08-09 серпня 2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — Відвідування установ виконання покарань, групою моніторів Харківської правозахисної групи і ГО “Захист в’язнів України” здійснено чергове відвідування державної установи Холодногірська виправна колонія №18, (ХВК-18, установа, заклад).

Попередній візит відбувся 21 червня 2023 року. Здійснено плановий візит без попереджень, досліджені всі об’єкти установи.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених/засуджених і їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводиться в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдяного поводження.
• Юґ де Сюремен редактор інформаційного агентства “Захист в’язнів України/PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”, експерта робочої групи міжнародних партнерів України з тюремної реформи.

Під час моніторингового візиту зафіксовано широку сукупність системних порушень національних норм і міжнародних стандартів поводження з ув’язненими. Критичними є питання безпеки: два укриття непридатні для реального використання (відсутність вентиляції, другого виходу, каналізації, нічного доступу), що створює ризики для життя в умовах постійних повітряних тривог.

Виявлено практики неформальної ієрархії та “днювальних”, сегрегацію “відторгнутих загалом”, що принижує гідність і загрожує насильством. У КДіР встановлено порушення ізоляції новоприбулих, перенаселеність (3,21 м² на особу), брак природного світла й вентиляції, відсутність приватності в санвузлах і необхідних службових приміщень, а також відеоспостереження у житловому блоці й картки з описом злочинів на ліжках.

У ДІЗО/ПКТ — неналежні розміри камер, дефіцит світла та вентиляції, відсутність перегородок “від підлоги до стелі”, порожні баки з питною водою, відсутність радіофікації й кнопок виклику, затемнені маленькі прогулянкові дворики. Додатково зафіксовано трудові зловживання (масові “шаблонні” договори з факсиміле, відсутність ЄСВ і прозорих виплат, небезпечні умови праці без ЗІЗ і вентиляції), обмеження контактів із зовнішнім світом (немає тривалих побачень, переважно закриті короткі; фрагментарний доступ до Інтернету), відкрите носіння спецзасобів персоналом та значний некомплект кадрів.

Окремий блок порушень стосується медичної допомоги: неналежна фіксація тілесних ушкоджень (замість чинної форми 511/о — застарілі бланки, відсутність фото та належного долучення до 025/о), порушення медичної конфіденційності у справах ДІЗО/ПКТ, випадки відсутності інформованої згоди, відсутність замісної підтримувальної терапії та психосоціального супроводу для осіб з опіоїдною залежністю, брак доступності для маломобільних груп і обов’язкових висновків, відсутність госпітального одягу, прогалини у тестуванні та лікуванні ВГС, недоступність телемедицини й обліку профоглядів, неоснащений ізолятор для інфекційних хворих, виявлені прострочені ліки та відсутність протипожежних систем у медчастині.

Водночас відзначено позитивні кроки з покращення побутових умов — ремонти харчоблока, їдальні та лікувально-профілактичної частини, які потребують підкріплення комплексними змінами в організації безпеки, режиму, праці, комунікацій та медичному забезпеченні.

Загальна інформація

ХВК-18 є установою виконання покарань середнього рівня безпеки для утримання чоловіків засуджених до позбавлення волі вперше за скоєння тяжких і особливо тяжких злочинів.

Установа розташована за адресою: вулиця Рубанівська, 4, місто Харків, Харківської області, 61052.

ХВК-18 — одна з найстаріших пенітенціарних установ Харкова, заснована ще наприкінці ХІХ століття як тюремний замок. У радянський період вона функціонувала як місце позбавлення волі з високим рівнем безпеки для чоловіків, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Історично колонія відома своєю масивною архітектурою та тим, що розташована в густонаселеному Холодногірському районі міста, неподалік від старої залізничної інфраструктури. Протягом років у ній відбували покарання тисячі ув’язнених, а сама установа неодноразово ставала предметом уваги правозахисників через системні порушення прав людини, катування, жорстоке поводження, умовами тримання, перенаселенням та примушення до рабської праці.

Сьогодні ХВК-18 входить до системи Державної кримінально-виконавчої служби України. На час візиту керівник установи — полковник внутрішньої служби Маркін Марк Юрійович.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), ДПК (дільниця посиленого контролю), дільниця СІЗО (слідчого ізолятора), медичної частини, банно-прального комбінату, кімнат побачення, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу складається із 228,5 посад. Фактична чисельність — 207,5 посад. Загальний некомплект персоналу по установі — 21 співробітник.

Планове наповнення закладу — 915 осіб. Фактична кількість осіб, що утримуються в установі — 349, з них на території закладу — 320 засуджених і 5 ув’язнених, а також 29 осіб за межами установи в ДСР (дільниця соціальної реабілітації).

