01.04.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України ‘Відвідування установ виконання покарань’ групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО ‘Захист в’язнів України’ здійснено відвідування державної установи ‘Кропивницька виправна колонія (№6)’ (КВК-6, установа, заклад, колонія). Візит здійснено у плановому порядку без попередження; оглянуто всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 10.04.2025 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту ‘Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні’, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY – Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко – помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков – помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації ‘Захист в’язнів України’, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий – член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації ‘Захист в’язнів України’, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження.

Під час моніторингового візиту до КВК-6 виявлено системні порушення прав засуджених у сферах умов тримання, матеріально-побутового забезпечення, права на приватність, дисциплінарної практики, охорони здоров’я, організації праці, доступу до інформації, соціального захисту та безпеки. Встановлено факти передчасного розподілу новоприбулих засуджених із дільниці КДіР, неналежного функціонування робочої групи з адаптації засуджених, відсутності передбачених нормативами приміщень, порушень санітарно-гігієнічних умов, неналежного забезпечення доступу до питної води, недостатнього природного освітлення та відсутності приватності у санітарних вузлах.

Моніторинговою групою зафіксовано надмірне використання відеоспостереження у житлових приміщеннях, порушення умов тримання у ДІЗО/ПКТ, ДПК та секторі для тримання осіб, узятих під варту, зокрема вологість, плісняву, неналежне освітлення, відсутність належної вентиляції та приватності. Виявлено порушення під час застосування дисциплінарних стягнень, неналежну організацію соціально-виховної роботи, недоліки лазне-прального забезпечення, порушення пожежної безпеки, формальний характер функціонування інтернет-класу, а також використання непридатного виробничого приміщення як укриття під час повітряних тривог.

Окрему увагу приділено системним порушенням трудових прав засуджених. Встановлено факти використання праці без належного оформлення трудових відносин, без оплати праці або без сплати ЄСВ, залучення засуджених до роботи у швейному виробництві, харчоблоці, дільницях виготовлення виробів із дроту та господарських роботах з ознаками прихованих трудових відносин. Також зафіксовано порушення режиму робочого часу, формальне ведення медичної документації працівників харчоблока та використання праці засуджених під виглядом ‘неформальної освіти’.

У сфері медичного забезпечення встановлено порушення умов тримання осіб у палаті-ізоляторі для осіб із психічними розладами, неналежне оформлення інформованої згоди на психіатричне обстеження та лікування, відсутність замісної підтримувальної терапії, недоліки інфекційного контролю, неналежні умови стаціонарного лікування, відсутність доступності для осіб з інвалідністю, проблеми із забезпеченням телемедицини та неповне обстеження осіб із підозрою на вірусний гепатит C.

Загальна інформація

КВК-6 є установою виконання покарань середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі. Заклад розташований за адресою: вулиця Яновського, 50, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006.

На момент візиту керівник установи – Лазаренко Артем Вікторович.

Державна установа ‘Кропивницька виправна колонія (№6)’ є однією з найстаріших пенітенціарних установ Кіровоградської області. Формування установи відбувалося ще в період функціонування радянської системи виправно-трудових колоній, основною концепцією яких було поєднання ізоляції засуджених із використанням їхньої праці у виробничій та господарській діяльності. Після проголошення незалежності України установа продовжила функціонування у структурі Державної кримінально-виконавчої служби України як виправна колонія для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі.

Протягом тривалого часу виробничий сектор колонії залишався важливою складовою функціонування установи та включав швейне виробництво, ремонтні роботи, виготовлення виробів із металу та дроту, господарське обслуговування, а також роботи із забезпечення внутрішніх потреб установи. Разом із тим значна частина матеріально-технічної бази колонії сформована ще у минулому столітті та зберігає ознаки фізичного й морального зношення. Історично для установ такого типу характерним було широке використання праці засуджених як ресурсу для забезпечення функціонування самої установи.

Заклад включає чергову частину, відділення КДіР (карантину, діагностики і розподілу), дільниці СПС (соціально-психологічної служби), харчоблок, дисциплінарний ізолятор (ДІЗО), приміщення камерного типу (ПКТ), дільницю посиленого контролю (ДПК), медичну частину, лазне-пральний комбінат, кімнати для побачень, крамницю, бібліотеку, кімнату приймання передач та адміністративні приміщення.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу становить 330,5 посад, фактична – 188,5 посад. Загальний некомплект персоналу по установі – 142 співробітники. Планове наповнення закладу – 616 осіб. Фактична кількість осіб, що утримуються в установі, – 299 засуджених осіб.

Працює один психолог. У 2025 році до колонії прибуло 320 осіб. Протягом 2025 року помер 1 засуджений, протягом поточного року померло 2 особи. Працевлаштовано 94 засуджених.

На оперативно-профілактичному обліку перебували: схильні до самогубства – 9 осіб, схильні до членоушкодження – 34 особи, схильні до втечі – 2 особи, злісні порушники режиму утримання – 36 осіб.

Протягом 2025 року 2 особи звільнені через тяжкі захворювання. Упродовж 2025–2026 років не зафіксовано жодної скарги від засуджених на неналежні умови тримання та на неналежне надання медичної допомоги. 9 осіб мають інвалідність. На одного засудженого на місяць витрачається 5544 гривні 62 копійки.

У власному користуванні засуджені мають 148 планшетів. 27 осіб належать до категорії відторгнутих загалом. Упродовж 2025 і 2026 років не було зафіксовано жодного випадку тілесних ушкоджень.

Групою моніторів проведено опитування близько 170 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, СМРБ, дисциплінарних приміщень, господарських приміщень, під час загальних розмов з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини, а також індивідуального спілкування з особами, у тому числі й на умовах анонімності.

