02.04.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України ‘Відвідування установ виконання покарань’ групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО ‘Захист в’язнів України’ здійснено відвідування державної установи ‘Кропивницький слідчий ізолятор’ (СІЗО, установа, заклад).

Здійснено черговий плановий візит без попередження; попередній візит відбувся 11.04.2025 року. Оглянуто всі об’єкти установи.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених, засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх візитів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту ‘Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні’, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY – Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко – помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, монітор НПМ, член координаційної ради НПМ, досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Сергій Зуйков – помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, монітор НПМ, член громадської організації ‘Захист в’язнів України’, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий – член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації ‘Захист в’язнів України’, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження.

Під час моніторингового візиту до СІЗО встановлено низку системних порушень прав ув’язнених та засуджених осіб, які стосуються неналежних умов тримання, переповнення камер, недотримання норм житлової площі, використання карцерних приміщень, що не відповідають міжнародним стандартам, відсутності належної приватності у санвузлах, неналежного освітлення та вентиляції камер, порушення права на безпечні та гігієнічні умови перебування, а також неналежного стану укриття.

Моніторинговою групою також зафіксовано порушення у сфері організації медичної допомоги, санітарно-побутового забезпечення, роботи лазні та пральні, дотримання права на приватність і конфіденційність медичної інформації, забезпечення харчування, доступу до питної води, проведення побачень, а також порушення права на працю і соціальний захист ув’язнених та засуджених осіб. Встановлено факти використання праці без належного оформлення трудових відносин, без підтвердження оплати праці та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що створює ризики порушення права на соціальне страхування та пенсійне забезпечення.

Окремо виявлено порушення міжнародних стандартів поводження з в’язнями, рекомендацій Європейського комітету із запобігання катуванням та вимог національного законодавства у сфері охорони здоров’я, умов тримання та забезпечення особистої безпеки ув’язнених.

Загальна інформація

Установа виконує функції слідчого ізолятора. У закладі утримуються особи, які обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень і стосовно яких за рішенням суду обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. СІЗО розташований за адресою: вул. Куроп’ятникова, 50-Б, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009.

На час візиту керівник закладу – полковник внутрішньої служби Чабаненко Роман Сергійович.

СІЗО складається з чергової частини, збірного відділення, харчоблоку, камер для тримання слідчо-заарештованих чоловіків, жінок і неповнолітніх, сектору максимального рівня безпеки для тримання засуджених довічно, транзитних камер, дільниці господарського обслуговування, карцерів, медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачення, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

Державна установа ‘Кропивницький слідчий ізолятор’ є одним із найстаріших пенітенціарних закладів Кіровоградської області. Історія установи бере свій початок орієнтовно з 1907 року, коли на території сучасного міста Кропивницький (на той час – Єлисаветград) було створено тюремний заклад. У період Російської імперії установа функціонувала як губернська в’язниця. Надалі, в радянський період, заклад продовжив діяльність у системі виконання покарань СРСР та використовувався для тримання осіб, узятих під варту, а також засуджених. У 1964 році установу було офіційно перепрофільовано на слідчий ізолятор. Відтоді вона функціонує як установа попереднього ув’язнення. Після проголошення незалежності України установа увійшла до системи органів та установ виконання покарань України, а згодом – до структури Державної кримінально-виконавчої служби України. У зв’язку з перейменуванням міста Кіровоград на Кропивницький у 2016 році установа отримала сучасну назву – державна установа ‘Кропивницький слідчий ізолятор’.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу становить 206 посад. Фактична чисельність – 175 співробітників. Загальний некомплект персоналу по установі – 31 посада, що становить 15,5% від штатної чисельності. Некомплект персоналу складають: рядовий та молодший начальницький склад – 20 осіб; середній та старший начальницький склад – 9 осіб; вільнонаймані працівники – 2 особи. Водночас вакантними є посади заступника начальника СІЗО із соціально-виховної та психологічної роботи; оперуповноваженого оперативного відділу; інспектора відділу соціально-виховної та психологічної роботи; начальника відділу з контролю за виконанням судових рішень.

Планове наповнення закладу – 824 особи. У СІЗО 168 камерних приміщень, з яких діючих – 162, у стадії ремонту – 3, законсервованих – 13. В установі утримується 458 осіб, з них: слідчо-заарештованих – 315 осіб; засуджених, вироки щодо яких оскаржені або не набрали законної сили, – 94 особи; засуджених до довічного позбавлення волі – 18 осіб, з них 2 вироки не набрали законної сили; засуджених, які використовуються для роботи з господарського обслуговування установи, – 14 осіб; засуджених, які слідують транзитом до місця відбування покарання, – 13 осіб; екстрадованих – 4 особи; іноземних громадян – 6 осіб.

В установі працюють 2 психологи відділу соціально-виховної та психологічної роботи та 1 психолог відділу по роботі з персоналом. Протягом 2026 року до закладу прибуло 1687 осіб. У 2025 році померло 9 осіб, у 2026 році – 1 особа. Працевлаштовано 36 осіб. У медичній частині на стаціонарному лікуванні перебувало 3 особи. На обліку ВІЛ/СНІД – 37 осіб.

На оперативно-профілактичному обліку в установі перебувало: схильних до самогубства – 21 особа (у 2025 році зафіксовано 2 випадки самогубства і протягом поточного року – 1 випадок самогубства); схильних до членоушкодження – 72 особи; до втечі – 8 осіб; злісних порушників режиму тримання – 2 особи.

Протягом 2025 року зафіксовано 1 скаргу до керівництва установи щодо неналежних умов тримання та 6 скарг щодо неналежного надання медичної допомоги. Протягом 2026 року від органів ДКВС надійшло 4 скарги щодо неналежних умов тримання, до керівництва установи – 6 скарг щодо неналежних умов тримання та 4 скарги щодо неналежного надання медичної допомоги.

У власному користуванні засуджені мають 26 планшетів, з яких 14 планшетів – у засуджених до довічного позбавлення волі й 12 планшетів – у засуджених відділення господарського обслуговування.

