20.04.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Темнівська виправна колонія (№100)” (ТВК-100, установа, заклад, колонія). Здійснено черговий плановий візит без попередження, досліджено всі об’єкти установи.

Попередній візит відбувся 02.07.2024 року та 04.07.2024 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження.

Під час моніторингового візиту до ТВК-100 виявлено низку порушень прав засуджених та ув’язнених осіб, що стосуються умов тримання, безпеки, організації праці, соціального захисту, медичного забезпечення та дотримання міжнародних стандартів поводження з в’язнями. Зокрема, встановлено факти використання неформальних механізмів впливу на новоприбулих засуджених у дільниці карантину, діагностики і розподілу, порушення вимог щодо розміщення осіб із психічними розладами, неналежні умови тримання у секторі максимального рівня безпеки, карцерних приміщеннях, ДІЗО/ПКТ, дільниці посиленого контролю та секторі для тримання осіб, узятих під варту. Моніторинговою групою зафіксовано недостатнє природне освітлення камерних приміщень, відсутність належного усамітнення у санітарних вузлах, обмежені можливості для позакамерної діяльності та праці довічно засуджених, відсутність окремих приміщень, передбачених нормативами для КДіР, ДПК та інших структурних підрозділів установи. Виявлено порушення вимог щодо обладнання карцерних приміщень, забезпечення питною водою, вентиляцією, кнопками виклику персоналу та засобами отримання інформації.

Окрему увагу привертають системні порушення трудових і соціальних прав засуджених, зокрема факти використання праці без належного документального оформлення, розбіжності між фактичним залученням до праці та офіційною документацією, ознаки неоплачуваної праці, неналежний облік робочого часу, ризики неповної сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та порушення права засуджених на формування страхового стажу. Також встановлено факти використання праці у сувенірних майстернях поза належним правовим регулюванням та контролем.

Крім того, виявлено порушення в організації лазне-прального обслуговування, проведенні санітарної обробки засуджених, забезпеченні функціонування крамниці установи, організації короткострокових побачень, а також проблеми, пов’язані з некомплектом персоналу.

Під час візиту також досліджено питання цивільного захисту. Встановлено, що для укриття засуджених використовуються приміщення ДІЗО/ПКТ, роздягальні виробничих дільниць, склади особистих та постільних речей, а також санітарний пропускник. Разом із тим окремі приміщення не обладнані належною вентиляцією та не повною мірою відповідають вимогам щодо захисних споруд цивільного захисту.

Загалом результати моніторингового візиту свідчать про наявність системних проблем у сфері забезпечення належних умов тримання, безпеки, праці та соціального захисту засуджених, які потребують реагування з боку адміністрації установи, Міністерства юстиції України та інших уповноважених органів.

Загальна інформація

ТВК-100 є виправною колонією середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі. Колонія розташована за адресою: вул. Харківська, 3, с. Темнівка, Харківський район, Харківська область.

Керівник закладу — полковник внутрішньої служби Найдьонов Олег Валентинович.

Установа розташована поблизу річки Уди, приблизно за 35 км від м. Харкова. Установа була створена відповідно до наказу Міністра внутрішніх справ Української РСР від 29.04.1982 року, яким передбачалося організувати з 31.05.1982 року виправно-трудову колонію суворого режиму для тримання засуджених чоловіків. Новоствореній установі було присвоєно номер 100 та умовне найменування ЮЖ 313/100.

Проєктом створення установи передбачалося функціонування власного виробничого підприємства, основним напрямом діяльності якого мало стати виготовлення деталей і вузлів до тракторів Т-150 у кооперації з Харківським тракторним заводом. Такий підхід відповідав характерній для радянської пенітенціарної системи моделі широкого залучення засуджених до виробничої діяльності. Після завершення будівництва установи перші засуджені прибули до колонії 01.09.1984 року. Надалі установа функціонувала як виправна колонія суворого режиму для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі. Після здобуття Україною незалежності колонія була включена до системи органів виконання покарань України та продовжила діяльність у структурі Державного департаменту України з питань виконання покарань, а в згодом — у системі Державної кримінально-виконавчої служби України.

Заклад включає чергову частину, відділення КДіР (карантину, діагностики і розподілу), дільниці СПС (соціально-психологічної служби), харчоблок, дисциплінарний ізолятор (ДІЗО), приміщення камерного типу (ПКТ), дільницю посиленого контролю (ДПК), сектор максимального рівня безпеки для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, медичну частину, лазне-пральний комбінат, кімнати для побачень, крамницю, бібліотеку, кімнату приймання передач та адміністративні приміщення. На території установи розташована ДУ “Темнівська багатопрофільна лікарня №100” філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях”.

За даними адміністрації закладу штатна чисельність персоналу становить 276,5 посад, фактична — 230,5 посад. Загальний некомплект персоналу по установі — 46 співробітників. Планове наповнення ТВК-100 — 1145 осіб. На час візиту в установі утримувалося 335 осіб, з них 4 ув’язнених і 331 засуджений. У закладі функціонує 10 дільниць СПС, 1 дільниця законсервована і 1 перебуває у стадії ремонту. В установі працюють один психолог по роботі з персоналом і один психолог по роботі із засудженими.

У 2026 році до колонії прибуло 450 осіб. У 2025 році померло 6 засуджених. Працевлаштовано 180 засуджених, з них 110 — на виробництві, 46 — у майстерні і 24 — на роботах з господарського обслуговування. На оперативно-профілактичному обліку перебувало: схильні до самогубства — 12 осіб, схильні до членоушкодження — 5 осіб, схильні до втечі — 4 особи. У 2025 році 3 особи звільнені через тяжкі захворювання, у поточному році звільнена 1 особа.

