22.04.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Сумська виправна колонія (№116)” (СВК-116, установа, заклад, колонія). Візит здійснено у плановому порядку без попередження; оглянуто всі об’єкти установи.

Попередній візит відбувся 24.07.2025 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження.

За результатами моніторингового візиту до СВК-116 виявлено порушення прав осіб, узятих під варту, та засуджених, пов’язані з неналежними матеріально-побутовими умовами тримання, недотриманням вимог щодо облаштування санітарних вузлів, вентиляції та забезпечення питною водою, недоліками в організації роботи дільниці карантину, діагностики і розподілу, надмірним застосуванням відеоспостереження та практикою стигматизації засуджених. Встановлено порушення у функціонуванні ДІЗО/ПКТ та дільниці посиленого контролю, недоліки в організації побачень, бібліотечного забезпечення, роботи крамниці установи та підготовки засуджених до звільнення.

Виявлено некомплект персоналу установи та медичної частини. У сфері медичного забезпечення встановлено недоліки в організації стаціонарної допомоги, фіксації тілесних ушкоджень, проведенні первинних медичних оглядів, наданні допомоги особам з інвалідністю, забезпеченні доступності медичної частини для маломобільних груп населення, наданні психологічної допомоги, лікуванні вірусного гепатиту C, використанні телемедицини, стоматологічному забезпеченні та проведенні профілактичних медичних оглядів засуджених, які працюють на харчоблоці.

Також встановлено недоліки в облаштуванні та використанні захисних споруд цивільного захисту, проблеми із забезпеченням доступу засуджених до мережі Інтернет та електронного листування, блокування окремих правозахисних ресурсів, а також порушення права засуджених на працю і соціальний захист, пов’язані з веденням облікової документації, організацією виробничої діяльності, станом виробничої інфраструктури та реалізацією трудових і соціальних гарантій.

Загальна інформація

СВК-116 є установою виконання покарань середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі вперше. Заклад розташований за адресою: вул. Роменська, 110, м. Суми, Сумська область, 42343.

На час візиту керівник закладу — Дородько Сергій Юрійович.

Історія установи бере свій початок у 1974 році. До цього часу на території, де нині розташована колонія, знаходилося міське звалище. У 1974 році було розпочато будівництво лікувально-трудового профілакторію (ЛТП), який призначався для примусового лікування та трудового перевиховання осіб, які страждали на хронічний алкоголізм.

Надалі, внаслідок реформування пенітенціарної системи, заклад було перепрофільовано в установу виконання покарань. З 1999 року державна установа “Сумська виправна колонія (№116)” функціонує як самостійна юридична особа у системі Державної кримінально-виконавчої служби України. Сьогодні установа підпорядковується Міністерству юстиції України через міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань. У різні роки в установі функціонували виробничі дільниці, а також здійснювалися заходи щодо соціальної адаптації та ресоціалізації засуджених.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблока, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), ДПК (дільниця посиленого контролю), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачення, крамниці, бібліотеки, кімнати приймання передач та адміністративних приміщень.

За даними адміністрації закладу штатна чисельність персоналу становить 223,5 посади, фактична — 171,5 посади. Загальний некомплект персоналу по установі — 52 співробітники.

Планове наповнення СВК-116 — 745 осіб. В установі утримуються всього 116 осіб, з них 16 ув’язнених і 100 засуджених. У закладі функціонують 4 дільниці СПС. Працює один психолог. Працевлаштовано 84 засуджених, з них 68 — у майстерні і 16 — на господарському обслуговуванні.

На оперативно-профілактичному обліку перебувало: схильних до самогубства — 7 осіб, схильних до членоушкодження — 6 осіб. Протягом 2025–2026 років не зафіксовано жодної скарги від засуджених на неналежні умови тримання або на неналежне надання медичної допомоги. 3 особи мають інвалідність III групи.

