19 червня 2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — Відвідування установ виконання покарань, групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено повторне відвідування державної установи Петрівська виправна колонія №49 (ПВК-49, установа, заклад).

Попередній візит відбувcя 15-16 листопада 2024 року. Плановий візит було здійснено без попереджень, досліджені всі об’єкти установи.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених/засуджених і їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводився в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данський інститут проти катувань).

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдяного поводження.

Моніторинговим візитом до ПВК-49 виявлено системні порушення прав засуджених, що стосуються умов тримання, медичного забезпечення та організації праці. У дільницях КДіР і ДІЗО зафіксовано антисанітарні умови: підвищена вологість, наявність плісняви, відсутність приватності та належного освітлення, що створює серйозні ризики для здоров’я.

Медична частина функціонує в умовах кадрового дефіциту. Виявлені порушення стосуються ведення обліку, дотримання вимог інформованої згоди, а також лікування осіб з інвалідністю та залежностями.

Організація праці засуджених у ряді випадків має ознаки примусової: працевлаштування має формальний характер, зафіксовано робочі зміни тривалістю до 15-19 годин на добу, а заробітна плата після відрахувань є суто символічною.

Додатково встановлено некомплект персоналу та практику відкритої демонстрації спеціальних засобів.

Зазначені проблеми свідчать про порушення Конституції України, Кримінально-виконавчого кодексу, Кодексу законів про працю та міжнародних стандартів (Правил Мандели, Європейських пенітенціарних правил, конвенцій МОП) і потребують невідкладного усунення.

Загальна інформація

ПВК-49 є установою виконання покарань максимального рівня безпеки для тримання осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Установа розташована за адресою: вул. Польова, 1, с. Новий Стародуб, Петрівський район, Кіровоградська область, 28310.

Заснована у 1976 році, з 1982 року функціонує як колонія суворого режиму. Нині класифікується як установа максимального рівня безпеки для тримання чоловіків.

Заклад включає чергову частину, відділення КДіР (карантину, діагностики і розподілу), дільниці СПС (соціально-психологічної служби), харчоблок, дисциплінарний ізолятор (ДІЗО), приміщення камерного типу (ПКТ), сектор максимального рівня безпеки (СМРБ), дільницю посиленого контролю (ДПК), медичну частину, лазне-пральний комбінат, кімнати для побачень, крамницю, бібліотеку, кімнату прийому передач та адміністративні приміщення.

За даними адміністрації, штатна чисельність персоналу становить 219,5 посад, фактична — 186. Некомплект складає 33,5 співробітника.

Планова наповненість установи визначена у 656 осіб та 50 у СМРБ, фактична кількість засуджених — 495. В установі функціонує 12 відділень СПС, а також ДПК, СМРБ і КДіР. Працюють два психологи.

Упродовж 2024-2025 років до колонії прибуло 342 особи. У 2024 році померло 6 засуджених, у 2025 — 1. Працевлаштовано 47 осіб за трудовими договорами.

На оперативно-профілактичному обліку перебувають: 21 особа, схильна до самогубства; 34 — до членоушкодження; 12 — до втечі; 26 є злісними порушниками режиму. 43 особи є відторгнутими від колективу. Протягом 2024 року зафіксовано 32 випадки тілесних ушкоджень, у 2025 році — 19.

У 2024-2025 роках не надходило скарг на неналежні умови тримання або медичне забезпечення. Інвалідність мають 33 особи: I групи — 1, II групи — 6, III групи — 26.

У користуванні засуджених перебуває 322 планшети, зареєстровані 24 електронні адреси.

Під час візиту група моніторів опитала близько 205 засуджених у майстерні, дільницях СПС, СМРБ, дисциплінарних і господарських приміщеннях. Опитування проводилися у формі загальних розмов, індивідуальних консультацій, а також анонімних бесід щодо можливих порушень прав людини.

Варто відзначити, що адміністрація установи адекватно реагує на скарги засуджених щодо дій чи бездіяльності персоналу. Крім того, адміністрація не приховує факти порушень прав людини, що можна розцінювати як ознаки відкритості, прозорості та належного реагування.

