Сьогодні минає два роки з дня загибелі Андрія Односума (Андрюхи Київського) — добровольця, який пішов захищати Україну з перших днів повномасштабного вторгнення, попри те, що законодавство забороняло людям із судимістю вступати до сил оборони.

Україну врятували не тільки ті, хто мав «правильні біографії», а ті, в кого було правильне серце.

Андрій не чекав на повістку і не тікав. Він зробив вибір, який у критичний момент не зробили навіть ті, хто мав присягу та повноваження.

І тут треба сказати правду, гостру і неприємну.
У перші дні вторгнення країну підвів не «випадковий люмпен», не «кримінальний елемент».
Підвели ті, хто мав присягати на вірність державі.
Підвели ті, кого держава роками вважала «опорою».

— окремі співробітники СБУ відкривали ворогу двері, передавали дані, тікали з робочих місць,
— частина поліцейських просто розбіглася, залишила зброю, дільниці, документи, частина перейшла на бік ворога,
— окремі військові кинули позиції й шукали шлях у бік кордону, а не фронту.

Це не вигадки — це встановлені факти, кримінальні провадження, вироки, дисциплінарні матеріали.
Саме серед «системних», «перевірених», «правильних» виявилося найбільше тих, хто зрадив.

І на цьому тлі особливо видно ціну людей, яких суспільство роками таврувало.
Андрій, людина після ув’язнення, зробив більше за багатьох носіїв погонів.
Він не ховався. Він не чекав наказу. Він просто став до бою — бо так підказувала совість, а не посада. 

Чому ця історія важлива для ГО «Захист в’язнів України»

Ми щодня працюємо з людьми, яких система маргіналізує:
депортовані, ті, хто пережив тортури, хто відбув покарання, кого суспільство не хоче бачити. 

Історія Андрія доводить:
кримінальне минуле не визначає цінність людини. Вчинки визначають.

Те, що сталося, — це вирок радянському менталітету та пенітенціарній системі України.

Україні потрібна реформа, яка:

• перестане стигматизувати людей після відбуття покарання;

• забезпечить реальну ресоціалізацію;

• припинить відтворювати насильство й приниження;

• дасть другий шанс тим, хто хоче повернутися в суспільство.

Бо серед тих, кого система відштовхувала, є люди, здатні на подвиг. Як Андрій.

Світла пам’ять

Світла і вічна пам’ять людині честі, Андрію Односуму — захиснику України, воїну світла, добровольцю 2022 року. 

Вдячність батькам за сина!

Герої не вмирають 🫡🇺🇦