У 2025–2026 роках не зафіксовано жодної скарги від засуджених на неналежні умови утримання і неналежне надання медичної допомоги. 25 осіб мають інвалідність: 7 осіб — II групи і 18 осіб — III групи. У власному користуванні засуджені мають 90 планшетів, зареєстровано 52 електронні адреси (email). Протягом 2025 року зафіксовано 13 випадків тілесних ушкоджень під час перебування в установі, у 2026 році — 2 такі випадки.

Групою моніторів проведено опитування близько 180 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, СМРБ, дисциплінарних приміщень, господарських приміщень, під час загальних розмов з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини, а також індивідуального спілкування з особами, у тому числі й на умовах анонімності.

Позитивний досвід

Під час моніторингового візиту до ТВК-100 встановлено низку позитивних практик, спрямованих на покращення умов тримання засуджених, забезпечення належних санітарно-побутових умов, підтримання соціальних зв’язків та створення більш безпечного середовища для персоналу й осіб, які утримуються в установі.

Серед позитивних змін слід відзначити проведення ремонтних робіт у житлових приміщеннях відділень СПС з урахуванням принципу забезпечення індивідуального простору засуджених. Облаштовано окремі спальні секції, що забезпечують більший рівень приватності та відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Позитивною практикою є також створення багатомісного приміщення камерного типу в секторі максимального рівня безпеки для осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, із належно облаштованими місцями для сну, приймання їжі, санітарно-побутовими приміщеннями та душовими кабінами.

Установою проведено реконструкцію прогулянкових двориків СМРБ, а також створено умови для проведення спільних прогулянок засуджених до довічного позбавлення волі з урахуванням оцінки їхньої поведінки, що сприяє підтриманню соціалізації та зменшенню ізоляції. Позитивним аспектом є облаштування приміщень для телефонних переговорів, що сприяє реалізації права засуджених на підтримання соціально корисних зв’язків із родичами та близькими особами. Також у 2025 році у низці відділень СПС встановлено Wi-Fi-роутери для забезпечення доступу засуджених до мережі Інтернет відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Заслуговує на увагу створення кімнати психоемоційного розвантаження та залу для проведення групових занять із засудженими, що може розглядатися як позитивна практика у сфері психологічної підтримки та ресоціалізації. В установі проведено ремонт санітарних вузлів у житлових секторах, оновлено кімнати для приготування їжі у дільниці соціальної реабілітації, а також приміщення для короткострокових і тривалих побачень. Окремо слід відзначити облаштування кімнат для короткострокових побачень без суцільного розмежувального скла та переговорних пристроїв, що сприяє гуманізації умов спілкування засуджених із близькими особами.

Позитивною практикою є проведення ремонтних робіт у камерах ДІЗО/ПКТ та прогулянкових двориках, а також модернізація освітлення в СМРБ. Для забезпечення належних умов несення служби персоналом проведено ремонт навчального класу молодших інспекторів відділу охорони, кімнат відпочинку та приймання їжі особовим складом варти, службових приміщень адміністративної будівлі, а також створено належні умови для функціонування кінологічної служби, включаючи реконструкцію вольєрів та смуги перешкод для службових собак.

Окремо слід відзначити заходи, спрямовані на забезпечення функціонування установи в умовах воєнного стану та можливих перебоїв електропостачання. Установою забезпечено наявність резервних джерел електроживлення різної потужності, встановлено LED-прожектори із сонячними панелями, облаштовано додаткові засоби обігріву в гуртожитках та укритті, проведено заміну системи опалення у низці приміщень, а також забезпечено резервне водопостачання власною артезіанською свердловиною.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Моніторинговою групою встановлено, що адміністрацією та персоналом установи не забезпечено належної організації роботи з новоприбулими засудженими. Під час відвідування дільниці КДіР зафіксовано практику залучення окремих засуджених до виконання функцій, пов’язаних із підтриманням порядку та контролем за поведінкою інших засуджених. Фактично адміністрацією делеговано засудженому (днювальному) повноваження щодо здійснення нагляду за новоприбулими засудженими та контролю за дотриманням ними вимог розпорядку дня, що є неприпустимим.

Зазначене суперечить вимогам абзацу третього пункту 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), а також пункту 2 розділу І Положення про дільницю КДіР, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про дільницю КДіР).

Крім того, під час конфіденційного спілкування засуджені повідомили, що зазначений днювальний застосовує до новоприбулих примусові та принизливі практики, зокрема змушує їх публічно виконувати принизливі дії, у тому числі демонстративно здійснювати прибирання території, прилеглої до адміністративної будівлі, до моменту надання дозволу повернутися до дільниці КДіР. За словами засуджених, такі дії спрямовані на демонстрацію підкорення та публічне визначення “місця” особи в неформальній ієрархічній системі відносин між засудженими.

Водночас засуджені зазначили, що були вимушені погоджуватися на такі дії через побоювання застосування до них дисциплінарних стягнень, у тому числі поміщення до дисциплінарного ізолятора (далі — ДІЗО), з перспективою притягнення до відповідальності за статтею 391 Кримінального кодексу України.

Встановлені факти можуть свідчити про використання адміністрацією установи практик, що фактично спираються на неформальну ієрархічну систему відносин між засудженими. Примушування новоприбулих до виконання публічно принизливих дій створює умови для їх штучного “позиціювання” в цій ієрархії та може використовуватися як інструмент неформального контролю.

Такий підхід, у тому числі під приводом підтримання порядку або протидії окремим проявам кримінальної субкультури, фактично реалізується через делегування функцій контролю окремим засудженим та застосування принизливих практик, що є несумісним із вимогами законодавства та міжнародними стандартами поводження із засудженими. Такі дії мають ознаки приниження людської гідності, сприяють формуванню дискримінаційних відносин між засудженими, підсилюють кримінальну субкультуру та створюють ризики психологічного і фізичного насильства.

