11.06.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Літинська виправна колонія (№123)” (ЛВК-123, установа, заклад, колонія). Візит здійснено у плановому порядку без попередження; оглянуто всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 06.11.2020 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого та нелюдського поводження.

Під час моніторингового візиту до установи виявлено тривале одиночне тримання в ДІЗО засудженого з психічним розладом, а також неналежні матеріально-побутові умови в ДІЗО/ПКТ. Встановлено недостатнє природне освітлення, відсутність механічної вентиляції та радіофікації, неналежну приватність санвузлів і здійснення відеоспостереження за санітарним вузлом. Крім того, зафіксовано невручення копій рішень про застосування дисциплінарних стягнень, розміщення на дверях камер інформації про вчинені злочини, а також відсутність у ДПК інформації про “гарячі лінії” та кімнати виховної роботи.

Виявлено недоліки в організації приймання новоприбулих засуджених і роботі дільниці КДіР, недостатнє обладнання санітарних і прогулянкових приміщень, неповний асортимент товарів у крамниці, порушення в організації лазне-прального обслуговування та відсутність перукарських послуг. Персонал установи відкрито носить спеціальні засоби, а частина короткострокових побачень проводиться у безконтактний спосіб без належного обґрунтування.

Також встановлено неналежну роботу з оформлення засудженим паспортів і РНОКПП, некомплект персоналу та фактичну недоступність для засуджених мережі Інтернет, відеозв’язку й електронної пошти. В установі відсутнє належне укриття.

Окремо виявлено недостовірність обліку працевлаштованих засуджених, робочого часу та виконаних робіт. Водночас неможливо повною мірою перевірити оплату праці в нічний час, обґрунтованість відрахувань із заробітної плати та повноту сплати ЄСВ.

У медичній частині встановлено неналежне документування тілесних ушкоджень і результатів тілесних оглядів. Також виявлено відсутність справного флюорографічного або рентгенологічного обладнання, недоступність замісної підтримувальної терапії, відсутність ізолятора для осіб із розладами психіки та вакантну посаду клінічного психолога.

Встановлено неналежне забезпечення реабілітації осіб з інвалідністю та недоступність приміщень для маломобільних осіб. Ізолятор для хворих на кишкові інфекції не відповідає санітарним вимогам, а телемедичні консультації є технічно недоступними.

Крім того, у медичній частині відсутній дентальний рентгенівський апарат. До медичних карт вноситься інформація про вчинені засудженими кримінальні правопорушення, а працівникам їдальні не проводиться повний комплекс обов’язкових медичних оглядів.

Також у медичній частині відсутні системи пожежної сигналізації та пожежогасіння.

Загальна інформація

Державна установа “Літинська виправна колонія (№123)” є виправною колонією середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, уперше засуджених до позбавлення волі на певний строк.

Установа розташована за адресою: провулок Богдана Хмельницького II, будинок 9-А, селище Літин, Вінницький район, Вінницька область, 22300.

З 21.05.2026 року обов’язки начальника установи виконує майор внутрішньої служби Юрій Романенко.

ЛВК-123 бере свій початок із Літинського лікувально-трудового профілакторію, створеного у 1967 році на території зруйнованого військового містечка у смт Літин, переданого з балансу Прикарпатського військового округу. Упродовж перших років було облаштовано територію, споруджено огорожу, два гуртожитки на 500 осіб і тимчасові виробничі приміщення. З 1980-х років активно розвивалася промислова база установи, зокрема металообробне виробництво, а за рахунок отриманих прибутків будувалися гуртожитки, їдальня, лазне-пральний комплекс, лікарня, господарські приміщення та житло для працівників.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 03.02.2001 року №22 розпочато перепрофілювання лікувально-трудового профілакторію у виправну колонію посиленого режиму. У межах перепрофілювання проведено масштабну реконструкцію житлової та виробничої зон, створено локальні дільниці, споруджено спостережні вежі й вартове приміщення, переобладнано контрольно-пропускний пункт, дисциплінарний ізолятор, приміщення камерного типу та медичну частину. 18.02.2002 року затверджено акт про введення Літинської виправної колонії в експлуатацію.

З 01.01.2004 року установа функціонує як виправна колонія середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, уперше засуджених до позбавлення волі на певний строк. Надалі в установі створено дільницю соціальної реабілітації та навчально-консультаційний пункт, розпочато розвиток кінологічної служби й проведено газифікацію.

За інформацією адміністрації установи станом на 11.06.2026 року, її штатна чисельність становить 207,5 посади, фактична — 194,75 посади. Некомплект персоналу становить 12,75 посади. У штаті установи передбачено шість посад психологів, однак один психолог перебуває у відпустці для догляду за дитиною.

Планове наповнення колонії становить 363 особи. На день моніторингового візиту в установі перебували 306 засуджених. У структурі установи функціонують сім відділень соціально-виховної та психологічної роботи; законсервованих відділень або відділень, у яких проводиться ремонт, немає. Протягом 2026 року до установи прибув 101 засуджений.

У 2025 році в установі помер один засуджений. Упродовж 2026 року також зафіксовано один випадок смерті. За даними адміністрації, у 2025 та 2026 роках зафіксовано по одному випадку самогубства.