В установі функціонує 8 відділень СПС. Також в закладі працює 1 психолог (за штатом — 3). Протягом 2024 року до установи прибуло 403 особи, протягом 2025 року — 228 осіб. На оперативно-профілактичному обліку перебувало: схильні до самогубства — 14 осіб, схильних до членоушкодження — 8 осіб, до втечі — 2, злісних порушників режиму утримання — 3 особи.

Протягом 2024-2025 років жодна особа не звернулася зі скаргою щодо неналежних умов утримання або неналежного надання медичної допомоги. 10 осіб мають інвалідність: 2 особи — ІІ групи і 8 осіб — ІІІ групи.

У власному користуванні засуджені мають 8 планшетів, не зареєстровано жодної електронної адреси (email).

Протягом 2024 року було зафіксовано 1 випадок тілесних ушкоджень під час перебування в установі; протягом поточного року зафіксовано — 4 випадки тілесних ушкоджень під час перебування в установі. Групою моніторів проведено опитування близько 185 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, дисциплінарних приміщень, господарських приміщень під час загальних розмов з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини, а також індивідуального спілкування з особами, в тому числі і на умовах анонімності.

Попередні зауваження та усунені порушення

Ознайомившись із попередніми зауваженнями від 21 червня 2023 року (щодо припинення заборони сидіти на ліжках; зняття заборон на використання планшетів, аксесуарів та електронних адрес; сприяння у відновленні родинних зв’язків), констатуємо: за результатами нинішнього моніторингового візиту ці рекомендації виконані лише частково.

Станом на дату візиту доступ засуджених до Інтернету та користування планшетами організовано фрагментарно, така практика не відповідає вимогам ч. 7 ст. 110 КВК України (відсутні Wi-Fi-точки у відділеннях СПС і КДіР; інтернет-клас працює у вузькі часові “вікна”), що свідчить про збереження системних перешкод у реалізації права на електронну комунікацію.

Також у частині підтримки сімейних контактів зафіксовано обмеження: тривалі побачення не надаються, а з 225 короткострокових побачень лише 6 проведено у відкритих умовах — це радше виняток, ніж правило, і не забезпечує належного рівня підтримки родинних зв’язків. Водночас фіксується поодинока позитивна динаміка: адміністрація допускає окремі відкриті короткострокові побачення (що можна розглядати як мінімальний крок до виконання стандартів CPT щодо “відкритих” побачень як базової моделі).

Разом із тим ключові “старі” ризики лишаються невирішеними або невідображеними у внутрішніх регламентах: доступ до електронних сервісів не інтегровано у повсякденний розпорядок відділень; механізм сприяння відновленню родинних зв’язків (у т.ч. дистанційні відеопобачення, листування електронною поштою) не набув статусу гарантованої практики; питання будь-яких неформальних заборон і обмежень у побутових правилах проживання, зокрема, щодо користування ліжками у вільний час.

З огляду на масштаб нових виявлених порушень (укриття, практика “днювальних” і неформальної ієрархії, неналежні умови в КДіР і ДІЗО/ПКТ, трудові зловживання, дефіцит медичних гарантій), попередні рекомендації НПМ залишаються актуальними і мають бути інтегровані в коригувальний план дій установи з чіткими строками та відповідальними виконавцями.

Позитивний досвід

У державній установі ХВК-18 з метою покращення умов тримання засуджених у 2025 році проведено ремонтні роботи: в приміщеннях харчоблока і їдальні, ЛПК.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. В установі наявні два укриття, проте їхній технічний стан та організація доступу засуджених не забезпечують реального дотримання права на безпеку життя і здоров’я під час повітряної тривоги. Перше укриття розташоване у житловій зоні поблизу дільниці соціально-психологічної служби та складається з двох приміщень. Воно має другий вихід, який сполучений із харчоблоком, а також має підключення до каналізації, що створює мінімальні побутові умови перебування.

Водночас у приміщенні повністю відсутня система вентиляції, що робить його використання тривалий час небезпечним для здоров’я. Доступ до цього укриття мають лише засуджені, які утримуються у відділеннях №2-3 СПС, тоді як інші особи не можуть потрапити до нього без супроводу працівників установи. Особливо проблематичним є укриття в нічний час, коли відсутність оперативного реагування персоналу фактично унеможливлює евакуацію засуджених у разі сигналу повітряної тривоги.

Друге укриття облаштоване на території промислової зони на базі колишнього овочесховища. Воно не має другого евакуаційного виходу, системи вентиляції та каналізації, що суперечить вимогам цивільного захисту населення та унеможливлює його використання як безпечного сховища. Варто наголосити, що установа розташована у регіоні, який перебуває під постійною загрозою ракетних ударів, БПЛА. Установу вже тричі евакуйовували, після чого засуджених повертали назад.

