23 липня 2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи і ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Харківський слідчий ізолятор” (СІЗО, установа, заклад).

Здійснено плановий візит без попереджень, під час якого досліджено всі об’єкти установи. Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених/засуджених і їхніх родичів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ). Візит проводився в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данський інститут проти катувань).

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, монітор НПМ, член координаційної ради НПМ, має досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, монітор НПМ, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Цвілий Олег — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого та нелюдяного поводження.

Під час моніторингового візиту зафіксовано системні порушення національного законодавства та міжнародних стандартів (КЗК, Правила Мандели, Європейські пенітенціарні правила), що створюють ризики нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.

Виявлено: перенаселеність камер і невідповідність житлових площ мінімальним нормам; неналежні матеріально-побутові умови (сирість, пліснява, недостатня вентиляція та освітлення, відсутність приватності у санвузлах, металеві ставні на вікнах, відсутність баків для питної води); порушення режиму роздільного тримання та фіксації часу перебування у збірному відділенні; надмірне й не індивідуалізоване застосування відеоспостереження; відкрите носіння спеціальних засобів персоналом; дефіцит кадрів.

Задокументовано трудову експлуатацію ув’язнених і засуджених у харчоблоці та пекарні: залучення до робіт без належного оформлення, обліку часу та оплати, невідповідність рознарядок фактично виконуваній праці.

У медичній частині встановлено порушення конфіденційності, неналежну фіксацію тілесних ушкоджень, вакантність ключових посад, відсутність замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), бар’єри доступності для осіб з інвалідністю, дефіцит обладнання, порушення порядку зберігання лікарських засобів і вимог пожежної безпеки.

Сукупність цих факторів свідчить про системний характер проблем, що потребує структурних та організаційних змін, а також приведення практик у відповідність до вимог Конституції та законів України, а також міжнародних стандартів у сфері прав людини.

Загальна інформація

Установа виконує функції слідчого ізолятора. У закладі утримуються особи, які звинувачуються у вчиненні кримінальних злочинів і стосовно яких за рішенням суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заклад розташований за адресою: вулиця Полтавський Шлях, 99, місто Харків, Харківська область, 61093.

Керівник установи — тимчасово виконувач обов’язки начальника, підполковник внутрішньої служби Курило В.В.

Заклад складається з чергової частини, збірного відділення, харчоблоку, камер для тримання слідчо-заарештованих чоловіків, жінок і неповнолітніх, сектору максимального рівня безпеки для утримання засуджених довічно, транзитних камер, дільниці господарського обслуговування, карцерів, медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат для побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати для отримання передач та адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу складає 535 посад. Фактична чисельність — 404 посади. Загальний некомплект персоналу становить 131 співробітника.

Планове наповнення закладу — 2102 особи. Фактична кількість осіб, що утримуються в установі, — 1498. У закладі 297 камерних приміщень, із них 227 діючих і 70 — не використовуються. В установі працюють 4 психологи.

Протягом 2025 року до закладу прибуло 10478 осіб. У 2024 році померло 12 осіб, у 2025 році — 5. Працевлаштовано 23 особи за трудовими договорами. На обліку ВІЛ/СНІД перебуває 88 осіб. На оперативно-профілактичному обліку в установі перебувало: схильних до самогубства — 24 особи, схильних до членоушкодження — 18 осіб, схильних до втечі — 5 осіб.

Протягом 2024-2025 років жодна особа не зверталася зі скаргами щодо неналежних умов утримання чи неналежного надання медичної допомоги. 33 особи мають інвалідність: II група — 4 особи, III група — 29 осіб. У власному користуванні засуджені мають 5 планшетів.

Протягом 2024 року було зафіксовано 1650 випадків тілесних ушкоджень під час прибуття і 41 випадок під час перебування в установі; протягом поточного року зафіксовано 602 випадки тілесних ушкоджень під час прибуття і 50 випадків під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 380 осіб з-поміж ув’язнених і засуджених під час відвідування камер, а також під час загальних розмов із наданням консультацій, відповідей на запитання та опитувань на предмет порушення прав людини. Додатково здійснено індивідуальні спілкування з особами, у тому числі й на умовах анонімності.

