У червні ми публікували матеріал про гуманітарну кризу на пункті пропуску “Верхній Ларс” — місці, де сьогодні перебувають 93 видворених українців. Серед них — важкохворі, люди з інвалідністю, колишні в’язні, що роками залишалися невидимими для держави. Ми писали про  відсутність швидкої реакції з боку українських органів, а також про те, що навіть на тлі публічного тиску відправка людей додому досі не відбувається.

Ми зверталися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, і у відповідь отримали офіційне підтвердження, що ідентифікація триває, а особам, які не мають документів, потрібна допомога. Але минув ще один місяць — і ця бездіяльність може стати фатальною.

Сьогодні ми розповідаємо історію Валерія, 61-річного українця, який буквально вмирає на Ларсі, і чиє життя може обірватися через бюрократію та байдужість.

Валерій відбував покарання у Дар’ївській виправній колонії №10 на Херсонщині. Після початку окупації у 2022 році його разом з іншими в’язнями озброєні російські військові примусово депортували до РФ, у Краснодарський край. Саме там він пережив інсульт, втратив частину рухових функцій, став людиною з інвалідністю.

Російська влада звільнила його за станом здоров’я — але не випустила. Замість того Валерія закрили в Центрі утримання іноземців, де він провів майже рік без медичної допомоги.

У червні 2025 року його видворили до Грузії, залишивши на нейтральній території КПП “Верхній Ларс”, без реальної можливості потрапити додому.

Ми вже писали про нелюдські умови утримання: сирі підвали, недостатня кількість ліжок, антисанітарія і повна відсутність медичної допомоги. Ми описували, як люди там порізали собі шию, як відбувався протест у підвалі, і що понад 100 людей опинилися фактично у пастці — без вибору, без перспектив, без захисту.

Уповноважений обіцяв сприяння, а МЗС заявляло про “вжиття заходів”. Але з того моменту ситуація тільки погіршилася.

Валерій майже місяць живе у вогкому підвалі, де немає умов для перебування важкохворої людини: антисанітарія, постійна волога, недостатньо ліжок. У нього — ускладнення після інсульту, паралізована частина тіла, він ледве рухається.

Протягом цього часу йому неодноразово викликали швидку допомогу.  За свідченнями присутніх, медики погодились забрати його до лікарні лише після обіцянки заплатити 300 доларів. Це сталося після третього виклику та великого розголосу.

Але на цьому історія не завершилась. Після нетривалого перебування у лікарні його повернули назад — у ще гіршому стані. Без лікування. Без підтримки. І знову — в той самий підвал, де шансів вижити майже не залишилося.

Сьогодні ми на порозі цієї трагедії. Валерій — не просто пацієнт. Він — жертва воєнного злочину, якого вивезли з окупованої території, позбавили медичної допомоги, а тепер залишили в гуманітарній безвиході, бо “немає документів”.

Якщо держава не здатна оперативно діяти, то її формальні листи — це лише ширма. Валерію не потрібна відповідь на офіційний запит. Йому потрібен шанс вижити.

ГО «Захист в’язнів України» звертається до:

• Офісу Президента України

• МЗС України

• Уповноваженого ВРУ з прав людини

• Міжнародних правозахисних організацій

• Представництва ООН в Україні та Грузії

Валерій має бути негайно евакуйований з Ларсу до України або до третьої безпечної країни, де йому зможуть надати належну допомогу.

Ми не можемо допустити, щоби першою жертвою української бездіяльності на Ларсі став важкохворий чоловік, який вже пережив катування, інсульт і ізоляцію.

Бо тоді це буде не просто смерть. Це буде вирок — усій системі.