В установі працевлаштовано 110 засуджених — усіх на підставі строкових трудових договорів. З них дві особи працюють у майстернях установи, 12 залучені до робіт із господарського обслуговування, а 96 працюють на об’єктах контрагентів. Засуджених, працевлаштованих за цивільноправовими договорами, немає.

На момент візиту у дисциплінарному ізоляторі перебували троє засуджених. У приміщенні камерного типу та дільниці посиленого контролю засуджених не було. Ще одна особа перебувала в дільниці слідчого ізолятора.

На оперативно-профілактичному обліку перебувають 13 засуджених, схильних до самогубства, 16 — до членоушкодження, а також дев’ять злісних порушників установленого порядку відбування покарання. Осіб, схильних до втечі, на обліку немає.

Протягом 2025–2026 років випадків звільнення засуджених у зв’язку з тяжкою хворобою не було. За інформацією адміністрації, у зазначений період також не надходило скарг засуджених на неналежні умови тримання або неналежне надання медичної допомоги.

В установі перебувають 14 засуджених з інвалідністю: одна особа з інвалідністю І групи, чотири — II групи та дев’ять — III групи.

У 2025 році зафіксовано чотири випадки тілесних ушкоджень, отриманих засудженими під час перебування в установі; випадків виявлення тілесних ушкоджень під час прибуття не зафіксовано. У 2026 році зафіксовано один випадок тілесного ушкодження під час прибуття засудженого та один — під час перебування в установі. Випадків застосування спеціальних засобів до засуджених упродовж 2026 року не зафіксовано.

Позитивний досвід

Моніторингова група позитивно відзначає проведення адміністрацією установи протягом 2024–2026 років ремонтних робіт та облаштування приміщень, спрямованих на поліпшення умов тримання засуджених, організацію їхнього дозвілля, навчання та психологічної підтримки.

Упродовж 2024 року проведено поточні ремонти у спальних приміщеннях відділень соціально-виховної та психологічної роботи, а також дільниці соціальної реабілітації. У цих приміщеннях облаштовано 114 спальних місць з індивідуальним простором для засуджених. У локальному секторі №3 створено сучасний універсальний спортивний майданчик. Також облаштовано кімнату психологів і молитовну кімнату.

У 2025 році відремонтовано два навчальні класи та вчительську, що сприяє забезпеченню належних умов для здобуття засудженими освіти. Окремо слід відзначити облаштування кімнати психоемоційного розвантаження та ремонт кабінету психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи.

Проведено ремонт двох кімнат тривалих побачень, що поліпшує умови для підтримання засудженими сімейних і соціальних зв’язків. Також відремонтовано кімнату для прання білизни в лазне-пральному комплексі.

Позитивним є проведення ремонтних робіт у дисциплінарному ізоляторі та приміщеннях камерного типу. Зокрема, у 2025 році відремонтовано коридор ДІЗО та ПКТ, а впродовж 2026 року — їхні допоміжні приміщення.

У 2026 році в установі створено дільницю слідчого ізолятора, розраховану на тримання семи осіб, узятих під варту. Її облаштування в окремій дільниці має сприяти дотриманню вимог щодо роздільного тримання різних категорій осіб.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Під час відвідування дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО/ПКТ) встановлено факти, що можуть свідчити про жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження із засудженими.

Згідно з правилом 39.3 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) перед накладенням дисциплінарного стягнення адміністрація пенітенціарної установи зобов’язана з’ясувати, чи могли психічна хвороба або порушення психічного розвитку засудженого вплинути на його поведінку та спричинити порушення, яке стало підставою для застосування дисциплінарного стягнення. Адміністрація установи не повинна застосовувати дисциплінарні стягнення за поведінку, яка є прямим наслідком психічного розладу або інтелектуальних порушень засудженого.

Відповідно до правила 45.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) застосування одиночного тримання заборонено щодо в’язнів із психічними або фізичними вадами, якщо такі заходи можуть призвести до погіршення їхнього стану. Також відповідно до міжнародних стандартів ООН у сфері кримінального правосуддя забороняється застосовувати одиночне тримання щодо жінок і дітей.

Разом із тим під час відвідування приміщення ДІЗО №1 було виявлено засудженого, якого тримали одного в камері та який має встановлений психічний розлад. Згідно із записами в журналі обліку засуджених, які поміщаються до ДІЗО, засуджений перебував у дисциплінарному ізоляторі з 15.04.2026 року до 15.05.2026 року, а 15.05.2026 року його повторно помістили до ДІЗО строком на 30 діб. Таким чином, фактичний строк його безперервного одиночного тримання становить два місяці.

Водночас відповідно до пункту 43 Третьої загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) осіб із психічними розладами слід тримати та лікувати в належним чином обладнаному лікувальному закладі з достатнім кадровим забезпеченням. Таким закладом може бути цивільна психіатрична лікарня або спеціалізований психіатричний підрозділ у межах пенітенціарної системи.

Відповідно до пункту 44 Третьої загальної доповіді Комітету лікування психічно нестабільного та агресивного пацієнта повинно здійснюватися під постійним медичним наглядом із забезпеченням належного догляду та, за потреби, застосуванням медикаментозної терапії (CPT/Inf (93) 12-part).