Позитивний досвід

З моменту візиту моніторингової групи 15-16 листопада 2024 року в установі проведено ремонт відділення СПС шляхом переобладнання його з казармового на блочний тип.

Старі металеві труби опалення замінено на металопластикові, встановлено нові батареї радіаторного типу європейського стандарту. Усі вікна відділення обладнано металопластиковими склопакетами, підлогу викладено кахельною плиткою, у спальних приміщеннях укладено ламінат. У туалетній кімнаті проведено ремонт із заміною каналізаційних труб та електричної проводки. Санвузли обладнано чашами Генуя, у кімнаті для вмивання замінено умивальники, дзеркала, кахельну плитку та встановлено дві душові кабіни з доступом до гарячої води.

Для засуджених виготовлено сучасні меблі: тумбочки, ліжка з індивідуальним простором. Замінено вхідні двері до відділення. Відділення оснащено сучасною побутовою технікою: мікрохвильовою піччю, холодильником, електрочайником, пральною машиною та бойлером.

На території локальної дільниці встановлено альтанку та обладнано спортивний майданчик із тренажерами.

Проведено ремонтні роботи комплексу кімнат для довготривалих побачень та допоміжних приміщень, а також кімнати для короткотривалих побачень без розмежувального скла для засуджених до довічного позбавлення волі.

Створено прогулянковий дворик при кімнатах побачень для осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Крім того, облаштовано дві нові кімнати довготривалих побачень підвищеного комфорту та кімнату контактних короткострокових побачень із дитячим куточком для засуджених на певний строк.

У 2025 році створено виробничу дільницю для розміщення обладнання з виготовлення паливних брикетів та забезпечення додаткової зайнятості засуджених. Загальна площа дільниці становить 130 м², для засуджених передбачено окремі туалет і душ.

Серед позитивних зрушень останніх років варто відзначити відкриття сектору для довічно позбавлених волі в багатомісних приміщеннях камерного типу загальною площею 994,4 м². До його складу входять три прогулянкові дворики площею по 50 м² кожен.

Усі приміщення забезпечені холодною та гарячою водою, підігрів якої здійснюється за допомогою бойлерів. Опалення централізоване, від котельні, розташованої на території установи. Проведено повну реставрацію трубопроводу: старі металеві труби замінено на металопластикові, встановлено нові радіатори європейського стандарту.

Факти, виявлені під час відвідування

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з ув’язненими, що призводить до порушення прав засуджених осіб:

1. Обладнання дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) не відповідає стандартам поводження з ув’язненими та умовам їхнього тримання з урахуванням потреб.

У порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії максимального рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутній ряд необхідних приміщень, а саме: кімната виховної роботи; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна та спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна та спецодягу; гардеробна; кімната побуту.

Відсутність цих приміщень або їхнє неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Зокрема, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти й порядку у приміщеннях, де перебувають засуджені, що негативно впливає на загальну санітарну ситуацію в установі.

Кімната для вмивання не обладнана відповідно до Норм забезпечення: відсутня душова кабіна зі змішувачем і душовою сіткою на гнучкому шлангу, у зв’язку з чим засуджені позбавлені належних умов для підтримання особистої гігієни.

На момент візиту у дільниці КДіР перебувало 17 новоприбулих осіб при розрахунковій місткості 18, однак наявна лише одна туалетна кабіна. Це суперечить вимозі Норм забезпечення — одна кабіна на 12 осіб — та створює антисанітарні умови, порушуючи право на гідність.

2. Моніторингова група встановила, що адміністрація та персонал установи не забезпечують належну організацію роботи з новоприбулими засудженими, що є порушенням вимог пунктів 1,2 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу (КДіР), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, зареєстрованого в Мін’юсті 04.11.2013 року за №1864/24396 (далі — Положення про дільницю КДіР).

