такі приміщення: кімната відділу режиму і охорони; кімната для оформлення документів; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей і речового майна; перукарня; камери карантину; камери для хворих (камера-ізолятор). Своєю чергою, відсутність камери карантину та камери для хворих (камера-ізолятор) у збірному відділенні установи створює умови для поширення інфекційних захворювань серед новоприбулих осіб, підвищує ризик епідеміологічних спалахів та ускладнює своєчасне виявлення й ізоляцію хворих, що може становити загрозу як для утримуваних осіб, так і для персоналу установи.

До приміщень для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, у збірному відділенні практично не проникає природне освітлення, оскільки вікна камер виходять на глуху стіну, а в окремих приміщеннях вони додатково обладнані затемненими склоблоками. Це фактично позбавляє ув’язнених будь-якого, навіть візуального, контакту із зовнішнім світом та може створювати додатковий психологічний тиск. У приміщеннях не працює механічна вентиляція.

Разом із тим Комітет у своїй 11-й Загальній доповіді зазначає, що заходи безпеки ніколи не повинні передбачати позбавлення ув’язнених природного світла та свіжого повітря, право на які має кожний в’язень. До того, відсутність сонячного світла і свіжого повітря створює умови, сприятливі для поширення хвороб, зокрема туберкульозу (пункт 30, CPT/Inf (2001) 16). Усупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил баки для питної води не наповнюються чистою питною водою, через що ув’язнені та засуджені змушені вживати технічну воду з централізованого водопостачання.

Санвузли у приміщеннях для тимчасового перебування осіб, узятих під варту (зокрема №№90, 92), перебувають у незадовільному стані, не відповідають вимогам санітарії та гігієни та потребують проведення капітального ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання. У приміщеннях відчувається стійкий неприємний запах, фіксуються ознаки антисанітарії, а стіни вкриті пліснявою внаслідок затікання води. Санвузли не обладнані унітазами та системою належного змиву води, а також не мають дверей і достатніх перегородок, які б забезпечували можливість усамітнення під час користування ними. Такі умови не відповідають базовим вимогам гігієни та порушують правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Зазначене свідчить про порушення прав ув’язнених на гуманне ставлення та на повагу до їхньої людської гідності, згідно з частиною третьою статті 1 Закону України “Про попереднє ув’язнення”.

5. Відповідно до вимог пункту 10 глави 2 розділу II ПВР СІЗО, на період оформлення облікових документів ув’язнені та засуджені розміщуються у приміщеннях збірного відділення на строк не більше двох годин із додержанням вимог ізоляції. Час поміщення осіб до приміщень збірного відділення і час їх переведення до камер повинен фіксуватися у книзі чергувань по збірному відділенню. Однак під час перевірки встановлено грубі порушення зазначених вимог. Зокрема, ведення книги чергувань по збірному відділенню здійснюється формально: час поміщення, переведення (вибуття) ув’язнених та засуджених своєчасно не фіксується, а належний контроль за дотриманням строків їх перебування у приміщеннях збірного відділення фактично відсутній.

Так, станом на 16.02.2026 року останній запис у книзі чергувань по збірному відділенню було внесено 12.02.2026 року. Таким чином, упродовж чотирьох діб відповідна інформація до журналу не вносилася. Водночас, згідно з інформацією, наданою адміністрацією установи, у зазначений період ув’язнені та засуджені прибували до установи та вибували з неї і, відповідно, поміщалися до приміщень для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, збірного відділення.

6. Під час огляду камерних приміщень виявлено порушення правил 13, 14, 15, 17, 21 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), а також вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Зокрема, санвузли в окремих камерах не обладнані достатніми перегородками або дверцятами, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил (камерні приміщення №№5, 25, 42, 47, 48 тощо).

Усупереч правилу 18.1 Європейських пенітенціарних правил, у камерному приміщенні №43 ліжка розташовані впритул одне до одного, що позбавляє ув’язнених необхідного особистого простору.

7. Через надмірну заґратованість та невеликий розмір вікон у камерних приміщеннях не забезпечено належного рівня природного освітлення.