Попри це, належна система захисту життя осіб, позбавлених волі, досі не створена, що свідчить про неналежне виконання державою зобов’язань за статтями 27 і 28 Конституції України та статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які гарантують право на життя і захист від нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.

2. Під час відвідування установи засуджені скаржилися на неналежне поводження, серед проявів якого моніторингова група зафіксувала поширену практику залучення окремих в’язнів до виконання функцій, пов’язаних із підтриманням порядку та здійсненням контролю за поведінкою інших осіб, які утримуються в установі. Зокрема під час конфіденційних бесід окремі в’язні повідомили, що після прибуття до установи, у дільниці КДіР, засуджений М., який виконував функцію днювального КДіР, примушував їх публічно виконувати принизливі завдання з метою тиску та підкорення його волі.

Один із засуджених під час конфіденційної бесіди повідомив, що після прибуття до установи йому запропонували у присутності інших засуджених прибрати санвузол, після чого його було віднесено до категорії осіб, відомої як “відторгнуті загалом”. За твердженнями засуджених, зазначені факти були відомі адміністрації установи та, ймовірно, відбувалися за її мовчазної згоди чи сприяння.

У зв’язку з цим вони вважали подання скарг безрезультатним, оскільки будь-якого реагування не відбувалося, а сам процес лише створював додаткову небезпеку для заявників. Такі дії є принизливими, порушують принцип поваги до людської гідності та свідчать про існування неформальної тюремної ієрархії з ознаками кастового поділу. Особи, зараховані до нижчих ієрархічних груп, за свідченнями самих засуджених, зазнають дискримінації, принижень і насильства з боку інших в’язнів. Це призводить до конфліктів між групами засуджених та сприяє укріпленню кримінальної субкультури в установі.

Крім того, моніторингова група виявила практику сегрегації та стигматизації окремої категорії особливо вразливих засуджених, відомої як “відторгнуті загалом”. Ця практика ґрунтується на впливі неформальної тюремної ієрархії та призводить до дискримінації й обмежень у реалізації гарантованого права на повагу до людської гідності. Засуджені, віднесені до цієї категорії, повідомили, що змушені перебувати в ізоляції від інших в’язнів, окремо працюють, виконують принизливу роботу (зокрема, прибирання санвузлів за інших), окремо відвідують лазню та перуть особисті речі.

Зазначене суперечить вимогам частин першої, другої статті 24 Конституції України, частини п’ятої статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України), та пункту 13 Європейських пенітенціарних правил та може свідчити про порушення права засуджених на захист від жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, закріпленого у статті 28 Конституції України та статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У своїй доповіді за результатами візиту до України в 2020 році Європейський комітет із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню (далі — Комітет) висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму.

Тому Комітет із занепокоєнням помітив протягом даного візиту, що ця практика залишалася. Крім того, на жаль, попри конкретні рекомендації, які раніше давав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Як вже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною.

Така практика піддає більш слабких ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки — у тому числі законодавчого характеру — для того, щоб покласти край цій практиці. Жодний ув’язнений (в жодній пенітенціарній установі у країні) не повинен мати владу над іншими ув’язненими. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

Крім того, Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році закликає українську владу розробити та впровадити комплексну стратегію боротьби з насильством та залякуванням серед засуджених та подолання явища неформальної ієрархії серед засуджених з усіма його негативними наслідками. У цьому контексті пенітенціарна адміністрація повинна також раціоналізувати оцінку ризиків і потреб, класифікацію та розподіл окремих засуджених з метою забезпечення того, щоб засуджені не піддавалися впливу інших засуджених, які можуть завдати їм шкоди. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 45).

3. Обладнання дільниці КДіР не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їхнього утримання відповідно до їхніх потреб. Так, у порушення вимог пункту 2 розділу 1 Положення про дільницю карантину, діагностики та розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 № 2300/5 (далі — Положення про КДіР), дільниця КДіР, медична частина, лазня та пральня знаходяться в одній локальній дільниці, що не забезпечує ізольоване тримання новоприбулих засуджених з метою унеможливлення їхнього спілкування з іншими засудженими.

4. У порушення частини 1 статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, правилу 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями, встановлено, що у спальному приміщенні дільниці КДіР фактична наявність спальних місць перевищує допустиму, для забезпечення передбаченої законодавством норми площі на одну особу.

Так, у спальному приміщенні дільниці КДіР де розташовано 16 ліжок площа приміщення згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць складає 51,4 м². Таким чином фактична площа на одну засуджену особу складала 3,21 м². Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в контексті дотримання норми жилої площі на одну засуджену особу та не забезпечує належного особистого простору утримуваним особам у спальних приміщеннях.

У пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Комітету зазначається, що проблема із переповненими камерними приміщеннями призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перезавантаження медичних служб та інфраструктури установи та приходить до висновку, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або принизливі умови утримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

5. До спального приміщення дільниці КДіР природне освітлення практично не проникає у зв’язку з тим, що дільниця розташована у напівпідвальному приміщенні та має вікна малого розміру, що може створювати додатковий психологічний тиск на засуджених. Крім того, відсутня припливно-витяжна вентиляція. Матраци та подушки потребують заміни. Зазначене є порушенням правил 13 та 14 (а) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями, якими передбачено належні санітарні умови, зокрема достатнє природне освітлення та вентиляцію.

Водночас всупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), спальне приміщення не оснащене баком для питної води. Санвузол не обладнаний достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

6. У порушення вимог Норм забезпечення, в дільниці КДіР відсутній ряд приміщень, а саме: кімната виховної роботи; кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Так, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі.

7. Пунктом 1 розділу XXIII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2018 року за №1010/32462 (далі — ПВР УВП) визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Так, під час огляду житлового приміщення КДіР було зафіксовано встановлену камеру відеоспостереження. Разом із тим, у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте, будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема, при застосуванні протягом тривалого часу. (CPT/Inf  (2013) 23) пункт 52).

8. Під час відвідування дільниці КДіР у спальному приміщенні на ліжках засуджених встановлено розміщення поіменних карт з наданням інформації короткого опису злочинів, скоєних особами, які ці ліжка займають. У своїй доповіді за результатами візиту до України в 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що дану практику слід зупинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті, і окрім стигматизації, має ефект пошкодження стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

9. У порушення пункту 1 розділу ІІ Положення про КДіР, до складу спеціальної комісії щодо розподілу новоприбулих до установи засуджених до відділень соціально-психологічної служби установи не включено начальника медичної частини.

10.У Доповіді Уряду України за наслідками візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що будь-які одиночні камери повинні мати житлову площу не менш ніж 6 м² (не включаючи вбудований туалет); відстань між стінами камери встановлюється не менш 2 м. (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45). Разом із тим, моніторинговою групою встановлено використання приміщень для тримання засуджених осіб, які не відповідають зазначеним рекомендаціям. Зокрема, у камерному приміщенні дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО) №1 відстань між стінами менше ніж 2 метрі.

11. Обладнання приміщень ДІЗО/ПКТ не повною мірою і відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних умов утримання з урахуванням їхніх потреб. Так, у порушення вимог Норм забезпечення в ДІЗО/ПКТ відсутній ряд приміщень, а саме: кімнати для зберігання особистих речей засуджених; кімнати для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; перукарня.

Через маленький розмір вікон у камерних приміщеннях ДІЗО не забезпечено достатнього рівня природного освітлення, що не відповідає правилу 18.2а Європейських пенітенціарних правил та правилу 14 (а) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. У порушення правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил баки для питної води в камерних приміщеннях залишаються порожніми, що фактично позбавляє засуджених доступу до чистої води.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема, всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярне і часто проводити дезінсекції; забезпечити достатнього доступу до природного освітлення та вентиляції у камерах, внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі). (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

12. Радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО відсутня, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

13. У порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів) встановлено, що камери ДІЗО не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

14. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженому К., який відбував дисциплінарне стягнення 8 добу у камерному приміщені №1 адміністрацією установи не було видано копію рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджених, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

15. У прогулянкових двориках встановлено козирки, які повністю блокують доступ природного освітлення, що призводить до утримання осіб у постійній напівтемряві. Крім того, площа окремих двориків є недостатньою для забезпечення повноцінної фізичної активності засуджених.

Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути дизайн та розмір прогулянкових двориків “звідки в кращому випадку відкривається вид на небо”. (пункт 122, пункт 127 (CPT/Inf (2014) 15).

16. Під час моніторингового візиту виявлено системні порушення вимог законодавства у сфері праці та соціального захисту засуджених, що призводять до трудової експлуатації, приховування фактичних трудових відносин та відсутності належного контролю з боку адміністрації установи.

Зазначене суперечить положенням статей 118-120 Кримінально-виконавчого кодексу України, статті 23 Загальної декларації прав людини, статті 43 Конституції України, Кодексу законів про працю України, а також вимогам Конвенції МОП № 29 про примусову працю.

Моніторинговою групою встановлено, що на об’єктах виробничої зони фактична чисельність засуджених не відповідає кількості, зазначеній у рознарядках на виведення їх на роботу, що є порушенням вимог пункту 3.1.2 розділу ІІІ Порядку організації виробничої діяльності та залучення засуджених до суспільно корисної праці на підприємствах виправних центрів, виправних та виховних колоній Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.01.2013 року №26/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.01.2013 року за №68/22600 (далі — Порядок організації виробничої діяльності).