Позитивний досвід

Під час моніторингового візиту до КВК-6 встановлено окремі позитивні практики, спрямовані на покращення умов тримання засуджених та модернізацію інфраструктури установи. Зокрема, позитивно оцінюється створення сектору середнього рівня безпеки для чоловіків, які вперше засуджені до позбавлення волі, що сприяє мінімізації негативного впливу з боку осіб із кримінальним досвідом та відповідає принципам індивідуалізації виконання покарань.

Також в установі проведено капітальний ремонт дільниці карантину, діагностики і розподілу засуджених, у результаті чого покращено санітарно-гігієнічний стан приміщень та умови первинної адаптації засуджених. Крім того, адміністрацією здійснено ремонт окремих приміщень соціально-побутового призначення, що сприяло покращенню гігієнічних умов.

Позитивною практикою також можна вважати облаштування інтернет-класу та встановлення комп’ютерного обладнання, що потенційно може використовуватися для забезпечення комунікації засуджених, доступу до освітніх програм та підтримання соціальних зв’язків, хоча під час візиту встановлено, що на момент перевірки це приміщення фактично не використовувалося за призначенням.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями. КВК-6 є установою виконання покарань середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. На підставі наказу Міністерства юстиції України від 04.07.2025 року №1898/5 у державній установі ‘Кропивницька виправна колонія (№6)’ створено сектор для чоловіків, уперше засуджених до позбавлення волі.

З метою забезпечення умов для роздільного тримання різних категорій засуджених адміністрацією установи організовано функціонування окремої дільниці КДіР для чоловіків, уперше засуджених до позбавлення волі, розрахованої на 6 новоприбулих осіб. Разом із тим під час відвідування зазначеної дільниці КДіР виявлено порушення вимог частини першої статті 95 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 3 розділу I Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2013 року за №1864/24396 (далі – Положення про дільницю КДіР).

Так, 23.03.2026 року до установи прибули троє вперше засуджених осіб, 25.03.2026 року – один засуджений, а 30.03.2026 року – ще троє вперше засуджених осіб. Відповідно до вимог законодавства новоприбулі особи, розміщені у дільниці КДіР, мають перебувати там протягом 14 діб, упродовж яких повинні пройти повне медичне обстеження з метою виявлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первинне психолого-педагогічне та інше вивчення. Відтак розподіл трьох осіб, які прибули 23.03.2026 року, мав відбутися не раніше 06.04.2026 року, особи, яка прибула 25.03.2026 року, – не раніше 08.04.2026 року, а трьох осіб, які прибули 30.03.2026 року, – не раніше 13.04.2026 року.

Водночас під час моніторингового візиту 01.04.2026 року у дільниці КДіР перебували лише троє новоприбулих засуджених, що підтверджується записами у журналі обліку відвідувань дільниці КДіР, адміністрацією установи та черговою зміною. Це свідчить про те, що четверо із семи засуджених, які прибули 23.03.2026 року, 25.03.2026 року та 30.03.2026 року, були передчасно розподілені до відділень соціально-психологічної служби (далі – СПС), що є порушенням установленого строку перебування у КДіР. Крім того, рішення комісії щодо розподілу зазначених засуджених до відділень СПС відповідними протоколами не оформлювалися, що підтверджується їх відсутністю, чим порушено вимоги пункту 4 розділу III Положення про дільницю КДіР.

2. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про КДіР з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник. Для планування зазначеної роботи щороку розробляється програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком і умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи.

Разом із тим під час конфіденційного спілкування із засудженими та аналізу службової документації моніторинговою групою встановлено, що члени робочої групи не в повному обсязі виконують заходи, передбачені зазначеною програмою. Це підтверджується, зокрема, відсутністю відповідних відміток у журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації. Так, у період з 16.03.2026 року по 20.03.2026 року, відповідно до журналу обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації, участі у проведенні зазначених заходів не брала психолог відділу соціально-виховної та психологічної роботи установи лейтенант внутрішньої служби Онуфрієнко Вікторія Сергіївна, що не відповідає вимогам пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР.

3. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими не входить начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку – головний бухгалтер.

4. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР для чоловіків, уперше засуджених до позбавлення волі, не повною мірою відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі – Норми забезпечення), у дільниці відсутня низка приміщень, а саме: кімната виховної роботи; кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка. Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм, ускладнює підтримання чистоти та порядку у приміщеннях, де утримуються засуджені, що, своєю чергою, негативно впливає на загальний санітарний стан установи.

5. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Норм забезпечення житлові приміщення дільниці не забезпечені баками для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

6. Санвузол у дільниці КДіР не обладнаний достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

7. Під час відвідування дільниці КДіР встановлено відсутність у приміщеннях дільниці наочної інформації із зазначенням номерів телефонів ‘гарячих ліній’, а також поштових і електронних адрес Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту, міжрегіонального управління, що суперечить пункту 6 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі – ПВР УВП).

8. У житловому приміщенні дільниці КДіР для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, моніторинговою групою встановлено наявність вікон, які було обладнано матовим склом, через що природне освітлення практично не проникає у приміщення. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет уже звертав на це увагу та рекомендував вжити заходів для перегляду дизайну вікон у камерах для того, щоб дозволити ув’язненим бачити, що знаходиться поза межами камери. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

9. Пунктом 1 розділу XXIII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення виконання кримінальних покарань шляхом постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, запобігання і припинення протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції та безпеки персоналу установ виконання покарань. Під час моніторингового візиту до КВК-6 встановлено, що камери відеоспостереження розміщені безпосередньо у спальних приміщеннях дільниці СПС №1 та дільниці КДіР, тобто у місцях постійного проживання засуджених.