Позитивний досвід

Адміністрація СІЗО у межах виконання умов Стратегії реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року проводить заходи з покращення умов тримання ув’язнених, засуджених та персоналу, а саме: у відділенні соціально-психологічної служби для засуджених, які залишені в установі для господарського обслуговування, обладнано 30 місць, що гарантують приватність, безпеку, достатній життєвий простір і відповідність санітарно-гігієнічним нормам.

Відремонтовано клас підготовки до звільнення, кімнату начальника відділення соціально-психологічної служби.

У приміщенні слідчих кабінетів установи обладнано окреме приміщення для надання ув’язненим можливості користування засобами IP-телефонії та доступу до глобальної мережі Інтернет.

Проводяться роботи щодо розширення можливостей користування засобами IP-телефонії; у класі для неповнолітніх забезпечено доступ до глобальної мережі Інтернет для проведення онлайн-занять; також у режимному корпусі засуджені мають можливість доступу до офіційних сайтів Міністерства юстиції України.

Відремонтовано камери для утримання ув’язнених жінок, камеру підвищеного комфорту, приміщення для надання тривалих побачень засудженим до довічного позбавлення волі. В установі налагоджена організація комунально-побутового забезпечення осіб, узятих під варту, і засуджених.

Відремонтовано вхід до приміщення харчоблока та варильний цех харчоблока.

В установі обладнано окреме приміщення та облаштовано піч для випікання хліба на дровах без використання електроенергії.

Проведено ремонт у камерах режимних корпусів.

Факти, виявлені під час відвідування

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав ув’язнених та засуджених осіб:

1. У ході здійснення моніторингового візиту до установи було зафіксовано низку системних порушень, серед яких — недотримання встановлених законодавством норм житлової площі, передбаченої для тримання осіб, узятих під варту, у камерних приміщеннях, а також інші порушення, що свідчать про неналежні умови тримання ув’язнених.

Такі умови можуть бути розцінені як нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та можуть призвести до подання нових заяв проти України до Європейського суду з прав людини на підставі порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у порушення статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та правил 13 і 21 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями (Правила Нельсона Мандели), у камерному приміщенні №142 перебувала 21 особа, тоді як, згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць установи, воно розраховане на утримання лише 19 осіб (площа приміщення згідно з актом — 47,7 м²).

Таким чином, фактична площа, що припадала на одного ув’язненого, становила лише 2,27 м², що не відповідає мінімальній нормі у 2,5 м², визначеній для осіб, узятих під варту. Внаслідок перенаповнення камери та недостатньої кількості спальних місць один з ув’язнених був змушений спати на підлозі.

Аналогічні порушення виявлено у камерних приміщеннях №№621, 651. У пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (далі — Комітет) зазначається, що проблема переповнених камер призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи. Комітет робить висновок, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або принизливі умови утримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

На додаток, у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Комітет вкотре закликає українську владу вжити заходів відповідно до давньої рекомендації, щоб переглянути чинні правові норми щодо житлової площі для осіб, узятих під варту, з метою гарантування щонайменше 4 м² на особу у багатомісних камерах (без урахування площі, зайнятої внутрішньокамерними туалетами) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 38).

2. Під час відвідування камерного приміщення №223, де утримувалася одна особа, засуджена до довічного позбавлення волі, встановлено, що це приміщення не відповідає статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, абзацу першому пункту 1 глави 4 розділу IX Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), а також правилам 13, 14, 15, 17 і 21 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Так, під час огляду камерного приміщення №223 моніторинговою групою зафіксовано значну вогкість підлоги та стін, що призвело до суттєвого пошкодження їхнього покриття внаслідок затікання води, що зумовлює антисанітарний стан. Постільні речі вологі, матраци потребують заміни. Така ситуація створює значні ризики для здоров’я утримуваних осіб, зокрема у зв’язку з тривалим перебуванням у вологому середовищі, наявністю плісняви та підвищеною ймовірністю розвитку захворювань органів дихання, шкіри та інфекційних хвороб.