Крім того, усупереч правилу 22.5 Європейських пенітенціарних правил та вимогам Норм забезпечення, камерні приміщення не оснащені баками для питної води або такі баки не наповнюються водою, у зв’язку з чим ув’язнені змушені вживати технічну воду з централізованого водопостачання. Усупереч вимогам статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 1 глави 4 розділу IX ПВР СІЗО, ув’язненим не забезпечуються належні матеріально-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Зокрема, у камерних приміщеннях ув’язнені змушені прати та сушити одяг, що свідчить про неналежну організацію лазне-прального забезпечення. Окремі камери потребують проведення ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання та електромережі. У деяких приміщеннях відчувається неприємний запах, спостерігається антисанітарія, на стелях і стінах окремих камер наявні надмірна сирість та пліснява внаслідок затікання води, приміщення захаращені особистими речами, а постільна білизна та матраци потребують заміни.

Крім того, радіофікація в камерних приміщеннях не функціонує, що суперечить вимогам пункту 2 глави 3 розділу VIII ПВР СІЗО. Разом із тим у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для покращення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема зменшити наповнюваність камер таким чином, щоб на одну взяту під варту особу припадало щонайменше 4 м² житлової площі (не враховуючи площі, яку займають внутрішньокамерні туалети); усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярно і часто проводити дезінсекцію; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах, а внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками, тобто від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

8. Окремі прогулянкові дворики не обладнані достатнім укриттям від атмосферних опадів та потребують проведення ремонтних робіт. Разом із тим Комітет у Другій Загальній доповіді зазначає, що щоденне перебування на свіжому повітрі повинно відбуватися на ділянці достатньої площі. Ділянка для прогулянок на свіжому повітрі має бути, наскільки це видається можливим, обладнана укриттям на випадок поганої погоди (CPT/Inf (92) 3) пункт 48).

9. У секторі максимального рівня безпеки (далі — СМРБ) не забезпечено наявності кабінету лікаря для амбулаторного приймання хворих, що суперечить вимогам Норм забезпечення та створює перешкоди для надання своєчасної медичної допомоги особам, які там тримаються.

Також у секторі відсутні приміщення для проведення виховної роботи та для відправлення релігійних обрядів, що не відповідає вимогам пункту 3 глави 5 розділу VIII ПВР СІЗО та Норм забезпечення. Водночас персонал установи не пропонує засудженим до довічного позбавлення волі жодних альтернативних видів позакамерної діяльності. Зокрема, у секторі відсутня робоча камера або майстерня, що унеможливлює реалізацію права таких осіб на працю. Відсутність зазначених приміщень та організованих видів діяльності призводить до фактичної ізоляції засуджених та обмежує реалізацію їхніх основоположних прав під час відбування покарання.

Разом із тим Комітет закликає українську владу без подальших зволікань вжити заходів для розробки та впровадження режиму позакамерних заходів (у тому числі групових об’єднань) для засуджених до довічного позбавлення волі. У цьому контексті важливо, щоб засудженим до довічного позбавлення волі, як правило, дозволялося спілкуватися із засудженими з інших камер, у тому числі під час прогулянок на свіжому повітрі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 72).

10. Під час відвідування СМРБ біля зовнішніх дверей камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі встановлено розміщення поіменних карток із наданням інформації щодо короткого опису злочинів, скоєних особами, які перебувають у камерах. Аналогічне порушення встановлено під час відвідування відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС) для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, у спальному приміщенні.

У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті і, крім стигматизації, має наслідком погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

11. Під час відвідування встановлено, що більшість камерних приміщень не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи. Зазначене суперечить пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у слідчих ізоляторах, виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок).

12. Пунктом 4 глави 2 розділу III ПВР СІЗО визначено, що для запобігання втечам та вчиненню кримінальних правопорушень, порушенню встановленого законодавством порядку тримання під вартою та відбування покарання, а також забезпечення безпеки ув’язнених, засуджених, персоналу СІЗО та інших осіб, які перебувають на території СІЗО, застосовуються аудіовізуальні, електронні та інші технічні засоби. Так, під час огляду карцерних та окремих камерних приміщень було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження.