Фактично відеоспостереження здійснюється у режимі постійного цілодобового контролю за повсякденним життям засуджених, включно з їх перебуванням у житлових секціях, що є істотним втручанням у право на приватність. При цьому адміністрацією установи не надано жодних документів, які б підтверджували проведення індивідуальної оцінки ризиків щодо конкретних засуджених, необхідність застосування саме такого рівня відеоконтролю або періодичний перегляд доцільності подальшого використання камер у житлових приміщеннях. Встановлення камер має загальний, а не індивідуалізований характер, що свідчить про системне та невибіркове застосування заходів відеоспостереження.

Крім того, під час вивчення наказу начальника установи від 05.01.2026 року №22/АГ ‘Щодо визначення осіб, які мають доступ до перегляду відеоінформації та забезпечення сталої роботи системи відеоспостереження’ встановлено, що до переліку осіб, які мають доступ до системи відеоспостереження та можуть здійснювати перегляд відеоінформації щодо засуджених чоловіків, включено низку жінок: рядову Балашову Наталію Володимирівну, молодшого сержанта Калініну Алісу Олегівну, сержанта Барадуліну Яну Олександрівну, рядову Піскун Єлізавету Сергіївну та прапорщика Зеленкову Надію Олегівну. Таким чином, адміністрацією установи фактично забезпечено можливість постійного спостереження жінками-працівниками за чоловіками-засудженими у житлових приміщеннях, де вони перебувають цілодобово, що додатково посилює втручання у право на приватність та людську гідність.

Такі обставини не узгоджуються з міжнародними стандартами поводження із засудженими. У своїй доповіді за результатами візиту до України Комітет із питань запобігання катуванням Ради Європи у 2012 році наголошував, що встановлення відеокамер у житлових приміщеннях засуджених є надмірним втручанням у приватне життя та може застосовуватися виключно на підставі індивідуальної оцінки ризиків щодо конкретної особи із регулярним переглядом такої необхідності. Комітет окремо підкреслював, що тривале застосування відеоспостереження у житлових приміщеннях робить режим тримання більш репресивним та несумісним із принципом поваги до людської гідності (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

Встановлені під час візиту обставини свідчать про непропорційне та надмірне втручання адміністрації установи у приватне життя засуджених, що може свідчити про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Правил Мандели, Європейських пенітенціарних правил, а також принципів законності, необхідності та пропорційності під час застосування технічних засобів нагляду у місцях несвободи.

10. Облаштування приміщень дисциплінарного ізолятора установи – ДІЗО/ПКТ, як і під час попередніх відвідувань, не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов, що призводить до порушення прав засуджених осіб. Так, у пункті 59 21-ї Загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням зазначено, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не повинна використовуватися для тримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28).

У доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що одиночні камери повинні мати житлову площу не менше 6 м² без урахування санвузла, а відстань між стінами має становити не менше 2 метрів (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).

Разом із тим моніторинговою групою встановлено використання камерних приміщень для тримання засуджених осіб, які не відповідають зазначеним вимогам. Зокрема під час замірювання площі окремих приміщень ДІЗО встановлено, що відстань між стінами становить менше ніж 2 метри.

11. Однією з найбільш критичних проблем є надмірна вологість у приміщеннях ДІЗО: у низці камер зафіксовано вогкість підлоги та стін. Аналогічна ситуація, однак із більш вираженими негативними наслідками, зокрема у вигляді плісняви, що виникла внаслідок системного затікання води та зумовлює стійкий антисанітарний стан, встановлена у секторі для тримання осіб, узятих під варту, а також у дільниці посиленого контролю (ДПК), що свідчить про поширений і системний характер виявлених порушень. Така ситуація створює реальну загрозу для здоров’я утримуваних осіб у зв’язку з тривалим перебуванням у вологому середовищі, впливом плісняви та підвищеним ризиком розвитку захворювань органів дихання, шкіри й інфекційних хвороб.

12. У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ, сектору для тримання осіб, узятих під варту, та ДПК не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер є малими за розміром, розташовані на значній висоті та мають надмірну заґратованість, унаслідок чого доступ природного світла є обмеженим і недостатнім для забезпечення нормальних умов перебування. Зазначені умови створюють додатковий психологічний дискомфорт для засуджених та ув’язнених у зв’язку з обмеженим візуальним контактом із зовнішнім середовищем.

Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

13. Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ, сектору для тримання осіб, узятих під варту, та ДПК не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками, тобто від підлоги до стелі. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

14. Під час відвідування камерних приміщень ДІЗО/ПКТ, сектору для тримання осіб, узятих під варту, та ДПК встановлено відсутність у камерних приміщеннях наочної інформації із зазначенням номерів телефонів ‘гарячих ліній’, а також поштових і електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту, міжрегіонального управління, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Зазначене суперечить пункту 6 розділу II ПВР УВП та пункту 14 глави 2 розділу II Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі – ПВР СІЗО).

15. У ДІЗО/ПКТ та секторі для тримання осіб, узятих під варту, радіофікація забезпечена лише в загальному коридорі, при цьому засуджені не мають можливості самостійно вмикати, вимикати або регулювати гучність. Натомість у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ вона не функціонує, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

16. Під час відвідування дільниці посиленого контролю (далі – ДПК) встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці не повною мірою відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення відсутня низка приміщень, а саме: кімната виховної роботи; кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту. Приміщення ДПК потребують проведення ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання та електромережі.

Відсутність зазначених вище приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм, ускладнює підтримання чистоти та порядку у приміщеннях, де утримуються засуджені, що, своєю чергою, негативно впливає на загальний санітарний стан установи.

17. Під час відвідування ДПК на зовнішній стороні дверей камер встановлено розміщення поіменних карток із коротким описом злочинів, скоєних особами, які перебувають у камерах. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті і, окрім стигматизації, має ефект погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

18. Прогулянковий дворик ДПК та дворик №1 ДІЗО не обладнані достатнім укриттям від атмосферних опадів. Разом із тим Комітет у другій Загальній доповіді зазначає, що щоденне перебування на свіжому повітрі повинне відбуватися на ділянці достатньої площі. Ділянка для прогулянок на свіжому повітрі має бути, наскільки це видається можливим, обладнана укриттям на випадок поганої погоди. (CPT/Inf (92) 3) пункт 48).