Необхідно також звернути увагу на фактично безперервну ізоляцію засудженого від інших засуджених шляхом його поміщення до ДІЗО строком на два місяці. У цьому контексті Комітет зазначає, що тривале поміщення осіб із психічними розладами в умови одиночного тримання може розцінюватися як ненадання належної медичної допомоги. За наявності відповідних медичних показань такі особи повинні бути переведені до спеціалізованих лікувальних закладів (CPT/Inf (2011) 29) пункт 96).

2. Під час відвідування камерних приміщень ДІЗО/ПКТ встановлено, що умови тримання засуджених не відповідають установленим стандартам поводження з в’язнями, не забезпечують належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов та призводять до порушення їхніх прав.

У доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що одиночні камери повинні мати житлову площу не менше ніж 6 м² без урахування санвузла, а відстань між стінами має становити не менше ніж 2 метри (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).

Разом із тим моніторинговою групою встановлено використання приміщень ДІЗО/ПКТ, які не відповідають зазначеним вимогам. Зокрема, під час вимірювання камерних приміщень №№1, 2, 4, 5 встановлено, що відстань між стінами становить менше ніж 2 метри, що не відповідає рекомендаціям Комітету.

3. У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер розташовані на значній висоті, мають невеликі розміри та надмірну заґратованість, унаслідок чого природне світло майже не проникає до приміщень. Зазначені умови можуть створювати додатковий психологічний тиск на засуджених у зв’язку з обмеженням візуального контакту із зовнішнім середовищем.

Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

4. У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено роботу механічної вентиляції, що не відповідає вимогам правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

5. Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил, а також правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: утримувати всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включно із санітарними приміщеннями, у належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; повністю обладнати внутрішні санітарні приміщення перегородками, тобто від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

6. Радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ відсутня, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), а також пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

7. Моніторинговою групою в камерному приміщенні дисциплінарного ізолятора встановлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується право на повагу до приватного життя.

Так, усупереч вимогам абзацу третього пункту 1 розділу XXIII ПВР УВП, відповідно до яких кут огляду відеокамер, установлених у житлових приміщеннях та камерах, не повинен охоплювати санітарні вузли та душові, у зазначеній камері здійснювалося відеоспостереження, що охоплювало санітарний вузол. Унаслідок цього було порушено конфіденційність засудженого під час користування туалетом.

8. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарні стягнення, адміністрація установи не видала копій рішень про застосування до них таких стягнень із зазначенням можливості та порядку їх оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

9. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження волі, позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, запобігання та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Під час огляду камерних приміщень ДІЗО та житлових приміщень дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження.

Разом із тим у доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет критикував надмірне втручання у приватність через установлення відеокамер у житлових приміщеннях засуджених. Комітет зазначав, що будь-яке рішення про застосування відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди ґрунтуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і регулярно переглядатися.

Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема в разі його застосування протягом тривалого часу (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

10. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що на зовнішніх дверях камерних приміщень розміщено поіменні картки з коротким описом злочинів, учинених особами, які перебувають у камерах.

У доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не має жодної розумної мети та, окрім стигматизації, призводить до погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками установи (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

11. Під час відвідування дільниці посиленого контролю (далі — ДПК) встановлено відсутність у приміщеннях дільниці наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових та електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, міжрегіонального управління, Департаменту, Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Зазначене суперечить пункту 6 розділу II ПВР УВП.

12. У порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у ДПК відсутня кімната виховної роботи.

13. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про дільницю КДіР), з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник.

З метою планування зазначеної роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи.

Відповідно до пункту 8 розділу II Положення про дільницю КДіР тримання засуджених в умовах ізоляції (карантину), серед іншого, передбачає виконання програми ознайомлення засуджених з умовами та порядком відбування покарання.

Разом із тим під час конфіденційного спілкування із засудженими та аналізу службової документації моніторинговою групою встановлено, що члени робочої групи не в повному обсязі виконують заходи, передбачені зазначеною програмою.

Відсутність належної організації роботи підтверджується, зокрема, записами в журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації установи. Так, завідувач медичної частини не проводить заходів із новоприбулими засудженими. Зазначене не відповідає вимогам пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР.

14. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими не входить начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головний бухгалтер.

15. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не в повному обсязі відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення в дільниці відсутня низка приміщень, а саме: кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна та спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна та спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм, ускладнює підтримання належного рівня чистоти та порядку в місцях тримання засуджених, що, своєю чергою, негативно впливає на загальний санітарний стан установи.

Крім того, дільниця КДіР розрахована на перебування понад 12 новоприбулих осіб, водночас вона обладнана лише однією туалетною кабіною. Це не відповідає Нормам забезпечення, якими передбачено облаштування однієї туалетної кабіни на кожні 12 осіб. Така кількість санітарно-технічного обладнання є недостатньою для забезпечення потреб новоприбулих засуджених, створює ризик виникнення антисанітарних умов, не забезпечує належного рівня приватності під час користування санітарним вузлом та може призводити до порушення права засуджених на повагу до людської гідності.

16. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Норм забезпечення житлове приміщення дільниці КДіР не забезпечене баком для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

17. Площа окремих прогулянкових двориків є недостатньою для забезпечення повноцінної фізичної активності засуджених. Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути конструкцію та розміри прогулянкових двориків, “звідки в кращому випадку відкривається вид на небо” (CPT/Inf (2014) 15) пункт 122, пункт 127).

18. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні шкарпетки, капці, дзеркало, письмовий папір, зошити, олівці, конверти, марки, пристрої для споживання тютюнових виробів та вдихання аерозолів (пари) без їх згоряння, а також зарядні пристрої до них, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

19. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб.

У порушення вимог пункту 4 розділу XXII ПВР УВП та пункту 3.19 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), в установі не забезпечено дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог.

Зокрема, санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, не проводиться. Так, 02.06.2026 року до установи прибули засуджені, однак відомості про проведення їхнього миття у книзі обліку відвідування лазні відсутні.

20. У порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим.

21. У порушення вимог додатка 3 до Положення про організацію лазне-прального обслуговування у пральні відсутня кімната персоналу пральні, а туалет і душова для працівників не використовуються у зв’язку з проведенням ремонтних робіт.

22. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки.

Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні працівники, які безпосередньо контактують із в’язнями, не носили відкрито перед ними спеціальні засоби, зокрема гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

23. Згідно з інформацією, наданою адміністрацією, упродовж 2026 року в ЛВК-123 засудженим було надано 96 короткострокових побачень, із яких 23 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення, наприклад за столом, мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого.

У зв’язку із цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20, пункт 99).

24. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні або поновленні паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас двоє засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, а 12 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатній обсяг роботи відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів засудженим, які їх не мають.

25. Відповідно до службової документації некомплект персоналу в установі станом на 11.06.2026 року становить 12,75 штатної одиниці.

Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими.

Нестача персоналу, який перебуває на “передовій лінії”, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку із цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності працівників служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинним змінам персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

26. Під час моніторингового візиту встановлено, що в установі обладнано інтернет-клас, у якому наявне комп’ютерне робоче місце з вебкамерою та доступом до переліку дозволених інформаційних ресурсів. Начальником установи затверджено розпорядок роботи інтернет-класу на 2026 рік, який передбачає можливість його щоденного відвідування засудженими у визначені години.

Водночас дослідження облікової документації свідчить, що фактичний доступ засуджених до мережі Інтернет належним чином не забезпечується. Останній запис у журналі обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет датовано 09.09.2024 року.

У журналі обліку здійснення засудженими відеозв’язку через мережу Інтернет останній запис датовано 09.12.2025 року.

У журналі реєстрації логінів і паролів поштових скриньок засуджених відсутні будь-які записи.

Отже, протягом 2026 року не зафіксовано жодного випадку користування засудженими мережею Інтернет, відеозв’язком або електронною поштою, попри наявність обладнання та затвердженого розпорядку роботи інтернет-класу.

Відповідно до частин п’ятої та сьомої статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України засудженим надається право користуватися глобальною мережею Інтернет під контролем адміністрації, створювати електронні поштові скриньки та користуватися ними. Порядок реалізації цього права визначено наказом Міністерства юстиції України від 19.10.2017 року №3233/5 “Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет”, який передбачає ведення журналу обліку надання доступу до мережі Інтернет та журналу реєстрації логінів і паролів поштових скриньок засуджених.

Тривала відсутність записів у відповідних журналах за наявності затвердженого розпорядку роботи інтернет-класу свідчить про формальний характер організації цієї роботи та фактичну недоступність відповідної послуги для засуджених. Унаслідок цього засуджені позбавлені можливості регулярно користуватися мережею Інтернет, підтримувати соціальні зв’язки за допомогою відеозв’язку, створювати електронні поштові скриньки, отримувати суспільно важливу інформацію та використовувати дозволені електронні ресурси для звернення до органів державної влади й підготовки до звільнення.

27. Під час моніторингового візиту встановлено, що на території ЛВК-123 відсутня захисна споруда цивільного захисту, призначена для укриття засуджених і персоналу під час оголошення сигналу “Повітряна тривога”. Як місце для перебування засуджених під час повітряної тривоги використовується зал харчоблока.

Зал харчоблока за своїм функціональним призначенням є приміщенням для приймання їжі та не забезпечує рівня захисту, передбаченого для сховищ, протирадіаційних укриттів, споруд подвійного призначення або найпростіших укриттів. Фактично під час повітряної тривоги засуджених переміщують з одних наземних приміщень установи до іншого наземного приміщення, що не забезпечує належного захисту від ударної хвилі, уламків, обвалення будівельних конструкцій та інших наслідків застосування засобів ураження.

Відповідно до статті 32 Кодексу цивільного захисту України укриття має здійснюватися в об’єктах фонду захисних споруд цивільного захисту. Вимоги щодо облаштування, утримання та експлуатації таких об’єктів визначено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 року №579. Зазначені вимоги поширюються, зокрема, на укриття персоналу установ виконання покарань і засуджених, які в них тримаються.

Відсутність в установі належного укриття створює реальну загрозу життю та здоров’ю 306 засуджених, а також працівників установи в умовах систематичних ракетних атак та атак із застосуванням безпілотних літальних апаратів. На відміну від інших осіб, засуджені не можуть самостійно залишити територію установи або обрати безпечніше місце перебування, тому адміністрація несе підвищений обов’язок щодо забезпечення їхньої безпеки.

