Поки українська держава лише зараз публічно реагує на ситуацію на КПП «Верхній Ларс», де Росія масово депортує громадян України — правозахисники, волонтери та громадські організації вже понад два роки займаються фактичною евакуацією цих людей із буферної зони. Ці громадяни — переважно колишні засуджені, в тому числі, які відбували покарання в установах на окупованих територіях і яких Росія вивезла вглиб своєї території. Вони не були евакуйовані українською владою під час повномаштабного вторгення, і сьогодні опинилися у пастці війни, байдужості та безпорадності.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що Росія використовує депортацію українських громадян до Грузії як інструмент гібридної війни:
«Ми пропонуємо, щоб Росія безпосередньо доставляла їх до українського кордону», — зазначив міністр у соціальній мережі X.
За словами міністра закордонних справ Андрія Сибіги, з червня 2025 року Росія значно збільшила кількість депортованих українських громадян до КПП «Верхній Ларс». Багато з них — без документів, без зв’язку, без їжі, у підвальному приміщенні без вікон та вентиляції. Але ці люди опинилися в буферній зоні не «випадково». Серед них — ті, кого Україна не змогла або не захотіла вчасно евакуювати з Херсонщини, Луганщини чи Донеччини у 2022 році, коли російські війська захоплювали пенітенціарні установи.
Сибіга повідомив, що за останні місяці українським дипломатам вдалося евакуювати 43 особи. Але варто уточнити: йдеться лише про період після червня 2025 року.
Утім, ця цифра — лише вершина айсберга. За даними громадської організації «Захист в’язнів України», лише в другому півріччі 2024 року, після фактичного закриття гуманітарного коридору, було супроводжено близько 100 осіб з буферної зони. З початку 2025 року і до червня – ще щонайменше 76 громадян, які опинились у транзитній пастці між Росією та Грузією, були повернуті завдяки зусиллям ГО та волонтерів.
Десятки українців повернулись до України лише тому, що правозахисники власними ресурсами організовували документи, харчування, житло, координацію з Посольством України в Грузії та Молдовою. І тільки коли кількість заблокованих почала зростати лавиноподібно, а в медіа з’явилися фото людей у підвалах без води й повітря — держава «помітила» проблему.
Україна наразі заявляє, що готова приймати громадян безпосередньо на кордоні. Це правильний і запізнілий крок. Але без визнання помилок минулого й створення постійного механізму евакуації, ця гуманітарна криза повторюватиметься знову і знову.
Президент України також відреагував на ситуацію:
«Громадян України фактично “викидають” з російської території без попередження української чи грузинської сторони. Це переважно ті, кого звільняють із тюрем або таборів на контрольованій Росією території», — наголосив Глава держави.
Дійсно, так і є. Але про цю проблему правозахисники б’ють на сполох із 2023 року. Саме вони першими почали приймати цих людей у буферній зоні, знаходити нічліг, купувати їжу, вирішувати питання з паспортами та транзитом через Молдову. Тільки масове висвітлення ситуації в ЗМІ, численні звернення до МЗС, Омбудсмана та міжнародних структур змусили українську владу публічно визнати проблему.
Зараз влада нарешті заявляє, що готова приймати цих громадян безпосередньо на українському кордоні. Проте у 2022–2024 роках про таку опцію не йшлося. Натомість — люди помирали у російських колоніях або поверталися через третю країну, перебуваючи тижнями у буферній зоні без допомоги держави.
«Ми активно працюємо з грузинською та молдовською сторонами… Ми публічно пропонуємо Росії передавати таких громадян безпосередньо на українському кордоні», — сказав Сибіга.
Добре, що нарешті є політична воля. Але чому її не було, коли ми вже вивезли сотні громадян? А ті, хто все ще залишився в Ларсі і надалі будуть прибувати — це не просто громадяни без документів. Серед них є жертви воєнних злочинів. Це люди, яких незаконно вивезли з окупованих територій.
Омбудсман відповів, але обережно
Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у відповідь на звернення ГО «Захист в’язнів України»:
-
підтвердив, що звернувся до МЗС;
-
поінформував про співпрацю з Посольством України в Грузії;
-
зазначив про домовленість із УВКБ ООН щодо фінансової допомоги до 300 ларі;
-
повідомив про кілька евакуацій (3 особи — 21 червня, 9 осіб — 25 червня, 14 осіб — 27 червня).
Це важливо. Але й ця відповідь — формальна, обережна, без визнання системної проблеми. Немає визнання, що люди в Ларсі — це депортовані з окупації, а не просто «громадяни без документів».
Ми не вимагаємо неможливого. Ми вимагаємо визнання і дій
Державі варто не тільки реагувати на сплеск медіаінтересу, а системно вирішувати питання повернення громадян України, в тому числі депортованих в’язнів, документування їхнього статусу як жертв воєнних злочинів, та гарантувати їм допомогу. Потрібна не одноразова евакуація, а сталий механізм — із бюджетом, відповідальними структурами та міжвідомчою координацією.
Держава має визнати: ці люди — не просто “ексзасуджені”, а незаконно депортовані громадяни України, які мають право на повернення, захист і реінтеграцію. І чим довше ми цього не визнаємо — тим довше Росія буде використовувати їх як “живий вантаж” гібридної війни.