Зокрема, відсутній наказ начальника установи “Про створення робочої групи та організацію роботи з новоприбулими засудженими в дільниці КДіР”. Також немає затвердженої начальником установи програми ознайомлення новоприбулих засуджених з порядком та умовами відбування покарання, що унеможливлює належне планування та проведення відповідних заходів.

Відсутність системної організації роботи підтверджується записами у журналі обліку відвідувань дільниці КДіР представниками адміністрації. Наприклад, із засудженими, які прибули до установи 11.06.2025 року, станом на 18.06.2025 року було проведено лише три тематичні заходи. Два з них провів перший заступник начальника установи Сергій Заремба — 12.06.2025 року та 18.06.2025 року — на тему “Розпорядок дня установи”.

3. Адміністрація установи не в повному обсязі забезпечує право засуджених на доступ до Інтернету, а порядок його надання лише частково відповідає встановленим вимогам. Зокрема, у дільниці карантину, діагностики і розподілу відсутні умови для реалізації засудженими права на доступ до Інтернету, передбаченого частиною сьомою статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, шляхом користування планшетами. Точка доступу Wi-Fi у дільниці КДіР не обладнана.

4. Обладнання приміщень дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО) не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їхнього утримання відповідно до їхніх потреб. Зокрема, у порушення Норм забезпечення в ДІЗО відсутня кімната для прийому засуджених адміністрацією та медичним персоналом. Замість неї використовується камерне приміщення, яке не відповідає встановленим вимогам, зокрема через відсутність необхідного інвентарю (столу, стільця або табурета).

Однією з найбільш критичних проблем є надмірна вологість у приміщеннях ДІЗО: у низці камер зафіксовано вогкість підлоги та стін, останні вкриті пліснявою внаслідок затікання води, що зумовлює антисанітарний стан. Така ситуація створює значні ризики для здоров’я утримуваних осіб, зокрема у зв’язку з тривалим перебуванням у вологому середовищі, наявністю плісняви та підвищеною ймовірністю розвитку захворювань органів дихання, шкіри та інфекційних хвороб.

5. Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не обладнані дверцятами (№2) та достатніми перегородками (№1,3), які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню (далі — Комітет) закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою.

Зокрема, усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, необхідно утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярно й часто проводити дезінсекцію, забезпечувати достатній доступ до природного освітлення та вентиляції в камерах, а внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024)20) пункт 58).

6. Радіофікація в камерних приміщеннях №2,3 ДІЗО не працює, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2018 року за №1010/32462 (далі — ПВР УВП), а також пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

7. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Так, під час огляду камерних приміщень ДІЗО/ПКТ було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження. Разом з тим, у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема, при застосуванні протягом тривалого часу.” (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

8. Через маленький розмір вікон у камерних приміщеннях ДІЗО не забезпечено достатній рівень природного освітлення, що не відповідає правилу 18.2а Європейських пенітенціарних правил та правилу 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Усупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил баки для питної води не наповнюються чистою питною водою, через що засуджені змушені вживати технічну воду з централізованого водопостачання.

9. Під час відвідування ДІЗО та аналізу службової документації моніторингова група встановила, що персонал установи не вживає достатніх заходів для належної організації роботи з профілактики та попередження самогубств серед засуджених. Зокрема, встановлено, що начальник дільниці КДіР не здійснює індивідуально-профілактичну роботу із засудженим, який перебуває на профілактичному обліку як схильний до самогубства та на момент моніторингового візиту утримувався у ДІЗО.

Зазначене суперечить підпункту 11 пункту 5 розділу II Порядку організації роботи з профілактики та попередження самогубств серед засуджених, осіб, узятих під варту, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 березня 2023 року №1126/5.

10. У порушення абзацу двадцять третього пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, згідно з яким керівник медичної частини (черговий лікар) з метою надання медичної допомоги зобов’язаний щоденно відвідувати ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК) та, за необхідності, проводити прийом засуджених, моніторингова група під час перевірки Журналу обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора встановила відсутність відповідних записів медичного працівника щодо візитів до ДІЗО у період з 11.06.2025 року по 18.06.2025 року, коли в ізоляторі утримувалися засуджені.