Під час замірювання площі у камерному приміщенні було встановлено, що відстань між стінами складає менше ніж 2 м. Через маленький розмір і надмірну заґратованість вікна природне освітлення практично не проникає в приміщення, що може створювати додатковий психологічний тиск на ув’язнених через відсутність візуального зв’язку із зовнішнім світом.

Санвузол у камері не обладнаний належною системою змивання води, перегородками та дверцятами, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує вимоги правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Всупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення слідчих ізоляторів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), камерне приміщення не оснащене баком для питної води, через що ув’язнені змушені вживати технічну воду з централізованого водопостачання.

3. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді Комітету зазначається, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не повинна більше використовуватися для утримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28). У Доповіді Уряду України за результатами візиту до України у 2012 році Комітет наголошує, що будь-які одиночні камери повинні мати житлову площу не менше ніж 6 м² (без урахування вбудованого туалету), а відстань між стінами камери має становити не менше ніж 2 м (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).

Водночас моніторинговою групою встановлено використання камерних приміщень №№222, 225, а також карцерних приміщень №№1, 2, 3 тощо, площа яких, згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць, становить менше ніж 6 м², що не відповідає зазначеним вимогам. Під час безпосереднього вимірювання цих приміщень моніторинговою групою встановлено, що відстань між протилежними стінами у приміщеннях №222, 223, 225 та у карцерних приміщеннях становить менше ніж 2 м.

4. У порушення статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 17.2 Європейських пенітенціарних правил моніторами встановлено випадки порушення вимог щодо роздільного тримання ув’язнених. Так, під час вибіркової перевірки встановлено, що у камерному приміщенні №128 та у приміщенні №3 для тимчасового перебування осіб збірного відділення утримувалися особи, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі, разом з особою (або особами), яка (які) вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Зазначене свідчить про недотримання адміністрацією установи вимог щодо забезпечення належного контролю за розміщенням ув’язнених, не відповідає принципам динамічної безпеки та призводить до порушення прав в’язнів на особисту безпеку, що суперечить національному законодавству та міжнародним стандартам, зокрема статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5. Відповідно до пункту 10 глави 2 розділу II ПВР СІЗО, ув’язнені та засуджені на період оформлення облікових документів розміщуються у приміщеннях збірного відділення на строк не більше ніж дві години з дотриманням вимог ізоляції. Час поміщення осіб до приміщень збірного відділення і час їхнього переведення до камер повинен фіксуватися у книзі чергувань по збірному відділенню.

Водночас під час відвідування приміщення №3 збірного відділення о 10:20 окремі ув’язнені повідомили, що були поміщені туди о 7:40, що перевищує максимально допустимий строк перебування у збірному відділенні. У книзі чергувань по збірному відділенню зазначено, що цих осіб було поміщено лише о 8:30. З метою з’ясування достовірності вказаних записів члени моніторингової групи звернулися до адміністрації установи з проханням надати доступ до перегляду відеозаписів з камер відеоспостереження, розташованих у збірному відділенні, які могли б підтвердити або спростувати факт поміщення ув’язнених саме о 8:30. Однак адміністрація установи не надала такої можливості, фактично визнавши виявлене порушення.

6. Моніторинговою групою встановлено, що медичний огляд новоприбулих у кабінеті лікаря збірного відділення здійснюється в умовах, які не забезпечують належного рівня приватності та конфіденційності, зокрема у присутності співробітника установи, який здійснював відеофіксацію за допомогою нагрудного відеореєстратора.

Зазначене свідчить про отримання співробітниками установи конфіденційної інформації щодо стану здоров’я цих осіб під час медичного огляду та порушує вимоги пункту 8 розділу VII Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2018 року за №766/32218), яким забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у приміщеннях (камерах), де проводяться медичні обстеження (огляди) засуджених, особисті обшуки з роздяганням, а також у палатах медичних частин.

Крім того, це суперечить пункту 7 глави 2 розділу X ПВР СІЗО, статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я та пункту 9 розділу I “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

7. У камерних приміщеннях виявлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Зокрема, всупереч правилу 18.1 Європейських пенітенціарних правил, в окремих камерних приміщеннях (№№104, 107, 123, 125, 127, 130, 134, 135, 138, 140, 141) ліжка розташовані впритул одне до одного, що позбавляє ув’язнених особистого простору.