Вказані обставини суперечать абзацу третьому частини першої статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також стандартам і рекомендаціям Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет). Так, у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму.

Крім того, попри конкретні рекомендації, які раніше надавав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Як уже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає слабших ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки — у тому числі законодавчого характеру — для того, щоб покласти край цій практиці. Жодний ув’язнений у жодній пенітенціарній установі країни не повинен мати влади над іншими ув’язненими (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

Крім того, Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році закликає українську владу розробити та впровадити комплексну стратегію боротьби з насильством і залякуванням серед засуджених та подолання явища неформальної ієрархії серед засуджених з усіма його негативними наслідками. У цьому контексті пенітенціарна адміністрація повинна також раціоналізувати оцінку ризиків і потреб, класифікацію та розподіл окремих засуджених з метою забезпечення того, щоб засуджені не піддавалися впливу інших засуджених, які можуть завдати їм шкоди (CPT/Inf (2024) 20) пункт 45).

2. Відповідно до пункту 43 Третьої загальної доповіді рекомендацій Комітету утримання та лікування осіб із психічними розладами повинні здійснюватися у медичних закладах, належним чином обладнаних та укомплектованих підготовленим персоналом. Таким закладом може бути як цивільна психіатрична лікарня, так і спеціалізований психіатричний підрозділ у межах пенітенціарної системи (CPT/Inf (93) 12-part). Відповідно до пунктів 18.6 та 18.7 Європейських пенітенціарних правил спільне розміщення допускається лише за умови, що приміщення є придатним для цього, а ув’язнені сумісні між собою; за можливості ув’язненим має надаватися вибір перед їх розміщенням для сну в одному приміщенні.

Разом із тим під час відвідування СМРБ у камерному приміщенні №9 встановлено факт тривалого (понад два роки) спільного утримання засудженого до довічного позбавлення волі Є. з іншою особою, яка має встановлені психічні розлади. При цьому неодноразові звернення щодо переведення до іншого камерного приміщення адміністрацією установи залишалися без належного реагування. Зазначене створює ризики погіршення психічного стану засуджених, виникнення конфліктних ситуацій, а також може призводити до психологічного чи фізичного насильства, що свідчить про недотримання принципу індивідуалізації тримання та належних умов утримання і може розцінюватися як таке, що не відповідає вимогам статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3. Облаштування окремих камерних приміщень СМРБ не забезпечує належних умов тримання засуджених з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, що не відповідає міжнародним стандартам поводження з в’язнями та встановленим вимогам. Так, у камерних приміщеннях СМРБ не забезпечено достатній рівень природного освітлення, оскільки вікна обладнані матовим (затемненим) склом, що істотно обмежує проникнення денного світла до камер. Такі умови негативно впливають на психоемоційний стан засуджених та фактично позбавляють їх візуального контакту із зовнішнім середовищем. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 (а) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Аналогічне порушення встановлено в житловому приміщенні КДіР. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет уже звертав на це увагу та рекомендував адміністрації Темнівської виправної колонії (№100) вжити заходів для перегляду дизайну вікон у камерах для того, щоб дозволити ув’язненим бачити, що знаходиться поза межами камери (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

3. Санітарні вузли в камерних приміщеннях СМРБ не обладнані перегородками, достатніми для забезпечення усамітнення, що є порушенням правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). У доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет рекомендував адміністрації Темнівської виправної колонії (№100) вжити заходів для забезпечення повного відокремлення туалетів у двомісних камерах (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

4. Моніторинговою групою встановлено, що персонал установи не забезпечує засудженим до довічного позбавлення волі альтернативних видів позакамерної діяльності. Відповідні заходи проводяться епізодично, а кількість робочих місць у робочих камерах СМРБ є вкрай обмеженою, що унеможливлює реалізацію права на працю для всіх засуджених, які виявляють бажання працювати. У порушення Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії максимального рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у СМРБ установи відсутнє приміщення для проведення виховної роботи.

Крім того, у зазначеному секторі відсутнє приміщення для відправлення релігійних обрядів, що є порушенням вимог пункту 8 розділу XX ПВР УВП та Норм забезпечення.

Окремої уваги заслуговує організація ранкової зарядки відповідно до розпорядку дня (додаток 8 до ПВР УВП). У зв’язку з відсутністю окремого майданчика засуджені змушені виконувати фізичні вправи безпосередньо у камерних приміщеннях. Водночас площа двомісних камер №№1–14, відповідно до акта вимірювання площі приміщень, не перевищує 8,8 м² (без урахування санітарного вузла), що об’єктивно ускладнює або унеможливлює повноцінне виконання фізичних вправ.

Зазначене фактично призводить до надмірної ізоляції засуджених та обмежує реалізацію їхніх основоположних прав під час відбування покарання.

У доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет рекомендував Темнівській виправній колонії (№100) розвинути режим для довічно ув’язнених осіб, зокрема шляхом забезпечення ширшого спектра спільних видів діяльності поза межами камер. Комітет також рекомендував збільшити кількість та розміри прогулянкових двориків для забезпечення можливості повноцінної фізичної активності та створити умови для контактів між ув’язненими з різних камер, у тому числі під час прогулянок.

6. Під час відвідування карцерного приміщення СМРБ встановлено, що умови тримання засуджених не відповідають установленим стандартам поводження з в’язнями, не забезпечують належних матеріально-побутових та санітарно-гігієнічних умов і призводять до порушення їхніх прав. У доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що одиночні камери повинні мати житлову площу не менше 6 м² без урахування санвузла, а відстань між стінами має становити не менше 2 м (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45). Разом із тим моніторинговою групою встановлено використання приміщень для тримання засуджених осіб, які не відповідають зазначеним вимогам. Зокрема, під час вимірювання площі карцерного приміщення встановлено, що відстань між стінами становить менше ніж 2 м, що не відповідає рекомендаціям Комітету.