У власному користуванні засуджені не мають жодного планшета, не зареєстровано жодної електронної адреси (email). Протягом 2025 року зафіксовано 5 випадків тілесних ушкоджень під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 70 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, дисциплінарних приміщень, господарських приміщень, під час загальних розмов з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини, а також індивідуального спілкування з особами, у тому числі й на умовах анонімності.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) зазначено, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не повинна використовуватися для тримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28). У доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що одиночні камери повинні мати житлову площу не менше 6 м² (без урахування санвузла), а відстань між стінами має становити не менше 2 метрів (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).

Водночас моніторинговою групою встановлено використання камерних приміщень №№1, 2, 3, 4, 5 та 6 сектору для тримання осіб, узятих під варту, площа яких відповідно до акта вимірювання площі приміщень структурних дільниць становить менше ніж 6 м², що не відповідає встановленим вимогам.

2. Облаштування зазначених приміщень не забезпечує належних умов тримання осіб, узятих під варту, з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, що не відповідає міжнародним стандартам поводження з в’язнями та встановленим вимогам. Так, у зв’язку з обмеженою площею карцерних приміщень (менше ніж 6 м² без урахування санвузла) ув’язнені не мають можливості вільно пересуватися в межах камери, що спричиняє фізичний дискомфорт.

3. Санвузли в камерних приміщеннях сектору для тримання осіб, узятих під варту, не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правило 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). Не забезпечено належну роботу механічної вентиляції. Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

4. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), камерні приміщення не забезпечені баком для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

5. Під час відвідування камерних приміщень сектору для тримання осіб, узятих під варту, встановлено відсутність у камерних приміщеннях наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових і електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту, міжрегіонального управління, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Зазначене суперечить пункту 6 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), та пункту 14 глави 2 розділу II Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО).

Аналогічне порушення встановлено у камерних приміщеннях дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО/ПКТ).

6. Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу IX ПВР СІЗО ув’язнені за їхньою згодою та з дозволу слідчого або суду, що здійснюють кримінальне провадження, можуть залучатися до праці в межах території СІЗО, що охороняється, у майстернях та робочих камерах із забезпеченням вимог ізоляції та роздільного тримання ув’язнених, правил техніки безпеки під час виконання робіт, норм санітарії та гігієни. Водночас моніторинговою групою встановлено, що ув’язнені, які залучаються до виконання робіт на об’єктах виробничої зони, фактично працюють без забезпечення режимних вимог ізоляції та роздільного тримання. Зокрема, вони працюють у спільному просторі із засудженими та можуть безпосередньо з ними контактувати.

7. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про дільницю КДіР), з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник. З метою планування зазначеної роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи. Відповідно до пункту 8 розділу II Положення про дільницю КДіР тримання засуджених в умовах ізоляції (карантину), серед іншого, передбачає виконання програми ознайомлення засуджених з умовами та порядком відбування покарання. Разом із тим під час конфіденційного спілкування із засудженими та аналізу службової документації моніторинговою групою встановлено, що члени робочої групи не в повному обсязі виконують заходи, передбачені зазначеною програмою.

Відсутність належної організації роботи підтверджується, зокрема, записами у журналі обліку відвідування дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) представниками адміністрації установи. Так, у період з 13.04.2026 року по 22.04.2026 року заходи з новоприбулими засудженими проводили лише два з десяти членів робочої групи, що не відповідає вимогам пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР.

Зокрема, участь у проведенні зазначених заходів брали психолог відділу соціально-виховної та психологічної роботи Олександр Казнієнко та начальник відділу з контролю за виконанням судових рішень Андрій Бабенко.

8. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими не входить начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головний бухгалтер.

9. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження волі, позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, запобігання та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань. Так, під час огляду житлових приміщень дільниці КДіР було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження. Разом із тим у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер та зазначав, що будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має регулярно переглядатися. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу. (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

10. Під час відвідування дільниці КДіР у спальному приміщенні на ліжках засуджених встановлено розміщення поіменних карток із коротким описом злочинів, скоєних особами, які займають ці ліжка. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті і, окрім стигматизації, має ефект погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

11. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Норм забезпечення житлове приміщення дільниці КДіР не забезпечене баком для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

12. Облаштування приміщень дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО) не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов, що призводить до порушення прав засуджених осіб. У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер є малими за розміром, розташовані на значній висоті та мають надмірну заґратованість, унаслідок чого доступ природного світла є обмеженим і недостатнім для забезпечення нормальних умов перебування. Зазначені умови створюють додатковий психологічний дискомфорт для засуджених та ув’язнених у зв’язку з обмеженим візуальним контактом із зовнішнім середовищем.

Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

13. Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

14. У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено роботу механічної вентиляції, що не відповідає вимогам правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

15. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Норм забезпечення камерні приміщення ДІЗО №№1,3 не забезпечені баками для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

16. У порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів), встановлено, що камерне приміщення ДІЗО №2 не обладнане кнопкою виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

17. У ДІЗО/ПКТ радіофікація забезпечена лише в загальному коридорі, при цьому засуджені не мають можливості самостійно вмикати, вимикати або регулювати гучність. Натомість у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ вона не функціонує, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

18. Згідно з абзацом двадцять третім пункту 6 розділу XXI ПВР УВП для проведення індивідуально-профілактичної роботи начальник відділення соціально-психологічної служби при поміщенні/переведенні засудженого та не рідше одного разу на тиждень відвідує ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК). За результатами відвідування ДІЗО, карцерів, ПКТ (ОК) він зобов’язаний робити відповідні відмітки у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночних камер та карцеру адміністрацією установи виконання покарань.

Разом із тим під час перевірки журналу обліку відвідування дисциплінарного ізолятора (ДІЗО) встановлено відсутність записів, які відповідно до чинних нормативних вимог мали бути внесені начальником відділення соціально-психологічної служби №5 під час відбування дисциплінарного стягнення засудженим Л. у період з 06.01.2026 року по 13.01.2026 року та засудженим Б. у період з 05.02.2026 року по 14.02.2026 року. Зазначене порушення може свідчити про фактичне невиконання начальником відділення соціально-психологічної служби №5 своїх обов’язків та неналежну організацію соціально-виховної та психологічної роботи.

19. Під час відвідування дільниці посиленого контролю (далі — ДПК) встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці не повною мірою відповідає встановленим нормативним вимогам. Фактично наявне лише одне камерне приміщення (№5), розташоване у секторі для тримання осіб, узятих під варту. Зазначене не відповідає вимогам розділу XXXI ПВР УВП. Разом із тим у порушення вимог Норм забезпечення відсутня низка приміщень, а саме: кімната виховної роботи; кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для приймання їжі; кімната для зберігання особистих речей засуджених; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм, ускладнює підтримання належного санітарного стану та порядку в місцях тримання засуджених і негативно впливає на загальний стан установи.

20. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні натільна білизна, дзеркало, конверти, марки, пристрої для споживання тютюнових виробів та вдихання аерозолів (пари) без їх згоряння, а також зарядні пристрої до них, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

21. Під час відвідування бібліотеки установи моніторинговою групою встановлено, що всупереч вимогам абзацу третього пункту 4 розділу XX ПВР УВП книжковий фонд бібліотеки не забезпечений текстами Європейських пенітенціарних правил, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України.

22. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення. Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями, оскільки таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; (CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; (CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

23. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, за 2026 рік у державній установі “Сумська виправна колонія (№116)” засудженим було надано 27 короткострокових побачень, з яких 11 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло із використанням переговорного пристрою. Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

24. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій. Водночас 2 засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, 2 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатньо проведену роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

25. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 22.04.2026 року становить 52 штатні одиниці. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на “передовій лінії”, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку із цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

26. Під час моніторингового візиту було досліджено стан захисних споруд, які використовуються для укриття засуджених та персоналу під час оголошення сигналу “Повітряна тривога”. Встановлено, що в установі використовуються два укриття, розташовані у підвальних приміщеннях СПС №4 та СПС №5. Укриття №1 розташоване у підвальному приміщенні СПС №4. Під час огляду встановлено, що приміщення перебуває у незадовільному технічному стані та потребує проведення капітального ремонту. Стіни та стеля мають численні сліди руйнувань, інженерні комунікації перебувають у незадовільному стані, окремі конструктивні елементи мають ознаки аварійності, що ускладнює організацію безпечного перебування людей. Встановлено відсутність другого евакуаційного виходу, що унеможливлює своєчасну евакуацію людей у разі руйнування основного входу або виникнення пожежі. Крім того, в укритті відсутня система вентиляції, що створює ризики для життя та здоров’я людей у випадку тривалого перебування значної кількості осіб. Також у приміщенні відсутня система каналізації. Незважаючи на наявність запасів питної води та окремих місць для відпочинку, загальний стан укриття не відповідає сучасним вимогам щодо облаштування захисних споруд цивільного захисту.

Укриття №2 розташоване у підвальному приміщенні СПС №5. Встановлено, що в цьому приміщенні продовжується практика використання частини площ як виробничого цеху з виготовлення подушок. На момент відвідування у приміщенні здійснювали трудову діяльність дев’ять засуджених. Виробничі приміщення фактично поєднані з укриттям, що суперечить основному призначенню захисної споруди та може створювати додаткові ризики для безпеки засуджених у разі необхідності одночасного укриття значної кількості людей.

Моніторинговою групою встановлено, що засуджений Б. виконує зазначені роботи протягом близько шести місяців. Аналіз наданої документації свідчить, що відомості про працевлаштування Б., нарахування та виплату йому заробітної плати, а також сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у матеріалах, наданих моніторинговій групі, відсутні. За таких обставин тривалий та систематичний характер виконання ним трудових функцій у поєднанні з відсутністю підтвердження офіційного працевлаштування та соціального страхування створює обґрунтовані підстави вважати, що право засудженого на працю та соціальний захист може реалізовуватися не в повному обсязі.

У разі відсутності належного оформлення трудових відносин або несплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування період фактичної роботи Б. не буде зарахований до страхового стажу, що надалі може негативно вплинути на реалізацію його права на пенсійне забезпечення та інші гарантії соціального страхування, передбачені статтею 122 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Разом із тим в укритті СПС №5 наявна система каналізації, що частково забезпечує можливість тривалого перебування людей у приміщенні. Водночас використання захисної споруди для здійснення виробничої діяльності, зберігання сировини та готової продукції, а також наявність значної кількості сторонніх предметів негативно впливають на можливість оперативного розміщення людей та створюють додаткові ризики у випадку надзвичайної ситуації.

Таким чином, результати моніторингу свідчать, що наявні укриття не повною мірою відповідають вимогам щодо забезпечення безпеки засуджених в умовах воєнного стану. Особливе занепокоєння викликають відсутність другого евакуаційного виходу, відсутність вентиляції та каналізації в укритті СПС №4, незадовільний технічний стан приміщень, наявність ознак їх аварійності, а також використання укриття СПС №5 не за цільовим призначенням шляхом розміщення виробничого цеху та зберігання матеріалів і продукції.

Зазначені обставини свідчать про недотримання вимог статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 8 та 10 Кримінально-виконавчого кодексу України, пункту 1 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил, а також вимог Кодексу цивільного захисту України та Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 року №579, якими передбачено забезпечення належного технічного стану захисних споруд, наявність шляхів евакуації та створення безпечних умов перебування людей.

