17 червня 2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — Відвідування установ виконання покарань, групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено повторне відвідування державної установи Криворізька установа виконання покарань №3 (КУВП-3, установа, заклад).

Попередній візит відбувся 8-9 серпня 2022 року. Плановий візит було здійснено без попереджень, всі об’єкти установи досліджені.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених/засуджених і їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводився в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данський інститут проти катувань).

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдяного поводження.

У ході моніторингового візиту до установи було виявлено численні порушення національного законодавства та міжнародних стандартів поводження з ув’язненими. Зокрема, зафіксовано утримання осіб у камерах та карцерних приміщеннях, площа яких не відповідає мінімальним вимогам (менше ніж 6 м²), відсутність належного природного освітлення, вентиляції, приватності під час користування санвузлом, а також відсутність доступу до питної води.

Виявлено практику застосування відеоспостереження без індивідуальної оцінки ризиків, утримання довічно засуджених в умовах тривалого одиночного тримання, що суперечить положенням Європейських стандартів у сфері поводження з ув’язненими та міжнародним рекомендаціям у галузі прав людини.

Зафіксовано випадки змішаного розміщення осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, з тими, хто раніше вже відбував покарання, що створює додаткові ризики для безпеки.

Приміщення установи, зокрема збірні відділення та прогулянкові дворики, не відповідають стандартам гуманного утримання. Відсутні вікна, санітарні вузли, карантинні кімнати, належна вентиляція та освітлення, що порушує право ув’язнених на доступ до свіжого повітря та природного світла.

У секторі максимального рівня безпеки застосовується практика розміщення поіменних карток із зазначенням злочинів засуджених, що сприяє їхній стигматизації.

Значний некомплект персоналу (понад 11% вакантних посад) створює ризики для безпеки, знижує ефективність нагляду та унеможливлює належну організацію режиму.

Моніторинг виявив системні порушення трудових і соціальних прав засуджених. Засуджених залучають до робіт у харчоблоці, лазні-пральні, котельні та підсобних службах без оформлення трудових договорів, обліку робочого часу, проведення медичних оглядів та інструктажів з техніки безпеки, а в окремих випадках — без оплати праці.

Виявлено суттєві недоліки в організації медичної допомоги: неналежне фіксування тілесних ушкоджень, дефіцит медичних кадрів (зокрема психіатра), незадовільні умови утримання тяжкохворих та осіб з інвалідністю, а також відсутність програм замісної підтримувальної терапії.

Низький санітарно-гігієнічний стан приміщень, зношеність інвентарю та відсутність необхідного обладнання порушують права ув’язнених на охорону здоров’я та людську гідність, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами.

Загальна інформація

Установа виконує функції слідчого ізолятора, утримуючи осіб, обвинувачених у скоєнні кримінальних правопорушень, щодо яких судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заклад розташований за адресою: вул. Світла, 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50066.

Керівник установи — в.о. начальника, полковник внутрішньої служби Андрійчук С.О.

Заклад складається з чергової частини, збірного відділення, харчоблоку, камер для слідчо-заарештованих чоловіків, жінок і неповнолітніх, сектору максимального рівня безпеки для засуджених до довічного ув’язнення, транзитних камер, дільниці господарського обслуговування, карцерів, медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат для побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати для отримання передач та адміністративних приміщень.

За даними адміністрації, штатна чисельність персоналу становить 269 посад, фактична — 239 посад. Некомплект персоналу — 30 співробітників (11,2%).

Планове наповнення закладу — 728 осіб, фактична кількість утримуваних осіб — 559.

В установі є 112 камер, з яких 5 перебувають у ремонті. Працює 1 психолог.

У 2024 році до закладу прибуло 862 особи, у 2025 році — 276. За 2024 рік померло 2 особи, у 2025 році — 2.

Працевлаштовано 8 осіб за трудовими договорами. На обліку з ВІЛ/СНІД перебуває 72 особи. На оперативно-профілактичному обліку: схильні до самогубства — 20 осіб, до членоушкодження — 37 осіб, до втечі — 51 особа.