Протягом 2025 року було зафіксовано 53 випадки тілесних ушкоджень: 28 – під час прибуття до установи та 25 – під час перебування в закладі. У поточному році зафіксовано 7 випадків тілесних ушкоджень: 2 – під час прибуття і 5 – під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 210 осіб з-поміж ув’язнених і засуджених під час відвідування камер, загальних розмов з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини, а також індивідуального спілкування із засудженими, у тому числі й на умовах анонімності.

Варто зазначити, що адміністрація установи адекватно реагує на скарги ув’язнених і засуджених стосовно дій або бездіяльності адміністрації та неналежного надання медичної допомоги. Також адміністрація не приховує випадків порушень прав людини, що можна вважати ознаками відкритості, прозорості та належного, адекватного реагування.

Позитивний досвід

Під час моніторингового візиту до СІЗО встановлено наявність окремих позитивних змін, спрямованих на покращення умов тримання ув’язнених і засуджених, умов несення служби персоналом, а також модернізацію окремих напрямів діяльності установи. Зокрема, в установі проводяться ремонтні роботи у камерних та службових приміщеннях, здійснюється оновлення матеріально-побутової інфраструктури, впроваджуються сучасні технічні рішення у сфері безпеки та цифровізації процесів.

Позитивної оцінки заслуговує створення умов для роботи з неповнолітніми, зокрема облаштування ‘Зеленої кімнати’, оновлення приміщень для психологічної роботи та ремонти окремих камерних приміщень. Також адміністрацією установи вживаються заходи щодо розвитку соціально-виховної та ресоціалізаційної роботи, забезпечення освітніх потреб неповнолітніх, залучення громадських і релігійних організацій до роботи з ув’язненими та засудженими.

Окремо слід відзначити проведення ремонтних робіт у збірному відділенні, службових кабінетах та допоміжних приміщеннях, що сприяє покращенню санітарно-побутових умов та організації роботи персоналу. Також позитивним є оновлення окремих камер після подій 2019 року, які тривалий час не використовувалися.

Позитивні зміни також зафіксовано у діяльності медичної частини, де проводиться оновлення обладнання, ремонт окремих медичних приміщень та покращення умов надання медичної допомоги. Зокрема, розширено можливості лабораторної та інструментальної діагностики, а також покращено умови для лікування окремих категорій пацієнтів.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав ув’язнених та засуджених осіб:

1. Під час здійснення моніторингового візиту до установи було зафіксовано низку системних порушень, серед яких – недотримання встановлених законодавством норм житлової площі, передбаченої для тримання осіб, узятих під варту, у камерних приміщеннях, а також інші порушення, що свідчать про неналежні умови тримання ув’язнених. Такі умови можуть бути розцінені як жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження і покарання та можуть призвести до подання нових заяв проти України до Європейського суду з прав людини на підставі порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у порушення статті 11 Закону України ‘Про попереднє ув’язнення’ та правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) у камерному приміщенні №156 перебувало 3 особи, тоді як, згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць установи, воно розраховане на тримання лише 2 осіб. Площа приміщення згідно з актом становить 6,56 м². Таким чином, фактична площа, що припадала на одного ув’язненого, становила лише 2,18 м², що не відповідає мінімальній нормі у 2,5 м², визначеній для осіб, узятих під варту.

Аналогічні порушення виявлено в камерних приміщеннях №№157, 158, 159, 160, 161, 162, 186, 188, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197. Крім того, у порушення пункту 1 глави 2 розділу III Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі – ПВР СІЗО), встановлено, що у низці камерних приміщень фактична наявність спальних місць перевищує допустиму для забезпечення передбаченої законодавством норми площі на одну особу. Зокрема, порушення зафіксовано у камерах №№156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 188, 189, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197.

Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в контексті дотримання норми жилої площі на одну особу та не забезпечує належного особистого простору утримуваним особам у камерних приміщеннях.

У пункті 13 Сьомої загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі – Комітет) зазначається, що проблема з переповненими камерними приміщеннями призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи. Комітет доходить висновку, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або принизливі умови тримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

На додаток, Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році вкотре закликає українську владу вжити заходів для перегляду існуючих правових норм щодо житлової площі для осіб, узятих під варту, щоб гарантувати щонайменше 4 м² на особу в камерах для кількох осіб, не враховуючи площу, зайняту туалетами в камерах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 38).

2. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді Комітету зазначено, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не повинна використовуватися для тримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28). У доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що одиночні камери повинні мати житлову площу не менше 6 м² без урахування санвузла, а відстань між стінами має становити не менше 2 метрів (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45). Водночас моніторинговою групою встановлено використання камерних приміщень №№308, 309, 310 (карцерні приміщення), площа яких, відповідно до акта вимірювання площі приміщень структурних дільниць, становить менше ніж 6 м².

3. Облаштування карцерних приміщень №№308, 309, 310 не забезпечує належних умов тримання осіб, узятих під варту, та засуджених осіб з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, що не відповідає встановленим вимогам і міжнародним стандартам поводження з в’язнями. Так, у зв’язку з обмеженою площею карцерного приміщення, яка становить 4,4 м² без урахування санітарного вузла, особи, які там утримуються, позбавлені можливості вільно пересуватися в межах камери, що спричиняє фізичний і психологічний дискомфорт.

4. Санвузли в приміщеннях не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правило 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

5. Карцерні приміщення не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи. Зазначене порушує пункт 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі – Порядок використання технічних засобів), та правило 18.2 (c) Європейських пенітенціарних правил.