27. Під час моніторингового візиту було досліджено стан забезпечення права засуджених на доступ до інформації та комунікації за допомогою мережі Інтернет. Встановлено, що в установі функціонує окреме приміщення, визначене як “Інтернет-клас”, обладнане комп’ютерною технікою. Разом із тим фактичне функціонування зазначеного механізму викликає обґрунтовані сумніви. Під час перевірки встановлено, що засуджені не забезпечені планшетними комп’ютерами. Крім того, в установі фактично відсутня практика користування засудженими електронною поштою.

Моніторинговій групі були надані журнал обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет №6-15 та журнал реєстрації логінів та паролів поштових скриньок засуджених №6-18, ведення яких розпочато 01.01.2026 року. Водночас встановлено, що зазначені журнали не містять жодного запису, що свідчить про фактичне невикористання засудженими можливості доступу до мережі Інтернет та електронного листування або про формальний характер функціонування відповідного механізму.

Під час безпосередньої перевірки комп’ютерної техніки, яка знаходиться в інтернет-класі, моніторинговою групою встановлено неможливість доступу до окремих інформаційних ресурсів. Зокрема, наявні технічні обмеження доступу до офіційного сайту Харківської правозахисної групи, а також сайту громадської організації “Захист в’язнів України”. Таким чином, засуджені позбавлені можливості отримувати інформацію про діяльність правозахисних організацій, ознайомлюватися з матеріалами щодо захисту прав людини, практикою національних судів та Європейського суду з прав людини, а також отримувати інформаційну підтримку щодо механізмів захисту своїх прав.

Встановлені обставини можуть свідчити про створення необґрунтованих обмежень доступу до інформації та формальний характер реалізації права засуджених на користування мережею Інтернет. Відсутність будь-яких записів у журналах обліку протягом тривалого часу ставить під сумнів ефективність створеного механізму та свідчить про необхідність перевірки фактичної доступності відповідної послуги для засуджених.

Зазначені обставини не повною мірою відповідають вимогам статей 8 та 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, якими передбачено право засуджених на одержання інформації та користування глобальною мережею Інтернет, пунктам 110 та 111 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5, а також правилу 24.10 Європейських пенітенціарних правил, відповідно до якого ув’язненим має забезпечуватися можливість підтримання зв’язків із зовнішнім світом та доступ до засобів комунікації в обсязі, сумісному з вимогами безпеки.

Фактична відсутність використання електронного листування та доступу до мережі Інтернет, а також блокування окремих правозахисних ресурсів свідчать про необхідність вжиття заходів щодо забезпечення реального, а не формального, доступу засуджених до інформаційних технологій та сучасних засобів комунікації.

28. Під час моніторингового візиту до СВК-116 було досліджено організацію праці засуджених, стан виробничої інфраструктури, умови праці, питання соціального захисту, а також первинну документацію, що стосується залучення засуджених до оплачуваної праці. Моніторинговою групою вивчено трудові договори, табелі обліку робочого часу, журнали приймання засуджених виробничим персоналом, журнали погодинних перевірок засуджених на робочих місцях, документи щодо діяльності виробничих майстерень, змінних бригад, об’єктів контрагентів, а також журнал медичних оглядів персоналу харчоблока.

Встановлено, що в установі функціонує декілька напрямів виробничої діяльності, у межах яких засуджені залучаються до оплачуваної праці. Зокрема, засуджені працюють у виробничих майстернях, у складі змінних бригад, залучаються до виготовлення виробів із дроту, виконують роботи на об’єктах контрагентів, а також забезпечують функціонування харчоблока та інших об’єктів життєзабезпечення установи. Наявність табелів обліку робочого часу та іншої первинної документації свідчить про постійний та системний характер виробничої діяльності.

