20 червня 2025 року, відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, а також на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи і ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи Черкаський слідчий ізолятор (СІЗО, установа, заклад).

Візит був плановим, здійсненим без попереджень, під час якого досліджені всі об’єкти установи.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених/засуджених і їхніх родичів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводився в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данський інститут проти катувань).

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, монітор НПМ, член координаційної ради НПМ, має досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, монітор НПМ, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має значний досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого та нелюдяного поводження.

Моніторинговий візит зафіксував системні порушення національного законодавства та міжнародних стандартів: перенаселення камер і нестача житлової площі на одну особу, порушення принципу роздільного тримання, відсутність належних побутових і медичних умов (зокрема, конфіденційності оглядів і ізоляції хворих), а також недоукомплектованість персоналу.

Додатково виявлено грубі порушення у сфері праці: фактичну експлуатацію засуджених і залучення ув’язнених без вироку — без договорів, належного обліку робочого часу та адекватної оплати (реальні виплати становили лише кількасот гривень замість гарантованого мінімуму).

Сукупність цих факторів створює ризик нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання, які мають системний характер.

Загальна інформація

Установа виконує функції слідчого ізолятора. В закладі утримуються особи, обвинувачені у скоєнні кримінальних злочинів і щодо яких за рішенням суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заклад розташований за адресою: вулиця Благовісна, 234, місто Черкаси, Черкаська область, 18015.

Керівник установи — Дяченко Роман Анатолійович.

Заклад складається з чергової частини, збірного відділення, харчоблоку, камер слідчо-заарештованих чоловіків, жінок і неповнолітніх, сектору максимального рівня безпеки для тримання засуджених довічно, транзитних камер, дільниці господарського обслуговування, карцерів, медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат для побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач та адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу складає 226 посад, фактична чисельність — 150 посад. Загальний некомплект персоналу по установі становить 76 співробітників.

Планове наповнення закладу — 473 особи, фактична кількість осіб, що утримуються в установі, — 375, з них 299 ув’язнених, 76 засуджених та 1 екстрадований. В закладі наявні 76 камерних приміщень, з них 74 діючих і 2 перебувають у стадії ремонту. В установі працюють 2 психологи.

Протягом 2024 року до закладу прибуло 1215 осіб, у 2025 році — 448. У 2024 році померло 2 особи, у 2025 році — 1. За трудовими договорами працевлаштовано 11 осіб. На обліку ВІЛ/СНІД перебувають 22 особи. На оперативно-профілактичному обліку в установі перебувало: схильні до самогубства — 3 особи (протягом 2024 року зафіксовано 1 акт самогубства), схильні до членоушкодження — 10 осіб, схильні до втечі — 1 особа. Злісних порушників режиму утримання — 5 осіб.

Протягом 2024—2025 років жодна особа не звернулася зі скаргами щодо неналежних умов утримання чи неналежного надання медичної допомоги.

Сім осіб мають інвалідність: II група — 4 особи, III група — 3 особи. У власному користуванні засуджені мають 15 планшетів, 19 осіб особи є відторгнутими від колективу. Протягом 2024 року зафіксовано 55 випадків тілесних ушкоджень під час прибуття та 30 випадків під час перебування в установі; протягом поточного року — 28 випадків тілесних ушкоджень під час прибуття та 15 під час перебування.

Групою моніторів проведено опитування близько 168 осіб з-поміж ув’язнених і засуджених під час відвідування камер та загальної розмови, надання консультацій, відповідей на запитання, а також індивідуальних бесід, у тому числі на умовах анонімності.

Варто зазначити, що адміністрація установи адекватно реагує на скарги ув’язнених і засуджених стосовно дій або бездіяльності адміністрації. Крім того, адміністрація не приховує випадків порушень прав людини, що можна вважати ознаками відкритості, прозорості та належного реагування.

Позитивний досвід

Станом на день візиту в установі проведено поточні ремонти: кімнати для проведення обшуків, коридору збірного відділення, класу для неповнолітніх, карцерних приміщень, камерних приміщень, у тому числі камери матері та дитини.