6. У карцерних приміщеннях не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікно камери розташоване на значній висоті, є невеликого розміру та має надмірну заґратованість, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщення. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

7. Пунктом 4 глави 2 розділу III ПВР СІЗО передбачено застосування аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів з метою забезпечення безпеки, запобігання втечам, вчиненню кримінальних правопорушень і порушенням встановленого порядку тримання під вартою. Під час огляду карцерних та камерних приміщень №№318, 322, камери-палати №203 моніторинговою групою зафіксовано встановлення камер відеоспостереження. Разом із тим у доповіді Комітету за 2012 рік зазначено, що відеоспостереження у житлових приміщеннях становить суттєве втручання у приватне життя ув’язнених та робить режим тримання більш репресивним, особливо у разі його тривалого застосування (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

8. Під час відвідування карцерних приміщень встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номерів телефонів ‘гарячих ліній’, а також поштових і електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту. Натомість наявними були лише електронна адреса та номер телефону міжрегіонального управління, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Зазначене суперечить вимогам пункту 14 глави 2 розділу II ПВР СІЗО. Аналогічні порушення встановлено у приміщеннях для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, у збірному відділенні, а також у камерних приміщеннях установи.

9. У порушення статті 8 Закону України ‘Про попереднє ув’язнення’ та пункту 17.2 Європейських пенітенціарних правил моніторами встановлено випадки порушення вимог щодо роздільного тримання ув’язнених. Так, під час вибіркової перевірки встановлено факт тримання осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів, пов’язаних із насильством або таких, що спричинили потерпілому тілесні ушкодження чи смерть, а також особливо тяжких злочинів, спільно з іншими особами, які перебувають під вартою. Так, у камерному приміщенні №158 особа, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України, утримувалася разом з особою, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.

Крім того, встановлено, що в камерних приміщеннях №№121, 157 утримувалися особи, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі, разом з особою або особами, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності. Зазначене свідчить про недотримання адміністрацією установи вимог щодо забезпечення належного контролю за розміщенням ув’язнених, не відповідає принципам динамічної безпеки та призводить до порушення прав в’язнів на особисту безпеку, що суперечить національному законодавству та міжнародним стандартам, зокрема статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

11. Під час відвідування приміщень збірного відділення встановлено обставини, що можуть свідчити про порушення прав ув’язнених на гуманне поводження та повагу до людської гідності, гарантованих частиною третьою статті 1 Закону України ‘Про попереднє ув’язнення’.

Так, моніторинговою групою встановлено, що персонал установи систематично поміщає ув’язнених до приміщення для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, №1 збірного відділення, яке згідно з довідкою, наданою адміністрацією установи, має площу 12,4 м², у кількості, що перевищує встановлену місткість, до 18 осіб, на строк до двох годин. Таким чином, фактична площа, що припадає на одну особу, становить 0,68 м², що є істотно нижчим за мінімальну норму 2,5 м², визначену для осіб, узятих під варту.

Зазначені обставини підтверджуються записами у книзі чергувань збірного відділення. Приміщення не обладнане лавами у кількості, достатній для розміщення всіх утримуваних осіб, у зв’язку з чим більшість із них змушені перебувати стоячи. У порушення вимог Порядку забезпечення, обліку та експлуатації меблів, інвентарю і предметів господарського призначення та норм їх забезпечення і експлуатації в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі – Норми забезпечення), санітарний вузол не відгороджений та розташований в одному приміщенні з умивальником, що не забезпечує належного рівня приватності під час користування. Крім того, усупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення, приміщення не оснащене баком для питної води.

У сукупності зазначені обставини призводять до тримання осіб в умовах скупченості, що обмежує можливість вільного пересування, порушує право на приватність та створює підвищені санітарно-гігієнічні ризики для здоров’я. Такі умови мають ознаки неналежного поводження та не відповідають принципам гуманного поводження з особами, узятими під варту.

11. Так само як і під час попереднього відвідування, моніторинговою групою встановлено, що облаштування приміщень збірного відділення не повною мірою відповідає вимогам Норм забезпечення, що призводить до порушення прав засуджених осіб та осіб, узятих під варту. Встановлено, що у зв’язку з відсутністю обладнаного кабінету лікаря у збірному відділенні медичний огляд новоприбулих осіб проводиться в кімнаті обшуку, тобто в умовах, які не забезпечують належного рівня приватності та конфіденційності. Це створює ризик розголошення конфіденційної інформації про стан здоров’я особи працівникам установи та іншим особам з-поміж ув’язнених і засуджених під час проведення медичного огляду.

Зазначене є порушенням вимог пункту 7 глави 2 розділу X ПВР СІЗО, статті 39-1 Закону України ‘Основи законодавства України про охорону здоров’я’ щодо права на таємницю про стан здоров’я, а також пункту 9 розділу І Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі – Порядок).

Крім того, відсутність у збірному відділенні СІЗО камери карантину та камери для хворих (камери-ізолятора) створює передумови для поширення інфекційних захворювань серед ув’язнених та засуджених осіб, підвищує ризик виникнення епідеміологічних ускладнень та унеможливлює своєчасне виявлення й ізоляцію хворих, що становить загрозу як для утримуваних осіб, так і для персоналу установи.

Водночас встановлено, що наявні та фактично використовуються лише два приміщення для тримання осіб, які прибувають до установи та вибувають з неї, що не забезпечує дотримання вимог ізоляції різних категорій осіб. Зазначене є порушенням пункту 10 глави 2 розділу II ПВР СІЗО та статті 8 Закону України ‘Про попереднє ув’язнення’.

12. У порушення пункту 3 глави 2 розділу III ПВР СІЗО окремі прогулянкові дворики корпусу №1 не обладнані достатнім укриттям від атмосферних опадів. Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути дизайн та розмір прогулянкових двориків, ‘звідки в кращому випадку відкривається вид на небо’ (CPT/Inf (2014) 15) пункти 122,127).

13. Під час огляду камерних приміщень виявлено порушення правил 13, 14, 15 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), а також вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Зокрема, санвузли в окремих камерах не обладнані достатніми перегородками або дверцятами, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Порушення зафіксовано у камерних приміщеннях №№156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 325, 333, 340 тощо.

Усупереч правилу 18.1 Європейських пенітенціарних правил, у камерних приміщеннях №№320, 325, 333 ліжка розташовані впритул одне до одного, що позбавляє ув’язнених необхідного особистого простору.

Через надмірну заґратованість та невеликий розмір вікон у камерних приміщеннях не забезпечено належного рівня природного освітлення.