19. У житлових приміщеннях дільниці КДіР, СПС №5 та приміщенні ДПК виявлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Так, у порушення правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил ліжка у спальних приміщеннях розташовані впритул одне до одного, що унеможливлює забезпечення засудженим особистого простору.

20. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення, адміністрацією установи не було видано копію рішення про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

21. Згідно з абзацом двадцять третім пункту 6 розділу XXI ПВР УВП для проведення індивідуально-профілактичної роботи начальник відділення соціально-психологічної служби при поміщенні/переведенні засудженого та не рідше одного разу на тиждень відвідує ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК). За результатами відвідування ДІЗО, карцерів, ПКТ (ОК) він зобов’язаний робити відповідні відмітки у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночних камер та карцеру адміністрацією установи виконання покарань.

Разом із тим під час перевірки журналу обліку відвідування ДІЗО встановлено відсутність записів, які відповідно до чинних нормативних вимог мали бути внесені начальниками відділень соціально-психологічної служби №3 та №6 під час відбування дисциплінарного стягнення засуджених Б., Ш. та Б. у період з 23.03.2026 року по 29.03.2026 року. Зазначене порушення може свідчити про фактичне невиконання начальниками відділень соціально-психологічної служби №3 та №6 своїх обов’язків та неналежну організацію соціально-виховної та психологічної роботи.

22. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні натільна білизна, дзеркало, гребінець, зошити, олівці, авторучки, конверти, марки, пристрої для споживання тютюнових виробів та вдихання аерозолів (пари) без їх згоряння та зарядні пристрої до них, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

23. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. У порушення вимог пункту 4 розділу XXII ПВР УВП та пункту 3.19 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі – Положення), в установі не забезпечено дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог. Зокрема, санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, не проводиться. Так, 23.03.2026 року та 25.03.2026 року до установи прибули засуджені, однак відомості про проведення їх миття у книзі обліку відвідування лазні відсутні.

24. У порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим.

25. У порушення вимог додатка 3 до Положення у пральні відсутні туалет та душова для працівників.

26. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової ДІЗО не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

27. У приміщенні лазні допущено порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 року за №252/26697 (далі – Правила пожежної безпеки). Зокрема, двері електрощитової залишаються у відкритому стані, що створює реальну загрозу ураження електричним струмом засуджених і персоналу установи, а також підвищує ризик виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

28. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення. Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби, такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом, відкрито перед в’язнями, оскільки таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; (CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; (CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

29. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2026 року у державній установі ‘Кропивницька виправна колонія (№6)’ засудженим було надано 63 короткострокові побачення, з яких 28 відбувалися у безконтактний спосіб – через суцільне розмежувальне скло із використанням переговорного пристрою. Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення, наприклад, за столом, мають становити правило, а закриті – виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

30. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 01.04.2026 року становить 142 штатні одиниці. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на ‘передовій лінії’, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку із цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

31. Під час моніторингового візиту до КВК-6 встановлено, що в установі формально створено приміщення так званого ‘інтернет-класу’ для забезпечення реалізації права засуджених на доступ до мережі Інтернет та засобів електронної комунікації. Разом із тим фактичний стан функціонування цього приміщення свідчить про його номінальний характер та відсутність реального забезпечення відповідного права засуджених. Під час огляду встановлено, що приміщення не містить жодної інформаційної вивіски, графіка роботи, порядку користування мережею Інтернет або інших інформаційних матеріалів щодо правил доступу засуджених до електронних сервісів. Комп’ютерна техніка у приміщенні фактично не використовується за призначенням, частина комп’ютерів не підключена до мережі, відсутні ознаки активного користування обладнанням засудженими.

Моніторинговою групою також вивчено службову документацію, яка ведеться щодо функціонування інтернет-класу. Зокрема, у журналі реєстрації логінів та паролів поштових скриньок засуджених відсутні будь-які записи, що свідчить про фактичне невикористання засудженими електронної пошти та відсутність належної організації доступу до відповідних сервісів. Аналогічно журнал відеозвернень фактично не ведеться, записи у ньому відсутні, що свідчить про незабезпечення можливості використання засудженими відеозв’язку та інших форм дистанційної комунікації.

Крім того, у журналі обліку доступу засуджених до мережі Інтернет останній запис датований 08.11.2025 року, після чого будь-які відомості про користування засудженими мережею Інтернет відсутні. Це свідчить про тривале фактичне припинення роботи інтернет-класу або відсутність реального доступу засуджених до відповідних послуг.

Встановлені обставини свідчать про те, що адміністрацією установи створено лише формальні умови для функціонування інтернет-класу без фактичного забезпечення реалізації права засуджених на доступ до інформації та електронних засобів комунікації. Такий підхід має ознаки імітації виконання вимог законодавства та створення видимості функціонування сервісу без його реального використання. Неналежне забезпечення доступу до мережі Інтернет негативно впливає на підтримання соціальних зв’язків засуджених, можливість комунікації з родичами, отримання інформації, підготовки процесуальних документів, звернень до органів державної влади та правозахисних інституцій, а також суперечить сучасним підходам до ресоціалізації осіб, позбавлених волі.

Зазначене не відповідає положенням Кримінально-виконавчого кодексу України, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, Європейських пенітенціарних правил, а також принципам забезпечення права на інформацію та підтримання соціальних зв’язків осіб, які перебувають у місцях несвободи.

