Вже багато років правозахисники та прогресивні політики України боряться за те, щоб стаття 391 була вилучена із Кримінального Кодексу нашої держави.

Сама стаття 391 ККУ має такий зміст: «Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилась на більш суворий режим відбування покарання,  –карається позбавленням волі на строк до трьох років.»

Пересічний громадянин прочитає і не побачить тут чогось дивного. Але суть цієї статті в тому, щоб застосовувати кримінальне покарання за адміністративні порушення. Ця стаття була і є репресивним інструментом, що має на меті залякувати, принижувати людську гідність та ламати особистість.

Якщо подивитися у судовий реєстр, то можна побачити за що в українських тюрмах можна отримати від одного до трьох років позбавлення волі. Реальні факти про застосування ст.391 ККУ із Єдиного реєстра судових рішень за 2022 рік:

всього 92 вироки, при цьому 53% вироків провадження 2022 року.

З них :

• За відмову від прибирання приміщення або робіт з благоустрою – наприклад, прибирання камери, коридору, житлової секції, ДІЗО; фарбування лавки – 78,2% вироків;
• Не виконав команди підйом/ відбій – 3,2% вироків;
• За відмову виходити на ранкову фізичну зарядку, сніданок, обід тощо – 6,5% вироків;
• За відмову фарбувати стіни коридору, підлогу, лавку, дверей душової кімнати – 3,2% вироків;
• За відмову стати в стрій/слідкувати на місце/відмова від обшуку тощо – 6,5% вироків;
• Інші форми відмови -2,4% вироків.

Тепер уявіть, на скільки разів можна  засудити до трьох років позбавлення волі, якщо засуджений відмовляється помити посуд або прибирати у своїй кімнаті. Вам не здається ця ситуація абсурдною? Адже виникає питання в чому полягає суспільно небезпечне діяння особи? Але для українських пенітенціаріїв це повсякденна практика.

Отже, стаття 391 КК України використовується виключно як інструмент розправи з непокірними засудженими. Вона не має права на існування і має бути скасована.

Правозахисники разом з народними депутатами ВРУ вже три рази ініціювали законодавчу ініціфтиву про виключення цієї статті з Кримінального кодексу. Законопроекти реєструвалися під № 2708 та 9228, а 6 вересня 2019 року у Верховній Раді зареєстровано законопроект №2079, розроблений Народним депутатом Ігорем Фрісом разом з антикорупційними та правозахисними організаціями.  Разом з тим, законопроект до сих пір залишається «мертвим»  на стадії розгляду. Тюремне лоббі на жаль дуже потужне і противиться реформі пенітенціарної системи.

Нагадаємо, що сьомий  рік поспіль ГО «Захист в’язнів України» спільно з іншими правозахисними організаціями  не одноразово проводили прес-конференції, вуличні акції, брали участь у засіданнях підкомітету з питань правоохоронної діяльності Верховної ради України, робили заяви, звертались до Уповноваженого з прав людини тощо – вимагаючи скасувати  статтю 391 Кримінального кодексу.

Але наші служби живуть у якомусь іншому вимірі, забуваючи, що пенітенціарна система ніяк не може бути каральною, а тільки виправною. 

Невже не зрозуміло, що на другому році війни повернення до методів СРСР неможливе ні за яких обставин. Україна має бути цивілізованою європейською державою, де радянщині не має місця.

Реєстр вироків за посиланням https://drive.google.com/file/d/1rGPHn3iEng2-3eYY3ZiP-k23vjl4RWrO/view?usp=sharing