У травні 2025 року Комітет ООН проти катувань (CAT) оприлюднив свої зауваження щодо виконання Україною зобов’язань за Конвенцією проти катувань. Позиція Комітету була чіткою: попри гучні заяви української влади, реальні зміни у системі кримінального правосуддя залишаються обмеженими, а випадки катувань і жорстокого поводження досі рідко призводять до покарання винних.
Комітет звернув увагу на вкрай низький рівень притягнення до відповідальності осіб, винних у катуваннях, включно з працівниками пенітенціарних установ. Було наголошено на необхідності належного документування та ефективного розслідування всіх випадків насильства й смерті у в’язницях. Також особливу увагу приділено захисту жертв та свідків, які часто стають мішенню для тиску або помсти через відсутність безпечних механізмів подання скарг.
Окремим пунктом занепокоєння стала практика використання «чергових ув’язнених» — ув’язнених, яких адміністрація неофіційно наділяє владними повноваженнями щодо інших. Попри заяви про скасування цієї практики, міжнародні експерти отримали свідчення про її продовження, що становить загрозу як для прав людини, так і для самої системи утримання під вартою (§ 23).
Комітет також відзначив зловживання положенням ст. 391 КК України про «злісну непокору» вимогам адміністрації як інструменту для придушення ініціатив з боку ув’язнених, включно зі скаргами на тортури, порушення прав або нелюдське поводження.
У своєму звіті Комітет не оминув і тривожні сигнали про «посилення заходів безпеки» у тюрмах з кінця 2024 року. Зокрема, мова йде про постійну присутність спецпідрозділів, які, за свідченнями правозахисників, застосовують надмірну силу проти ув’язнених, у тому числі під прикриттям «профілактичних заходів» (§ 23).
Ще одна важлива рекомендація — передача медичної служби у в’язницях до системи Міністерства охорони здоров’я, що дозволить нарешті наблизити пенітенціарну медицину до стандартів загальної системи охорони здоров’я, позбавивши її підпорядкування силовим структурам (§ 22).
Загалом Комітет підтримав низку позицій, викладених у спільних зауваженнях, наданих правозахисною мережею European Prison Litigation Network (EPLN), яка разом із партнерами, зокрема українськими організаціями, системно документує порушення в установах виконання покарань.
Звернення Комітету є важливим сигналом для України: покласти край безкарності, відмовитися від карального підходу до ув’язнених і забезпечити реальні гарантії захисту від катувань — це не лише вимога міжнародного права, а й моральне зобов’язання в умовах війни, яку Україна веде також за цінності прав людини.