32. Під час моніторингового візиту до КВК-6 встановлено, що як укриття для засуджених та персоналу використовується виробниче приміщення дільниці з виготовлення виробів із дроту, яке фактично не відповідає мінімальним вимогам безпеки, санітарним нормам та вимогам цивільного захисту населення. На території установи розміщені покажчики напрямку руху до укриття, однак фактично під таким ‘укриттям’ використовується напівзруйноване промислове приміщення з ознаками аварійного технічного стану. Під час огляду встановлено наявність значних тріщин в опорних конструкціях та стінах, часткового руйнування штукатурки і цегляної кладки, нерівної та пошкодженої підлоги, слідів тривалого руйнування будівлі, відсутності будь-якого облаштування для перебування людей під час повітряної тривоги. Саме приміщення одночасно використовується як виробнича зона для виготовлення виробів із дроту, що виключає можливість його безпечного використання як об’єкта цивільного захисту.

 

У приміщенні відсутні каналізація, санітарні вузли, джерела питної води та місця для гігієни. Також не встановлено систем вентиляції або належного повітрообміну, що в умовах перебування значної кількості людей під час тривалих повітряних тривог створює реальну загрозу для здоров’я та безпеки засуджених і персоналу. Фактично приміщення не пристосоване для тривалого перебування людей, особливо в умовах задимлення, перебоїв електропостачання або надзвичайної ситуації.

Крім того, саме виробниче використання приміщення свідчить про наявність додаткових ризиків. У дільниці здійснюються роботи з виготовлення металевих виробів та виробів із дроту, що передбачає зберігання матеріалів, металоконструкцій, інструментів та обладнання. За таких умов перебування людей у приміщенні під час повітряної тривоги несе ризики травмування, у тому числі через можливе падіння конструкцій, уламків, виробничого обладнання або матеріалів.

Встановлені обставини свідчать, що адміністрація установи формально позначила виробниче приміщення як укриття без приведення його у відповідність до вимог законодавства у сфері цивільного захисту. Фактично укриття не забезпечує ані належного захисту від небезпечних факторів воєнного характеру, ані базових умов безпечного перебування людей.

Такі обставини можуть свідчити про порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, ДБН В.2.2-5:2023 ‘Захисні споруди цивільного захисту’, Правил пожежної безпеки в Україні, а також статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині обов’язку держави забезпечити безпечні та належні умови тримання осіб, які перебувають під повним контролем держави. В умовах воєнного стану неналежний технічний стан укриття створює реальну загрозу життю та здоров’ю засуджених і персоналу установи.

33. Під час аналізу документів, отриманих в установі, а також інформації, зафіксованої безпосередньо під час моніторингового візиту, встановлено наявність системної практики використання праці засуджених з ознаками прихованих трудових відносин, неоплачуваної праці та формального документального оформлення окремих категорій робіт. Надані строкові трудові договори, табелі обліку робочого часу, журнали інструктажів, медичні книжки, журнали медичних оглядів, рознарядки та виробничі документи свідчать, що фактичний обсяг праці засуджених суттєво перевищує офіційно оформлену оплачувану зайнятість.

В установі функціонують декілька напрямів використання праці засуджених: швейна дільниця, виготовлення риболовних сіток та виробів із дроту, роботи в їдальні та харчоблоці, ремонт одягу, господарське обслуговування, обслуговування лазні, роботи в котельні, пральні та інші допоміжні роботи. При цьому сама організація цих процесів свідчить про повноцінну виробничу та господарську діяльність із чітким розподілом функцій, графіками, табелюванням, інструктажами та контролем адміністрації. Це спростовує можливість трактування таких робіт як епізодичного самообслуговування чи короткострокового залучення в межах частини п’ятої статті 118 КВК України.

Особливо показовою є ситуація на швейній дільниці. Зафіксовано обладнане виробниче приміщення з промисловими швейними машинами, організованими робочими місцями, тканинами, нитками та готовими виробами. Сам характер приміщення та наявного обладнання свідчить про систематичний виробничий процес. При цьому встановлено, що засуджений С. протягом близько двох років працює без трудового договору та навіть без паспорта. Водночас він фактично виконує виробничу роботу у швейному приміщенні. Наявність регулярної роботи, проходження інструктажів та використання його праці адміністрацією свідчать про існування фактичних трудових відносин незалежно від того, чи оформлені вони письмово. Відсутність паспорта не може бути підставою для безстрокового використання праці особи без будь-яких соціальних гарантій, оскільки адміністрація установи, знаючи про цей факт, продовжує використовувати працю засудженого у виробничому процесі.

Окремо встановлено, що двоє засуджених постійно здійснюють ремонт одягу повний робочий день без оплати праці. При цьому вони проходять інструктажі з техніки безпеки та охорони праці, що підтверджує офіційне усвідомлення адміністрацією небезпечного та виробничого характеру таких робіт. Сам факт проведення інструктажів є доказом того, що адміністрація розглядає цих осіб як працівників виробничого процесу, а не як осіб, які епізодично займаються самообслуговуванням.

Аналіз документів щодо виготовлення риболовних сіток, поплавців, важків та виробів із дроту свідчить про функціонування в установі окремого організованого виробництва, яке здійснюється на підставі цивільноправових договорів. Надані адміністрацією договори, наряди, табелі, виробничі відомості та технологічна документація підтверджують систематичне залучення засуджених до виготовлення продукції для стороннього контрагента – ФОП Л. У документах фігурують засуджені А., А., Б., Б., В., В., Г., К., К., Л., М., Ч., Ч., Я. та інші засуджені. Табелі містять конкретні години роботи, облік виробітку та підписи засуджених, що свідчить про постійний і системний характер виробничої діяльності.