Використання залу харчоблока як місця перебування під час повітряної тривоги не може вважатися належним виконанням цього обов’язку та не забезпечує ефективної реалізації права засуджених на життя і захист від небезпек, пов’язаних зі збройною агресією.

28. Під час моніторингового візиту встановлено, що станом на 11.06.2026 року в установі перебували 306 засуджених. За інформацією адміністрації, до оплачуваної праці залучено 110 осіб, що становить близько 36% від загальної чисельності засуджених. Усі працевлаштовані особи працюють на підставі строкових трудових договорів. Осіб, залучених до праці за цивільноправовими договорами, в установі немає. На об’єктах контрагентів працюють 96 засуджених, до робіт із господарського обслуговування установи залучено 12, у виробничій майстерні працюють двоє.

Водночас дослідження наданого адміністрацією поіменного списку засвідчило наявність у ньому лише 109 заповнених позицій, при цьому порядковий номер 15 пропущено. Відповідно до списку, у ТОВ “В.” працюють 17 засуджених, у філії “Л.” ДП “П.” — 21, у ФОП Ч. — троє, у ФОП П. — четверо, на В. — 27, у ТОВ “Л.” — 23, до робіт із господарського обслуговування залучено 12, у виробничій майстерні працюють двоє засуджених.

Таким чином, поіменним списком підтверджено працевлаштування 95 засуджених на об’єктах контрагентів замість 96, зазначених у статистичній довідці, а загалом — 109 замість 110 осіб. Пояснень щодо цих розбіжностей адміністрація установи не надала.

Основними напрямами виробничої діяльності є виготовлення дерев’яних піддонів на замовлення ТОВ “Л.”, виконання робіт для ТОВ “В.”, виготовлення паливних пелет із відходів деревини у виробничій майстерні, а також виконання робіт на інших об’єктах контрагентів. Засуджені, залучені до робіт із господарського обслуговування, працюють на харчоблоці, у їдальні та пральні, здійснюють прибирання приміщень і виконують інші роботи, необхідні для забезпечення функціонування установи.

Під час огляду деревообробного виробництва представники адміністрації повідомили, що журнали погодинних перевірок виробничих дільниць і журнал видачі змінних завдань згоріли. Інших первинних документів, які давали б змогу встановити фактичний час перебування засуджених на робочих місцях, зміст отриманих ними завдань та обсяг виконаних робіт, моніторинговій групі не надали.

За відсутності цієї документації неможливо зіставити табелі обліку робочого часу з фактично виконаною роботою та перевірити правильність нарахування заробітної плати.

У семи відділеннях соціально-психологічної служби складено графіки залучення засуджених до прибирання житлових приміщень і території установи. У графіках не зазначено часу початку та закінчення робіт і їхньої загальної тривалості.

Відповідно до частини п’ятої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України без оплати праці засуджені можуть залучатися лише до робіт із благоустрою колонії та прилеглих територій, поліпшення житлово-побутових умов або допоміжних робіт із забезпечення установи харчовими продуктами. Такі роботи повинні виконуватися почергово, у неробочий час і тривати не більше ніж дві години на день.

Відсутність обліку фактичної тривалості робіт не дає змоги перевірити дотримання встановлених законом обмежень та створює ризик використання неоплачуваної праці поза межами випадків, передбачених законодавством.

Окремо досліджено організацію праці засуджених на харчоблоці. Відповідно до штатного розподілу та графіків змінності там офіційно працюють дев’ять засуджених: К. та С. — кухарями на повну ставку, А. — кухарем на 0,5 ставки, Б. і Н. — пекарями на 0,5 ставки, С. — робітником їдальні на 0,25 ставки, С. — робітником їдальні на 0,5 ставки, Т. і Д. — різальниками хліба на 0,25 ставки.

Графіки передбачають роботу окремими часовими проміжками протягом дня, зокрема початок виконання робіт о 04:30 або 06:00 та завершення окремих операцій близько 20:00. Частина роботи, яка виконується з 04:30 до 06:00, припадає на нічний час.

Відповідно до статей 54 та 108 Кодексу законів про працю України нічним вважається час із 22:00 до 06:00, а робота в цей період повинна оплачуватися у підвищеному розмірі, але не нижче ніж 20% тарифної ставки або посадового окладу за кожну годину нічної роботи.

У розрахунковій відомості за травень 2026 року доплату за нічну роботу нараховано К. у розмірі 126,98 грн, С. — 138,53 грн та А. — 92,35 грн. Загальна сума доплати становила 357,86 грн.

Водночас через розбіжності між графіками, рознарядками та журналом погодинних перевірок неможливо встановити, чи враховано всі години, фактично відпрацьовані в нічний час, та чи отримали відповідну доплату всі засуджені, які фактично залучалися до нічної роботи.

Відповідно до журналу погодинних перевірок їдальні в нічну зміну працює одна особа. Крім того, 10.06.2026 року о 17:30 у журналі зафіксовано присутність на харчоблоці десяти засуджених, тоді як у рознарядці на відповідний день зазначено лише вісім осіб. Офіційний графік змінності загалом містить дев’ять прізвищ.

