У 2025 році в Україні почав діяти новий механізм розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах попереднього ув’язнення та установах виконання покарань. Його було запроваджено після внесення змін до законодавства та ухвалення постанови Кабінету Міністрів України №1549 від 31 грудня 2024 року. Відповідно до цієї постанови при міжрегіональних управліннях Міністерства юстиції були створені спеціальні комісії, які повинні розглядати заяви осіб, що перебувають у місцях несвободи, перевіряти умови їх тримання та встановлювати факт і строк перебування у неналежних умовах.

Очікувалося, що цей механізм стане ефективним внутрішнім засобом захисту прав людини, а рішення комісій можуть бути підставою для компенсації шкоди особам, які перебували у неналежних умовах. Проте аналіз відповідей міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції на інформаційні запити громадської організації «Захист в’язнів України» свідчить про іншу картину.

Відповідно до запиту , направленого до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у відповіді зазначено, що до комісії надійшло 29 скарг на неналежні умови тримання. Із них 23 скарги були розглянуті. При цьому жодного випадку, у якому комісія встановила факт тримання у неналежних умовах або задовольнила скаргу повністю чи частково, не зафіксовано. У всіх випадках комісія дійшла висновку про відсутність факту та строку тримання у неналежних умовах.

Відповідно до запиту №187, направленого до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, було повідомлено, що до комісії надійшло 4 звернення. Із них 3 звернення були розглянуті, а 1 перебувало на розгляді. У двох випадках комісія прийняла рішення про відсутність неналежних умов тримання. Щодо ще одного звернення комісія ухвалила рішення відмовити у розгляді, оскільки зазначена у зверненні особа, за даними установи, фактично не перебувала в місцях несвободи.

Згідно з відповіддю на запит, направлений до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до комісії надійшло 23 скарги щодо встановлення факту тримання у неналежних умовах. Із них 21 скаргу було розглянуто, а 2 заяви перебували на розгляді. За результатами розгляду у всіх 21 випадку комісія прийняла рішення про відмову у задоволенні скарги, а випадків встановлення факту неналежних умов тримання зафіксовано не було.

Найбільшу кількість звернень зафіксовано у Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції. Відповідно до запиту №207, комісія повідомила, що станом на грудень 2025 року до неї надійшло 95 заяв щодо умов тримання. За результатами розгляду 90 заяв комісія прийняла рішення про відсутність факту та строку тримання у неналежних умовах, а 5 заяв перебували на розгляді.

Південно-Центральне міжрегіональне управління у відповіді на запит №213 повідомило про 6 скарг, які були розглянуті комісією. У всіх випадках було встановлено відсутність порушень.

І лише одна комісія повідомила про встановлення порушень. Згідно з відповіддю на запит, Комісія у місті Києві та Київській області отримала 35 звернень. За результатами їх розгляду 3 випадки неналежних умов тримання були підтверджені, ще 10 — визнані такими, де порушення відсутні, а 22 звернення не підлягали розгляду з процедурних підстав.

Загальна статистика

Якщо об’єднати всі отримані дані, картина виглядає так:

Проблема умов тримання у пенітенціарній системі України багато років є предметом критики з боку правозахисних організацій та міжнародних інституцій. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував системні проблеми у слідчих ізоляторах та колоніях — переповненість камер, відсутність вентиляції, неналежне медичне забезпечення.

Отримана статистика демонструє вкрай низький рівень встановлення порушень умов тримання. Із 192 звернень лише у 3 випадках (близько 1,5%) комісії встановили факт неналежних умов.

Такі показники викликають серйозні питання щодо ефективності створеного механізму. Проблема умов тримання у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань України документується протягом багатьох років правозахисними організаціями, національним превентивним механізмом та міжнародними інституціями, а також неодноразово констатувалася у рішеннях Європейського суду з прав людини.

На цьому фоні статистика, де майже всі скарги завершуються висновком про відсутність порушень, виглядає щонайменше дискусійною.

Окремою проблемою може бути і реальна доступність механізму подання скарг для самих засуджених та ув’язнених. У пенітенціарній системі звернення до зовнішніх органів часто проходять через адміністрацію установ, що створює ризики для конфіденційності та може стримувати людей від подання скарг. Засуджені також можуть побоюватися негативних наслідків або погіршення свого становища після подання заяв.

У результаті частина потенційних скарг може взагалі не доходити до комісій, а подані звернення не завжди відображають реальний масштаб проблем із умовами тримання.

Таким чином, попри створення нового механізму розгляду скарг, його ефективність як інструменту захисту прав осіб, які перебувають у місцях несвободи, залишається під питанням. Без забезпечення реальної незалежності розгляду скарг, гарантій безпеки для заявників та прозорості роботи комісій цей механізм ризикує залишитися формальною процедурою, яка не змінює ситуацію з правами людини у пенітенціарній системі.

ОНОВЛЕННЯ станом на 01.01.2026

Після підготовки матеріалу на сайті Державної кримінально-виконавчої служби України була оприлюднена узагальнена інформація щодо діяльності комісій з розгляду скарг на неналежні умови тримання.

Відповідно до офіційних даних, станом на 01.01.2026 в Україні функціонують 7 комісій, утворених при міжрегіональних управліннях Міністерства юстиції, а також при Департаменті у місті Києві та Київській області.

За результатами їх роботи у 2025 році:

• розглянуто 242 скарги

• 6 перебувають на розгляді

• 7 випадків — встановлено неналежні умови

• 235 випадків — порушень не встановлено

Водночас у межах цього матеріалу було проаналізовано відповіді лише 6 комісій (на запити №183, №187, №189, №207, №213 та №302).

Це означає, що отримана раніше статистика — 192 звернення та 3 підтверджені порушення — не охоплює діяльність усіх комісій, а базується лише на тих органах, які надали відповіді на запити.

Саме цим частково пояснюється різниця між даними, отриманими шляхом інформаційних запитів, та узагальненою офіційною статистикою ДКВС.

Водночас навіть із урахуванням повної офіційної статистики, частка підтверджених порушень залишається вкрай низькою — 7 випадків із 242 розглянутих скарг (менше 3%).

Таким чином, незалежно від джерела даних, загальна тенденція залишається незмінною: переважна більшість скарг на неналежні умови тримання завершується висновком про відсутність порушень.

Окремої уваги заслуговує і характер рішень, які приймаються комісіями. Відповідно до офіційної інформації, у випадках встановлення неналежних умов тримання застосовуються заходи реагування, зокрема переведення осіб до інших приміщень з належними умовами, а не питання компенсації шкоди.

Це ще раз підтверджує, що навіть у випадках встановлення порушень механізм не спрямований на відшкодування шкоди особі, а має переважно адміністративний характер.