7. У порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів), карцерне приміщення не обладнане кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

8. У карцерному приміщенні не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікно камери розташоване на значній висоті, є невеликого розміру та має надмірну заґратованість, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщення. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 (а) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

9. Санвузол не обладнаний перегородками та дверцятами, які гарантують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

10. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями та Норм забезпечення приміщення не забезпечене баком для питної води ємністю 15 літрів із водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

11. У карцерному приміщенні СМРБ не працює механічна вентиляція, а відкрити вікно самостійно неможливо. Разом із тим у своїй 11-й загальній доповіді Комітет зазначає, що заходи безпеки ніколи не повинні передбачати позбавлення ув’язнених доступу до природного світла та свіжого повітря, на які має право кожен ув’язнений. Щобільше, відсутність сонячного світла і свіжого повітря створює умови, сприятливі для поширення захворювань, зокрема туберкульозу (CPT/Inf (2001) 16) пункт 30).

12. Радіофікація в карцерному приміщенні не функціонує, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

13. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, запобігання та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань. Так, під час огляду камерних приміщень СМРБ, ДІЗО та житлового приміщення дільниці КДіР було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження.

Разом із тим у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер. Комітет зазначив, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад коли людина вважається такою, що викликає занепокоєння щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку. Проте будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має регулярно переглядатися. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема у разі застосування протягом тривалого часу (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

14. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР повною мірою не відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення у дільниці відсутня низка приміщень, а саме: кімната виховної роботи; кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту. Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм, ускладнює підтримання чистоти та порядку у приміщеннях, де утримуються засуджені, що, своєю чергою, негативно впливає на загальний санітарний стан установи.

15. Під час моніторингового візиту виявлено системні порушення вимог законодавства у сфері праці та соціального захисту засуджених, що мають ознаки трудової експлуатації, приховування фактичних трудових відносин та відсутності належного контролю з боку адміністрації установи.

Зазначене суперечить положенням статей 118–120 Кримінально-виконавчого кодексу України, статті 23 Загальної декларації прав людини, статті 43 Конституції України, Кодексу законів про працю України, а також вимогам Конвенції МОП №29 про примусову працю.

Під час відвідування моніторинговою групою виявлено три приміщення сувенірних майстерень, розташовані на другому поверсі столярної дільниці виробничої зони, у яких облаштовано робочі місця з інструментом для виготовлення дерев’яних виробів, наявні обладнання, газозварювальний пост, заготовки, вироби на стадії виробництва та готова продукція. Також зафіксовано особисті речі засуджених, обігрівальні прилади та ємності з лакофарбовими матеріалами.

Водночас персоналом установи не надано для вивчення рознарядки про виведення засуджених на роботу до зазначених майстерень, що є порушенням вимог пункту 5.7 розділу V Положення про майстерню установи виконання покарань, слідчого ізолятора, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.03.2012 року №442/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.03.2012 року за №437/20750 (далі — Положення про майстерню). Облік робіт, виконаних засудженими, залученими до праці у майстернях, виробничим персоналом не організовано, що суперечить вимогам пункту 7.2 розділу VII Положення про майстерню, зокрема не ведеться книга видачі змінних завдань та обліку виконаних робіт у дільницях майстерні.

Крім того, моніторинговою групою встановлено, що організація виготовлення сувенірної продукції не відповідає вимогам розділу VI Положення про майстерню, а саме: відсутній наказ про визначення місця розташування дільниці та переліку осіб, які мають право доступу до неї; відсутня інформаційна табличка із зазначенням відповідальної посадової особи, режиму роботи та списку осіб з-поміж персоналу, які мають право доступу; відсутній стенд зі зразками виробів; не здійснено закріплення засуджених за робочими місцями; відсутнє належне місце для зберігання ріжучого інструменту (комора або шафа, що замикається), при цьому облік та видача інструменту не ведуться, інструмент не маркується та зберігається безконтрольно на робочих місцях; облік виготовленої продукції не здійснюється; не ведеться передбачена документація, зокрема книга реєстрації закріплення засуджених за робочими місцями та обладнанням, книга видачі та приймання інструменту, книга обліку виробів сувенірної продукції.

Слід зазначити, що під час відвідування моніторинговій групі, у ході конфіденційного спілкування із засудженими, було повідомлено, що незадовго до прибуття моніторингової групи частина засуджених, які працювали у сувенірних майстернях, за вказівкою персоналу припинила роботу та винесла заготовки, вироби на стадії виробництва, готову продукцію та обладнання з території виробничої зони з метою їх приховування. Ймовірно, частину продукції не встигли винести, у зв’язку з чим її залишки приховувалися на території столярної дільниці та згодом були зафіксовані моніторинговою групою.

Крім того, під час конфіденційного спілкування із засудженими встановлено, що їх залучення до праці у зазначених майстернях здійснюється без укладення трудових договорів або договорів цивільноправового характеру та без належної оплати праці, що є порушенням вимог частини першої статті 118 та частини першої статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України.

16. У приміщенні сувенірної майстерні та інших приміщеннях столярної дільниці виробничої зони допущено порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 року за №252/26697 (далі — Правила пожежної безпеки). Зокрема, двері електрощитової залишаються у відкритому стані, що створює реальну загрозу ураження електричним струмом засуджених і персоналу установи, а також підвищує ризик виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Крім того, газозварювальний пост утримується у неналежному стані: балони з газом розміщені без належної фіксації, робоча зона захаращена сторонніми предметами, у приміщенні наявні ознаки підвищеної вологості (сирість, волога підлога), відсутній вогнегасник.