Санвузли в окремих камерах (№№123, 128, 133, 222, 223, карцерні приміщення тощо) не обладнані достатніми перегородками або дверцятами, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Всупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення камерні приміщення не оснащені баками для питної води.

Моніторинговою групою було встановлено, що окремі камерні приміщення обладнані металевими ставнями на вікнах, які істотно обмежують доступ природного освітлення. Така практика може створювати додатковий психологічний тиск на ув’язнених через відсутність візуального контакту із зовнішнім світом та суперечить правилу 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). Крім того, у Доповіді Уряду України за результатами візиту Комітету у 2009 році Комітет вже звертав увагу на використання таких конструкцій і вітав їх демонтаж (CPT/Inf (2011) 29) пункт 110).

Усупереч вимогам статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 2 глави 3 розділу IX ПВР СІЗО, ув’язненим не забезпечуються належні матеріально-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Зокрема, у камерних приміщеннях ув’язнені змушені прати та сушити одяг, що свідчить про неналежну організацію лазне-пральних послуг.

Окремі камери потребують ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання та електромережі. У приміщеннях присутній неприємний запах, антисанітарія, на стелях і стінах окремих камер спостерігається надмірна сирість і пліснява через затікання води, значна захаращеність особистими речами, а постільна білизна та матраци потребують заміни.

Разом із тим у Доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема:

• зменшити наповнюваність камер таким чином, щоб на одну взяту під варту особу припадало щонайменше 4 м² житлової площі (без урахування площі, яку займають внутрішньокамерні туалети);
• усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані;
• проводити регулярну та часту дезінсекцію;
• забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах;
• внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

8. Прогулянкові дворики не обладнані достатнім укриттям від атмосферних опадів та потребують проведення ремонтних робіт. Разом із тим, Комітет у Другій Загальній доповіді зазначає, що щоденне перебування на свіжому повітрі повинно відбуватися на ділянці достатньої площі. Ділянка для прогулянок на свіжому повітрі має бути, наскільки це видається можливим, обладнана укриттям на випадок поганої погоди (CPT/Inf (92) 3) пункт 48).

9. При відвідуванні гуртожитку для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, у житлових приміщеннях на ліжках засуджених встановлено розміщення поіменних карт з наданням інформації короткого опису злочинів, скоєних особами, які ці ліжка займають. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що таку практику слід зупинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті і, окрім стигматизації, має ефект пошкодження стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

10. Приміщення відділення для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, не повною мірою відповідають вимогам Норм забезпечення. Зокрема, відсутні приміщення: кімната для зберігання харчових продуктів; кімнати для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; сушарка.

Відсутність необхідних приміщень призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Так, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі. Крім того, у відділенні відсутнє приміщення для відправлення релігійних обрядів, що суперечить пункту 3 глави 5 розділу VIII ПВР СІЗО та Нормам забезпечення.

11. Адміністрацією установи не забезпечено в повному обсязі право засуджених на доступ до Інтернету, а порядок надання такого доступу лише частково відповідає встановленим вимогам. Зокрема, на території відділення СПС для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, відсутні умови для реалізації права на доступ до Інтернету, передбаченого частиною сьомою статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, шляхом користування планшетами. Точка доступу Wi-Fi на території відділення не працює.

12. У порушення вимог пункту 14 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), їжа ув’язненим та засудженим з їдальні установи доставляється у відрах, а не у промаркованих термосах.

13. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. У порушення вимог пункту 2.11 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), у приміщенні душової збірного відділення не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

Усупереч вимогам пункту 3.11 розділу III Положення, у приміщенні для роздягання (одягання) для проведення тілесного огляду і надання медичної допомоги засудженим (особам, взятим під варту) режимного корпусу №6 не обладнано місце (куточок) фельдшера медичної частини, яке має бути забезпечене столом та кріслом. Нагляд за дотриманням порядку під час миття засуджених та ув’язнених у лазні, а також контроль за проведенням прибирання, дезінфекції приміщень і здійснення медичного огляду, передбачені пунктами 3.10 та 3.11 Положення, черговим медичним працівником фактично не забезпечуються.