Зокрема, згідно з рознарядками на виведення засуджених на роботу на підприємстві установи та до майстерень установи у період з 04.08.2025 року по 09.08.2025 року було передбачено виведення 159 засуджених, водночас, за даними Журналу приймання (здачі) засуджених виробничим персоналом від 07.08.2025 року фактично перебувало 171 особа.

Під час конфіденційної бесіди засуджені, які не були зазначені у рознарядках, повідомили, що залучаються до виконання робіт у порядку, передбаченому частиною п’ятою статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України. Водночас засуджені зазначили, що їхній робочий день за тривалістю та обсягом не відрізняється від робочого дня працівників, які отримують заробітну плату за аналогічну працю — зокрема, з 8:30 до 18:00 і довше, шість днів на тиждень. Це свідчить про системну практику залучення засуджених до праці без укладення з ними трудових договорів або договорів цивільно-правового характеру та без належної оплати, що є порушенням вимог частин першої статті 118 та першої статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України.

17. Моніторинговою групою встановлено ряд порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 849/5 від 08.06.2021 року (далі — Положення), в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим. У порушення вимог пункту 2.11. розділу II Положення у приміщенні душової ДІЗО не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

У порушення пункту 3.19 розділу III Положення санітарна обробка засуджених здійснюється не в повному обсязі. Зокрема, у дезінфекційній камері не проводиться щомісячна планова дезінфекція (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекція (знищення комах і кліщів — переносників інфекційних захворювань) особистого одягу та постільних речей (подушок, матраців, ковдр). Обробці підлягають виключно речі, що використовуються у дільниці КДіР під час приймання осіб, які прибули до установи, що підтверджується записами у Журналі дезінфекції (дезінсекції) одягу та постільних речей у дезінфекційній камері.

18. Моніторинговою групою встановлено, що адміністрацією установи не забезпечується реалізація права засуджених на контакти із зовнішнім світом, у зв’язку з чим, у порушення частини першої статті 110 КВК України, пункту 1 розділу XIV ПВР УВП та правила 58(b) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями, в установі не надаються тривалі побачення із правом спільного проживання.

Крім того, згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2025 року (станом на 08.08.2025) у ХВК-18 було надано 225 короткострокових побачень, з яких 219 — безконтактні та 6 — у відкритих умовах (без суцільного розмежувального скла та переговорного пристрою).

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їхнього проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

Окрім цього, аналогічні порушення стали предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі Khoroshenko v. Russia [GC], заява № 41418/04, рішення від 30 червня 2015 року Суд встановив, що багаторічна заборона на тривалі сімейні побачення для засудженого, який відбував покарання у колонії суворого режиму, становила порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя).

19. Адміністрацією установи не в повному обсязі забезпечено право засуджених на доступ до Інтернету, а порядок надання такого доступу лише частково відповідає встановленим вимогам. Зокрема, у відділеннях СПС та на території дільниці КДіР відсутні умови для реалізації засудженими права на доступ до Інтернету через користування планшетами, передбаченого частиною сьомою статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Точки доступу Wi-Fi на території відділень СПС та дільниці КДіР не обладнані. Крім того, засуджені, які залучаються до роботи в першу зміну, всупереч вимогам абзацу восьмого частини сьомої статті 110 КВК України, позбавлені можливості користуватися послугою доступу до Інтернету. Згідно з графіком, інтернет-клас працює з понеділка по п’ятницю з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. та з 13 год. 30 хв. до 15 год. 30 хв.

20. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмого пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів в межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті зі в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями пункт 85 (CPT/Inf (2011) 29) пункт 23 (CPT/Iinf (2013) 23) пункт 166 (CPT/Inf (2014) 15).

21. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу по установі станом на 08.08.2025 року складає 21 штатну одиницю. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою.

Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку із чим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

22. ХВК-18 є однією з найбільших установ виконання покарань Харківської області, на базі якої функціонує Державне підприємство “Підприємство ДКВС України №18”. Підприємство має два основні виробничі цехи (№2 та №3), а також майстерню установи та дільницю харчоблока, де засуджені залучаються до праці.

Цех №2 спеціалізується на повному циклі механічної обробки металу (токарні, фрезерні, свердлильні, шліфувальні, зварювальні роботи, термічна обробка). Цех №3 включає зварювальну, штампувальну, фарбувальну (порошкове покриття) та дільницю з виготовлення виробів із дроту. Тут виготовляють металеві конструкції, зокрема двоярусні армійські ліжка, вироби з дроту, а також комплектуючі для вагонобудування. Майстерня установи займається виготовленням поліетиленових пакетів, шампурів і дерев’яних ящиків.