17. Облаштування приміщень дисциплінарного ізолятора установи та приміщень камерного типу (далі — ДІЗО/ПКТ) не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних умов утримання з урахуванням їхніх потреб. Так, у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер є малими за розміром, розташовані на значній висоті та мають надмірну заґратованість, унаслідок чого доступ природного світла є обмеженим і недостатнім для забезпечення нормальних умов перебування. Відкрити вікно самостійно неможливо.

Зазначені умови створюють додатковий психологічний дискомфорт для засуджених та ув’язнених у зв’язку з обмеженим візуальним контактом із зовнішнім середовищем. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 (а) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

18. Санітарні вузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не обладнані перегородками, достатніми для забезпечення усамітнення, що є порушенням правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). Аналогічне порушення встановлено у секторі для тримання осіб, узятих під варту, та дільниці КДіР.

19. Під час відвідування ДПК встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці повною мірою не відповідає встановленим нормативним вимогам. Фактично наявне лише одне камерне приміщення, яке розташоване у секторі для тримання осіб, узятих під варту, де проводяться ремонтні роботи. Разом із тим у порушення вимог Норм забезпечення відсутня низка приміщень, а саме: кімната виховної роботи; кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для приймання їжі; кімната для зберігання особистих речей засуджених; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм, ускладнює підтримання належного санітарного стану та порядку в місцях тримання засуджених і негативно впливає на загальний стан установи.

20. Під час відвідування сектору для тримання осіб, узятих під варту, встановлено, що окремі ув’язнені тривалий час утримуються в камерах поодинці, попри те, що такі камери призначені для утримання 11–13 осіб. Зокрема, особа, взята під варту, яка утримується у камерному приміщенні №3, перебуває в умовах одиночного утримання з грудня 2025 року, тобто понад чотири місяці. Разом із тим згідно з пунктом 53 21-ї загальної доповіді Комітету одиночне ув’язнення може мати надзвичайно руйнівні наслідки для психологічного, соматичного та соціального здоров’я особи, які можуть виникати негайно та посилюватися залежно від тривалості застосування такого заходу і ступеня його невизначеності у часі. Крім того, такі умови можуть створювати передумови для навмисного жорстокого поводження з ув’язненими поза увагою інших ув’язнених і персоналу установи (CPT/Inf (2011) 28).

Щодо забезпечення фізичної активності та відпочинку поза камерами, ув’язненим формально гарантується право на щоденну прогулянку на свіжому повітрі тривалістю не менше однієї години. Водночас персоналом установи не запропоновано жодних альтернативних видів позакамерної діяльності. У цьому контексті Комітет у доповіді за 2023 рік висловлює занепокоєння тривалим перебуванням осіб у подібних умовах та закликає органи влади розробити програми заходів для взятих під варту осіб, а також забезпечити облаштування більш просторих прогулянкових дворів із можливістю фізичних вправ і належним оглядом (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

21. Прогулянковий дворик сектору для тримання осіб, узятих під варту, та ДПК не обладнаний достатнім укриттям від атмосферних опадів. Разом із тим Комітет у другій загальній доповіді зазначає, що щоденне перебування на свіжому повітрі повинне відбуватись на ділянці достатньої площі. Ділянка для прогулянок на свіжому повітрі має бути, наскільки це видається можливим, обладнана укриттям на випадок несприятливих погодних умов (CPT/Inf (92) 3) пункт 48).

22. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні рукавиці, дзеркало, гребінець, пристрої для споживання тютюнових виробів та вдихання аерозолів (пари) без їх згоряння, а також зарядні пристрої до них, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

23. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. У порушення вимог пункту 4 розділу XXII ПВР УВП та пункту 3.19 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення про організацію лазне-прального обслуговування), в установі не забезпечено дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог. Зокрема, санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, не проводиться. Так, 17.04.2026 року до установи прибули засуджені, однак відомості про проведення їх миття у книзі обліку відвідування лазні відсутні.

24. У порушення вимог пункту 3.19 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог належним чином не забезпечується. Зокрема, санітарна обробка засуджених та осіб, узятих під варту, у повному обсязі як плановий захід (один раз на місяць) не здійснюється. Під час перевірки журналу дезінфекції (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекції (знищення комах і кліщів — переносників інфекційних захворювань) особистого одягу і постільних речей у дезінфекційних камерах установи встановлено, що з початку 2026 року такі заходи проводяться виключно щодо новоприбулих засуджених, які утримуються в дільниці КДіР.

25. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями, оскільки таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; (CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; (CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

26. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, за 2025 рік у ТВК-100 засудженим було надано 242 короткострокові побачення, з яких 38 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло із використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

27. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 18 засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, 19 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатньо проведену роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

28. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 21.04.2026 року становить 46 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на “передовій лінії”, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку із цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

29. Під час моніторингового візиту було досліджено стан забезпечення безпеки засуджених під час повітряних тривог та можливості використання захисних споруд цивільного захисту на території установи. За інформацією адміністрації установи, для укриття засуджених, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, під час сигналу “Повітряна тривога” використовуються приміщення дисциплінарного ізолятора та приміщення камерного типу. Для засуджених, які відбувають покарання на певний строк, як найпростіші укриття визначені приміщення роздягалень виробничих дільниць, кімнати для зберігання особистих речей та приміщення для зберігання постільних речей і майна. Під час огляду встановлено, що зазначені приміщення розташовані нижче рівня землі та можуть використовуватись як найпростіші укриття від уламків і вторинних факторів ураження. У приміщеннях наявні місця для сидіння, облаштовано запас питної води, встановлено покажчики напрямків руху до укриття та евакуаційні знаки. Також адміністрацією повідомлено про наявність другого евакуаційного виходу, що є важливою умовою безпечного перебування людей у захисних спорудах.