Дослідження табелів обліку робочого часу засвідчило, що більшість засуджених відпрацьовують повний робочий місяць, а тривалість робочого часу становить близько 167 годин. Водночас окремі засуджені мають меншу кількість відпрацьованих годин, що свідчить про нерівномірність залучення до праці. Виробничий процес має постійний характер та передбачає існування окремих виробничих бригад, діяльність яких здійснюється на регулярній основі. Окремі засуджені залучаються до виконання робіт на об’єктах фізичної особи-підприємця Т., про що свідчать наявні табелі обліку робочого часу та трудові договори. Водночас характер виконуваних робіт, їх постійність та систематичність свідчать про необхідність забезпечення таким особам усіх трудових та соціальних гарантій, передбачених законодавством України.

Під час вивчення журналу приймання засуджених виробничим персоналом встановлено, що у виробничих майстернях обліковується 55 засуджених. Разом із тим відповідно до рознарядок кількість засуджених, які підлягають виведенню на роботи, є більшою та становить 58 осіб. Таким чином, між різними документами первинного обліку наявні розбіжності щодо фактичної чисельності засуджених, залучених до праці, що свідчить про неналежне ведення документації та унеможливлює достовірне встановлення фактичної кількості працюючих осіб.

Крім того, під час аналізу журналів погодинних перевірок засуджених на робочих місцях виявлено ознаки їх формального ведення. Так, у журналі погодинних перевірок за 21.04.2026 року міститься запис про проведення перевірки засуджених на робочих місцях о 19:00. Водночас відповідно до журналу приймання засуджених виробничим персоналом того ж дня зняття засуджених з роботи відбулося о 16:30. За таких обставин проведення перевірки на робочих місцях о 19:00 є неможливим, що свідчить про внесення недостовірних відомостей до журналу або його формальне ведення без фактичного здійснення відповідних перевірок.

Під час огляду виробничих приміщень та приміщень професійно-технічного училища встановлено, що вони перебувають у незадовільному технічному стані, є морально та фізично застарілими і потребують проведення ремонту. Стан окремих приміщень не відповідає сучасним вимогам до організації виробничого процесу та професійного навчання, що негативно впливає як на умови праці засуджених, так і на можливість їх належної ресоціалізації та професійної підготовки.

Окрему увагу було приділено організації праці на харчоблоці. Згідно з журналом медичних оглядів обслуговуючого персоналу харчоблока встановлено, що певна кількість засуджених щоденно проходить медичний огляд перед допуском до роботи. Систематично в журналі фігурують засуджені Н., І., С. та інші. Встановлено, що засуджений І. працює кухарем протягом близько двох років. Тривале виконання одних і тих самих функціональних обов’язків, щоденне проходження медичного контролю та постійний характер праці свідчать про існування стабільних трудових відносин, що обумовлює необхідність забезпечення всіх гарантій, пов’язаних із правом на працю та соціальний захист.

Аналіз змісту трудових договорів показав, що вони мають переважно типовий характер та фактично дублюють положення чинного законодавства. При цьому умови оплати праці, порядок обчислення заробітної плати, механізм нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, гарантії соціального страхування, режим робочого часу та часу відпочинку, а також інші істотні умови праці конкретизовані недостатньо. Укладені договори не завжди дозволяють чітко встановити обсяг прав і гарантій, які надаються працюючим засудженим.

Особливого значення набуває питання забезпечення права на соціальний захист. Відповідно до статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені, які працюють, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Реалізація цього права безпосередньо пов’язана зі сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та зарахуванням періодів роботи до страхового стажу. У випадку, якщо нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не забезпечує мінімального страхового внеску, відповідні періоди роботи можуть бути не зараховані до страхового стажу у повному обсязі, що надалі негативно впливатиме на реалізацію права засуджених на пенсійне забезпечення.

Таким чином, результати моніторингу свідчать про наявність у СВК-116 розвиненої системи виробничої діяльності та систематичного залучення засуджених до праці. Водночас виявлено низку проблемних питань, пов’язаних із веденням первинної документації, наявністю розбіжностей між різними обліковими документами, ознаками формального ведення журналів контролю, незадовільним станом виробничої інфраструктури та недостатньою конкретизацією трудових гарантій у змісті договорів. Такі обставини створюють ризики порушення права засуджених на належні та безпечні умови праці, справедливу оплату праці, соціальне страхування та належний рівень соціального захисту.