Харчоблок забезпечує приготування їжі для засуджених, де частина засуджених залучена до робіт із приготування, роздачі їжі та санітарного обслуговування приміщень. Загалом, станом на серпень 2025 року на підприємстві та об’єктах установи було залучено понад 215 осіб, однак більшість із них не мають належно оформлених трудових відносин, соціального страхування і підтвердженого доступу до зароблених коштів.

Адміністрація установи формально посилається на ст. 118 КВК України, що дозволяє залучення засуджених до суспільно корисної праці “на підставі трудового договору”. Проте на практиці укладаються ідентичні строкові договори, оформлені одночасно (04.08.2025 року), із десятками засуджених — А., І., Р., З., Т. та ін.

Ці документи є уніфікованими шаблонами, без індивідуальних умов праці чи реального підпису засудженого (передбачено “факсиміле”). У заявах до начальника колонії всі засуджені нібито висловлюють бажання працювати добровільно та погоджуються на застосування факсимільного підпису. Така практика позбавляє будь-якого змісту принцип добровільності праці та фактично створює ілюзію згоди, що суперечить ст. 43 Конституції України, ст. 118 КВК України, а також ст. 1 Конвенції МОП №29 про примусову чи обов’язкову працю.

У металевих цехах №2 і №3 засуджені виконують операції повного циклу металообробки, зокрема різання, зварювання, шліфування, фарбування порошковими фарбами. Умови праці часто небезпечні (пил, шум, нагрівання, іскри, токсичні пари), однак засоби індивідуального захисту не надаються системно. У майстерні понад 40 осіб займаються ручними роботами з деревиною, дротом і поліетиленом, без механічної вентиляції та сертифікованих інструментів. На харчоблоці працюють засуджені без медичних книжок, санітарних довідок і будь-якого оформлення трудових відносин.

Строкові трудові договори, укладені від імені адміністрації колонії, містять ознаки фіктивності: усі вони укладені в один день (04.08.2025); містять однакові формулювання без зазначення ставки, тарифу, тривалості робочого дня чи системи оплати; підписані факсиміле засудженого, що суперечить вимогам ст. 207 ЦК України, ст. 24 КЗпП, які передбачають лише власноручний підпис працівника при укладенні договору; посилання на накази установи №90/2-25 та №90/3-25 не містять конкретизації, яку саме посаду чи професію займає засуджений.

Таким чином, фактична праця засуджених здійснюється без реального трудового договору, а зазначені документи використовуються лише як прикриття для обліку виробничої діяльності. Жоден із засуджених, чиї прізвища містяться у відомостях, не має сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ). Це означає відсутність будь-якого стажу, соціального захисту у випадку хвороби чи нещасного випадку, що прямо суперечить ст. 11 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та ст. 19 Закону “Про оплату праці”.

З аналізу розрахунково-платіжних відомостей за червень 2025 року вбачається, що: засудженим у цехах і майстернях нараховано 1 500-3 500 грн, при цьому утримано понад 40-50% під виглядом податків і “побутових витрат”; суми податків і утримань однакові для всіх працівників (навіть при різних окладах), що свідчить про автоматичне дублювання цифр без реального розрахунку; у відомостях немає підписів засуджених про отримання коштів або доказів зарахування на особові рахунки. Такі дії є порушенням ст. 115 КЗпП (обов’язковість виплати не рідше двох разів на місяць), ст. 24 Закону “Про оплату праці” (прозорість розрахунку) та ст. 118 КВК (гарантована винагорода за працю не нижча за мінімальну).

Виробничі дільниці не відповідають санітарним і технічним нормам: фарбувальні та зварювальні пости не обладнані вентиляцією; деревообробні ділянки не мають систем аспірації пилу; не ведеться облік проведення інструктажів з охорони праці, передбачених ст. 18 Закону “Про охорону праці” та п. 3.1.1. договорів; засоби індивідуального захисту (маски, рукавиці, спецодяг) відсутні або видаються вибірково.

Заяви засуджених з ідентичним текстом (“Прошу направити за власним бажанням…”) і формула “ознайомлений із положеннями ст. 118 КВК” свідчать про формальну, а не реальну згоду на працю. Така практика суперечить ст. 43 Конституції України та Конвенції МОП №29, згідно з якою робота, виконувана під загрозою покарання чи адміністративного примусу, є формою примусової праці. Таким чином праця засуджених у ХВК-18 має масово формальний характер і використовується для виконання виробничих завдань державного підприємства без дотримання трудових прав.

Використання факсимільних підписів, відсутність соціального страхування та невідповідність оплати праці законодавству створюють ознаки примусової праці, забороненої міжнародними стандартами. Адміністрація установи системно підмінює трудові відносини адміністративними наказами, що суперечить ст. 118-120 КВК України, ст. 21, 24, 94, 115 КЗпП України, ст. 43 Конституції України та Конвенціям МОП №29 і №105.