Крім того, усупереч правилу 22.5 Європейських пенітенціарних правил встановлено факти незаповнення баків для питної води, у зв’язку з чим ув’язнені змушені споживати технічну воду з централізованого водопостачання.

14. Усупереч вимогам статті 11 Закону України ‘Про попереднє ув’язнення’ та пункту 1 глави 4 розділу IX ПВР СІЗО, ув’язненим не повною мірою забезпечуються належні матеріально-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Окремі камери потребують проведення ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання та електромережі. На стінах окремих камер наявна надмірна сирість та пліснява внаслідок затікання води.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: зменшити наповнюваність камер таким чином, щоб на одну взяту під варту особу припадало щонайменше 4 м² житлової площі, не враховуючи площі, яку займають внутрішньокамерні туалети; усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками, тобто від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

15. У камерному приміщенні №333 моніторинговою групою встановлено наявність вікон, які було обладнано затемненим склом зі склоблоків, через що природне освітлення практично не проникає в приміщення. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет за аналогічних обставин уже звертав на це увагу та рекомендував вжити заходів для перегляду дизайну вікон у камерах для того, щоб дозволити ув’язненим бачити, що знаходиться поза межами камери (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

16. Під час відвідування відділення соціально-психологічної служби (далі – СПС) для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, у спальному приміщенні на ліжках засуджених встановлено розміщення поіменних карток із коротким описом злочинів, скоєних особами, які займають ці ліжка. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті і, окрім стигматизації, має ефект погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

17. Згідно з пунктом 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі – Положення про організацію продовольчого забезпечення), в їдальні установи щодня повинні залишатися добові проби кожної страви раціону. Відбір проб здійснюється кухарем із казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я у чистий посуд із кришкою, попередньо помитий та перекип’ячений, до видачі їжі. Добові проби зберігаються в холодильнику їдальні при температурі від +4 до +8°C та мають зберігатися протягом доби до закінчення аналогічного приймання їжі наступного дня.

Разом із тим встановлено відсутність проб страв вечері за 01.04.2026 року, а також сніданку та обіду за 02.04.2026 року за нормою №№1А, 4, 8Б, 8В, 12, 9.

18. Згідно з пунктом 7 розділу III Положення про організацію продовольчого забезпечення при переміщенні осіб, які забезпечуються харчуванням в установах, таким особам видається набір сухих харчових продуктів, зокрема засудженим та ув’язненим, які переміщуються з одного слідчого ізолятора до іншого, зі слідчого ізолятора до місця відбування покарання, з одного місця відбування покарання до іншого, а також особам, звільненим від відбування покарання, що прямують до місця проживання, та у випадках, коли приготування гарячої їжі є неможливим. Відповідно до пункту 6 глави 4 розділу IV ПВР СІЗО ув’язнені та засуджені перед відправленням для участі в кримінальному провадженні за межами СІЗО повинні отримати набір харчових продуктів.

Однак за результатами аналізу службової документації та опитування ув’язнених моніторинговою групою встановлено, що у більшості випадків видача продовольчих наборів особам, які вибувають з установи, фактично не здійснюється.

19. У порушення вимог пункту 1 глави 1 розділу VI ПВР СІЗО адміністрацією установи не забезпечено функціонування крамниці для придбання ув’язненими та засудженими харчових продуктів і предметів першої потреби.

20. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та осіб, узятих під варту.

Відповідно до пункту 3.11 Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі – Положення про лазне-пральне обслуговування), у приміщеннях для роздягання (одягання) лазні з метою проведення тілесного огляду та надання медичної допомоги засудженим (особам, узятим під варту) обладнується місце (куточок) фельдшера медичної частини (фельдшерського пункту) державної установи ‘Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України’, яке має бути забезпечене столом, кріслом та журналом обліку проведення тілесних оглядів у лазні, що ведеться за формою, визначеною додатком 6 до цього Положення. Разом із тим під час вивчення журналу обліку проведення тілесних оглядів у лазні встановлено, що останній запис медичного працівника станом на 02.04.2026 року датований 28.03.2026 року. Зазначене свідчить, що нагляд за дотриманням порядку під час миття засуджених та ув’язнених у лазні, а також контроль за проведенням прибирання, дезінфекції приміщень і здійснення медичного огляду, передбачені пунктами 3.10 та 3.11 Положення, черговим медичним працівником фактично не забезпечуються.

21. У порушення пункту 2.6.2 розділу II Положення душові сітки у лазні не облаштовані водорозбірними кранами для гарячої та холодної води, у зв’язку із чим ув’язнені та засуджені під час миття не мають можливості регулювати температуру води у душі. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні лазні не дотримується право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

22. У порушення вимог пункту 2.11 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування у приміщенні лазні належним чином не працює та потребує ремонту примусова припливно-витяжна система вентиляції.

23. У порушення вимог додатка 3 до Положення про організацію лазне-прального обслуговування у пральні відсутні душова для працівників і кімната персоналу, а також не забезпечено функціонування окремого приміщення перукарні в структурі лазні.

24. Моніторинговою групою встановлено, що засуджені та особи, узяті під варту, мають можливість відвідувати лазню лише один раз на тиждень. Зазначене порушує вимоги пункту 19.4 Європейських пенітенціарних правил та пункту 3.1 Положення про організацію лазне-прального обслуговування.

25. Камерні приміщення №№325, 340, які використовуються для тримання ув’язнених і засуджених жінок, не обладнані відповідно до вимог Норм забезпечення, зокрема не облаштовані піддоном із душовою сіткою на гнучкому шлангу, у зв’язку з чим не забезпечуються належні умови для підтримання особистої гігієни ув’язнених і засуджених жінок.

26. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО носіння персоналом СІЗО спеціальних засобів у межах території СІЗО, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби, такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом, відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; (CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; (CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

27. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2026 року, станом на 02.04.2026 року, у державній установі ‘Кропивницький слідчий ізолятор’ ув’язненим та засудженим було надано 142 короткострокові побачення, з яких 132 відбувалися у безконтактний спосіб – через суцільне розмежувальне скло із використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення, наприклад, за столом, мають становити правило, а закриті – виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

28. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу по установі станом на 02.04.2026 року становить 31 штатну одиницю. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на ‘передовій лінії’, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку із цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

29. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Також стаття 28 Конституції України гарантує кожному право на повагу до його гідності та забороняє жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Згідно зі статтею 115 Кримінально-виконавчого кодексу України особам, узятим під варту, а також засудженим мають бути забезпечені належні матеріально-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Відповідно до статті 8 Закону України ‘Про попереднє ув’язнення’ адміністрація слідчого ізолятора зобов’язана забезпечити належні умови тримання та безпеку осіб, які перебувають в установі.

Під час моніторингового візиту до СІЗО було оглянуто укриття, розташоване у підвальному приміщенні режимного корпусу №2. В установі організовано навігацію до укриття, наявні інформаційні покажчики та таблички, визначено відповідальних осіб і місце зберігання ключів. У приміщенні встановлено лави для розміщення осіб, наявні запаси води та первинні засоби пожежогасіння.

Разом із тим встановлено низку недоліків, які свідчать про невідповідність укриття вимогам безпечного та тривалого перебування людей під час повітряної тривоги або інших надзвичайних ситуацій. У приміщенні наявні ознаки постійної вогкості та підтоплення, на стінах і стелі виявлено сліди протікання, тріщини, сирість та локальні осередки плісняви. Підлога місцями пошкоджена внаслідок тривалого впливу вологи.

Особливе занепокоєння викликає відсутність належної системи вентиляції. Природна циркуляція повітря є недостатньою, механічна вентиляція відсутня або не функціонує. За умов одночасного перебування значної кількості осіб це створює ризик дефіциту свіжого повітря, накопичення вологи та погіршення санітарно-гігієнічних умов, що може негативно впливати на стан здоров’я ув’язнених та персоналу.

Водночас встановлено, що укриття має другий евакуаційний вихід, що загалом відповідає базовим вимогам безпеки щодо можливості евакуації людей у разі блокування одного з виходів. У приміщенні також наявне підключення до каналізації та резервуари із запасами води.

Відповідно до пунктів 7 та 8 розділу II Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС України від 09.07.2018 року №579, захисні споруди повинні утримуватися у стані, придатному для приведення у готовність до використання за призначенням, забезпечувати належний санітарний та технічний стан, мати справні системи вентиляції, водопостачання та водовідведення.

Крім того, відповідно до Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), усі приміщення, якими користуються ув’язнені, повинні відповідати санітарним вимогам, зокрема щодо вентиляції, доступу повітря, освітлення та умов, які не становлять загрози для здоров’я людини.

Таким чином, фактичний стан укриття в СІЗО свідчить про необхідність проведення невідкладних ремонтних робіт, усунення підтоплення та вогкості, облаштування належної вентиляції й приведення приміщення у відповідність до вимог законодавства у сфері цивільного захисту та міжнародних стандартів поводження з ув’язненими.

30. В установі функціонує система залучення засуджених та ув’язнених до оплачуваної та неоплачуваної праці, яка охоплює виробничі майстерні, швейну дільницю, господарське обслуговування, харчоблок, ремонт одягу, прибирання приміщень, роботи з транспортування їжі, миття посуду та інші господарські процеси. Надані адміністрацією документи свідчать про наявність організованого процесу праці із веденням табелів обліку робочого часу, журналів перевірки на робочих місцях, журналів видачі ножів та інструментів, книг змінних завдань, а також укладенням окремих строкових трудових договорів.

Водночас проведений аналіз свідчить про існування різних форм використання праці ув’язнених та засуджених, у тому числі як офіційно оформленої праці з укладенням строкових трудових договорів та нарахуванням єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, так і фактичного використання праці без належного оформлення трудових відносин, без оплати праці, без належного обліку робочого часу та без належних соціальних гарантій.

На території установи функціонує швейна дільниця майстерні, де ув’язнені та засуджені залучаються до виконання робіт з пошиття виробів, збирання деталей крою та інших допоміжних виробничих процесів. Наданий строковий трудовий договір, укладений між ДУ ‘Кропивницький слідчий ізолятор’ та ув’язненою Ч., свідчить про формальне оформлення трудових відносин. Договором визначено графік роботи з 08:00 до 16:30, вихідні дні, відрядну форму оплати праці та зазначено, що особи, залучені до праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Умовами договору також передбачено проведення роботодавцем нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 22% на заробітну плату працівника, що формально відповідає вимогам законодавства України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування. Договір містить положення про оплату праці, тривалість робочого часу, забезпечення засобами індивідуального захисту та дотримання вимог охорони праці.

Разом із тим зміст наданих договорів свідчить про низку проблемних аспектів. Праця ув’язнених організована у межах режимного середовища слідчого ізолятора, де адміністрація одночасно виступає роботодавцем і суб’єктом контролю та примусу. Укладені договори фактично не забезпечують рівності сторін трудових правовідносин, а окремі положення містять надмірне підпорядкування ув’язненого адміністрації установи. Крім того, характер відрядної форми оплати праці за відсутності документів про фактичні розцінки, нарахування заробітної плати та виплати коштів не дає можливості встановити, чи дійсно особам забезпечується гарантований мінімальний рівень оплати праці.

Табелі обліку робочого часу свідчать про системне залучення значної кількості осіб до праці у майстернях та господарському обслуговуванні. У табелях фігурують особи, які працюють підсобними робітниками, кухонними працівниками, прибиральниками, перукарями, машиністами з прання, працівниками з ремонту одягу та іншими категоріями персоналу. При цьому в окремих випадках особи працюють практично повний робочий місяць.

Аналіз наданих матеріалів свідчить, що частина осіб офіційно оформлена та обліковується у табелях. До таких осіб належить, зокрема, Ч., щодо якої надано строковий трудовий договір та табелі обліку робочого часу. Формально її праця оформлена відповідно до трудового законодавства із декларуванням сплати ЄСВ.