Разом із тим характер організації праці свідчить про наявність ознак саме трудових, а не цивільноправових відносин. Засуджені працюють у визначених виробничих приміщеннях, у межах організованого виробничого процесу, проходять інструктажі з охорони праці, підпорядковуються адміністрації установи та фактично виконують постійні виробничі функції. При цьому роботи мають не разовий, а систематичний характер, із колективною організацією праці, обліком робочого часу та виробничими нормами. За таких умов використання цивільноправових договорів може свідчити про підміну трудових відносин цивільноправовими угодами з метою спрощення оформлення праці засуджених та мінімізації трудових і соціальних гарантій.

Особливо проблемною є ситуація у харчоблоці. Надані документи та пояснення свідчать про фактичне функціонування постійних змін засуджених, які щоденно забезпечують роботу їдальні, однак належне трудове оформлення та оплата підтверджені не щодо всіх осіб. Засуджений В., за наданою інформацією, працює з 6:00 до 20:00 щоденно без вихідних. Така тривалість роботи суттєво перевищує встановлені законодавством норми робочого часу та свідчить про фактичне використання праці особи в режимі постійної виробничої зайнятості. При цьому у журналі інструктажів він зазначений як пекар, хоча фактично працює на посудомийці. Така невідповідність між реально виконуваною роботою та документальним оформленням свідчить про формальний характер кадрової документації та спробу приховати реальні умови праці.

Додатково встановлено, що у медичній книжці В. останній запис датований 28.05.2025 року, хоча фактично він продовжує працювати у харчоблоці у 2026 році. Водночас у журналі медичних оглядів його прізвище взагалі відсутнє. Це свідчить про допуск особи до роботи з харчовими продуктами без актуального медичного огляду, що створює прямі ризики порушення санітарних вимог та безпеки харчування.

Засуджений М., за наданою інформацією, виконує широкий спектр робіт у їдальні: топить плиту, смажить рибу, забезпечує інші виробничі процеси. Його прізвище наявне у журналах медичних оглядів як особи, яка працює у харчоблоці, однак підтвердження належного оформлення та оплати його праці відсутні. Так само останній запис у медичній книжці датований 28.05.2025 року, хоча він продовжує працювати у 2026 році. Таким чином, адміністрація фактично допускає до роботи у харчоблоці осіб без належного медичного контролю та без підтвердження трудових гарантій.

Журнал медичних оглядів працівників їдальні взагалі ведеться формально. Під час візиту встановлено, що за 02.04.2026 року вже містився підпис лікаря про проведення огляду, хоча моніторинговий візит відбувався 01.04.2026 року. Це свідчить про можливе внесення записів наперед або про відсутність фактичного медичного контролю. У журналі систематично фігурують одні й ті самі особи – О., Б., М., Б., Ч., що підтверджує їх постійне використання у роботі харчоблока. Водночас частина фактично працюючих осіб, зокрема В., належним чином у журналі не відображається.

Окремо встановлено, що відповідно до журналу якості приготування їжі щоденно працюють щонайменше три особи без вихідних. Крім того, інші засуджені залучаються до роботи під виглядом так званої ‘неформальної освіти’. Такий механізм використовується адміністрацією для обходу вимог трудового законодавства та приховування фактичних трудових відносин. Якщо особи виконують постійні функції у виробничому процесі їдальні, незалежно від назви форми залучення їхня праця повинна бути оплачуваною, а трудові відносини – належним чином оформленими.

Додатково встановлено, що відповідно до журналу погодинних перевірок щонайменше двоє засуджених працюють у нічну зміну. При цьому у наданих документах відсутні підтвердження підвищеної оплати за нічні години або спеціального обліку такої роботи. Це може свідчити про порушення норм законодавства щодо роботи у нічний час та приховування реальної тривалості робочого дня.

Окремої уваги заслуговує використання частини п’ятої статті 118 КВК України. Засуджений Ш. працює відповідно до цієї норми без оплати праці. Разом із тим характер його роботи потребує окремої оцінки. Якщо особа систематично виконує функції, необхідні для постійного забезпечення діяльності установи, така праця не може необмежено використовуватись як безоплатна. Частина п’ята статті 118 КВК України не передбачає можливості підміни повноцінних трудових відносин безстроковим безоплатним використанням праці засуджених.

Також встановлено, що засуджений Б. працює понад року без отримання заробітної плати. Сам факт такого тривалого використання праці без винагороди свідчить про ознаки примусової неоплачуваної праці. Якщо особа систематично виконує роботу за визначеним графіком та в інтересах установи, відсутність оплати прямо суперечить як національному законодавству, так і міжнародним стандартам.

Аналіз наданих документів також свідчить про вибірковий характер нарахування заробітної плати та сплати ЄСВ. Платіжні інструкції підтверджують, що щодо частини засуджених ЄСВ дійсно нараховується та сплачується. Однак це стосується лише окремих офіційно оформлених осіб. Щодо значної кількості фактично працюючих засуджених підтвердження нарахування зарплати або сплати ЄСВ відсутні. Таким чином, установа фактично використовує змішану модель: частина засуджених оформляється офіційно для створення видимості законності, тоді як інша частина виконує аналогічну роботу без належного оформлення та соціальних гарантій.

Встановлені факти свідчать про можливе порушення статті 43 Конституції України, статті 118 КВК України, статей 21, 24, 50, 52, 67, 94, 95 КЗпП України, Закону України ‘Про оплату праці’, законодавства про ЄСВ, законодавства у сфері охорони праці та санітарного законодавства. Крім того, виявлені практики мають ознаки невідповідності Конвенції МОП №29 про примусову працю, Європейським пенітенціарним правилам та Мінімальним стандартним правилам ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Загалом аналіз документів та матеріалів свідчить, що праця засуджених у КВК-6 використовується як системний ресурс для забезпечення господарської діяльності установи, однак без належного забезпечення мінімальних трудових гарантій, прозорого оформлення трудових відносин, належної оплати праці, дотримання режиму робочого часу, медичного контролю та соціального страхування значної частини працюючих засуджених.