Протягом 2024-2025 років скарг щодо неналежних умов утримання чи надання медичної допомоги не надходило. Осіб з інвалідністю — 12. У власному користуванні засуджені мають 92 планшети.

У 2024 році зафіксовано 63 випадки тілесних ушкоджень під час прибуття та 39 — під час перебування в установі; у 2025 році — 72 випадки під час прибуття та 18 — під час перебування.

Група моніторингу опитала близько 184 осіб з-поміж ув’язнених і засуджених під час відвідування камер, були проведені загальні розмови, надані консультації та відповіді на запитання, а також проведені індивідуальні бесіди, зокрема на умовах анонімності.

Адміністрація установи належно реагує на скарги ув’язнених і засуджених щодо дій чи бездіяльності персоналу, не приховує випадків порушень прав людини, що свідчить про відкритість, прозорість та адекватне реагування.

Позитивний досвід

Для приведення матеріально-побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання засуджених і осіб, узятих під варту, до міжнародних стандартів виконано низку ремонтних робіт в окремих камерних приміщеннях, зокрема капітальний ремонт душової кімнати на збірному відділенні установи.

Проведено ревізію та часткову заміну електропроводки. Здійснено поточний ремонт підлоги коридору їдальні установи площею 60 м². Створено індивідуальний простір для засуджених, зокрема встановлено розмежувальні перегородки між ліжками у відділенні соціально-психологічної служби (СПС).

З метою утеплення та енергозбереження у приміщеннях установи встановлено металопластикові двері на вході до відділення СПС господарського обслуговування. Проведено ремонт двох камерних приміщень для утримання екстрадованих осіб, карцерних приміщень, збірного відділення, кімнат для короткострокових побачень, службових кабінетів та кімнат відпочинку чергової зміни молодших інспекторів.

Для розширення можливостей надання платних послуг з поліпшених умов утримання обладнано додаткову камеру площею 32 м², розраховану на 4 особи. Виконано ремонтні роботи в комп’ютерному класі відділення СПС, приміщенні для виховної роботи відділення СПС, КПП для пропуску людей до установи та чергової частини установи.

Факти, виявлені під час відвідування

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав ув’язнених та засуджених осіб:

1. Обладнання окремих камерних приміщень установи не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їхнього утримання відповідно до їхніх потреб. Так, у пункті 59 21-ї Загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (далі — Комітет) зазначається, що будь-яка камера розміром менше ніж 6 м² не повинна використовуватися для утримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28).

У доповіді Уряду України за результатами візиту до України у 2012 році Комітет вказує, що будь-які одиночні камери повинні мати житлову площу не менш ніж 6 м² (без урахування вбудованого туалету), а відстань між стінами має становити не менше 2 м (пункт 45, CPT/Inf (2013) 23).

Проте, моніторинговою групою було виявлено ув’язнених осіб, яких утримували у карцерних приміщеннях №№1 та 2, що не відповідають зазначеним вимогам. Зокрема, площа кожного приміщення становить лише 4,8 м², а відстань між стінами — менше ніж 2 м. У приміщеннях не забезпечено належного рівня природного освітлення.

Всупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27 липня 2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), приміщення не оснащені баками для питної води, через що ув’язнені змушені вживати технічну воду з централізованого водопостачання.

Санвузли не обладнано дверцятами або достатніми перегородками, які забезпечували б можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Викличні кнопки для зв’язку з персоналом не працювали, що суперечить вимогам пункту 18.2 Європейських пенітенціарних правил.

Такі умови не відповідають пунктам 13,14 і 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями та свідчить про порушення прав ув’язнених на гуманне ставлення та повагу до їхньої людської гідності, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України “Про попереднє ув’язнення”.