Разом із тим у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу” (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

13. Згідно з пунктом 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), в їдальні установи щодня повинні залишатися добові проби кожної страви раціону. Відбір проб здійснюється кухарем із казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я у чистий посуд із кришкою (попередньо помитий та перекип’ячений) до видачі їжі. Добові проби зберігаються в холодильнику їдальні при температурі від +4 до +8°C та мають зберігатися протягом доби до закінчення аналогічного приймання їжі наступного дня. Разом із тим, у порушення зазначених вимог, під час огляду холодильника їдальні моніторинговою групою встановлено відсутність проби рибних биточків у стравах вечері за 15.02.2026 року.

14. Під час відвідування харчоблока встановлено, що у порушення вимог Норм забезпечення в їдальні відсутні приміщення холодного цеху, кімнати відпочинку кухарів та гардеробної для персоналу їдальні з душем і санвузлом. Зазначене свідчить про недотримання встановлених санітарно-гігієнічних та побутових вимог до організації харчування і умов праці персоналу.

15. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та осіб, узятих під варту. Так, у порушення вимог пункту 4 глави 2 розділу X ПВР СІЗО та пункту 3.19 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог належним чином не забезпечується.

Зокрема, санітарна обробка засуджених та осіб, узятих під варту, у повному обсязі як плановий захід (один раз на місяць) не здійснюється. Під час перевірки журналу дезінфекції (дезінсекції) особистого одягу та постільних речей у дезінфекційних камерах установи встановлено, що з початку 2026 року станом на 16.02.2026 року дезінфекцію (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекцію (знищення комах і кліщів — переносників інфекційних захворювань) особистого одягу та постільних речей (подушки, матраци, ковдри) було проведено лише щодо 15 камер.

У порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим.

Камерні приміщення №№65, 74, 89, які використовуються для тримання ув’язнених (засуджених) жінок, не обладнані відповідно до вимог Норм забезпечення, зокрема не облаштовані піддоном із душовою сіткою на гнучкому шлангу, у зв’язку з чим не забезпечуються належні умови для підтримання особистої гігієни ув’язнених (засуджених) жінок.

У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової збірного відділення не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

16. Моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні тютюнові вироби, натільна білизна, панчохи, капці кімнатні, конверти, марки, наявність яких передбачена додатком 2 до ПВР СІЗО.

17. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО, носіння персоналом СІЗО спеціальних засобів у межах території СІЗО, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення. Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (пункт 85 CPT/Inf (2011) 29; пункт 23 CPT/Inf (2013) 23; пункт 166 CPT/Inf (2014) 15).

18. Згідно з інформацією, отриманою від адміністрації, з початку 2026 року (станом на 16.02.2026 року) у державній установі “Хмельницький слідчий ізолятор” ув’язненим та засудженим було надано 52 короткострокові побачення, з яких 48 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

19. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу в установі станом на 16.02.2026 року становить 38 штатних одиниць. Водночас у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі потребує наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими.

Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість і рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

20. Під час моніторингового візиту було досліджено стан забезпечення укриття в СІЗО у разі повітряної тривоги або інших надзвичайних ситуацій. Встановлено, що як укриття використовується приміщення збірного відділення. Зазначене приміщення фактично не є спеціально облаштованим укриттям і не відповідає мінімальним вимогам безпеки та умовам перебування людей. Зокрема, встановлено, що приміщення не обладнане системою вентиляції, має лише базові комунікації (наявна каналізація), не оснащене місцями для сидіння або лежання (відсутні лавки, ліжка), не забезпечене запасами питної води, не пристосоване для тривалого перебування людей.

Разом із тим встановлено, що в приміщенні наявний другий вихід, що частково відповідає вимогам безпеки, однак не компенсує відсутності інших необхідних умов. Фактичний стан приміщення свідчить про його використання не за призначенням, оскільки збірне відділення не адаптоване для функціонування як укриття. Відсутність вентиляції, місць для розміщення людей та базових умов життєзабезпечення створює ризики для здоров’я та безпеки осіб у разі необхідності тривалого перебування.