Медична частина №6 філії ДУ ‘Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України’ в Черкаській та Кіровоградській областях

Завідувач медичної частини №6 – лікар філії Державної установи ‘Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України’ в Черкаській та Кіровоградській областях (далі – медична частина) – Мота Олег Ярославович.

На час відвідування вакантною залишається посада: клінічний психолог – 0,5 штатної одиниці.

На стаціонарному лікуванні перебували 12 осіб.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб:

1. У порушення вимог пункту 9 Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції під час надання психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 року №240, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.2016 року за №570/28700, а також пункту 8.3.4 Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 ‘Заклади охорони здоров’я’, палата-ізолятор для осіб із розладами психіки не відповідає встановленим нормативним вимогам.

Зокрема, приміщення розраховане на перебування більше ніж однієї особи, а саме на 2 особи, що суперечить суті та призначенню ізоляції.

Площа приміщення становить менше ніж 7 м²; воно не обладнане вікнами, що унеможливлює доступ природного освітлення та приплив свіжого повітря.

У приміщенні відсутні умивальник і санітарний вузол, що позбавляє осіб можливості безперешкодного доступу до санітарно-гігієнічних умов; не встановлено ємностей для питної води; відсутня механічна припливно-витяжна вентиляція.

Такі умови не відповідають правилам 13, 14, 15 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

У сукупності зазначені умови унеможливлюють безпечне та гідне перебування особи в умовах ізоляції, створюють ризики для життя і здоров’я та є несумісними з принципами гуманного поводження.

2. Моніторинговою групою встановлено, що лікар-психіатр проводить психіатричні огляди пацієнтів без належного оформлення письмової інформованої згоди. Зокрема, усупереч вимогам Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-7/о ‘Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду’, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 року №970, установлено, що в медичній документації, зокрема в медичній карті амбулаторного хворого форми №025/о та медичній карті стаціонарного хворого форми №003/о, відсутня підписана пацієнтом інформована згода на проведення психіатричного огляду.

3. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі – ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечуються соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином, зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України ‘Основи законодавства України про охорону здоров’я’.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб з наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

4. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о ‘Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу’, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність у пацієнтів, які перебували у стаціонарі медичної частини, підписаної інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування. Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнтів на застосування щодо них методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України ‘Основи законодавства України про охорону здоров’я’ та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part).

5. У порушення вимог пункту 1 глави 5 розділу II Порядку, а також абзацу десятого пункту 2 розділу XVII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі – ПВР УВП), у стаціонарі медичної частини перебувають засуджені, які виконують функції днювальних.

6. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що під час поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор практикується долучення до справи медичної довідки, згідно з висновком якої засуджений за станом здоров’я може утримуватися в ДІЗО/ПКТ. Разом із тим Комітет неодноразово підкреслював, що зобов’язання пенітенціарних лікарів засвідчувати придатність засуджених до відбування дисциплінарного стягнення навряд чи сприятиме розвитку позитивних відносин між лікарем і пацієнтом.

У принципі, медичний персонал ніколи не повинен брати участь у будь-якій частині процесу прийняття рішення про застосування будь-якого виду одиночного тримання, окрім випадків, коли цей захід застосовується за медичними показаннями. З іншого боку, медичний персонал повинен бути дуже уважним до стану засуджених, які перебувають в одиночному триманні. Медичний персонал повинен бути негайно поінформований про кожне таке поміщення і повинен відвідувати засудженого невідкладно після поміщення, а потім регулярно, не рідше одного разу на день, і надавати йому оперативну медичну допомогу та лікування в разі потреби. Медичний персонал повинен повідомляти адміністрацію установи, якщо здоров’я засудженого піддається серйозній загрозі через одиночне тримання. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 104).

7. У порушення вимог Заходів та засобів щодо запобігання інфікуванню під час проведення догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасне розміщення осіб, які страждають на небезпечні інфекційні захворювання, окремо один від одного та від інших засуджених.

Крім того, ізолятор для осіб з інфекційними захворюваннями не оснащений санітарним вузлом та душовою кабіною, що змушує інфекційних хворих користуватися спільними санітарними приміщеннями разом з іншими утримуваними особами, які проходять лікування у стаціонарі медичної частини. Відсутність належних умов унеможливлює ефективну ізоляцію пацієнтів, сприяє поширенню інфекційних захворювань та створює ризик для здоров’я як засуджених, так і персоналу установи.

8. У порушення вимог частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України більшість оглянутих палатних приміщень потребує проведення ремонтних робіт, зокрема встановлення нових пластикових вікон, відновлення оздоблення стін і підлоги, заміни санітарно-технічного обладнання та оновлення електромережі.

9. Диспансерний нагляд здійснюється за 9 особами, які мають інвалідність. З них III групи – 9 осіб. Разом із тим у порушення вимог Закону України ‘Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні’ особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності. Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що в 1 особи, яка має інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі – ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вона не отримує належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

10. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 ‘Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення’ в медичній частині не створено умов щодо тримання людей з інвалідністю.

11. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 ‘Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики’ в медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

12. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи, а саме 20 осіб станом на 01.04.2026 року, з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

13. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

14. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасного надання належної стоматологічної допомоги.

15. У порушення вимог Норми належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат та капці госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі у повсякденному одязі, іноді зі своєю постільною білизною. Окремі матраци потребують заміни.

16. У медичній частині відсутні окремі кабінети лікаря загальної практики – сімейного лікаря, лікаря-інфекціоніста, лікаря-психіатра та лікаря-дерматолога. Зазначені лікарі здійснюють приймання хворих ув’язнених та засуджених осіб в одному приміщенні, що не забезпечує конфіденційності та може призводити до порушення права на приватність під час медичних оглядів.

17. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Забезпечити дотримання встановленого законодавством порядку перебування новоприбулих засуджених у дільниці КДіР протягом визначеного строку та припинити практику їх передчасного розподілу до відділень СПС без належного оформлення рішень комісії.