2. Моніторинговою групою було виявлено засуджену до довічного позбавлення волі особу, яку утримували в камері одиночного тримання протягом місяця. Водночас, згідно з пунктом 53 21-ї Загальної доповіді Комітету, одиночне ув’язнення може мати надзвичайно руйнівний вплив на психологічне, соматичне та соціальне здоров’я осіб, причому ці наслідки можуть виникати негайно та посилюватися залежно від тривалості такого режиму і ступеня його невизначеності. Крім того, воно може створювати умови для навмисного жорстокого поводження з ув’язненими поза увагою інших ув’язнених і персоналу в’язниці (CPT/Inf (2011) 28).

3. Пунктом 4 глави 2 розділу III Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), визначено, що для запобігання втечам, учиненню кримінальних правопорушень, порушенню встановленого законодавством порядку тримання під вартою та відбування покарання, а також забезпечення безпеки ув’язнених, засуджених, персоналу СІЗО та інших осіб, які перебувають на території СІЗО, застосовуються аудіовізуальні, електронні та інші технічні засоби.

Під час огляду карцерних приміщень зафіксовано встановлення камер відеоспостереження. Водночас у доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) за 2012 рік критикується надмірне втручання у приватність через встановлення відеокамер у житлових приміщеннях засуджених: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте, будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема, при застосуванні протягом тривалого часу”. (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

4. У порушення статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 17.2 Європейських пенітенціарних правил моніторами встановлені випадки порушення вимог щодо роздільного тримання ув’язнених. Так, під час вибіркової перевірки встановлено, що в камерних приміщеннях №№318,323,325,422,425 та 427 утримувалися особи, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі, разом з особою (або особами), яка (які) вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Це свідчить про системне недотримання адміністрацією установи вимог щодо забезпечення належного контролю за розміщенням ув’язнених, не відповідає принципам динамічної безпеки та призводить до порушення прав в’язнів на особисту безпеку, що суперечить національному законодавству та міжнародним стандартам, зокрема статті 3 Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод.

5. Під час відвідування приміщень збірного відділення встановлено, що їхнє обладнання не повною мірою відповідають вимогам Норми забезпечення. Так, у збірному відділенні відсутні кімната для оформлення документів; перукарня та камери карантину. До камерних приміщень збірного відділення природне освітлення не проникає через відсутність вікон, що може створювати додатковий психологічний тиск на ув’язнених через брак будь-якого, навіть візуального, зв’язку із зовнішнім світом.

Санітарний вузол не обладнаний достатніми перегородками, що унеможливлює приватність. Відсутня припливно-витяжна вентиляція. Усупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення камерні приміщення не оснащені баками для питної води. Також відсутні столи з двома лавами вздовж довжини приміщення, що прямо передбачено Нормами забезпечення. Особливо кричущим є випадок із камерним приміщенням №6, у якому повністю відсутній санвузол, що ставить під загрозу дотримання базових стандартів гігієни та людської гідності.

У сукупності зазначене свідчить про порушення прав ув’язнених на гуманне поводження та повагу до людської гідності, гарантованих частиною третьою статті 1 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, а також правилами 13,14 і 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Разом із тим Комітет у своїй 11-й загальній доповіді зазначає, що заходи безпеки ніколи не повинні передбачати позбавлення ув’язнених природного освітлення та свіжого повітря, право на яке має кожний в’язень. Більш того, відсутність сонячного світла і свіжого повітря створює умови, сприятливі для поширення хвороб — зокрема, туберкульозу. (пункт 30 (CPT/Inf (2001) 16).

6. У камерних приміщеннях виявлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Зокрема, всупереч правилу 18.1 Європейських пенітенціарних правил, у деяких камерних приміщеннях (№№105,303,403,416,417,418,419 та 420) ліжка розташовані впритул одне до одного, що позбавляє ув’язнених особистого простору.

Санвузли в окремих камерах (№№416,419,420,503 тощо) не обладнані достатніми перегородками та дверцятами, які б забезпечували можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Усупереч вимогам статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 2 глави 3 розділу IX ПВР СІЗО, ув’язнені не забезпечуються належними матеріально-побутові умовами, які відповідають правилам санітарії та гігієни. Зокрема, в камерних приміщеннях ув’язнені змушені прати та сушити одяг, що свідчить про неналежну організацію лазне-пральних послуг.

