ІМІТАЦІЯ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ РЕФОРМИ
17.11.2017 року відбулося обговорення тексту остаточної версії законопроекту про пенітенціарну систему від Міністерства Юстиції. Законопроект презентується, як крок до Європейського рівня відношення до в’язнів та їх перевиховання а на справді в Законопроекті заховано багато так званих “мін”.
“З гарною посмішкою та обгрунтуванням необхідності ухвалення Законопроекту в зазначеній редакції, представники Мінюсту відстоюють можливість залишатися країною з ганебними залишками радянського карального режиму в, якій діє юридична неузгодженність, коли за адміністративні проступки відбуваються кримінальні покарання у вигляді позбавленням волі. В своему проекті Мінюст не вилучає ст.391 КК а замість того, аби позбутися каральної норми, що навіть не відповідає засадам Кримінального кодексу,навпаки посилює кару.. Бо діяння за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі статтею 391 КК не є кримінально караними, а містять в собі дисциплінарні правопорушення:– неприбрана постіль, не голене обличчя. Замість того, щоб прибрати з Закону статтю 391, Мінюст намагається її посилити, причепивши до цієї статті ще й значок 1, який тепер буде міряти в’язням та родичам до 5 років позбавлення волі за передачу “заборонених предметів”. А перелік заборонених предметів визначає, знову таки ж, сам Мінюст. Наприклад,на сьогоднішній день до заборонених предметів відносяться і підодіяльники з кольоровими олівцям та макарони з гречкою.

А як сприймати пропозицію, щоб термін утримання в ПКТ (приміщення камерного типу) для засудженного не зараховувати до загального строку?! І це все при тому, що Мінюст вже перетягнув на себе повноваження слідчих органів. З цього приводу чекаємо рішення Конституційного суду України за зверненням Уповновоженого Верховної Ради України Валерії Лутковської з тим, щоб Суд визнав норми Закону, що передбачають створення слідчих підрозділів в пенітенціарній системі неконституційними.

Окрім цього представник Мінюсту Андрій Нечепельський запропонував наділити працівників пенітенціарної системи статусом правоохоронця навіть в неслужбовий час. Тобто дозвіл на носіння та застосування вогнепальної зброї, шумових гранат та спецзасобів як в робочий час, так і в не в робочий.
Окрім посилення повноважень працівників адміністрації і навпаки посилення відповідальності в’язнів і їх родичів, в новому законопроекті Мінюст намагається перешкоджати прозорому контролю закладів позбавлення волі правозахисниками, вносячи зміни до ст.24 КВК і звужуючи коло відвідувачів та їх можливості.

З позитиву, в законопроекті можна відмітити зміни в засадах, що стосуються прав Людини, покращення норм, щодо принципів та завдання. Вилучення цілі кари з кримінального кодексу. Усунення коррупційних ризиків, щодо застосування УДО. Створення можливості для УДО довічно ув’язненим. Впровадження можливості в’язням працювати за цивільно – правовими договорами з зарахуванням трудового стажу. Відкриття банківських рахунків. Доступ до СІЗО з інспекціями з боку правозахисників і журналістів, посилення і вдосконалення питання пробації, ще дещо.

Але все це ніщо, якщо залишиться і посилиться ст.391 КК та буде звужене коло та права відвідуючих заклади не свободи.

Правозахисникам та єкспертам права запропоновано ознайомитися з остаточною редакцією Законопроекту про пенітенціарну систему та визначитися чи дозволяти ставити своє ім’я та назви організацій в співавтори законопроекту. Якщо не будуть враховані принципові заперечення правозахисників, то правозахисна спільнота і депутати не підтримають законопроект. Нашій країні, для того, щоб вибратися з числа варварських країн, вкрай необхідно не імітувати а реально реформувати систему.