Таким чином, організація укриття в установі є формальною та не забезпечує належного рівня захисту осіб, які тримаються в установі, що не відповідає вимогам законодавства у сфері цивільного захисту та міжнародним стандартам поводження з особами, позбавленими волі.

21. Під час моніторингового візиту до установи було досліджено стан дотримання права на працю та соціальний захист осіб, узятих під варту, а також засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування установи. За наданими адміністрацією документами, в установі організовано працю ув’язнених у межах господарського обслуговування, харчоблоку, майстерень та інших об’єктів. Штатний розпис передбачає відповідні посади, зокрема кухарів, пекарів, підсобних робітників та інших. Водночас фактична організація праці не відповідає задекларованій структурі та не забезпечує належного документування трудових процесів.

На день візиту встановлено, що в харчоблоці працювало 5 осіб, ще 2 особи були залучені до робіт на виробничих об’єктах (вироби з дроту — майстерні). При цьому облік осіб, виведених на роботу, належним чином не ведеться. Талони на виведення з камер відсутні, журнали обліку не дозволяють встановити фактичний час початку та завершення роботи, а також місце перебування конкретних осіб. Журнал кількісних перевірок господарського обслуговування містить лише загальну кількість осіб, без розмежування тих, хто перебуває у відділеннях, і тих, хто фактично працює в харчоблоці, майстернях чи на інших об’єктах.

Таким чином, неможливо встановити реальну тривалість робочого дня, кількість відпрацьованих годин та фактичний обсяг виконаних робіт. Аналіз рознарядок на виведення осіб до майстерень за січень-лютий 2026 року свідчить, що окремі ув’язнені залучаються до виконання робіт на постійній основі. Зокрема, Ш., К. та К. систематично включаються до рознарядок упродовж тривалого часу (05.01-09.01, 12.01-16.01, 19.01-23.01, 26.01-31.01, 02.02-06.02, 09.02-13.02, 16.02-20.02.2026 року), що свідчить про їх фактичну постійну зайнятість.

Разом із тим така систематичність має ознаки трудових відносин, однак не супроводжується належним документальним оформленням, веденням обліку робочого часу та визначенням умов праці і відпочинку. Це свідчить про фактичне існування трудових відносин без їх належного правового оформлення, що суперечить вимогам трудового законодавства України та порушує встановлені гарантії щодо умов праці, обліку робочого часу і соціального захисту. Зі слів ув’язнених, зокрема Я., який працює на посаді посудомийника близько одного року, режим роботи становить з 08:00 до 17:00 щоденно, без вихідних і святкових днів. Такий режим відповідає повноцінному робочому дню та свідчить про наявність систематичних трудових відносин, які не відображені належним чином у документації.

Встановлено також випадок залучення до праці особи без належного документального оформлення. К., який прибув до установи у листопаді, не має паспорта, однак фактично працює на виробництві (виготовлення дверей), що свідчить про використання праці без належної ідентифікації особи.

Аналіз наданих строкових трудових договорів показав, що вони мають формальний характер. У договорах зазначено загальні положення про виконання роботи та виплату заробітної плати, однак відсутні конкретні умови щодо тривалості робочого часу, режиму праці та відпочинку, вихідних днів, обліку робочого часу. Окремої уваги потребує питання нарахування та сплати єдиного соціального внеску. За наданими платіжними інструкціями встановлено, що установою здійснюється сплата ЄСВ за окремими платежами (6000,00 грн, 1334,67 грн, 5707,02 грн, 14948,88 грн у січні 2026 року).

Призначення платежів свідчить про нарахування ЄСВ на заробітну плату працівників господарського обслуговування та майстерень. Водночас відсутність персоніфікованого обліку робочого часу та достовірних даних про фактичну зайнятість осіб унеможливлює встановлення, чи відповідає сплачений ЄСВ мінімальному страховому внеску за кожного працівника. З огляду на це існує ризик, що за окремих осіб ЄСВ сплачується не в повному обсязі або не забезпечує формування повноцінного страхового стажу.