Отже, щонайменше дві особи, фактично присутні на харчоблоці 10.06.2026 року, не були зазначені в рознарядці. За наданими документами неможливо встановити їхні прізвища, правову підставу залучення до праці, тривалість роботи та факт її оплати.

Записи в журналі медичного огляду працівників харчоблока також не відповідають іншим документам з обліку праці. У ньому щодня зазначено вісім осіб, тоді як у графіку змінності містяться прізвища дев’яти працівників, а журнал погодинних перевірок підтверджує одночасну присутність десяти засуджених. Ці розбіжності додатково свідчать про відсутність достовірного обліку фактичного складу працівників харчоблока.

Моніторинговою групою досліджено табелі обліку робочого часу та розрахункову відомість за травень 2026 року щодо 12 засуджених, залучених до господарського обслуговування установи. Загальна сума нарахованої їм заробітної плати становила 52692,32 грн.

З цієї суми утримано 9484,64 грн податку на доходи фізичних осіб, 2634,65 грн військового збору, 16307,24 грн на відшкодування комунально-побутових послуг та 3051,90 грн за виконавчими документами. Загальна сума утримань становила 31478,43 грн, або 59,74 % нарахованої заробітної плати. На особові рахунки засуджених з урахуванням авансових зарахувань спрямовано 21213,89 грн, або 40,26 % загальної нарахованої суми.

К. за 160 годин роботи нараховано 8170,70 грн, із яких 126,98 грн становила доплата за нічну роботу; на його особовий рахунок зараховано 4415,15 грн. С. за 172 години роботи нараховано 8785,53 грн, із яких 138,53 грн становила доплата за нічну роботу; на особовий рахунок зараховано 2 196,38 грн.

А. за 86 годин роботи нараховано 4415,85 грн, зокрема 92,35 грн за нічну роботу; на особовий рахунок зараховано 1103,96 грн. Б. та Н. за 86 годин роботи нараховано по 4323,50 грн. С., Т. і Д. за 43 години роботи нараховано по 2161,75 грн. С. за 73 години роботи нараховано 3669,95 грн.

Мінімальна заробітна плата у 2026 році становить 8647 грн на місяць або 52 грн за годину. Нарахування засудженим, які працювали на умовах неповного робочого часу, загалом відповідають пропорційній частині мінімальної заробітної плати. Ознак недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці щодо досліджених 12 осіб безпосередньо з розрахункової відомості не встановлено.

Відповідно до статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України на особовий рахунок засудженого має зараховуватися не менш як 50% нарахованого місячного заробітку, а засудженим, які мають заборгованість за виконавчими документами, — не менш як 25%. У досліджених розрахунках ці мінімальні частки дотримано.

Водночас до розрахункової відомості не долучено детального обґрунтування індивідуальних сум відшкодування комунально-побутових послуг та копій виконавчих документів, тому перевірити правові підстави і правильність кожного конкретного відрахування не виявилося можливим.

Загальна сума єдиного внеску, нарахованого щодо 12 засуджених, становила 21763,61 грн. Стосовно десяти осіб зазначено по 1902,34 грн, що відповідає мінімальному страховому внеску у 2026 році, стосовно С. — 1932,82 грн, стосовно іншого С. — 807,39 грн.

Сума внеску щодо С. становить 22% від фактично нарахованої йому заробітної плати. Табель свідчить, що він працював у травні неповний місяць, однак наказу про прийняття на роботу та відомостей про точну дату виникнення трудових відносин моніторинговій групі не надали. Тому встановити наявність або відсутність обов’язку донарахувати щодо нього ЄСВ до розміру мінімального страхового внеску неможливо.

На підтвердження сплати ЄСВ адміністрація надала платіжні інструкції від 14.05.2026 року на суму 2200 грн та від 28.05.2026 року на суму 20414,75 грн. Загалом перераховано 22614,75 грн, що на 851,14 грн перевищує суму ЄСВ, відображену в розрахунковій відомості щодо працівників господарського обслуговування.

Оскільки платіжні документи мають зведений характер і не містять персоніфікованої розшифровки, зіставити сплачені суми з нарахуваннями щодо кожного працевлаштованого засудженого неможливо. Відповідно, надані документи не дають змоги перевірити повноту сплати ЄСВ щодо всіх 110 засуджених, які, за інформацією адміністрації, перебувають у трудових відносинах.

Таким чином, в установі наявні розбіжності між статистичною інформацією, поіменними списками, рознарядками, табелями та журналами фактичної присутності засуджених на робочих місцях. Відсутність первинної виробничої документації не дає змоги достовірно встановити тривалість роботи та обсяг виконаних завдань, а також перевірити правильність нарахування заробітної плати.

Зафіксована присутність на харчоблоці осіб, не внесених до відповідної рознарядки, створює ризик залучення засуджених до праці без належного обліку та оплати. Надані фінансові документи також не дають змоги повною мірою перевірити оплату всіх годин роботи в нічний час, обґрунтованість здійснених відрахувань та повноту сплати ЄСВ щодо кожного працевлаштованого засудженого.

Медична частина №123 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Вінницькій області

Завідувачка медичної частини №123 — лікарка філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Вінницькій області (далі — медична частина) Тетяна Іванік.