Водночас щодо низки інших осіб відсутні документи, які підтверджують офіційне оформлення трудових відносин, нарахування заробітної плати та сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Під час моніторингового візиту встановлено, що С. працює близько одного року, а С. – близько одного року і шести місяців. Однак серед наданих документів відсутні трудові договори, відомості про нарахування заробітної плати, дані про відкриття особових рахунків або підтвердження сплати за них ЄСВ. За відсутності таких документів неможливо підтвердити, що їхня праця є належним чином оформленою та забезпечує право на соціальний захист і страховий стаж.

Окрему увагу привертає організація праці на харчоблоці установи. Надані документи свідчать про існування постійної та системної роботи харчоблока із залученням значної кількості ув’язнених та засуджених. У табелях обліку робочого часу зазначені кухарі, підсобні робітники та інші особи, які забезпечують функціонування їдальні. Разом із тим фактичний обсяг праці на харчоблоці значно перевищує кількість офіційно оформлених осіб.

Встановлено, що лише п’ять осіб працюють відповідно до договорів, тоді як інші особи виконують роботи без належного оформлення трудових відносин. Ув’язнений Н. зазначений у табелях як кухар та фактично працює на митті посуду і прибиранні на харчоблоці. Також встановлено використання праці ув’язненого П., який, зі слів адміністрації та відповідно до журналу видачі ножів, працює на посудомийці. У журналі контролю видачі ножів зафіксовано, що він регулярно отримує ніж для виконання робіт на харчоблоці. Водночас документи, які підтверджують офіційне оформлення трудових відносин, оплату праці та сплату ЄСВ за нього, відсутні.

Встановлено, що Л. виконує функції мийника посуду без оплати праці. Також близько десяти ув’язнених систематично залучаються до розвезення їжі по корпусах установи безоплатно. Фактично ці особи забезпечують постійне функціонування харчоблока та внутрішньої логістики установи, однак не мають статусу офіційно працевлаштованих працівників.

Ув’язнений Ш. протягом близько чотирьох місяців здійснює роздачу їжі тричі на день. Ув’язнений Д. працює на овочерізці з 08:00 до 18:00 та додатково переносить їжу до санітарної частини. Такі обставини свідчать про постійний характер виконання трудових функцій та фактичну наявність трудових відносин незалежно від їх документального оформлення.

Особливу увагу привертає ситуація із засудженим Г., який працює кухарем практично щоденно без вихідних. За наявною інформацією, він перебуває під вартою близько одного року і шести місяців та фактично забезпечує безперервне функціонування харчоблока. Такий режим роботи має ознаки порушення законодавства про працю в частині права на відпочинок, обмеження тривалості робочого часу та заборони систематичного залучення до праці без вихідних днів.

Талони на виведення ув’язнених на роботу підтверджують, що окремі особи виводяться з камер близько 08:00 та повертаються лише о 19:20–19:30. Таким чином, фактична тривалість перебування на робочих місцях перевищує 11 годин на добу. При цьому відсутні документи, які б підтверджували оплату понаднормової роботи, надання часу для відпочинку або належний облік усіх фактично відпрацьованих годин.

Журнал перевірки ув’язнених на робочих місцях кухні для приготування їжі свідчить про постійне перебування ув’язнених на харчоблоці та системний характер їхнього залучення до робіт. Окремо встановлено порушення у сфері санітарного контролю. Журнал перевірки медичним працівником робітників їдальні ведеться неналежним чином. У записах зазначаються лише загальні формулювання про допуск ‘ув’язнених’ або ‘осіб’ до роботи без конкретизації прізвищ, що унеможливлює встановлення, хто саме проходив медичний огляд перед допуском до роботи на харчоблоці. Такий порядок ведення документації не забезпечує належного санітарно-епідеміологічного контролю та створює ризики для здоров’я ув’язнених і персоналу установи.

Надані документи також свідчать про систематичне використання колючо-ріжучих предметів ув’язненими та засудженими на харчоблоці. Журнал контролю видачі ножів підтверджує щоденне отримання ножів окремими особами без вихідних днів. Це свідчить про постійний характер їхньої роботи та фактичне закріплення за ними певних виробничих функцій.

Проведений аналіз дає підстави вважати, що в установі існує подвійна система організації праці. Частина осіб формально оформлюється за строковими трудовими договорами із декларуванням сплати ЄСВ та веденням табелів обліку робочого часу. Одночасно значна кількість ув’язнених фактично виконує трудові функції без належного оформлення трудових відносин, без підтвердження нарахування заробітної плати та без підтвердження сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

За відсутності відомостей про нарахування та сплату ЄСВ щодо значної частини осіб неможливо підтвердити формування у них страхового стажу та реалізацію права на соціальний захист. Фактичне використання праці без оформлення трудових відносин позбавляє ув’язнених права на оплачувану працю, пенсійне забезпечення, соціальне страхування, належні умови праці та гарантії, передбачені трудовим законодавством.

Сукупність встановлених обставин свідчить про наявність у СІЗО системних проблем у сфері забезпечення права на працю та соціальний захист ув’язнених і засуджених, зокрема в частині належного оформлення трудових відносин, оплати праці, дотримання норм робочого часу, права на відпочинок, ведення обліку праці, сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та забезпечення соціального страхування.

Кропивницька міська медична частина №14 філії ДУ ‘Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України’ в Черкаській та Кіровоградській областях

Завідувач Кропивницької міської медичної частини №14 філії державної установи ‘Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України’ в Черкаській та Кіровоградській областях (далі – медична частина) – Лівінчук Валерій Федорович.

На час відвідування вакантною залишається посада клінічного психолога – 0,5 штатної одиниці.

На стаціонарному лікуванні перебували 3 особи.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими та особами, узятими під варту, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі.