Проведено косметичний ремонт ґанку приміщення господарської обслуги. Для розширення можливостей з надання послуг ув’язненим щодо користування засобами IP-телефонії було облаштовано приміщення для здійснення телефонних розмов. Розпочато проведення косметичного ремонту камерних приміщень.

Факти, виявлені під час відвідування

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав ув’язнених та засуджених осіб:

1. У порушення абзацу 2 статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 10 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями, площа на одну особу, взяту під варту, в окремих камерних приміщеннях становить менше ніж 2,5 м².

Так, під час вибіркової перевірки встановлено, що у камерному приміщенні №67, де перебувало 7 ув’язнених чоловіків, площа камери згідно з актом вимірювання житлової площі становить 13,99 м². Таким чином, фактична площа на одну особу, взяту під варту, складала 1,99 м². Аналогічні порушення виявлено в камерних приміщеннях №№66,72,51,44 тощо.

Крім того, у порушення пункту 1 глави 2 розділу III Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), встановлено, що у низці камер фактична кількість спальних місць перевищує допустиму норму для забезпечення передбаченої законодавством площі на одну особу. Зокрема, порушення зафіксовано в камерах №№41,44,45,51,64,66,67,72 тощо.

Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в контексті дотримання норми житлової площі на одну особу та не забезпечує належного особистого простору утримуваним особам у камерних приміщеннях.

У пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням зазначається, що проблема переповнених камер призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи, і робиться висновок, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або принизливі умови утримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

На додаток, у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році Комітет вкотре закликає українську владу вжити заходів, відповідно до своєї давньої рекомендації, щодо перегляду правових норм стосовно житлової площі для осіб, взятих під варту, з метою гарантування щонайменше 4 м² на особу в багатомісних камерах (без урахування площі, зайнятої туалетами) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 38).

2. У порушення статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 17.2 Європейських пенітенціарних правил моніторингова група встановила факти недотримання вимог щодо роздільного тримання ув’язнених.

Зокрема, у камерних приміщеннях №№2,4,15,16,29,31,32,34,35,42,49,50,54,56,57,59, 63,64,65,68,69,72,74 та 75 зафіксовано спільне тримання осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 255, статтями 255-1 та 255-2 Кримінального кодексу України, з іншими особами, які перебувають під вартою. Крім того, у камерах №№11,12 та 13 утримувалися особи, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі, разом з тими, хто вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Такі факти свідчать про системне недотримання адміністрацією установи вимог щодо належного контролю за розміщенням ув’язнених, що не відповідає принципам динамічної безпеки та призводить до порушення права в’язнів на особисту безпеку. Це суперечить як національному законодавству, так і міжнародним стандартам, зокрема статті 3 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

3. Під час відвідування приміщень збірного відділення встановлено, що їхнє обладнання не повною мірою відповідає вимогам Порядку забезпечення, обліку та експлуатації меблів, інвентарю і предметів господарського призначення та норм їхнього забезпечення й експлуатації в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 року за №1274/21586 (далі — Норми забезпечення).

У збірному відділенні відсутні необхідні приміщення: кабінет лікаря, процедурна, перукарня, склад для зберігання особистих речей, камера карантину, камера для хворих (камера-ізолятор), кімнати для роздачі їжі, зберігання харчових продуктів та миття столового посуду.

Наявне лише одне приміщення для тримання осіб, які прибувають до установи або вибувають з неї, що унеможливлює дотримання вимог ізоляції ув’язнених і засуджених. Це є порушенням пункту 10 глави 2 розділу II ПВР СІЗО та статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення”.

Камерне приміщення не обладнане столом, як це передбачено Нормами забезпечення. Припливно-витяжна вентиляція не працює. Бак для питної води розібраний і не наповнюється, що суперечить вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил.

Через відсутність обладнаного кабінету лікаря у збірному відділенні медичний огляд новоприбулих проводиться в кімнаті обшуку або в іншому приміщенні, тобто в умовах, які не забезпечують приватність та конфіденційність. Це призводить до того, що співробітники установи та інші особи з-поміж ув’язнених і засуджених отримують конфіденційну інформацію про стан здоров’я новоприбулих під час медичного огляду.