На час відвідування вакантною залишається посада клінічного психолога — 0,5 штатної одиниці.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

• відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);
• вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;
• припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість, як встановлено під час моніторингового візиту, у разі виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом фактично заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про системне порушення вимог пункту 3 глави 1 розділу II Порядку та неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

Відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету, відповідно до якого медичні служби у місцях позбавлення волі повинні сприяти запобіганню насильству шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, за необхідності, інформування компетентних органів (CPT/Inf (93) 12).

2. Відповідно до пункту 3.11 Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення про лазне-пральне обслуговування), у приміщеннях для роздягання (одягання) лазні з метою проведення тілесного огляду та надання медичної допомоги засудженим і особам, узятим під варту, обладнується місце (куточок) фельдшера медичної частини (фельдшерського пункту) державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України”. Зазначене місце має бути забезпечене столом, кріслом та журналом обліку проведення тілесних оглядів у лазні, що ведеться за формою, визначеною додатком 6 до цього Положення.

Разом із тим під час вивчення журналу обліку проведення тілесних оглядів у лазні встановлено випадки відсутності записів про проведення тілесних оглядів медичним персоналом. Так, згідно з журналом обліку відвідування лазні, 19.05.2026 року миття проходили 264 засуджені відділень соціально-психологічної служби (далі — СПС) №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, а також особи, які трималися в ДІЗО, СІЗО та дільниці КДіР. Натомість у журналі обліку проведення тілесних оглядів у лазні за зазначену дату будь-які відомості відсутні, що свідчить про неналежне ведення медичної документації та не дає змоги підтвердити факт проведення тілесних оглядів зазначених осіб.

Відсутність належного документування результатів тілесних оглядів унеможливлює своєчасне виявлення та належну фіксацію тілесних ушкоджень, перешкоджає здійсненню ефективного медичного контролю за станом здоров’я засуджених і знижує ефективність запобігання випадкам жорстокого поводження та насильства.

3. У порушення пункту 2 глави 2 розділу II Порядку медична частина не забезпечена справним флюорографічним або рентгенологічним обладнанням. Унаслідок цього засудженим та ув’язненим особам не проводяться діагностичні обстеження органів грудної порожнини з метою своєчасного виявлення захворювань органів дихання, що свідчить про неможливість проведення ранньої діагностики туберкульозу в медичній частині.

4. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) особам із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, участь у групах взаємодопомоги тощо.

Таким чином, ці особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам. Отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування.

Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною. Програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків.

Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах має бути легким, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які мають пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

5. У порушення пункту 8 глави 5 глави 2 Порядку у стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для засуджених із розладами психіки, які становлять небезпеку для оточення.

6. У штаті медичної частини вакантна посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання засудженим медичної допомоги у сфері психічного здоров’я.

Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для залучення клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди та у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, а саме оцінювання ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

7. Диспансерний нагляд здійснюється за 14 особами з інвалідністю. З них одна особа має інвалідність I групи, чотири — II групи, дев’ять — III групи.

Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійкі порушення функцій організму, зумовлені захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у трьох осіб з інвалідністю відсутні індивідуальні програми реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим ці особи не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійкі порушення функцій організму, зумовлені захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

8. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов для перебування осіб з інвалідністю.

9. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ маломобільних груп населення до будівель та приміщень медичного закладу, отримання якого є обов’язковим.

10. У стаціонарі медичної частини обладнано два ізолятори для інфекційних хворих. Разом із тим приміщення ізолятора для хворих на кишкові інфекції не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам та вимогам Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я. Основні положення”.

Так, палата, призначена для ізоляції пацієнтів із кишковими інфекціями, не обладнана душовою кабіною, у зв’язку з чим такі пацієнти змушені користуватися спільними санітарними приміщеннями разом з іншими особами, які перебувають на лікуванні у стаціонарі медичної частини.

Зазначені обставини унеможливлюють забезпечення належного протиепідемічного режиму та ефективної ізоляції інфекційних хворих, створюють ризик поширення інфекційних захворювань і становлять загрозу для здоров’я як пацієнтів, так і медичного персоналу.

11. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

12. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентгенівський апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасного надання належної стоматологічної допомоги.

13. Під час візиту встановлено, що до форми первинної облікової документації №025/о “Медична карта амбулаторного хворого” медичний персонал вносить інформацію, що містить короткий опис учинених засудженими кримінальних правопорушень із зазначенням статей, за якими їх засуджено. Внесення такої інформації не передбачено жодним нормативно-правовим актом.

Зазначена практика не має правового обґрунтування, не переслідує легітимної мети у сфері надання медичної допомоги та призводить до стигматизації пацієнтів. Крім того, внесення такої інформації негативно впливає на довірчі відносини між пацієнтом і медичним працівником, що є необхідною передумовою для належного надання медичної допомоги.

14. Згідно з пунктом 7 глави III розділу II Порядку засуджені, які працюють на об’єктах харчування (крім робіт, пов’язаних із посадами продавців, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників), переробної промисловості, у будинках дитини, закладах загальної середньої освіти, підрозділах професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах (фельдшерських пунктах) та лікарняних закладах ДКВС (крім робіт, пов’язаних із наданням медичної допомоги), пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, на об’єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення і вирощування тварин, проходять обов’язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194.