Окремі камери потребують ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання та електромережі. У приміщеннях присутній неприємний запах, антисанітарія, на стелях і стінах окремих камер спостерігається надмірна сирість і пліснява через затікання води, значне захаращення особистими речами, а постільна білизна та матраци потребують заміни.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема, зменшити наповнюваність камер таким чином, щоб на одну взяту під варту особу припадало щонайменше 4 м² житлової площі (не враховуючи площі, яку займають внутрішньокамерні туалети); всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярно і часто проводити дезінсекцію; забезпечити достатній доступу до природного освітлення та вентиляції у камерах, внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі). (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

7. У прогулянкових двориках встановлено козирки, які повністю блокують доступ природного освітлення, що призводить до перебування осіб у постійній напівтемряві. Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути дизайн та розмір прогулянкових двориків “звідки в кращому випадку відкривається вид на небо”. (пункт 122, пункт 127 (CPT/Inf (2014) 15).

8. Під час відвідування сектору максимального рівня безпеки біля зовнішніх дверей камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі розміщені поіменні карти з коротким описом злочинів, скоєних особами, що перебувають у камерах. У своїй доповіді за результатами візиту до України в 2020 році Комітет зазначив, що таку практику слід зупинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті, і крім стигматизації, має ефект пошкодження стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

9. У секторі максимального рівня безпеки немає кабінету лікаря для амбулаторного прийому хворих, що суперечить вимогам Норм забезпечення та створює перешкоди для надання своєчасної медичної допомоги особам, які утримуються.

10. Приміщення відділення для засуджених залишених для роботи з господарського обслуговування не повною мірою відповідають вимогам Норм забезпечення. Зокрема відсутні кімнати для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна та спецодягу, комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу, кімната побуту, сушарка.

Сушити речі та зберігати верхній одяг засуджені змушені за межами відділення на вулиці. Відсутність необхідних приміщень призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Так, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі. Крім того, у відділенні відсутнє приміщення кімнати для відправлення релігійних обрядів, що суперечить пункту 3 глави 5 розділу VIII ПВР СІЗО та Норм забезпечення.

11. Моніторинговою групою встановлено ряд порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. У порушення вимог пункту 2.11. розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №849/5 від 08.06.2021 року (далі — Положення) у приміщенні пральні не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

У порушення вимог пункту 3.19.5 Положення, протягом понад двох років у зв’язку з відсутністю дезінфектора в установі не функціонує дезінфекційна камера. Як наслідок, дезінфекція (дезінсекція) верхнього одягу та постільних речей (подушок, матраців, ковдр) засуджених та ув’язнених не проводиться.

У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні лазні не дотримується право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках. Нагляд за дотриманням порядку під час миття засуджених та ув’язнених у лазні, а також контроль за проведенням прибирання, дезінфекції приміщень і здійснення медичного огляду, передбачені пунктами 3.10 та 3.11 Положення, черговим медичним працівником не забезпечуються.

Журнал обліку проведення тілесних оглядів у лазні установи, що ведеться за формою згідно з додатком 6 до цього Положення персоналом медичної частини не ведеться.

У порушення пункту 2.14 розділу II Положення, в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим.

Камерне приміщення №303, яке використовується для тримання ув’язнених (засуджених) жінок, не обладнане відповідно до вимог Норм забезпечення, зокрема, не облаштоване піддоном з душовою сіткою на гнучкому шлангу, внаслідок чого не забезпечуються належні умови для підтримання особистої гігієни ув’язнених (засуджених) жінок.

12. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно абзацу восьмого пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО, носіння персоналом СІЗО спеціальних засобів в межах території СІЗО, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті зі в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями пункт 85 (CPT/Inf (2011) 29) пункт 23 (CPT/Iinf (2013) 23) пункт 166 (CPT/Inf (2014) 15).

13. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу по установі станом на 17.06.2025 року складає 30 посад (11,2 % від загальної штатної чисельності персоналу). Некомплект старшого та середнього начальницького складу: 6 посад (11,3%). Некомплект молодшого начальницького складу: 20 посад (11,1%). Некомплект працівників, що не мають спеціальних звань: 4 посади (11,1%).

Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою.

Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку із чим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

14. У ході моніторингового візиту було досліджено умови залучення ув’язнених до праці в установі, зокрема тих, що утримуються в камері №105, а також виявлено практику використання праці засуджених на харчоблоці, у лазні-пральні, котельні та підсобних роботах. Вивчені документи (накази та списки господарського обслуговування, рознарядки на виведення на роботи, штатний розпис, розрахункові платіжні відомості за травень 2025 року) підтвердили залучення значної кількості ув’язнених до робіт без належного оформлення трудових відносин, без дозволів суду та без належного обліку робочого часу.

Основні напрями робіт, до яких залучаються засуджені/ув’язнені: харчоблок: кухонні роботи, роботи пекарні, ЛПК, в якості підсобних робітників, робітників котельні, машиністів та обслуговуючого персоналу. Більшість осіб, що працюють у господарському обслуговуванні, фактично виконують постійну роботу без укладання строкових трудових договорів, як це передбачено КЗпП та КВК України.

Установлено, що ув’язнений П. роздає їжу вже протягом двох тижнів без отримання дозволу суду, що є прямим порушенням ч. 3 ст. 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення”. Рознарядки на виведення з камер мають формальний характер, талони на виведення ув’язнених не ведуться, що унеможливлює контроль фактичної тривалості робочого дня, кількості вихідних та випадків понаднормової роботи. Немає підтвердження, що ув’язнені перед допуском до робіт пройшли медичний огляд та інструктаж з техніки безпеки (зокрема, П., який роздає їжу, та інші працівники харчоблоку).

Аналіз розрахунково-платіжної відомості за травень 2025 року показав, що не всі особи, фактично залучені до роботи, отримують заробітну плату. Наприклад, потребує перевірки факт оплати праці котельника Б. — у документах немає чіткого підтвердження нарахувань. В камері №105 мешкають ув’язнені, що долучаються до різноманітних робіт. Ув’язнений П. — роздає їжу без дозволу суду, без підтвердженого інструктажу з техніки безпеки та без медичного огляду. Ув’язнені С., Б. — прибиральники. Ув’язнений С. та ще 11 осіб — всі залучені до різних робіт, проте облік їхнього робочого часу відсутній (немає талонів на виведення).

Відповідно до штатного розпису в установі передбачено 8,5 штатних посад, проте на момент візиту на робочих місцях зафіксовано як мінімум 13 осіб. На харчоблоці працювали засуджені Х., Б.; кухонні робітники та в пекарні Б., Ф., Д., в ЛПК — З., Р., П., а також П., Л., К., Г., що працювали на підсобних роботах. У котельні — засуджений Б., оплату якому не підтверджено.

Ст. 118, 119, 120 КВК — гарантують право засуджених на працю лише на підставі трудових договорів, з оплатою праці не нижче мінімальної та з дотриманням охорони праці. У Законі України “Про попереднє ув’язнення” (ст. 8, ч. 3) ппрописано, що залучення ув’язнених до праці можливе лише за їхньою згодою та за наявності дозволу суду. Ст. 43 Конституції України та ст. 2,21,24,43,153 КЗпП — гарантують право на працю, укладення трудового договору, право на охорону праці та оплату не нижче мінімальної. Про це ж говорять також і Конвенція МОП №29 про примусову працю, Правила Мандели (Правило 97-103 — право ув’язнених на справедливі умови праці), Європейські пенітенціарні правила (Правило 26.7 — праця ув’язнених має відповідати трудовим стандартам).

В установі має місце системне порушення трудових прав і соціальних гарантій ув’язнених і засуджених. Праця використовується без належного оформлення трудових відносин. Ув’язнені фактично виконують роботи з господарського обслуговування установи (харчоблок, лазня-пральня, котельня, прибирання та підсобні роботи) без належної оплати.