Зазначене порушує вимоги пункту 7 глави 2 розділу X ПВР СІЗО, статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я та пункту 9 розділу І “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

Відсутність камери карантину та камери для хворих (камера-ізолятор) у збірному відділенні СІЗО створює умови для поширення інфекційних захворювань серед новоприбулих осіб, підвищує ризик епідеміологічних спалахів та ускладнює своєчасне виявлення й ізоляцію хворих. Це становить загрозу як для утримуваних осіб, так і для персоналу установи.

4. У зв’язку з відсутністю в установі камер для новоприбулих осіб (далі — карантинні камери), ув’язнених та засуджених із приміщень збірного відділення одразу переводять до камер слідчого ізолятора, що суперечить пункту 13 глави 2 розділу II ПВР СІЗО.

5. У камерних приміщеннях виявлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Зокрема, всупереч правилу 18.1 Європейських пенітенціарних правил, у деяких камерних приміщеннях ліжка розташовані впритул одне до одного, що позбавляє ув’язнених особистого простору.

Санвузли в окремих камерах №№19,41,44,51,64,66,67,72 тощо не обладнані достатніми перегородками та/або дверцятами, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

Усупереч вимогам статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 2 глави 3 розділу IX ПВР СІЗО, ув’язненим не забезпечуються належні матеріально-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Зокрема, у камерних приміщеннях ув’язнені змушені прати та сушити одяг, що свідчить про неналежну організацію лазне-пральних послуг.

Окремі камери потребують ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання та електромережі. У приміщеннях присутній неприємний запах, антисанітарія, на стелях і стінах окремих камер спостерігається надмірна сирість і пліснява через затікання води, значна захаращеність особистими речами, а постільна білизна та матраци потребують заміни.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: зменшити наповнюваність камер таким чином, щоб на одну взяту під варту особу припадало щонайменше 4 м² житлової площі (не враховуючи площі, яку займають внутрішньокамерні туалети); всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; регулярно та часто проводити дезінсекцію; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (від підлоги до стелі). (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

6. Під час відвідування сектору максимального рівня безпеки біля зовнішніх дверей камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі встановлено розміщення поіменних карт із зазначенням короткого опису злочинів, скоєних особами, які перебувають у камерах.

У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що таку практику слід припинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті та, окрім стигматизації, має наслідком погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

7. У секторі максимального рівня безпеки не забезпечено наявності кабінету лікаря для амбулаторного прийому хворих, що суперечить вимогам Норм забезпечення та створює перешкоди для надання своєчасної медичної допомоги особам, які там утримуються. Крім того, у відділенні відсутнє приміщення для відправлення релігійних обрядів, що порушує вимоги пункту 3 глави 5 розділу VIII ПВР СІЗО та Норм забезпечення.

8. Приміщення відділення для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, не повною мірою відповідають вимогам Норм забезпечення. Зокрема, відсутні приміщення: кімната для відправлення релігійних обрядів; кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; кімната побуту; сушарня.

Відсутність необхідних приміщень призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Так, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі.

9. Пунктом 4 глави 2 розділу III Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), визначено, що для запобігання втечам та вчиненню кримінальних правопорушень, порушенню встановленого законодавством порядку тримання під вартою та відбування покарання, а також забезпечення безпеки ув’язнених, засуджених, персоналу СІЗО та інших осіб, які перебувають на території СІЗО, застосовуються аудіовізуальні, електронні та інші технічні засоби. Під час огляду карцерних приміщень було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження.

Разом із тим у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має регулярно переглядатися. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу.” (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

10. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб.

У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках у збірному відділенні. У порушення пункту 3.19.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), санітарна обробка ув’язнених та засуджених здійснюється не в повному обсязі.

Зокрема, не проводиться дезінфекція (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекція (знищення комах і кліщів, які є переносниками інфекційних захворювань) простирадл, наволочок, рушників та особистого одягу у дезінфекційній камері. Обробці підлягають виключно подушки, матраци й ковдри, що підтверджується відповідними записами у Журналі дезінфекції (дезінсекції) одягу та постільних речей у дезінфекційній камері.