Відповідно до пункту 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104 (далі – Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я), у разі виявлення в особи, узятої під варту, тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень: дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу або осіб, які, на думку засудженого, їх заподіяли, а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);

вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;

припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о ‘Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень’, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість встановлено факти неналежної фіксації тілесних ушкоджень. Зокрема, виявлено відсутність відповідної довідки стосовно ув’язненого Ф., відомості про тілесні ушкодження якого були внесені медичним працівником до журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень в осіб, які тримаються в СІЗО, 19.02.2026 року.

2. У порушення вимог абзацу третього пункту 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я та Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №511/о ‘Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень’, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2024 року №186, медичні працівники не забезпечують належного оформлення довідок про фіксацію тілесних ушкоджень, а також форми №511/о, що додається до них.

Зокрема, у більшості випадків як у довідці, так і в пункті 8 форми №511/о, який передбачає зазначення обставин отримання тілесних ушкоджень, відповідна інформація зазначається формально, без належної конкретизації, наприклад: ‘власноруч’ або ‘до прибуття в установу’, що не дає можливості ідентифікувати фактичні обставини події.

Відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі – Комітет), де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади (CPT/Inf (93) 12-part).

3. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о ‘Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу’, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаної в одного пацієнта, який перебував у стаціонарі медичної частини, інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування. Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнта для застосування щодо нього методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України ‘Основи законодавства України про охорону здоров’я’ та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part).

4. Згідно з частиною шостою статті 6 Закону України ‘Про психіатричну допомогу’ забороняється без письмової згоди особи або без письмової згоди її законного представника та лікаря-психіатра, який надає психіатричну допомогу, публічно демонструвати особу, яка страждає на психічний розлад, фотографувати її чи робити кінозйомку, відеозапис, звукозапис та прослуховувати співбесіди особи з медичними працівниками чи іншими фахівцями при наданні їй психіатричної допомоги.

Водночас у палаті для осіб із розладами психіки моніторинговою групою було зафіксовано встановлену камеру відеоспостереження. Разом із тим згідно з пунктом 8 розділу VII Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2018 року за №766/32218, забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у приміщеннях (камерах), у яких проводяться медичні обстеження (огляди) ув’язнених та засуджених, особистий обшук із роздяганням.

Зазначений факт свідчить про отримання співробітниками установи конфіденційної інформації щодо стану здоров’я ув’язнених та засуджених осіб під час медичного огляду, маніпуляцій або процедур. На додаток, зазначене порушує вимоги статті 39-1 Закону України ‘Основи законодавства України про охорону здоров’я’ щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я.

5. У порушення пункту 9 Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 року №240, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.2016 року за №570/28700, палата-ізолятор для осіб із психічними розладами не облаштована належним чином, а саме: відсутня механічна вентиляція; санітарний вузол перебуває в антисанітарному стані та не обладнаний перегородками і дверцятами, достатніми для забезпечення усамітнення, що порушує право на приватність; вікно розташоване на значній висоті та має малий розмір, унаслідок чого природне освітлення практично не проникає до приміщення.

6. Диспансерний нагляд здійснюється за 3 особами, які мають інвалідність. З них III групи – 3 особи. Разом із тим у порушення вимог Закону України ‘Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні’ особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що в 1 особи, яка має інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі – ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вона не отримує належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

7. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 ‘Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення’ в медичній частині не створено умов щодо тримання людей з інвалідністю.

8. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 ‘Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики’ в медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

9. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи, 31 особа станом на 02.04.2026 року, з підозрою на вірусний гепатит C проходять необхідне ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують належного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

10. Під час візиту встановлено, що особи, які хворіють на туберкульоз, розміщуються у камерних палатах, не призначених для ізоляції осіб з інфекційними захворюваннями, та розташованих поруч із камерами, де утримуються інші ув’язнені у стаціонарі медичної частини. Таке розміщення не забезпечує належної ізоляції хворих і не відповідає вимогам інфекційного контролю, що створює реальний ризик поширення туберкульозної інфекції серед ув’язнених і персоналу установи, чим порушуються вимоги пункту 2 розділу II ‘Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз’, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.02.2019 року №287.

11. Ізолятори для осіб з інфекційними захворюваннями не відповідають санітарно-гігієнічним нормам та вимогам Державних будівельних норм В.2.2-10:2022 ‘Заклади охорони здоров’я. Основні положення’. Так, палати, призначені для тримання таких пацієнтів, не обладнані душовою кабіною, що змушує інфекційних хворих користуватися спільними санітарними приміщеннями разом з іншими утримуваними особами, які перебувають на лікуванні у стаціонарі медичної частини. Відсутність належних умов унеможливлює ефективну ізоляцію пацієнтів, сприяє поширенню інфекційних захворювань та створює загрозу здоров’ю як засуджених, так і медичного персоналу.

12. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичне консультування та отримувати консультації для надання медичної допомоги ув’язненим та засудженим особам з технічних причин.

13. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

14. Моніторинговою групою було встановлено, що при поміщенні ув’язненого до карцеру практикується долучення до справи медичної довідки, яка містить інформацію про стан здоров’я і згідно з висновком якої ув’язнений за станом здоров’я може утримуватися в умовах карцеру. Виявлені факти засвідчують, що працівники установи володіють конфіденційною інформацією щодо стану здоров’я ув’язнених осіб, які перебувають у карцері. Зазначене порушує вимоги статті 39-1 Закону України ‘Основи законодавства України про охорону здоров’я’ щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я.

Разом із тим Комітет неодноразово підкреслював, що зобов’язання пенітенціарних лікарів засвідчувати придатність засуджених до відбування дисциплінарного стягнення навряд чи сприятиме розвитку позитивних відносин між лікарем і пацієнтом. У принципі, медичний персонал ніколи не повинен брати участь у будь-якій частині процесу прийняття рішення про застосування будь-якого виду одиночного тримання, окрім випадків, коли цей захід застосовується за медичними показаннями. З іншого боку, медичний персонал повинен бути дуже уважним до стану засуджених, які перебувають в одиночному триманні. Медичний персонал повинен бути негайно поінформований про кожне таке поміщення і повинен відвідувати засудженого невідкладно після поміщення, а потім регулярно, не рідше одного разу на день, і надавати йому оперативну медичну допомогу та лікування в разі потреби. Медичний персонал повинен повідомляти адміністрацію установи, якщо здоров’я засудженого піддається серйозній загрозі через одиночне тримання (CPT/Inf (2024) 20) пункт 104).