Відсутній контроль за обліком робочого часу, що створює ризик експлуатації та понаднормової роботи. Участь ув’язнених у роботах здійснюється без дозволів суду, що є прямим порушенням закону. Немає підтвердження проходження медичних оглядів й інструктажів, що становить ризик для безпеки праці та санітарних норм. Таким чином, залучення ув’язнених до праці в установі має ознаки примусової та безоплатної праці, що суперечить національному законодавству та міжнародним зобов’язанням України.

Криворізька міська медична частина №3 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я” Державної кримінально-виконавчої служби України” в Дніпропетровській та Донецькій областях

Завідувачка Криворізької міської медичної частини №3 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Дніпропетровській та Донецькій областях — Шахман Наталія Володимирівна.

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Під час вивчення медичної документації встановлено, що в медичних картках амбулаторного хворого 025/о до форми первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2024 року №186, не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень, як це передбачено пунктом 2.11 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104 (далі — Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я).

Водночас Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає щоб будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, детально фотографувалися, а фотографії разом зі схемами тіла зберігалися в індивідуальній медичній картці особи. (CPT/Inf (2024) 20 ) пункт 82).

2. У порушення вимог 2.11 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я та Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень” медичні працівники не складають належним чином довідок.

Зокрема, у більшості випадків пункт 8 форми, який передбачає зазначення обставин отримання тілесних ушкоджень, заповнюється формально, без конкретизації, наприклад: “впав з власної необережності”, що не дозволяє ідентифікувати фактичні обставини події. Відсутність повноцінного документування обставин травмування та неналежна фіксація тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part), де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади.

3. Згідно пункту 2, пункту 3 глави III розділу II “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі” затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерством охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики — сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог. Разом із тим в медичній частині вакантна посади лікаря-психіатра, що спричиняє неповноту проведення медичного первинного та профілактичного огляду, з огляду на це засуджені та ув’язнені не отримують належну медичну допомогу.

Зазначене порушує пункт 38 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part), де зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути у змозі забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам в цивільних медичних закладах. Має бути передбачена забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом а також надані відповідні приміщення, обладнання і устаткування.

4. Під час здійснення моніторингового візиту у палаті №4 було виявлено ув’язненого, який перебував у вкрай важкому стані. Особа була прив’язана смужками тканини до металевого ліжка, мала ознаки серйозного порушення рухової спроможності, мовлення, зору та повну нездатність до самообслуговування. На правому передпліччі зафіксовано глибоку, ймовірно інфіковану рану. Постільна білизна забруднена. Санітарний стан приміщення вкрай незадовільний, що свідчить про відсутність належного медичного нагляду.

Наведене дає підстави вважати, що стосовно цієї особи могли мати місце дії, які мають ознаки жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, що суперечить статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 28 Конституції України.

5. У порушення пункту 9 Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24 березня 2016 року №240, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2016 року за №570/28700, а також пункту 8.3.4 Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я”, встановлено, що палата-ізолятор для осіб із психічними розладами не відповідає встановленим вимогам.

Приміщення має площу менше ніж 7 м², у ньому відсутні вікна, що унеможливлює надходження природного освітлення; немає умивальника та санвузла, що позбавляє осіб безперешкодного доступу до санітарних засобів, не встановлено баків з питною водою; відсутня вентиляція. Крім того, палата не обладнана жодними меблями чи ліжком. У сукупності зазначені умови унеможливлюють безпечне та гідне перебування особи в умовах ізоляції та є несумісними з принципами гуманного поводження.

6. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежні особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, не проводиться когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, не утворені групи взаємодопомоги тощо. Унаслідок чого, ці особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим, Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю вирішити проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування.

Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною — програми замісної терапії для осіб з наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах має бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які мусять пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків.(CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

7. Диспансерний нагляд здійснюється за 14 особами які мають інвалідність. Із них Ⅱ гр. — 2 осіб; Ⅲ гр. — 12 осіб. Разом із тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у 4 осіб, які мають інвалідність відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

8. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” в медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

9. У порушення пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”, в медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

10. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит С проходять ПЛР-тестування(10 осіб станом на 17.06.2025 року), у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їх здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених осіб.