Разом із тим під час перевірки особистих медичних книжок засуджених, які працюють в їдальні, встановлено, що цим працівникам не проводилося загальне обстеження лікарями-спеціалістами, зокрема лікарем-терапевтом, лікарем-дерматовенерологом, лікарем-отоларингологом, лікарем-стоматологом та іншими спеціалістами за потреби, а також лабораторне і функціональне обстеження.

Зазначені обстеження передбачені Переліком необхідних обстежень лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, необхідних для проведення обов’язкових медичних оглядів, та періодичності їх проведення, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.09.2002 року за №639/6927.

15. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації

1. Припинити тривале одиночне тримання засудженого з психічним розладом та забезпечити йому належну психіатричну допомогу.

2. Припинити використання камер ДІЗО/ПКТ, які не відповідають мінімальним вимогам щодо площі та відстані між стінами, до усунення виявлених недоліків.

3. Забезпечити належний рівень природного освітлення в камерах ДІЗО/ПКТ.

4. Забезпечити справну роботу механічної вентиляції в камерах ДІЗО/ПКТ.

5. Обладнати санвузли в камерах перегородками, які забезпечують повну приватність.

6. Забезпечити радіофікацію камерних приміщень ДІЗО/ПКТ.

7. Виключити санітарні вузли із зони огляду камер відеоспостереження.

8. Вручати засудженим копії рішень про застосування дисциплінарних стягнень, роз’яснювати порядок їх оскарження та право на правничу допомогу.

9. Застосовувати відеоспостереження в житлових приміщеннях лише на підставі індивідуальної оцінки ризиків із регулярним переглядом необхідності його подальшого застосування.

10. Припинити розміщення на дверях камер інформації про вчинені засудженими кримінальні правопорушення.

11. Розмістити в ДПК актуальну інформацію про “гарячі лінії”, поштові та електронні адреси компетентних органів.

12. Обладнати в ДПК кімнату виховної роботи.

13. Забезпечити належну роботу з новоприбулими засудженими в дільниці КДіР за участю всіх відповідальних працівників.

14. Включити до складу робочої групи КДіР начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головного бухгалтера.

15. Обладнати дільницю КДіР передбаченими нормативами побутовими, складськими та санітарними приміщеннями, а також достатньою кількістю туалетних кабін.

16. Забезпечити житлове приміщення дільниці КДіР належно обладнаним баком із питною водою.

17. Привести розміри та облаштування прогулянкових двориків у відповідність до встановлених стандартів.

18. Забезпечити в крамниці установи асортимент товарів, передбачений законодавством.

19. Забезпечити своєчасну санітарну обробку новоприбулих засуджених і належний облік відвідування лазні.

20. Організувати надання засудженим перукарських послуг.

21. Обладнати у пральні кімнату для персоналу та забезпечити доступ до справних туалету і душової.

22. Забезпечити максимально приховане носіння спеціальних засобів працівниками, які безпосередньо контактують із засудженими.

23. Проводити короткострокові побачення переважно у контактний спосіб, а в безконтактний спосіб — лише на підставі вмотивованого рішення, ухваленого після індивідуальної оцінки ризиків.

24. Забезпечити оформлення засудженим паспортів громадянина України, РНОКПП та інших необхідних документів.

25. Вжити заходів для укомплектування вакантних посад і забезпечення достатньої присутності персоналу в установі.

26. Забезпечити фактичний і регулярний доступ засуджених до мережі Інтернет, відеозв’язку та електронної пошти, а також належне ведення відповідних журналів.

27. Забезпечити створення належного укриття для всіх засуджених і працівників установи.

28. Усунути розбіжності в обліку працевлаштованих засуджених, відновити належний облік робочого часу та виконаних робіт, забезпечити повну оплату праці в нічний час, обґрунтованість відрахувань із заробітної плати та персоніфікований контроль за сплатою ЄСВ.

29. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у медичній частині №123 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Вінницькій області.

30. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

31. Забезпечити укомплектування штату медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

32. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

33. Забезпечити систематичне проведення тілесних оглядів засуджених у лазні та фіксацію їх результатів у журналі обліку відповідно до вимог пункту 3.11 Положення про організацію лазне-прального обслуговування.

34. Забезпечити особам із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів можливість отримувати замісну підтримувальну терапію.

35. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, зокрема рентгенівським апаратом.

36. Забезпечити облаштування ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до встановлених вимог.

37. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

38. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

39. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

40. Привести ізолятор для хворих на кишкові інфекції у відповідність до санітарно-гігієнічних вимог та вимог ДБН В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я. Основні положення”.

41. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для надсилання лікарями запитів на телемедичні консультації.

42. Забезпечити медичну частину дентальним рентгенівським апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

43. Забезпечити наявність у всіх працівників їдальні особистих медичних книжок та проходження ними повного комплексу передбачених медичних обстежень, необхідних для допуску до роботи на об’єктах харчування.

44. Припинити практику внесення до форми первинної облікової документації №025/о “Медична карта амбулаторного хворого” інформації про вчинені засудженими кримінальні правопорушення як такої, що не передбачена вимогами нормативно-правових актів, не пов’язана з наданням медичної допомоги та призводить до стигматизації пацієнтів.

45. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.