Зазначені обставини свідчать про недотримання вимог статей 8, 107, 118, 119 та 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, статей 21, 48, 94, 141 та 153 Кодексу законів про працю України, Закону України “Про охорону праці”, Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, а також положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Європейських пенітенціарних правил, відповідно до яких праця засуджених повинна здійснюватися в умовах, максимально наближених до умов праці у суспільстві, та забезпечувати реальне, а не декларативне право на працю і соціальний захист.

Медична частина №116 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Сумській області

Завідувач медичної частини №116 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Сумській області — Попадюк Сергій Петрович.

На час відвідування неукомплектованою є посада клінічного психолога — 0,5 штатної одиниці.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб:

1. У зв’язку з проведенням ремонтних робіт у медичній частині станом на день здійснення моніторингового візиту стаціонарна медична допомога засудженим не надається; надається виключно амбулаторна, що суперечить вимогам глави 5 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

2. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Порядку у разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

• відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);
• вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;
• припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість, як встановлено під час моніторингового візиту, у випадках виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом фактично заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про системне порушення вимог пункту 3 глави 1 розділу II Порядку та про неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

Відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет), відповідно до якого медичні служби у місцях позбавлення волі повинні сприяти запобіганню насильству шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, за необхідності, інформування компетентних органів (CPT/Inf (93) 12).

3. Відповідно до пунктів 1, 2 глави 2 розділу II Порядку новоприбулим особам протягом 14 діб має проводитися повний первинний медичний огляд, зокрема лікарем-терапевтом, психіатром та стоматологом (зубним лікарем). Водночас під час вивчення медичної документації (медичних карт амбулаторного хворого, форма №025/о) новоприбулих до установи осіб встановлено відсутність внесення лікарями-спеціалістами результатів відповідних оглядів, що може свідчити про непроведення первинного медичного огляду в повному обсязі.

4. Диспансерний нагляд здійснюється за 3 особами, які мають інвалідність. З них III групи — 3 особи. Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що в 1 особи, яка має інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вона не отримує належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

5. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов щодо тримання людей з інвалідністю.

6. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

7. У штаті медичної частини вакантна посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим. Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для набору клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди і у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

8. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи (21 особа станом на 22.04.2026 року) з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

9. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

10. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

За інформацією, наданою працівниками медичної частини, серед доступних видів стоматологічної допомоги переважає видалення (екстракція) зубів, тоді як пломбування здійснюється вкрай рідко, що істотно обмежує право засуджених на отримання належної стоматологічної допомоги.

11. Згідно з пунктом 7 глави III розділу II Порядку засуджені, які працюють на об’єктах харчування (крім робіт, пов’язаних із посадами продавців, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників), переробної промисловості, у будинках дитини, закладах загальної середньої освіти, підрозділах професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах (фельдшерських пунктах) та лікарняних закладах ДКВС (крім робіт, пов’язаних із наданням медичної допомоги), пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, на об’єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення і вирощування тварин, проходять обов’язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194.

Разом із тим під час перевірки особистих медичних книжок у засуджених, які працюють в їдальні, було встановлено, що цим працівникам не проводився огляд лікарем-дерматовенерологом та лікарем-отоларингологом, що порушує вимоги пункту 6 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року №280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150).

Рекомендації:

1. Вжити заходів щодо приведення умов тримання осіб, узятих під варту, у відповідність до національних та міжнародних стандартів, у тому числі забезпечити нормативну площу камер, належні санітарно-гігієнічні умови, вентиляцію та доступ до питної води.

2. Забезпечити дотримання вимог щодо розміщення інформаційних матеріалів у камерних приміщеннях та ДІЗО/ПКТ із зазначенням контактів органів державної влади, правоохоронних органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та системи безоплатної правничої допомоги.