Медична частина № 18 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Харківській та Луганській областях

Завідувач медичної частини №18 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Харківській та Луганській областях — Пушкарьов Юрій Олександрович.

У штаті медичної частини вакантними залишаються посади: клінічного психолога (0,25 ставки).

На день візиту в стаціонарі перебувало 10 хворих осіб.

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. У порушення вимогам пункту 3 глави 1 розділу II “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі” затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерством охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок) медичні працівники не складають належним чином довідок, у яких детально описується характер тілесних ушкоджень, їх розміри та розташування.

Зокрема, встановлено випадки, коли замість форми первинної облікової документації № 511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень” затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2024 року №186 медичним персоналом заповнюється форма №318-ОД “Про затвердження карти первинної фіксації зовнішніх ушкоджень, інструкцій щодо її заповнення та форми журналу обліку виявлених тілесних ушкоджень”, яка станом на 26.04.2025 року (дата заповнення карти) втратила чинність.

У порушення вимог пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень” затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України 02 лютого 2024 року № 186 встановлено випадки коли примірники довідки форми № 511/о не долучаються до форми первинної облікової документації № 025/о “Медична карта амбулаторного хворого”, а зберігаються окремо.

Так, відсутність фіксації належним чином тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part), де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади.

Крім того, під час вивчення медичної документації встановлено, що в медичних картках амбулаторного хворого 025/о до складених довідок не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень, як це передбачено у пункті 3 розділу І, глави II Порядку. Водночас Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, щоб будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, детально фотографувалися, а фотографії разом зі схемами тіла зберігалися в індивідуальній медичній картці особи. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 82).

2. Під час перевірки ДІЗО/ПКТ моніторами встановлено, що при поміщенні засудженого до дисциплінарного ізолятора до матеріалів справи долучається медична довідка, яка містить відомості про стан його здоров’я і згідно з висновком якої засуджений за станом здоров’я в ДІЗО, ПКТ утримуватися може Це свідчить про обізнаність працівників установи з конфіденційною інформацією щодо стану здоров’я засуджених, що перебувають у ДІЗО. Зазначене порушує вимоги статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” стосовно права особи на таємницю про стан здоров’я.

Разом із тим Комітет неодноразово підкреслював, що зобов’язання пенітенціарних лікарів засвідчувати придатність засуджених до відбування дисциплінарного стягнення навряд чи сприятиме розвитку позитивних відносин між лікарем і пацієнтом. В принципі, медичний персонал ніколи не повинен брати участь у будь-якій частині процесу прийняття рішення про застосування будь-якого виду одиночного тримання, окрім випадків, коли цей захід застосовується за медичними показаннями. З іншого боку, медичний персонал повинен бути дуже уважним до стану засуджених, які перебувають в одиночному триманні.

Медичний персонал повинен бути негайно поінформований про кожне таке поміщення і повинен відвідувати засудженого невідкладно після поміщення, а потім регулярно, не рідше одного разу на день, і надавати йому оперативну медичну допомогу та лікування в разі потреби. Медичний персонал повинен повідомляти адміністрацію установи, якщо здоров’я засудженого піддається серйозній загрозі через одиночного тримання. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 104).

3. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення i на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаної у одного пацієнта який перебував у стаціонарі медичної частини інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнта для застосування щодо нього методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf(93)12-part).

4. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином дані особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб з наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків.

Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

5. У порушення пункту 8 глави 5 глави 2 Порядку в стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для осіб з розладами психіки для засуджених, які становлять небезпеку для оточення.

6. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” в медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

7. У порушення пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”, в медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

8. У порушення вимог Норми належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом МЮУ від 20.02.2012 року №280/5 засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат та туфлі госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі у повсякденному одязі, іноді зі своєю постільною білизною.

9. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи (8 осіб станом на 08.08.2025 року) з підозрою на вірусний гепатит С проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування , що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

10. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

11. У порушення пункту 6 глави 3 розділу ІІ Порядку в медичній частині установи не ведеться “Журнал обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду”, форма якого наведена у додатку 4 до Порядку, що свідчить про неналежне проведення профілактичних оглядів.

12. У порушення вимог Державних будівельних норм В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я. Основні положення” ізолятор для осіб з інфекційними захворюваннями не оснащений санітарним вузлом та душовою кабіною, що змушує інфекційних хворих користуватися спільними санітарними приміщеннями разом з іншими утримуваними особами, які проходять лікування у стаціонарі медичної частини. Відсутність належних умов унеможливлює ефективну ізоляцію пацієнтів, сприяє поширенню інфекційних захворювань та створює ризик для здоров’я як засуджених, так і персоналу установи.