Разом із тим під час моніторингового візиту встановлено, що приміщення ДІЗО/ПКТ, які визначені для укриття довічно засуджених, не обладнані системою примусової вентиляції. Відсутність належного повітрообміну може створювати ризики для життя та здоров’я осіб у разі тривалого перебування значної кількості людей в умовах повітряної тривоги, особливо в літній період або при одночасному розміщенні великої кількості засуджених. Відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України та Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 року №579, захисні споруди повинні забезпечувати умови безпечного перебування людей, у тому числі належний повітрообмін.

Окремо було оглянуто санітарний пропускник, який адміністрація використовує як найпростіше укриття для персоналу та окремих категорій засуджених. У зазначеному приміщенні наявний другий евакуаційний вихід, обладнано кімнату медичного працівника, створено місця для перебування людей. За інформацією адміністрації, приміщення забезпечене системою вентиляції. Під час візиту ознак аварійного стану або непридатності зазначених приміщень до використання як найпростішого укриття не встановлено.

Водночас моніторингова група звертає увагу, що використання приміщень роздягалень, складів для особистих речей та приміщень для зберігання постільних речей як укриттів має тимчасовий і вимушений характер та не повною мірою відповідає призначенню захисних споруд цивільного захисту. Такі приміщення не обладнані автономними системами життєзабезпечення, запасами санітарно-гігієнічних засобів та засобами забезпечення тривалого перебування людей, що може негативно впливати на рівень безпеки засуджених у разі тривалих ракетних обстрілів або повторних повітряних атак.

З огляду на збройну агресію Російської Федерації проти України, що триває, та регулярні масовані ракетні удари по території держави, адміністрації установи доцільно вжити додаткових заходів щодо приведення наявних укриттів у відповідність до вимог законодавства у сфері цивільного захисту, зокрема забезпечити належну вентиляцію приміщень, визначених для укриття засуджених, створити необхідний запас медикаментів та санітарно-гігієнічних засобів, а також провести оцінку фактичної місткості укриттів з урахуванням максимальної кількості осіб, які можуть одночасно перебувати в установі.

30. Під час моніторингового візиту до державної установи встановлено, що в установі функціонує розгалужена система використання праці засуджених, яка охоплює виробничі дільниці деревообробки, столярного виробництва, господарське обслуговування, ремонтні та слюсарно-токарні роботи, дільницю фарбування, а також інші види виробничої та допоміжної діяльності. Праця засуджених організована як на об’єктах підприємства установи та в майстернях, так і в межах забезпечення внутрішньогосподарських потреб колонії. Надані адміністрацією документи свідчать про використання строкових трудових договорів, укладених відповідно до статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Разом із тим аналіз фактичної організації праці, журналів змінних завдань, рознарядок, журналів погодинних перевірок, відомостей щодо виходу засуджених за межі дільниць, відомостей про нарахування заробітної плати та інших документів свідчить про наявність системних порушень трудових і соціальних прав засуджених. Установлено, що значна частина документації ведеться формально та містить суттєві розбіжності між фактичним використанням праці засуджених і офіційними документами обліку. Зокрема, журнал погодинних перевірок фактично заповнювався наперед за весь день, що виключає можливість його використання як достовірного інструменту контролю фактичної присутності засуджених на робочих місцях. Аналогічно встановлено невідповідність між журналами змінних завдань та рознарядками на окремих виробничих дільницях.

На столярній дільниці відповідно до рознарядок до робіт залучалось 28 осіб: барабан — 6 осіб, пилорама — 4 особи, виготовлення ящиків — 18 осіб. Водночас у журналі змінних завдань станом на 20.04.2026 року фактично відображено меншу кількість працюючих: барабан — 5 осіб, пилорама — 2 особи, ящики — 17 осіб. Таким чином офіційні документи містять розбіжності щодо щонайменше чотирьох осіб, що свідчить про неналежний облік праці та можливе використання праці поза офіційним документуванням.

Окремої уваги заслуговує фактичне використання праці засуджених, прізвища яких відсутні у рознарядках та документах про нарахування заробітної плати. Так, встановлено, що Л. близько одного року виконував функції днювального, здійснював прибирання адміністративних приміщень та виконував роботи на міжзонному КПК. Аналогічно П. близько року виконував роботи на міжзонному КПК та господарські функції. Водночас їхні прізвища відсутні у рознарядках та відомостях щодо нарахування заробітної плати. Це свідчить про фактичне використання праці без належного оформлення трудових відносин, без оплати праці та без сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

У ході аналізу документації встановлено, що засуджені К. та М. виконували токарні та слюсарні роботи з 02.01.2026 року відповідно до журналу змінних завдань, однак у рознарядках відповідних виробничих дільниць їхні прізвища відсутні. Це свідчить про використання праці поза офіційним обліком. Встановлено також факти залучення засуджених до робіт без належного забезпечення засобами індивідуального захисту. На дільниці фарбування засуджені виконували роботи без респіраторів, що суперечить вимогам Закону України “Про охорону праці”, статті 119 Кримінально-виконавчого кодексу України та Правил охорони праці під час роботи з лакофарбовими матеріалами.

Окремо досліджено документацію щодо засудженого П. — особи без громадянства, який офіційно працює на виготовленні виробів з дроту з 2025 року. Наявні документи підтверджують відсутність у нього паспорта або іншого документа, що посвідчує особу. Попри це, засуджений був залучений до праці. При цьому у відомостях про нарахування заробітної плати містяться дані про здійснення нарахувань на його користь. Така ситуація свідчить про неналежне документування трудових відносин і ставить під сумнів належне забезпечення його права на соціальне страхування та облік страхового стажу.