У порушення вимог Додатка 8 Положення відсутній Журнал дезінфекції (дезінсекції) одягу та постільних речей у дезінфекційних камерах установи. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні лазні не дотримується право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

Камерне приміщення №421, яке використовується для тримання ув’язнених (засуджених) жінок, не обладнане відповідно до вимог Норм забезпечення, зокрема, не облаштоване піддоном з душовою сіткою на гнучкому шлангу, у зв’язку з чим не забезпечуються належні умови для підтримання особистої гігієни ув’язнених (засуджених) жінок.

13. Пунктом 4 глави 2 розділу III ПВР СІЗО визначено, що для запобігання втечам та вчиненню кримінальних правопорушень, порушенню встановленого законодавством порядку тримання під вартою та відбування покарання, а також забезпечення безпеки ув’язнених, засуджених, персоналу СІЗО та інших осіб, які перебувають на території СІЗО, застосовуються аудіовізуальні, електронні та інші технічні засоби.

Так, під час огляду камерних приміщень для тримання ув’язнених (засуджених) жінок режимного корпусу №4 було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження. Разом з тим, у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу” (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

15. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО, носіння персоналом СІЗО спеціальних засобів у межах території СІЗО, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

16. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу по установі станом на 23.07.2025 року складає 31 посаду. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою.

Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку із цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

17. Під час моніторингового візиту було встановлено системну практику залучення ув’язнених і слідчо-заарештованих осіб до робіт у харчоблоці та під час роздачі їжі без оформлення трудових відносин і без оплати. У камерах №303 та №304 зафіксовано щонайменше шість слідчо-заарештованих осіб (Г., Л., Р., К., А., Т.), які фактично виконували роботу на харчоблоці та при роздачі їжі.

Жоден із них не фігурує у рознарядках чи відомостях нарахування заробітної плати, не має оформлених трудових договорів, медичних карток або допусків. Це є прямим порушенням статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та статті 43 Конституції України.

Окремо задокументовано випадки, коли ув’язнені виконували роботи без супроводу персоналу, зокрема — прибирання території та відкривання/закривання воріт для транспорту. Такі дії відбувалися без будь-яких дозволів від судових чи слідчих органів, що кваліфікується як примусова праця.

Згідно з рознарядками та списками осіб, залучених до праці, офіційно до роботи на харчоблоці були залучені окремі засуджені — Д. (пекар), Л. (кухар), Г., Ф., Х. (підсобні робітники). Водночас фактичні дані показують, що на харчоблоці працює щонайменше сім осіб, тоді як у рознарядці зазначено лише одного — Д. У рамках спілкування з засудженими встановлено, що Х. працює з 05:00 до 18:00 години, що перевищує норму робочого дня і свідчить про понаднормове залучення без обліку часу та без додаткової оплати.

Подібна ситуація зафіксована й у пекарні: за документами в рознарядці зазначений лише засуджений Ф., але фактично працювали троє — П., Т. і Ф. Це підтверджується “Списком засуджених”, а також наявністю їхніх прізвищ у відомостях нарахування заробітної плати. Така невідповідність вказує на непрозорість ведення документації та створює ризики маніпуляцій з оплатою праці.

У відомостях нарахування заробітної плати зафіксовані суми на рівні 8000 грн нарахованих коштів за місяць, із яких здійснюються стандартні відрахування (ЄСВ, податки, виконавчі листи). Фактично після всіх відрахувань більшості засуджених залишають близько 1000-1100 грн. Хоча це формально відповідає вимозі статті 118 КВК України (залишати не менше 25% заробітку), однак:

• відсутні докази реального обліку відпрацьованого часу (немає табелів чи талонів);
• робота має характер повного робочого дня або понаднормового часу, що не відображено в обліку;
• у відомостях відсутні деякі особи, які фактично працюють на харчоблоці (Г., Л., Р., К., А., Т., Х.), що означає повне ігнорування факту їхньої праці та виплат.