11. У порушення вимог частин першої та другої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що більшість оглянутих палатних приміщень перебувають у незадовільному технічному стані та потребують проведення ремонтних робіт, зокрема встановлення нових вікон, заміни санітарно-технічного обладнання та оновлення електромереж. У низці палат зафіксовано стійкий неприємний запах, антисанітарний стан та поширення плісняви на стінах, що зумовлено затіканням води. В окремих випадках затікання відбувається через тріщини у стелі, з яких вода збирається у встановлені під ними відра.

Зазначене створює значні ризики для здоров’я утримуваних осіб, зокрема у зв’язку з тривалим перебуванням у вологому середовищі, наявністю плісняви та підвищеною ймовірністю розвитку захворювань органів дихання, шкіри та інфекційних хвороб.

Постільні речі (подушки, матраци, ковдри) перебувають у зношеному стані та потребують заміни. Санвузли не обладнані дверцятами та належними перегородками, що унеможливлює дотримання приватності під час їхнього використання, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Крім того, у порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та положень Норм забезпечення, камерні приміщення не оснащені баками для питної води, що обмежує право на доступ до безпечної води та гігієни.

12. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичне консультування та отримувати консультацію для надання медичної допомоги ув’язненим та засудженим особам з технічних причин.

13. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

14. У порушення вимог Норми належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, що проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом МЮУ від 20.02.2012 року №280/5 засуджені та ув’язнені в стаціонарі не отримують госпітальне майно (костюм, халат та туфлі госпітальні).

15. У кабінетах лікарів відсутнє гаряче водопостачання, робочі місця медичних працівників не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують статтю 19 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” статті 13 Закону України “Про охорону праці”.

16. Згідно пункту 10 глави 2 розділу IX ПВР СІЗО, залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, підлягають обов’язковому профілактичному медичному огляду відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок” на кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 лютого 2013 року №150, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2013 року за №662/23194.

Разом з тим моніторингова група зафіксувала відсутність особистих медичних книжок у двох працівників харчоблоку та результатів обстеження в медичній документації, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), які необхідні для допуску до роботи на об’єктах харчування.

17. У медичній частині відсутній окремий кабінет для лікаря-гінеколога. Прийом хворих засуджених та ув’язнених проводиться в оглядовій кімнаті, яка використовується також іншими лікарями. Така організація роботи, ймовірно, не забезпечує необхідного рівня конфіденційності та може порушувати право пацієнтів на приватність під час медичних оглядів.

18. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Припинити використання карцерних приміщень площею менше 6 м² та з відстанню між стінами менше 2 метрів. Негайно припинити утримання в камерах №1 та №2 до приведення їх у відповідність до стандартів (CPT/Inf (2011) 28; CPT/Inf(2013) 23).
2. Забезпечити належний рівень природного освітлення, вентиляції та доступу до питної води в усіх камерах; обладнати санітарні вузли перегородками/дверцятами для дотримання приватності (Правила Мандели, ЄПП 19.3, 22.5).
3. Встановити та забезпечити належне функціонування кнопок виклику персоналу в усіх камерах (ЄПП 18.2).
4. Припинити практику тривалого одиночного тримання засуджених до довічного позбавлення волі, застосовувати його лише як винятковий захід за результатами індивідуальної оцінки ризиків та з чітко визначеними строками (CPT/Inf (2011) 28).
5. Забезпечити доступ до психологічної допомоги та регулярного медичного нагляду для осіб, яких поміщають в одиночні камери.
6. Припинити використання відеокамер у житлових приміщеннях без індивідуальної оцінки ризиків. Розробити процедуру регулярного перегляду рішень щодо відеоспостереження та документувати обґрунтування його застосування (CPT/Inf (2013) 23, п.52).
7. Забезпечити дотримання вимог щодо роздільного тримання вперше притягнутих до кримінальної відповідальності та осіб, що раніше відбували покарання (ст. 8 Закону “Про попереднє ув’язнення”, ЄПП 17.2).
8. Дообладнати збірне відділення відповідно до Норм забезпечення: кімнату для оформлення документів, перукарню, карантинні камери, системи вентиляції, перегородки санітарних вузлів.
9. Забезпечити належне природне освітлення у приміщеннях або переглянути їхню конструкцію, обладнати баки для питної води й укомплектувати меблями (столами і лавами).
10. Забезпечити належне обладнання санвузлів, регулярну дезінфекцію та належний ремонт камер (CPT/Inf (2024) 20, п.58).
11. Укомплектувати камери меблями, чистою постіллю та належними засобами гігієни; усунути плісняву та сирість.
12. Відновити належну організацію лазне-пральних послуг (ст. 11 Закону “Про попереднє ув’язнення”).
13. Переглянути дизайн прогулянкових двориків: забезпечити доступ сонячного світла і вид на небо; демонтувати або модернізувати козирки, які блокують природне освітлення (CPT/Inf (2014) 15, п.122,127).
14. Припинити практику розміщення поіменних карт із даними про злочини біля камер засуджених до довічного позбавлення волі. Це є стигматизацією та порушенням ст. 8 Конвенції (CPT/Inf (2020) 40, п.52).
15. Створити у секторі максимального рівня безпеки кабінет лікаря для амбулаторного прийому хворих.
16. Забезпечити регулярні медичні огляди та доступ до медичних послуг у всіх відділеннях.
17. Дообладнати приміщення господарського обслуговування для зберігання білизни, спецодягу, кімнату побуту, сушарку, а також забезпечити кімнату для відправлення релігійних обрядів (ПВР СІЗО, Норми забезпечення).
18. Відновити роботу припливно-витяжної вентиляції у пральні та роботу дезінфекційної камери.
19. Забезпечити дезінфекцію одягу та постільних речей.
20. Встановити шторки на душових кабінах для дотримання приватності.
21. Відновити надання перукарських послуг, зокрема для жінок.
22. Відмовитися від відкритого носіння персоналом, що контактує з ув’язненими/засудженими спецзасобів. (CPT/Inf (2011) 29; CPT/Inf (2013) 23).
23. Припинити практику залучання ув’язнених до роботи без трудових договорів та дозволів суду.
24. Забезпечити укладання строкових трудових договорів з усіма особами, які виконують господарські роботи (КЗпП, КВК України).
25. Забезпечити проходження медогляду та інструктажу з техніки безпеки перед допуском до роботи.
26. Гарантувати оплату праці не нижче мінімальної та з відрахуванням ЄСВ, як передбачено законодавством (Конституція України, КЗпП, КВК, Конвенція МОП №29, Правила Мандели, ЄПП).
27. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у міській медичній частині №3 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Дніпропетровській та Донецькій областях.
28. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 та інших нормативно-правових актів.
29. Забезпечити штат лікарняного закладу лікарями-спеціалістами відповідно до потреб. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та ув’язнених осіб.
30. Забезпечити проведення належного обліку профілактичного огляду.
31. Забезпечити проведення належного медичного огляду осіб, які працюють з харчовою продукцією та видачу особистих медичних книжок.
32. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші терміни та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.
33. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.
34. Виконати вимоги пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.
35. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.
36. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”.
37. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.
38. Забезпечити обладнання ізолятору для осіб з розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.
39. Забезпечити проведення невідкладних ремонтних робіт у палатних приміщеннях, оновити санітарно-технічне обладнання, постільні речі та забезпечити дотримання вимог гігієни, приватності й доступу до питної води.
40. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, в тому числі дентальним рентген-апаратом.
41. Забезпечити медичну частину госпітальним майном (костюм, халат та капці госпітальні).
42. Обладнати протипожежну систему відповідно до встановлених вимог.

ОРИГІНАЛ СТАТТІ НА САЙТІ ХПГ