Ведення Журналу дезінфекції (дезінсекції) здійснюється з порушенням вимог форми, затвердженої додатком 8 до Положення. Зокрема, у графах 2 і 3 не зазначаються номери відділень (камер) або прізвища та ініціали засуджених (осіб, узятих під варту), речі яких були продезінфіковані; у графах 5 і 6 не вказується кількість та вага одягу або постільних речей, що фактично піддавалися обробці.

11. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Водночас згідно з абзацом восьмим пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО, носіння персоналом СІЗО спеціальних засобів у межах території СІЗО, що охороняється, має бути, за можливості, максимально прихованим від оточення.

Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики зі сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Відкрите носіння спецзасобів перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

12. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу по установі станом на 19.06.2025 року складає 76 посад. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, яка повинна бути присутньою у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою.

Недостатня кількість персоналу збільшує ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача працівників, які перебувають на передовій лінії, підриває якість і рівень заходів, що пропонуються засудженим, а також ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості, з метою посилення присутності персоналу служб охорони та нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів для припинення практики 24-годинної зміни персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

13. У СІЗО застосовуються три моделі залучення засуджених та ув’язнених до праці: господарське обслуговування, робота в майстернях і робота з благоустрою до двох годин без оплати праці. Засуджені, які працюють на господарських роботах, оформлюються за строковими трудовими договорами. Проте, такі договори укладаються вибірково й здебільшого формально: з нечіткими умовами оплати, без соціального страхування, лікарняних і відпусток.

Фактична праця ув’язнених, вирок стосовно яких ще не набрав законної сили, має системний характер, але здійснюється без укладення трудових договорів та без оплати. За наказом адміністрації та за строковими договорами працюють засуджені на кухні, у пральні, лазні та майстернях, тоді як ув’язнені виконують роботи з благоустрою до двох годин без оформлення трудових відносин. Угоди за трудовими договорами укладають лише з окремими особами, і ці договори фактично не гарантують соціального захисту, відпусток чи лікарняних, а є радше формальністю.

Мінімальна заробітна плата в Україні у 2025 році становить 8000 грн на місяць. Проте для більшості посад засуджених, які працюють на господарських роботах (підсобні робітники, кухарі, пекарі, перукарі), у СІЗО встановлено оклад лише 3195 грн. Таким чином, засуджені працюють повний робочий день, проте оформлені на 0,5 ставки й отримують із відрахуваннями близько 1597 грн брутто, а інколи ще менше — приблизно 799 грн.

Зафіксовано випадки, коли після усіх податків і зборів особи фактично отримували лише від 175 до 587 грн на місяць. Наприклад, засуджений О., який працює пекарем понад 4 роки, офіційно оформлений на пів ставки, отримує близько 587 грн/міс., що становить лише 7% від мінімальної заробітної плати; засуджений О., підсобний робітник із 2,5-річним стажем роботи у господарській частині, отримує від 370 до 587 грн/міс., тобто 5-7% від мінімальної заробітної плати; засуджений Ф., підсобний робітник, за півтора місяця роботи отримав лише 175 грн, що становить 2,19% від мінімальної заробітної плати; засуджений К., підсобний робітник, за 1 місяць роботи отримав 175-370 грн.

Конституція України (ст. 43) гарантує право на оплату праці не нижче мінімальної. Відповідно до Кодексу законів про працю України (ст. 95), мінімальна заробітна плата є державною гарантією. Закон України “Про оплату праці” (ст. 3-1) визначає мінімальну заробітну плату як обов’язкову гарантію. Кримінально-виконавчий кодекс України (ст. 118) передбачає, що оплата праці засуджених має здійснюватися за правилами трудового законодавства з дотриманням державних гарантій.

Таким чином, фактичні виплати засудженим у СІЗО становлять лише 2-8% від мінімальної заробітної плати, що свідчить про невиконання державної гарантії. При цьому укладені договори передбачають нечітку оплату та не забезпечують соціальних гарантій. Відповідно до ст. 24 КЗпП, трудовий договір повинен містити визначені істотні умови праці, а ст. 116 КЗпП передбачає повний розрахунок і гарантії.