Таким чином, облік заробітної плати здійснюється вибірково і не відповідає реальному обсягу праці засуджених та ув’язнених. Така практика є системним порушенням статті 43 Конституції України, що гарантує право на працю та забороняє примусову працю, а також суперечить статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, яка забороняє залучення осіб, узятих під варту, до робіт без їхньої згоди та належного оформлення.

Крім того, такі дії суперечать Конвенції МОП №29 про примусову працю, яка гарантує заборону примусової неоплачуваної праці, Європейським пенітенціарним правилам (пункт 26.7) та Правилам Мандели, що зобов’язують забезпечувати оплату і соціальні гарантії на рівні, максимально наближеному до звичайних умов.

Таким чином, адміністрація установи системно залучає як ув’язнених, так і засуджених до робіт на харчоблоці та в пекарні без належного оформлення, обліку та соціальних гарантій. Слідчо-заарештовані особи працюють повністю поза правовим полем, без будь-якої оплати.

Засуджені формально включені у відомості, але фактично виконують понаднормову працю без доплат, а частина працюючих взагалі не відображена у рознарядках. Нарахування заробітної плати є символічним і вибірковим, що створює ризики трудової експлуатації та грубо порушує право на працю, гарантії соціального захисту та заборону примусової праці, передбачені Конституцією України, КВК та міжнародними договорами.

Харківська міська медична частина №27 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Харківській та Луганській областях

Завідувач Харківської міської медичної частини №27 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Харківській та Луганській областях — Солодка Тетяна Віталіївна.

У штаті медичної частини станом на 01.07.2025 року вакантними залишаються посади:

• лікар-рентгенолог — 1,5 ставки;
• лікар загальної практики — сімейний лікар — 1,5 ставки;
• лікар-терапевт — 1 ставка;
• лікар-нарколог — 0,5 ставки;
• лікар з ультразвукової діагностики — 0,5 ставки;
• лікар-травматолог — 0,5 ставки;
• лікар-офтальмолог — 0,5 ставки;
• клінічний психолог — 0,25 ставки.

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Під час вивчення медичної документації встановлено, що в медичних картках амбулаторного хворого форми №025/о до форми первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2024 року №186, не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень, як це передбачено пунктом 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104 (далі — Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я).

Водночас Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, повинні детально фотографуватися, а фотографії разом зі схемами тіла зберігатися в індивідуальній медичній картці особи (CPT/Inf (2024) 20) пункт 82).

2. У порушення вимог пункту 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я та Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень” медичні працівники не складають довідок належним чином. Зокрема, у більшості випадків пункт 8 форми, який передбачає зазначення обставин отримання тілесних ушкоджень, заповнюється формально, без конкретизації, наприклад: “з власної необережності”. Це не дозволяє ідентифікувати фактичні обставини події.

Відсутність повноцінного документування обставин травмування та неналежна фіксація тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part), де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади.

3. Під час відвідування збірного відділення було встановлено, що медичним персоналом проводиться систематична практика здійснення медичних оглядів новоприбулих у присутності немедичного персоналу, а саме співробітників установи. Зазначене порушує вимоги статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я, а також пункту 2.4 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я.

Разом із тим, Комітет критикує надмірні заходи безпеки та вважає неприпустимими такі практики, оскільки вони посягають на гідність ув’язнених, перешкоджають розвитку належних відносин між медичним персоналом і пацієнтом та можуть заважати встановленню об’єктивного медичного висновку (Доповідь Комітету за результатами візиту до України у 2012 році, пункт 50, CPT/Inf (2013) 23).

4. Згідно з пунктами 2 та 3 глави III розділу II “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 №1348/5/572, у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики — сімейний лікар), лікар-психіатр і лікар-стоматолог.

Водночас у медичній частині вакантною залишається посада лікаря-терапевта, що свідчить про неповноту проведення медичного первинного та профілактичного огляду. У результаті засуджені та ув’язнені не отримують належної медичної допомоги. Це порушує пункт 38 рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (CPT/Inf (93) 12-part), де наголошується, що медичні служби у місцях позбавлення волі повинні забезпечувати лікування і медичну допомогу на такому ж рівні, як і в цивільних закладах, із передбаченою укомплектованістю лікарським, допоміжним і технічним персоналом, а також відповідними приміщеннями, обладнанням та устаткуванням.