 

Аналіз розрахункових відомостей за березень 2026 року свідчить про наявність суттєвих диспропорцій між фактичним характером виконуваної роботи та офіційними нарахуваннями заробітної плати. Значна кількість засуджених працювала шість днів на тиждень, виконувала постійну виробничу функцію, однак офіційні нарахування були мінімальними або не відповідали обсягу виконуваних робіт. Зокрема, щодо засудженого К. за березень 2026 року відображено загальне нарахування лише 300 грн. Щодо М. — 2677,29 грн. Щодо С., який працював на барабані близько шести місяців, нараховано 1001,93 грн. Щодо Т. — 1703,25 грн. Щодо В., який виконував зачистку деревини, — 1604,22 грн. Водночас інші засуджені, які працювали на тих самих виробничих об’єктах, отримували значно більші суми. Це свідчить про відсутність прозорого механізму оплати праці та ризик довільного визначення розміру нарахувань.

Разом із тим окремі засуджені, щодо яких наявна документація, формально були включені до відомостей про оплату праці. Так, щодо П. відображено нарахування 7619,30 грн, С. — 5571,42 грн, Ч. — 8589,61 грн, Т. — 8548,75 грн, П. — 8480,20 грн, Г. — 8500,30 грн. Водночас навіть у таких випадках документи не містять підтвердження належної сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, достатньому для формування повного страхового стажу.

Окремий аналіз документів щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування свідчить про ознаки неповного забезпечення права засуджених на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Значна частина засуджених отримувала офіційні нарахування, нижчі за мінімальну заробітну плату, однак документи не містять підтвердження проведення доплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до мінімального страхового внеску.

Відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, для зарахування повного календарного місяця до страхового стажу за особу має бути сплачений єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок. В іншому випадку страховий стаж зараховується пропорційно фактично сплаченому внеску.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що саме роботодавець зобов’язаний забезпечити належне нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а право працівника на страховий стаж не може бути поставлене у залежність від неналежного виконання роботодавцем своїх обов’язків. Правові позиції Верховного Суду виходять із того, що мета сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування полягає у забезпеченні реального соціального захисту особи та формуванні її пенсійних прав.

У контексті праці засуджених це має особливе значення, оскільки стаття 122 Кримінально-виконавчого кодексу України прямо гарантує засудженим право на державне соціальне страхування та зарахування періоду оплачуваної праці до страхового стажу. Водночас встановлені факти свідчать про ризик того, що фактичні періоди праці значної кількості засуджених не будуть зараховані до повного страхового стажу через відсутність або недостатність сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Крім того, аналіз типових трудових договорів, наданих адміністрацією, свідчить про формальний характер їх укладення. Хоча договори містять загальні посилання на Кодекс законів про працю України та Кримінально-виконавчий кодекс України, вони фактично не забезпечують реального механізму захисту трудових прав засуджених. Умови договорів не містять конкретного механізму обліку робочого часу, гарантій справедливої оплати праці, належного забезпечення засобами індивідуального захисту, порядку сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та забезпечення страхового стажу. Водночас фактичні умови праці, зафіксовані під час моніторингового візиту, суттєво відрізняються від умов, формально передбачених договорами.

Сукупність встановлених фактів свідчить про системний характер порушень трудових і соціальних прав засуджених, що проявляється у використанні праці без належного оформлення, формальному веденні облікової документації, відсутності прозорого механізму оплати праці, можливому неповному нарахуванні та сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, невідповідності між фактично виконуваною роботою та офіційними документами, а також неналежному забезпеченні безпечних умов праці.

Такі дії суперечать статтям 43 та 46 Конституції України, статтям 118–122 Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України “Про охорону праці”, Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, Європейським пенітенціарним правилам, Мінімальним стандартним правилам ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практиці Європейського суду з прав людини щодо заборони примусової та неоформленої праці.

Рекомендації:

1. Припинити практику делегування засудженим функцій контролю, нагляду та підтримання порядку щодо інших засуджених, забезпечити виконання таких функцій виключно персоналом установи, а також вжити заходів для недопущення проявів неформальної ієрархії, дискримінації, принизливого поводження та насильства серед засуджених.

2. Забезпечити індивідуалізацію розміщення засуджених, у тому числі осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, з урахуванням їхнього психічного стану, сумісності та безпеки, а також вжити заходів щодо належного реагування на звернення про переведення до інших камерних приміщень.

3. Забезпечити належний рівень природного освітлення у камерних приміщеннях сектору максимального рівня безпеки, дільниці КДіР, карцерних приміщеннях та ДІЗО/ПКТ, зокрема шляхом усунення конструктивних перешкод для доступу денного світла та забезпечення можливості візуального контакту із зовнішнім середовищем.

4. Обладнати санітарні вузли у секторі максимального рівня безпеки, ДІЗО/ПКТ, КДіР та секторі для тримання осіб, узятих під варту, перегородками та дверцятами, які забезпечують належний рівень усамітнення.

5. Розширити перелік позакамерних заходів для засуджених до довічного позбавлення волі, забезпечити доступ до праці, освітніх, культурних, виховних та релігійних заходів, створити приміщення для виховної роботи та відправлення релігійних обрядів, а також забезпечити умови для повноцінної фізичної активності.

6. Привести карцерні приміщення сектору максимального рівня безпеки у відповідність до міжнародних стандартів щодо площі, ширини приміщень, природного освітлення, вентиляції та матеріально-побутового забезпечення.