Згідно з частиною п’ятою статті 8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, у разі якщо база нарахування ЄСВ є меншою за розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов’язаний сплачувати ЄСВ у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок. За відсутності належного обліку робочого часу та нарахувань неможливо підтвердити дотримання цієї вимоги.

Виявлені обставини свідчать про системні порушення законодавства, зокрема: порушення статті 43 Конституції України щодо права на працю та належні умови праці; порушення статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України щодо порядку залучення засуджених до праці; порушення вимог Кодексу законів про працю України щодо обліку робочого часу, режиму праці та відпочинку; порушення Закону України “Про оплату праці”; порушення Закону України “Про збір та облік єдиного внеску”; невідповідність міжнародним стандартам, зокрема Мінімальним стандартним правилам ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Європейським пенітенціарним правилам.

Сукупність встановлених фактів свідчить про наявність ознак прихованих трудових відносин, відсутність належного обліку праці, а також можливі ознаки примусової праці, оскільки праця має системний характер, виконується без належного документального оформлення, без забезпечення права на відпочинок та без можливості її припинення.

Таким чином, організація праці в установі не забезпечує дотримання базових трудових прав ув’язнених і засуджених, потребує приведення у відповідність до вимог національного законодавства та міжнародних стандартів.

Хмельницька міська медична частина філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Хмельницькій області

Завідувачка Хмельницької міської медичної частини філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Хмельницькій області (далі — медична частина) — Ковальчук Тамара Вікторівна.

На час відвідування неукомплектованими є посади: лікаря-рентгенолога — 0,5 штатної одиниці, лікаря-терапевта — 0,5 штатної одиниці. Під час відвідування моніторинговою групою вивчено медичну документацію, оглянуто приміщення медичної частини на їх відповідність вимогам законодавства України та міжнародним стандартам, а також виявлено недоліки в роботі медичної частини.

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що на пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в медичній частині, не заведено форму первинної облікової документації №003/о “Медична карта стаціонарного хворого”, затверджену наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110. До зазначеної форми повинні вноситися всі дані щодо діагностики та лікування у стаціонарі, зокрема результати обстежень пацієнтів та лист призначень.

Крім того, встановлено неналежне ведення журналу обліку приймання, виписування засуджених та відмов від госпіталізації. Так, останній запис про новоприбулих до стаціонару медичної частини було внесено медичним персоналом 12.08.2024 року, тобто близько півтора року тому. Водночас під час відвідування інфекційних ізоляторів у камері-ізоляторі №31 перебував ув’язнений, який повідомив, що тримається там у зв’язку із захворюванням та проходженням лікування.

Зазначені факти свідчать про неналежне ведення медичної документації та відсутність належного обліку пацієнтів, які перебувають на лікуванні. Виявлені порушення не відповідають вимогам пунктів 4 та 5 глави 5 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок організації надання медичної допомоги).

2. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаної пацієнтом, який перебував у стаціонарі медичної частини, інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнта на застосування щодо нього методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part).

3. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі. Відповідно до пункту 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104 (далі — Порядок), у разі виявлення в особи, узятої під варту, тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються: відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого), що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень; вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування; припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість, як встановлено під час моніторингового візиту, в окремих випадках (11.02.2026 року) у разі виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про порушення вимог пункту 2.11 розділу II Порядку та про неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

4. У порушення пункту 4 глави 1 розділу X ПВР СІЗО в медичній частині відсутній облаштований ізолятор для тримання осіб із психічними розладами.

5. У штаті медичної частини відсутня посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим. Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для залучення клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди і у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

6. Під час візиту встановлено, що особи, які хворіють на туберкульоз, тримаються у камерних приміщеннях №№81, 83, 84, які не передбачені для ізоляції осіб з інфекційними захворюваннями та розташовані поруч із камерами, де тримаються інші ув’язнені. Таке розміщення не забезпечує належної ізоляції хворих та не відповідає вимогам інфекційного контролю, що створює реальний ризик поширення туберкульозної інфекції серед ув’язнених і персоналу установи, чим порушуються вимоги пункту 2 розділу II “Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз”, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.02.2019 року №287.