5. Моніторинговою групою було встановлено, що при поміщенні ув’язненого в карцер до справи систематично долучається медична довідка із зазначенням стану здоров’я та висновком про можливість перебування в умовах карцеру. Це свідчить, що працівники установи отримують доступ до конфіденційної інформації про стан здоров’я ув’язнених, що порушує статтю 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим, Комітет неодноразово наголошував, що зобов’язання пенітенціарних лікарів підтверджувати придатність засуджених до відбування дисциплінарного стягнення підриває довіру між лікарем і пацієнтом. У принципі, медичний персонал не повинен брати участь у будь-якій частині процесу прийняття рішень про застосування одиночного тримання, за винятком випадків його застосування з медичних підстав.

Медичний персонал зобов’язаний бути поінформованим про кожне поміщення в одиночне тримання, відвідувати засудженого невідкладно після поміщення та надалі щоденно, а також надавати необхідну медичну допомогу. У разі, якщо здоров’я засудженого опиняється під серйозною загрозою через одиночне тримання, медичний персонал має інформувати адміністрацію установи (CPT/Inf (2024) 20) пункт 104). Крім того, зазначене суперечить пункту 42.3a Європейських пенітенціарних правил.

6. Моніторинговою групою встановлено, що лікар-психіатр проводить психіатричні огляди пацієнтів без належного оформлення письмової інформованої згоди. Зокрема, всупереч вимогам Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-7/о “Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 року №970, встановлено, що в медичній документації (зокрема, у медичній карті амбулаторного хворого форми №025/о та медичній карті стаціонарного хворого форми №003/о) відсутня підписана пацієнтом інформована згода на проведення психіатричного огляду.

7. У порушення пункту 9 Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 року №240, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.2016 року за №570/28700, а також пункту 8.3.4 Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я”, палата-ізолятор для осіб із розладами психіки не відповідає встановленим вимогам.

Приміщення розраховане на перебування більше ніж однієї особи (на 2 особи), що суперечить принципам ізоляції. Меблі мають гострі кути, що становить потенційну небезпеку для пацієнтів. Санітарний вузол не обладнаний дверцятами, що унеможливлює приватність. Відсутній бачок із питною кип’яченою водою. Затемнене (матове) вікно не забезпечує достатнього рівня природного освітлення.

У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет вже звертав на це увагу та рекомендував вжити заходів для перегляду дизайну вікон у камерах, щоб дозволити ув’язненим бачити, що знаходиться поза межами камери (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

8. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) для осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок уживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок уживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо. Унаслідок цього такі особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим, у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Комітет зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам.

Допомога має бути різноманітною; програми замісної терапії повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не можуть припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні пенітенціарні лікарі, які пройшли спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

9. Диспансерний нагляд здійснюється за 33 особами, які мають інвалідність. З них: I гр. — 0 осіб; II гр. — 4 особи; III гр. — 29 осіб. Водночас у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” ці особи не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів, попри наявність відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями чи наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вибіркової перевірки медичної документації засуджених встановлено, що в однієї особи з інвалідністю відсутня індивідуальна програма реабілітації (ІПР). Крім того, рекомендації ІПР не виконуються, унаслідок чого ця особа не отримує належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів, попри встановлені медичні показання.

10. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” в медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

11. У порушення пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” в медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

12. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених осіб.

13. У порушення вимог пункту 1 розділу II Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.02.2019 року №287, в медичній частині не дотримано вимоги для ізоляції хворих на туберкульоз осіб: палата використовується більше ніж на одну-дві особи (1 палата-камера на 5 ліжко-місць); двері до палати не оснащені ущільненим порогом, ущільнювачами по краях; відсутня витяжна механічна вентиляційна система.

14. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичне консультування та отримувати консультацію для надання медичної допомоги ув’язненим та засудженим особам з технічних причин.

15. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, в медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

16. У порушення вимог наказу Міністерства охорони здоров’я України від 16.12.2003 року №584 “Про затвердження Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах” лікарські засоби зберігаються без урахування температурних режимів, зазначених виробниками. Так, у приміщенні для зберігання ліків було зафіксовано лікарський засіб “Аскорбінова кислота”, умови зберігання якого не можуть перевищувати температуру вищу ніж +8°C.

17. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Забезпечити дотримання норм житлової площі для осіб, взятих під варту та засуджених, відповідно до вимог національного законодавства і міжнародних стандартів.

2. Привести умови тримання у камерах у відповідність до санітарних і гігієнічних вимог, зокрема усунути сирість, плісняву, відновити вентиляцію, освітлення, провести ремонт санвузлів та заміну зношеного інвентарю.

3. Гарантувати належний доступ до питної води, обладнати камери баками для зберігання й використання питної води.

4. Забезпечити приватність ув’язнених під час користування санвузлами, душовими та під час медичних оглядів, унеможлививши присутність немедичного персоналу та використання відеофіксації в цих умовах.

5. Припинити практику розміщення разом осіб, які раніше відбували покарання, з тими, хто вперше притягається до кримінальної відповідальності, у повній відповідності до вимог роздільного тримання.

6. Забезпечити фіксацію часу перебування у збірному відділенні відповідно до вимог закону, створивши прозору систему контролю та доступу до записів відеоспостереження.

7. Поліпшити організацію матеріально-побутових умов: забезпечити належне функціонування лазне-прального обслуговування, ремонт прогулянкових двориків, створення умов для зберігання особистих речей та предметів побуту.

8. Забезпечити право на повагу до приватного життя, прибравши металеві ставні на вікнах, належно розмістивши ліжка в камерах та облаштувавши внутрішньокамерні санітарні приміщення перегородками від підлоги до стелі.

9. Урегулювати порядок використання технічних засобів спостереження, унеможлививши їх застосування у житлових та медичних приміщеннях без індивідуальної оцінки ризиків.

10. Забезпечити належну укомплектованість персоналом для гарантування безпеки, дотримання прав в’язнів і належної організації режиму.

11. Припинити практику відкритого носіння спеціальних засобів у присутності засуджених та ув’язнених, щоб уникнути психологічного тиску і забезпечити належну комунікацію між персоналом та в’язнями.

12. Забезпечити право на працю та соціальний захист: укладати з усіма засудженими й ув’язненими, залученими до праці, трудові договори відповідно до КЗпП та КВК України; вести належний облік робочого часу (табелі, талони, рознарядки); здійснювати оплату праці у повному обсязі з усіма соціальними відрахуваннями; припинити залучення осіб, взятих під варту, до примусової неоплачуваної праці.

13. Привести організацію харчового забезпечення у відповідність до встановлених вимог, зокрема доставлення їжі у промаркованих термосах, а не у відрах.

14. Припинити практику публічного розміщення інформації про злочини засуджених, що є формою стигматизації та порушує їхнє право на повагу до приватного життя.

15. Забезпечити реалізацію права засуджених на доступ до Інтернету у межах, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, у тому числі шляхом функціонування точок Wi-Fi у відділеннях.

16. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у Харківській міській медичній частині №27 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Харківській та Луганській областях.

17. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 та інших нормативно-правових актів.

18. Забезпечити штат медичного закладу лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

19. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та ув’язнених осіб.

20. Забезпечити проведення медичних оглядів новоприбулих без присутності немедичного персоналу з метою дотримання права на медичну таємницю, збереження гідності ув’язнених та недопущення втручання у незалежність медичних висновків.

21. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.

22. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші терміни та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

23. Виконати вимоги пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

24. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

25. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”.

26. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

27. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб з розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

28. Забезпечити вжиття заходів для належного зберігання лікарських засобів.

29. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

30. Забезпечити дотримання заходів щодо інфекційного контролю у медичній частині.

31. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, у тому числі дентальним рентген-апаратом.

32. Обладнати протипожежну систему відповідно до встановлених вимог.