7. Обладнати карцерні приміщення кнопками виклику персоналу та забезпечити їх належне функціонування.

8. Забезпечити карцерні приміщення баком для питної води відповідно до встановлених нормативних вимог.

9. Забезпечити функціонування механічної вентиляції у карцерних приміщеннях та інших приміщеннях, де відсутній належний повітрообмін.

10. Забезпечити функціонування системи радіофікації у карцерних приміщеннях.

11. Переглянути практику застосування відеоспостереження у житлових приміщеннях засуджених та забезпечити його використання виключно на підставі індивідуальної оцінки ризиків і потреб.

12. Привести матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР у відповідність до вимог нормативно-правових актів, забезпечивши наявність усіх передбачених приміщень.

13. Усунути порушення законодавства у сфері праці та соціального захисту засуджених, забезпечити належне оформлення трудових відносин, ведення достовірного обліку праці, своєчасну та справедливу оплату праці, а також належне нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

14. Забезпечити належну організацію діяльності виробничих дільниць та сувенірних майстерень відповідно до вимог законодавства, включаючи ведення облікової документації, закріплення засуджених за робочими місцями, облік інструменту та готової продукції.

15. Усунути порушення вимог пожежної безпеки у виробничій зоні, забезпечити належне утримання електрощитових, газозварювальних постів та інших об’єктів підвищеної небезпеки.

16. Привести умови тримання в ДІЗО/ПКТ у відповідність до національних та міжнародних стандартів, забезпечивши належне освітлення, вентиляцію та приватність під час користування санітарними вузлами.

17. Привести матеріально-побутове забезпечення дільниці посиленого контролю у відповідність до вимог нормативно-правових актів та забезпечити функціонування всіх передбачених приміщень.

18. Припинити практику тривалого одиночного утримання осіб, узятих під варту, без належного обґрунтування та забезпечити для них належні програми позакамерної діяльності.

19. Обладнати прогулянкові дворики сектору для тримання осіб, узятих під варту, та дільниці посиленого контролю укриттями від атмосферних опадів.

20. Забезпечити наявність у крамниці установи всього переліку товарів, передбачених Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

21. Забезпечити проведення санітарної обробки всіх новоприбулих засуджених та ув’язнених осіб, а також регулярне проведення дезінфекції та дезінсекції особистих і постільних речей відповідно до встановлених вимог.

22. Забезпечити приховане носіння спеціальних засобів персоналом установи під час безпосереднього контакту із засудженими.

23. Забезпечити проведення короткострокових побачень переважно у відкритих умовах, а застосування безконтактних побачень здійснювати лише за результатами індивідуальної оцінки ризиків.

24. Активізувати роботу щодо оформлення засудженим паспортів громадянина України, реєстраційних номерів облікових карток платника податків та інших необхідних документів.

25. Вжити заходів щодо укомплектування вакантних посад персоналу установи та забезпечення належного рівня кадрового забезпечення.

26. Привести наявні укриття та найпростіші захисні споруди у відповідність до вимог законодавства у сфері цивільного захисту, забезпечивши належну вентиляцію, запаси питної води, медикаментів, санітарно-гігієнічних засобів та проведення оцінки їх фактичної місткості.

27. Забезпечити залучення засуджених до оплачуваної праці виключно на підставі належним чином оформлених трудових договорів або договорів цивільноправового характеру відповідно до вимог статей 118–120 Кримінально-виконавчого кодексу України.

28. Припинити практику використання праці засуджених без належного документального оформлення, без оплати праці та без відображення фактично виконаних робіт у рознарядках, журналах обліку та інших обов’язкових документах.

29. Забезпечити ведення достовірного обліку робочого часу, виконаних робіт, переміщення засуджених до місць праці та результатів виробничої діяльності відповідно до вимог законодавства та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України.

30. Провести перевірку фактів використання праці засуджених, відомості про яких відсутні у документах щодо працевлаштування та нарахування заробітної плати, та вжити заходів для усунення виявлених порушень.

31. Забезпечити прозорий, зрозумілий та документально підтверджений механізм нарахування заробітної плати засудженим відповідно до кількості відпрацьованого часу, складності та обсягу виконаних робіт.

32. Забезпечити належне нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за всіх засуджених, залучених до оплачуваної праці, у розмірах, необхідних для реалізації права на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та формування страхового стажу.

33. Провести перевірку дотримання вимог законодавства щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за засуджених, які працювали протягом повного календарного місяця, та вжити заходів щодо усунення випадків неповного формування страхового стажу.

34. Забезпечити належне виконання вимог статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України щодо державного соціального страхування засуджених та зарахування періодів оплачуваної праці до страхового стажу.

35. Забезпечити належні та безпечні умови праці засуджених, у тому числі своєчасне забезпечення засобами індивідуального захисту, спеціальним одягом та іншими засобами безпеки залежно від характеру виконуваних робіт.

36. Привести діяльність виробничих дільниць, сувенірних майстерень та інших об’єктів праці засуджених у відповідність до вимог законодавства з охорони праці, пожежної безпеки та виробничої санітарії.

37. Забезпечити належний контроль за діяльністю виробничих об’єктів установи, веденням облікової документації та дотриманням трудових і соціальних прав засуджених під час їх залучення до праці.

38. Вжити заходів щодо документування трудових правовідносин та соціального страхування засуджених, які не мають паспорта громадянина України або інших документів, що посвідчують особу, з одночасним забезпеченням оформлення таких документів у встановленому законом порядку.

39. Провести службову перевірку за фактами можливого приховування трудових відносин, використання праці засуджених поза офіційним обліком та неналежного забезпечення їхніх трудових і соціальних прав.

ОРИГІНАЛ СТАТТІ НА САЙТІ ХПГ