13. У порушення вимог пункту 5 розділу I “Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16.12.2003 року №584 в медичній частині під час огляду кабінету лікаря-стоматолога було виявлено лікарські засоби термін зберігання яких минув.

14. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 (далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Оснастити обидва укриття вентиляцією, санвузлом (де відсутній), другим евакуаційним виходом та постійним освітленням; забезпечити безперешкодний доступ усіх відділень, у т.ч. вночі.
2. Запровадити нічний алгоритм евакуації (чергування, дублікати ключів, таймінги, тренування).
3. Негайно заборонити використання засуджених для контролю над іншими засудженими (у КДіР, житлових приміщеннях, на виробництві).
4. Впровадити антинасильницьку стратегію: оцінка ризиків при прибутті, класифікація, розподіл без стигматизації; заборона сегрегації “відторгнутих загалом”.
5. Створити безпечні канали скарг (скриньки, гарячі лінії, адвокатський доступ) і гарантії від репресій.
6. Розвести локальні дільниці КДіР, медчастини, лазні та пральні для фактичної ізоляції новоприбулих.
7. Довести площу на особу до норми (перерозміщення/зменшення кількості ліжок у спальному приміщенні КДіР).
8. Забезпечити природне освітлення та припливно-витяжну вентиляцію, замінити зношені матраци/подушки, встановити бак для питної води та перегородки в санвузлі (від підлоги до стелі).
9. Відкріпити та знищити поіменні картки з описом злочинів на ліжках (припинення практики стигматизації).
10. Переглянути встановлення камер у житлових приміщеннях: залишати лише за індивідуальною оцінкою ризиків, з фіксацією підстав і періодичним переглядом.
11. Включити начальника медчастини до складу спецкомісії з розподілу новоприбулих.
12. Привести камери до мінімальних параметрів (≥6 м²; ширина ≥2 м) або вивести непридатні з експлуатації до переобладнання.
13. Забезпечити природне освітлення/вентиляцію; встановити санітарні перегородки “від підлоги до стелі”; забезпечити наповнені баки питної води.
14. Відновити радіофікацію камер ДІЗО.
15. Встановити кнопки виклику персоналу у всіх камерах ДІЗО/ПКТ.
16. Гарантувати видачу копій рішень про стягнення та інформування про право на адвоката (під розписку).
17. Переглянути дизайн прогулянкових двориків: прибрати суцільне перекриття світла, збільшити площу для повноцінної рухової активності.
18. Забезпечити перукарські послуги; відновити примусову вентиляцію душової ДІЗО; налагодити щомісячну дезінфекцію/дезінсекцію всіх постільних речей.
19. Відновити тривалі побачення зі спільним проживанням; короткострокові проводити, як правило, у відкритих умовах (закриті — лише за індивідуально вмотивованим рішенням).
20. Забезпечити доступ до Інтернету у СПС і КДіР: встановити Wi-Fi-точки, розширити графік інтернет-класу з урахуванням змінності (ранок/вечір, вихідні), дозволити планшети за правилами безпеки.
21. Забезпечити приховане носіння спецзасобів або відмову від їхнього відкритого носіння у приміщеннях прямого контакту; провести тренінг із деескалації.
22. План укомплектування: закрити 21 вакантну посаду; оптимізувати графіки, відмовитись від 24-год змін; посилити присутність у житлових дільницях.
23. Припинити практику “факсимільних” підписів і укладати індивідуальні трудові договори (посада, тариф/ставка, час роботи, оплата, умови безпеки), або цивільні договори — там, де це допустимо; жодних “масових” одночасних договорів.
24. Забезпечити нарахування/сплату ЄСВ і офіційний облік стажу, прозорі розрахункові відомості, виплату двічі на місяць, підтверджене зарахування коштів на особові рахунки.
25. Умови праці та ОП: забезпечити ЗІЗ (маски, рукавиці, спецодяг), механічну вентиляцію у фарбувально-зварювальних зонах, аспірацію пилу на деревообробці; всі інструктажі внести до журналів; медичні книжки обов’язкові для всіх, хто працює на харчоблоці.

Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у медичній частині №18 філії Державної установи “ Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України “ у Харківській та Луганській областях.

1. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.
2. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 та інших нормативно-правових актів.
3. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених;
4. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб з розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.
5. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.
6. Виконати вимоги пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.
7. Забезпечити медичну частину госпітальним майном (костюм, халат та капці госпітальні).
8. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.
9. Забезпечити проведення належного обліку профілактичного огляду.
10. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.
11. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші терміни та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.
12. Забезпечити вжиття заходів для належного зберігання лікарських засобів.
13. Усунути порушення Правил пожежної безпеки.