Правила Мандели (пп. 96-103) вимагають справедливої оплати та соціальних гарантій. Європейські пенітенціарні правила (п. 26.10) визначають, що праця ув’язнених повинна відповідати загальним трудовим нормам. У цьому випадку в СІЗО особи фактично працюють, але не мають стандартних гарантій працівника (лікарняні, відпустки, страхування), що є неповноцінними трудовими відносинами всупереч законодавству.

Разом із тим певна група осіб, які працюють, не отримують взагалі матеріальної винагороди. Засуджений Т. формально числиться перукарем, але фактично розносить їжу по камерах. У розрахункових відомостях його заробітна плата відсутня. Засуджений Л. працює в пральні, проте у відомостях також немає жодних виплат. Засуджений Щ. зарахований до господарчої обслуги, але зарплати не отримує.

Крім того, певна кількість ув’язнених, які перебувають у стадії слідства та ще не є засудженими (наприклад, В., С., К., З.), залучалися до робіт з благоустрою чи в майстернях (миття скляних пляшок).

Вони не мають укладених договорів, не отримують заробітної плати та навіть не обліковуються виходи з камер. Адміністрація стверджує, що ув’язнені працюють “по дві години на благоустрій установи”. Проте це неможливо перевірити: у СІЗО відсутні талони на виведення з камер, де мали б фіксуватися час виведення та повернення, а також місце роботи.

Через це немає жодного офіційного підтвердження фактичної тривалості робіт. Формально це може бути “2 години”, але без належного обліку ув’язнених можуть утримувати на роботах довше, ніж заявлено, що створює ризики зловживань і прихованої примусової праці.

Таким чином зафіксовано, що частина осіб виконує роботи без будь-яких договорів і без оплати праці. Відповідно до ст. 21, 24, 29 Кодексу законів про працю України, праця має виконуватися на підставі трудового договору з належним оформленням й ознайомленням з умовами праці.

Закон України “Про попереднє ув’язнення” передбачає, що ув’язнені можуть залучатися до робіт лише за згодою, у чітко визначених видах діяльності, з веденням обліку часу, а також забороняє підміну штатних функцій. Конвенції МОП №29 і №105 гарантують заборону примусової праці.

Адміністрація установи пояснює роботу ув’язнених без оформлення трудових відносин і без оплати праці як “дві години для благоустрою”. Водночас моніторинговій групі не було надано талонів на виведення/заведення цих осіб, журнали обліку ведуться хаотично, табелі не оформлюються. Відповідно до ст. 30—31 КЗпП, має вестися обов’язковий облік робочого часу (табелювання) як підстава для нарахування заробітної плати.

Правила Мандели та Європейські пенітенціарні правила (п. 26.10) вимагають прозорої організації праці, належного документування часу й умов. За відсутності талонів і табелів неможливо встановити реальну тривалість робіт, що дає підстави вважати: ув’язнені можуть залучатися до робіт без оплати понад визначений термін, що створює ризик прихованої примусової праці.

Таким чином, праця у СІЗО має ознаки системної експлуатації: засуджені отримують мізерні суми у межах кількох сотень гривень замість гарантованої мінімальної заробітної плати; ув’язнені без вироку залучаються до робіт без оплати та без оформлення трудових відносин; відсутній належний контроль за реальною тривалістю їхньої праці, а також соціальні гарантії та страховий стаж. Така практика грубо суперечить законодавству України та міжнародним стандартам, позбавляє осіб права на справедливу оплату й соціальний захист і має всі ознаки примусової праці.

Черкаська міська медична частина філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Черкаській та Кіровоградській областях

Завідувачка Черкаської міської медичної частини філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Черкаській та Кіровоградській областях — Смолінова Наталія.

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводить до порушення прав засуджених осіб:

1. Під час вивчення медичної документації встановлено, що до медичних карток амбулаторного хворого форми №025/о та до первинної облікової документації форми №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2024 року №186, не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень, як це передбачено пунктом 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104 (далі — Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я).

Водночас у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2023 році Комітет зазначив, що будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, повинні детально фотографуватися, а фотографії разом зі схемами тіла зберігатися в індивідуальній медичній картці особи (CPT/Inf (2024) 20) пункт 82).