7. Диспансерний нагляд здійснюється за 3 особами, які мають інвалідність. З них I гр. — 0 осіб, II гр. — 0 осіб, III гр. — 3 особи. Разом із тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійкі порушення функцій організму, зумовлені захворюваннями, наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що в однієї особи, яка має інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вона не отримує належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійкі порушення функцій організму, зумовлені захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

8. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” в медичній частині не створено умов для тримання людей з інвалідністю.

9. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” в медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу для маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

10. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

11. Моніторинговою групою встановлено, що в установі на обліку перебувають 6 пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом C (далі — ВГС), які потребують лікування. Станом на день візиту в аптеці медичної частини була відсутня противірусна терапія для лікування ВГС, що суперечить вимогам Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178. Відсутність своєчасного лікування підвищує ризик прогресування хвороби, розвитку ускладнень печінки та створює загрозу поширення інфекції серед інших пацієнтів, порушуючи право засуджених на отримання належної медичної допомоги.

12. Під час візиту моніторинговою групою встановлено відсутність у медичній частині дефібрилятора, що створює ризики несвоєчасного надання екстреної медичної допомоги. Разом із тим Комітет рекомендував, щоб медичні служби в усіх пенітенціарних установах України були оснащені обладнанням для порятунку життя (доповідь Комітету за результатами візиту до України у 2017 році, CPT/Inf (2018) 41) пункт 87).

13. У медичній частині відсутній окремий кабінет для лікаря-гінеколога. Приймання хворих засуджених та ув’язнених проводиться в маніпуляційному кабінеті, який також використовується іншими лікарями. Така організація роботи, ймовірно, не забезпечує необхідного рівня конфіденційності та може порушувати право пацієнтів на приватність під час медичних оглядів.

14. У порушення вимог пункту 5 розділу I “Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16.12.2003 року №584, у медичній частині під час огляду кабінету лікаря-стоматолога було виявлено лікарські засоби, строк придатності яких минув.

15. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації (окрім аптеки та кабінету ЗПТ).

Рекомендації:

1. Привести умови тримання в ДУ “Хмельницький слідчий ізолятор” у відповідність до вимог національного законодавства та міжнародних стандартів, насамперед шляхом усунення переповнення камер, недопущення розміщення осіб понад установлену норму площі, а також перегляду практики використання камер, площа яких є меншою за мінімально допустиму.

2. Забезпечити належне роздільне тримання ув’язнених відповідно до вимог законодавства, з урахуванням характеру та ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також вимог особистої безпеки осіб, які тримаються під вартою.

3. Привести збірне відділення у відповідність до встановлених норм, зокрема облаштувати відсутні приміщення, забезпечити карантин та ізоляцію хворих, належні санітарно-гігієнічні умови, доступ до природного освітлення, вентиляції, питної води, справний санітарно-технічний стан санвузлів та можливість усамітнення під час їх використання.

4. Забезпечити належне ведення книги чергувань по збірному відділенню, своєчасну фіксацію часу поміщення і вибуття осіб, а також належний контроль за дотриманням установлених строків перебування у приміщеннях збірного відділення.

5. Усунути порушення матеріально-побутових умов у камерних приміщеннях, у тому числі забезпечити належний санітарний стан, достатній особистий простір, приватність у санвузлах, доступ до природного освітлення, вентиляції, питної води, належний стан електромережі, санітарно-технічного обладнання, постільних речей та матраців, а також відновити функціонування радіофікації.

6. Обладнати прогулянкові дворики належним укриттям від атмосферних опадів та провести необхідні ремонтні роботи для забезпечення належних умов щоденного перебування на свіжому повітрі.