2. Забезпечити належне функціонування робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими, участь усіх визначених членів групи у проведенні заходів адаптації та належне ведення відповідної документації.

3. Включити до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку відповідно до вимог законодавства.

4. Привести матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР та ДПК у відповідність до встановлених нормативів, забезпечивши наявність усіх передбачених приміщень.

5. Забезпечити житлові приміщення дільниці КДіР баками для питної води відповідно до встановлених норм.

6. Обладнати санітарні вузли у дільниці КДіР, ДІЗО/ПКТ, секторі для тримання осіб, узятих під варту, ДПК та душових приміщеннях належними перегородками та шторками для забезпечення права на приватність.

7. Розмістити у житлових та камерних приміщеннях наочну інформацію із зазначенням контактів органів державної влади, правозахисних інституцій та системи безоплатної правничої допомоги.

8. Вжити заходів щодо забезпечення належного природного освітлення у житлових та камерних приміщеннях, у тому числі шляхом перегляду конструкції вікон.

9. Припинити практику встановлення камер відеоспостереження у спальних приміщеннях без проведення індивідуальної оцінки ризиків та забезпечити дотримання права засуджених на приватність.

10. Переглянути порядок доступу персоналу до систем відеоспостереження у житлових приміщеннях засуджених з урахуванням вимог поваги до приватності та людської гідності.

11. Привести камерні приміщення ДІЗО/ПКТ у відповідність до міжнародних стандартів щодо мінімальної площі та відстані між стінами.

12. Усунути причини підвищеної вологості, затікання води та утворення плісняви у ДІЗО/ПКТ, ДПК та секторі для тримання осіб, узятих під варту.

13. Забезпечити належне функціонування радіофікації у камерних приміщеннях та можливість самостійного регулювання її використання засудженими.

14. Припинити практику розміщення на дверях камер інформації про вчинені злочини засуджених.

15. Обладнати прогулянкові дворики укриттями від атмосферних опадів.

16. Забезпечити дотримання права засуджених на особистий простір шляхом належного розміщення ліжок у житлових приміщеннях.

17. Забезпечити вручення засудженим копій рішень про застосування дисциплінарних стягнень із роз’ясненням порядку їх оскарження та права на правничу допомогу.

18. Забезпечити належне виконання начальниками відділень СПС обов’язків щодо індивідуально-профілактичної роботи із засудженими, поміщеними до ДІЗО/ПКТ.

19. Забезпечити наявність у крамниці установи товарів, передбачених додатком 5 до ПВР УВП.

20. Забезпечити належне лазне-пральне обслуговування засуджених, у тому числі проведення санітарної обробки новоприбулих осіб.

21. Організувати надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим особам.

22. Обладнати пральню туалетом та душовою для працівників.

23. Усунути порушення вимог пожежної безпеки у приміщеннях лазні та інших об’єктах установи.

24. Забезпечити приховане носіння спеціальних засобів персоналом установи під час безпосереднього контакту із засудженими.

25. Переглянути практику проведення короткострокових побачень та забезпечити пріоритет відкритих побачень.

26. Вжити заходів щодо укомплектування установи персоналом та поступового припинення практики 24-годинних змін.

27. Забезпечити реальне функціонування інтернет-класу, доступ засуджених до мережі Інтернет, електронної пошти та відеозв’язку, а також належне ведення відповідної документації.

28. Привести укриття для засуджених та персоналу у відповідність до вимог законодавства у сфері цивільного захисту та забезпечити належні умови безпечного перебування людей під час повітряних тривог.

29. Припинити практику використання праці засуджених без належного оформлення трудових відносин, оплати праці та сплати ЄСВ.

30. Забезпечити офіційне оформлення трудових відносин із засудженими, які фактично залучаються до систематичної виробничої діяльності.

31. Забезпечити дотримання встановлених законодавством норм робочого часу, часу відпочинку та оплати праці засуджених, у тому числі за роботу в нічний час.

32. Припинити використання безоплатної праці засуджених для виконання постійних функцій забезпечення діяльності установи.

33. Забезпечити належний медичний контроль осіб, які працюють у харчоблоці, своєчасне проходження медичних оглядів та ведення відповідної документації.

34. Забезпечити належне ведення журналів медичних оглядів та виключити практику формального внесення записів.

35. Забезпечити дотримання вимог законодавства щодо оплати праці, соціального страхування та охорони праці засуджених.

36. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у медичній частині №6 філії Державної установи ‘Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України’ в Черкаській та Кіровоградській областях.

37. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

38. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

39. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб з розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

40. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

41. Припинити практику використання засуджених як днювальних у стаціонарі, забезпечивши здійснення нагляду, догляду за пацієнтами та контролю за дотриманням внутрішнього розпорядку виключно посадовими особами установи та медичним персоналом.

42. Припинити практику посвідчування лікарями стану здоров’я засуджених осіб під час поміщення їх до дільниці ДІЗО/ПКТ.

43. Забезпечити облаштування в медичній частині ізоляторів для осіб, хворих на інфекційні захворювання, відповідно до встановлених вимог законодавства.

44. Привести стан палатних приміщень і санітарно-побутове забезпечення засуджених у відповідність до вимог частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України шляхом проведення необхідних ремонтних робіт та усунення антисанітарних умов.

45. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

46. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 ‘Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення’.

47. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 ‘Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики’.

48. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротший строк та організувати необхідне противірусне лікування для осіб із підтвердженим діагнозом.

49. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення лікарями запитів на телемедичне консультування.

50. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

51. Забезпечити облаштування окремих кабінетів для лікарів з метою гарантування конфіденційності медичних оглядів і дотримання права засуджених осіб на приватність.

52. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.

ОРИГІНАЛ СТАТТІ НА САЙТІ ХПГ