15. У медичній частині відсутній медичний препарат налоксон, що унеможливлює надання невідкладної медичної допомоги у випадках передозування опіатами.

16. У штаті медичної частини вакантна посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим. Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для набору клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди і у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

17. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації, крім аптеки та кабінету ЗПТ.

Рекомендації:

1. Забезпечити дотримання встановлених законодавством норм житлової площі для осіб, узятих під варту, та привести наповнюваність камерних приміщень у відповідність до національних і міжнародних стандартів.

2. Припинити використання карцерних приміщень №№308, 309, 310 до приведення їх площі та умов тримання у відповідність до міжнародних стандартів поводження з в’язнями.

3. Забезпечити належне облаштування карцерних приміщень з урахуванням мінімальних вимог щодо площі, можливості вільного пересування, освітлення та вентиляції.

4. Обладнати санітарні вузли перегородками та дверцятами, які забезпечують право ув’язнених на приватність.

5. Оснастити карцерні приміщення кнопками виклику персоналу для забезпечення оперативного контакту ув’язнених із працівниками установи.

6. Забезпечити належний рівень природного освітлення у карцерних та камерних приміщеннях шляхом перегляду конструкції вікон та усунення надмірної заґратованості.

7. Переглянути практику застосування відеоспостереження у житлових приміщеннях та забезпечити дотримання права ув’язнених на приватне життя.

8. Розмістити в карцерних приміщеннях, збірному відділенні та камерних приміщеннях наочну інформацію з контактами органів, до яких ув’язнені можуть звертатися зі скаргами та заявами.

9. Забезпечити дотримання вимог щодо роздільного тримання різних категорій ув’язнених та засуджених осіб.

10. Припинити практику поміщення осіб до приміщень збірного відділення з перевищенням допустимої місткості та забезпечити належні умови перебування у таких приміщеннях.

11. Обладнати у збірному відділенні окремий кабінет лікаря, забезпечити конфіденційність медичних оглядів та створити карантинні приміщення і камери-ізолятори для хворих осіб.

12. Облаштувати прогулянкові дворики належним укриттям від атмосферних опадів та покращити умови для проведення прогулянок.

13. Усунути порушення у камерних приміщеннях щодо приватності санвузлів, розміщення ліжок, доступу до природного освітлення та забезпечення питною водою.

14. Провести ремонт камерних приміщень, усунути сирість, плісняву, несправності електромереж та санітарно-технічного обладнання.

15. Переглянути конструкцію вікон у камерному приміщенні №333 для забезпечення доступу природного світла та можливості бачити зовнішній простір.

16. Припинити практику розміщення на ліжках засуджених поіменних карток із зазначенням інформації про вчинені злочини.

17. Забезпечити належний відбір та зберігання добових проб готових страв відповідно до встановлених вимог.

18. Забезпечити фактичну видачу продовольчих наборів ув’язненим та засудженим, які вибувають з установи або беруть участь у судових провадженнях за межами СІЗО.

19. Забезпечити функціонування крамниці для придбання ув’язненими та засудженими харчових продуктів і предметів першої потреби.

20. Забезпечити належний медичний контроль під час роботи лазні та ведення відповідної документації.

21. Оснастити душові у лазні водорозбірними кранами для гарячої та холодної води, а також забезпечити приватність шляхом встановлення шторок або перегородок.

22. Провести ремонт та забезпечити належне функціонування системи вентиляції у приміщенні лазні.

23. Облаштувати у пральні душову для працівників, кімнату персоналу та окреме приміщення перукарні.

24. Забезпечити можливість відвідування лазні ув’язненими та засудженими відповідно до встановлених норм.

25. Обладнати камерні приміщення для тримання жінок душовими піддонами та душовими сітками на гнучкому шлангу.

26. Забезпечити приховане носіння спеціальних засобів персоналом установи під час контакту з ув’язненими та засудженими.

27. Переглянути порядок проведення короткострокових побачень та забезпечити їх проведення переважно у відкритих умовах.

28. Вжити заходів щодо укомплектування установи персоналом та забезпечення належної присутності працівників у місцях тримання під вартою.

29. Провести ремонт укриття, усунути вогкість, підтоплення, плісняву та забезпечити належне функціонування системи вентиляції.

30. Забезпечити належне оформлення трудових відносин з ув’язненими та засудженими, оплату праці, ведення обліку робочого часу, сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та дотримання права на соціальний захист.

31. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у Кропивницькій міській медичній частині №14 філії державної установи ‘Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України’ в Черкаській та Кіровоградській областях.

32. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

33. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та ув’язнених осіб.

34. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

35. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

36. Забезпечити облаштування в медичній частині ізоляторів для осіб, хворих на інфекційні захворювання, відповідно до встановлених вимог законодавства.

37. Забезпечити дотримання вимог ізоляції осіб, хворих на туберкульоз, відповідно до Стандарту.

38. Припинити практику посвідчування лікарями стану здоров’я засуджених та ув’язнених при поміщенні їх до карцеру.

39. Демонтувати з приміщень медичної частини камери відеоспостереження.

40. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

41. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 ‘Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення’.

42. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 ‘Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики’.

43. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротший строк та організувати необхідне противірусне лікування для осіб із підтвердженим діагнозом.

44. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення лікарями запитів на телемедичне консультування.

45. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

46. Забезпечити дотримання вимог ізоляції осіб, хворих на туберкульоз, відповідно до Стандарту.

47. Забезпечити медичну частину необхідним запасом лікарського засобу налоксон з метою своєчасного надання невідкладної медичної допомоги у випадках передозування опіоїдами, а також організувати належне зберігання, облік та доступність зазначеного препарату для медичного персоналу.

48. Обладнати протипожежну систему відповідно до встановлених вимог.

ОРИГІНАЛ СТАТТІ НА САЙТІ ХПГ