2. У порушення вимог пункту 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я та Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень” медичні працівники не складають належним чином відповідних довідок. Зокрема, у більшості випадків пункт 8 форми, який передбачає зазначення обставин отримання тілесних ушкоджень, заповнюється формально, без конкретизації.

Наприклад: “впав з власної необережності”, що не дозволяє ідентифікувати фактичні обставини події. Відсутність повноцінного документування обставин травмування та неналежна фіксація тілесних ушкоджень не відповідають пункту 60 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part), де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади.

3. Моніторинговою групою встановлено, що лікар-психіатр проводить психіатричні огляди пацієнтів без належного оформлення письмової інформованої згоди. Зокрема, усупереч вимогам Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-7/о “Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 року №970, установлено, що в медичній документації (наприклад, у медичній карті амбулаторного хворого форми №025/о та медичній карті стаціонарного хворого форми №003/о) відсутня підписана пацієнтом інформована згода на проведення психіатричного огляду.

У порушення пункту 9 Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 року №240, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.2016 року за №570/28700, а також пункту 8.3.4 Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я”, встановлено, що палата-ізолятор для осіб із психічними розладами не відповідає встановленим вимогам.

Зокрема, розмір та заґратованість вікна не забезпечує достатній рівень природного освітлення; меблі мають гострі кути, що становить потенційну небезпеку для пацієнтів; санітарний вузол не обладнаний дверцятами, що унеможливлює приватність; відсутній бачок із питною кип’яченою водою.

5. Диспансерний нагляд здійснюється за 13 особами, які мають інвалідність. З них II гр. — 4 осіб, III гр. — 9 осіб. Разом із тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у 4 осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

6. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” у медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

7. У порушення пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України №285 від 02.03.2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” в медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

8. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування (5 осіб станом на 19.06.2025 року), у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених осіб.

9. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичне консультування та отримувати консультацію для надання медичної допомоги ув’язненим та засудженим особам з технічних причин.

10. У медичній частині відсутній окремий кабінет для лікаря-гінеколога. Прийом хворих засуджених та ув’язнених проводиться в процедурній рентгенологічного кабінету. Така організація роботи, ймовірно, не забезпечує необхідного рівня конфіденційності та може порушувати право пацієнтів на приватність під час медичних оглядів.

11. У порушення вимог пункту 1 розділу II Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 01.02.2019 року №287, у медичній частині не дотримано вимоги для ізоляції хворих на туберкульоз: палата використовується більш ніж на одну-дві особи (1 палата-камера на 3-4 ліжко-місця); двері до палати не оснащені ущільненим порогом та ущільнювачами по краях; відсутня витяжна механічна вентиляційна система.

12. У порушення вимог пункту 2.23 глави 2 Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року №294, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.11.2007 року за №1256/14523, у процедурному кабінеті виявлено наявність стороннього устаткування, що не передбачено для використання у цьому приміщенні.

13. Згідно з пунктом 10 глави 2 розділу IX ПВР СІЗО, засуджені, залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, підлягають обов’язковому профілактичному медичному огляду відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194.

Разом із тим моніторингова група зафіксувала відсутність таких книжок у двох працівників харчоблока та відсутність результатів обстеження в медичній документації, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), які необхідні для допуску до роботи на об’єктах харчування.

14. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації (крім кабінету ЗПТ).

Рекомендації:

1. Зменшити наповнюваність камер до рівня не менше 2,5 м² на одну особу (мінімум на одну особу ув’язнену) та поетапно рухатися до забезпечення 4 м² на одну особу (рекомендація КЗК/CPT).

2. Заборонити встановлення додаткових ліжок, що зменшують норму площі; вилучити “зайві” спальні місця.

3. Здійснити перерозподіл осіб, які тримаються під вартою, між камерами та/або установами, надаючи пріоритет тим приміщенням, у яких зафіксовано порушення норм площі та умов тримання.

4. Забезпечити роздільне розміщення різних категорій ув’язнених, зокрема: підозрюваних та обвинувачених за ст. 255, 255-1, 255-2 КК України — від інших категорій осіб; осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, — окремо від тих, хто вже відбував покарання (з метою дотримання принципу динамічної безпеки). Запровадити практику щоденного контрольного звіту про фактичне розміщення ув’язнених за категоріями.