3. Забезпечити дотримання режимних вимог ізоляції та роздільного тримання осіб, узятих під варту, під час їх залучення до праці.

4. Привести організацію роботи дільниці карантину, діагностики і розподілу у відповідність до вимог законодавства та забезпечити участь усіх членів робочої групи у роботі з новоприбулими засудженими.

5. Переглянути практику застосування відеоспостереження у житлових приміщеннях дільниці КДіР та припинити практику розміщення на ліжках засуджених інформації про вчинені ними злочини.

6. Забезпечити належний рівень освітлення, вентиляції, радіофікації та матеріально-побутового забезпечення приміщень ДІЗО/ПКТ, а також обладнати всі камерні приміщення засобами виклику персоналу.

7. Забезпечити належне ведення документації та здійснення соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, які перебувають у ДІЗО/ПКТ.

8. Привести матеріально-побутове забезпечення дільниці посиленого контролю у відповідність до вимог нормативно-правових актів.

9. Забезпечити крамницю установи товарами, передбаченими Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а бібліотеку — необхідними нормативно-правовими актами та міжнародними документами.

10. Забезпечити дотримання вимог щодо прихованого носіння спеціальних засобів персоналом, який безпосередньо контактує із засудженими.

11. Переглянути порядок проведення короткострокових побачень та забезпечити переважне проведення побачень у відкритих умовах.

12. Посилити роботу щодо оформлення засудженим паспортів громадянина України, реєстраційних номерів облікових карток платника податків та інших документів, необхідних для підготовки до звільнення.

13. Вжити заходів щодо усунення некомплекту персоналу та забезпечення належного кадрового забезпечення установи.

14. Провести капітальний ремонт укриття СПС №4, забезпечити його другим евакуаційним виходом, системами вентиляції та каналізації, а також привести технічний стан захисної споруди у відповідність до вимог цивільного захисту.

15. Припинити використання укриття СПС №5 не за цільовим призначенням, звільнивши його від виробничих потужностей, сировини та готової продукції.

16. Перевірити дотримання трудових та соціальних прав засуджених, залучених до праці в укритті СПС №5, у тому числі щодо оформлення трудових відносин, нарахування заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

17. Забезпечити реальний доступ засуджених до мережі Інтернет та електронного листування, усунути ознаки формального функціонування інтернет-класу та скасувати необґрунтовані обмеження доступу до інформаційних ресурсів правозахисних організацій.

18. Провести перевірку фактичної доступності засудженим послуг користування мережею Інтернет та електронною поштою.

19. Усунути розбіжності у первинній документації щодо обліку праці засуджених та забезпечити належне ведення журналів контролю і табелів обліку робочого часу.

20. Привести виробничі приміщення та приміщення професійно-технічного училища у належний технічний стан.

21. Забезпечити належну конкретизацію трудових гарантій у договорах із засудженими та дотримання вимог законодавства щодо оплати праці, соціального страхування та зарахування страхового стажу.

22. Вжити заходів для забезпечення реалізації права засуджених на належні та безпечні умови праці, справедливу оплату праці та соціальний захист.

23. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у медичній частині №116 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Сумській області.

24. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

25. Забезпечити надання стаціонарної медичної допомоги засудженим у повному обсязі відповідно до вимог глави 5 розділу II Порядку з урахуванням необхідності безперервного доступу до медичної допомоги навіть під час проведення ремонтних робіт.

26. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

27. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

28. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші строки та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

29. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

30. Забезпечити проведення належного первинного медичного огляду.

31. Забезпечити наявність у всіх працівників їдальні особистих медичних книжок та повного комплексу передбачених медичних обстежень, необхідних для їх допуску до роботи на об’єктах харчування.

32. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

33. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

34. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення лікарями запитів на телемедичне консультування.

35. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.