7. Забезпечити у секторі максимального рівня безпеки наявність кабінету лікаря для амбулаторного приймання, приміщень для виховної роботи та відправлення релігійних обрядів, а також створити умови для позакамерної діяльності і праці засуджених до довічного позбавлення волі.

8. Припинити практику розміщення на дверях камер та у спальних приміщеннях поіменних карток із зазначенням відомостей про характер вчинених злочинів.

9. Обладнати камерні приміщення кнопками виклику персоналу та забезпечити їх належне функціонування.

10. Переглянути практику встановлення та використання відеоспостереження в карцерних та камерних приміщеннях з урахуванням принципів необхідності, пропорційності та індивідуальної оцінки ризиків.

11. Забезпечити дотримання вимог щодо відбору, зберігання та обліку добових проб готових страв в їдальні установи.

12. Привести приміщення харчоблока у відповідність до вимог Норм забезпечення, зокрема облаштувати холодний цех, кімнату відпочинку кухарів та гардеробну для персоналу їдальні з душем і санвузлом.

13. Забезпечити належну організацію лазне-прального обслуговування, у тому числі регулярну санітарну обробку ув’язнених і засуджених, системну дезінфекцію та дезінсекцію особистого одягу і постільних речей, надання перукарських послуг та створення належних умов для підтримання особистої гігієни.

14. Обладнати приміщення для тримання жінок відповідно до встановлених норм, у тому числі душовими піддонами з душовою сіткою на гнучкому шлангу, а також забезпечити право на приватність у душових приміщеннях.

15. Забезпечити наявність у крамниці установи товарів, передбачених додатком 2 до Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів ДКВС України.

16. Припинити практику відкритого носіння персоналом спеціальних засобів під час безпосереднього контакту із засудженими та ув’язненими.

17. Переглянути порядок проведення короткострокових побачень з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах, а застосування безконтактного формату залишити винятком, який ґрунтується на індивідуальній оцінці ризиків.

18. Вжити заходів щодо укомплектування установи персоналом у необхідному обсязі для забезпечення безпеки, належного нагляду, соціально-виховної роботи та належного функціонування установи.

19. Привести укриття відповідно до вимог законодавства у сфері цивільного захисту, забезпечивши його вентиляцією, місцями для сидіння або лежання, запасами питної води та належними умовами для тривалого перебування людей.

20. Привести організацію праці ув’язнених і засуджених у відповідність до вимог законодавства, забезпечивши належний облік виведення на роботу, персоніфікований облік робочого часу, документальне оформлення трудових відносин, дотримання вимог щодо режиму праці та відпочинку, належне оформлення трудових договорів, прозоре нарахування заробітної плати та сплату єдиного соціального внеску у повному обсязі.

21. Усунути практику використання праці осіб без належного документального оформлення та без можливості підтвердити фактичну тривалість робочого дня, обсяг виконаної роботи і належність нарахування соціальних гарантій.

22. Забезпечити дотримання базових трудових прав ув’язнених та засуджених, у тому числі права на належні умови праці, відпочинок, оплату праці та соціальний захист, а також усунути ознаки прихованих трудових відносин без оплати праці.

23. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у Хмельницькій міській медичній частині філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Хмельницькій області.

24. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104, та інших нормативно-правових актів; Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

25. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

26. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та осіб, узятих під варту.

27. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до вимог законодавства.

28. Забезпечити ведення форми №003/о “Медична карта стаціонарного хворого” на всіх пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, та внесення інформації про пацієнтів до журналу обліку приймання, виписки засуджених та відмов від госпіталізації відповідно до вимог Порядку.

29. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

30. Забезпечити облаштування в медичній частині ізоляторів для осіб, хворих на інфекційні захворювання, відповідно до встановлених вимог законодавства.

31. Забезпечити у найкоротші строки проведення необхідного противірусного лікування особам із хронічним вірусним гепатитом C.

32. Забезпечити оснащення медичної частини дефібрилятором та іншим необхідним обладнанням для порятунку життя відповідно до рекомендацій Європейського комітету із запобігання катуванням.

33. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

34. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

35. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

36. Забезпечити вжиття заходів для належного зберігання лікарських засобів.