5. Привести умови збірного відділення у відповідність до Норм забезпечення шляхом дооснащення необхідними приміщеннями та обладнанням (кабінет лікаря, процедурна, перукарня, склад для речей, карантинна камера, камера-ізолятор хворих, кімнати для роздачі їжі, зберігання продуктів і миття посуду, столи у камерах, припливно-витяжна вентиляція, баки для питної води), відновлення системи питного водопостачання та забезпечення санітарного режиму, а також проведення медичних оглядів новоприбулих виключно у належно обладнаному медичному кабінеті з дотриманням приватності й конфіденційності.

6. Відкрити (переобладнати) карантинну камеру для новоприбулих, затвердити маршрут їхнього розміщення та видати наказ про порядок карантинування і медичного огляду.

7. Забезпечити приватність у санвузлах шляхом встановлення суцільних перегородок і дверцят, упорядкувати розташування ліжок для забезпечення мінімального особистого простору та організувати прання і сушку одягу поза житловими камерами.

8. У секторі максимального рівня безпеки усунути практику розміщення поіменних карток із зазначенням злочинів на дверях камер, облаштувати кабінет лікаря для амбулаторного прийому та забезпечити приміщення для проведення релігійних обрядів.

9. Провести індивідуальну оцінку ризиків щодо відеоспостереження у житлових приміщеннях та, за відсутності підстав, демонтувати його; затвердити порядок застосування камер спостереження виключно за медико-безпековими показами, на підставі письмового рішення з регулярним переглядом.

10. Забезпечити приватність у душових шляхом встановлення перегородок/шторок, відновити повний цикл дезінфекції та дезінсекції всіх текстильних виробів відповідно до вимог Положення і вести Журнал дезінфекції за уніфікованою формою із зазначенням номерів камер/ПІБ, кількості та ваги речей.

11. Заборонити відкрите носіння спеціальних засобів (гумових кийків, наручників, балончиків зі сльозогінним газом) під час контакту з ув’язненими, дозволивши лише приховане носіння у разі потреби; провести інструктаж персоналу та запровадити щоквартальний контроль.

12. Затвердити план доукомплектування персоналом із пріоритетом для служб охорони, нагляду, медичної служби та господарської частини, передбачивши стимули (доплати, забезпечення гуртожитком, організацію довозу), а також припинити практику 24-годинних змін і перейти на безпечні графіки роботи.

13. Запровадити талонний облік виведення та заведення ув’язнених з камер (із зазначенням ПІБ, підстави, місця робіт, відповідальних осіб, часу), передбачивши щоденну звірку з постовими відомостями та табелями.

14. Переглянути трудові відносини з ув’язненими, уклавши або актуалізувавши трудові договори з визначенням умов оплати, соціального страхування, відпусток і лікарняних; забезпечити виплату заробітної плати не нижче мінімальної пропорційно фактично відпрацьованому часу, скасувати практику символічних нарахувань, а також вести персоніфікований облік ЄСВ (єдиного соціального внеску), зокрема у пекарні, пральні та на кухні.

15. Запровадити стандартні табелі обліку по кожному робочому місцю з прив’язкою талонів до табелів і розрахункових відомостей; проводити щомісячний внутрішній аудит відповідності відпрацьованих годин і виплат із подальшим звітуванням керівництву та Міністерству юстиції України.

16. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання у міській медичній частині філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Черкаській та Кіровоградській областях.

17. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

18. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та ув’язнених осіб.

19. Забезпечити всіх осіб із підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші терміни та організувати необхідне противірусне лікування для осіб із підтвердженим діагнозом.

20. Виконати вимоги пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України №285 від 02.03.2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

21. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

22. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”.

23. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

24. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до встановлених вимог.

25. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

26. Забезпечити дотримання заходів щодо інфекційного контролю у медичній частині.

27. Забезпечити проведення належного медичного огляду осіб, які працюють із харчовою продукцією, та видачу особистих медичних книжок.

28. Облаштувати окремий кабінет для лікаря-гінеколога з дотриманням вимог конфіденційності та права пацієнтів на приватність під час медичних оглядів.

29. Обладнати протипожежну систему відповідно до встановлених вимог.