11. У житловому приміщенні відділення СПС №1 виявлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Так, у порушення правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил ліжка у спальних приміщеннях розташовані впритул одне до одного, що унеможливлює забезпечення засудженим особистого простору.

12. Під час відвідування установи моніторингова група встановила, що в крамниці установи відсутні тютюнові вироби, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

13. У порушення вимог Норм забезпечення в їдальні установи відсутня гардеробна, що призводить до того, що засуджені змушені приймати їжу у верхньому одязі.

14. Моніторингова група встановила ряд порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення пункту 2.11 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №849/5 від 08.06.2021 року (далі — Положення), у приміщенні пральні та лазні належним чином не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

У порушення пункту 3.19.1 розділу III Положення санітарна обробка засуджених здійснюється не в повному обсязі. Зокрема, не проводиться дезінфекція (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекція (знищення комах і кліщів — переносників інфекційних захворювань) постільних речей, що використовуються у медичній частині. Цей факт підтверджується відповідними записами в Журналі дезінфекції (дезінсекції) одягу та постільних речей у дезінфекційній камері.

Усупереч вимогам пункту 3.11 розділу ІІІ Положення в приміщенні для роздягання (одягання), призначеному для проведення тілесного огляду і надання медичної допомоги засудженим (особам, взятим під варту), належним чином не обладнано місце (куточок) фельдшера медичної частини, яке має бути забезпечене кріслом.

Нагляд за дотриманням порядку під час миття засуджених та ув’язнених у лазні, а також контроль за проведенням прибирання, дезінфекції приміщень і здійснення медичного огляду, передбачені пунктами 3.10 та 3.11 Положення, черговим медичним працівником фактично не забезпечуються.

У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні лазні не дотримується право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

15. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (пункт 85, CPT/Inf (2011) 29) пункт 23, CPT/Inf (2013) 23) пункт 166, CPT/Inf (2014) 15).

16. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 19.06.2025 року складає 33 штатні одиниці. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент у місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими.

Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості, з метою посилення присутності служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

17. Моніторингова група встановила системні порушення права на працю і соціальний захист. У ПВК-49 діють такі виробничі дільниці: швейна, столярна, металообробна та харчоблок. Засуджені залучаються до виконання робіт як для внутрішніх потреб установи, так і для сторонніх замовників (договорами про переробку давальницької сировини, договорами про “надання робочої сили”). Формально ведеться документація — накази, заяви, табелі, журнали обходів. Однак аналіз цих документів свідчить, що праця засуджених має системні ознаки експлуатації та примусовості.

Усі заяви засуджених на працевлаштування мають однакову форму та текст. Частина з них заповнена одним почерком, що свідчить не про реальне волевиявлення засудженого, а про формальне оформлення. У заявах відсутня інформація про конкретну посаду, розряд, умови оплати та робочий графік. Укладені трудові договори мають строк від 1 до 3 місяців. Такі “короткі” угоди укладаються серійно й без обґрунтування, чому робота має строковий характер.

Заява на роботу є ключовим документом, що підтверджує добровільність праці. Коли вона складена за трафаретом або заповнена не самим засудженим, а співробітником установи, це позбавляє її змісту та викликає сумнів у добровільності працевлаштування. Серійне укладання коротких строкових договорів створює ситуацію, коли засуджені постійно перебувають у статусі “тимчасових працівників”. Це позбавляє їх стабільності та трудових гарантій (право на щорічну відпустку, на оплату понаднормових, нарахування стажу тощо).

Такі умови праці порушують право на вільне волевиявлення у виборі праці (ст. 43 Конституції України), право на стабільні трудові гарантії, які поширюються і на засуджених (ст. 118, 119 КВК України), право на захист від примусової праці (ст. 4 Європейської конвенції з прав людини; Конвенція МОП №29). Ст. 24 КЗпП України зазначає, що трудовий договір укладається на невизначений строк, а строковий договір є винятком і допускається лише у випадках, передбачених законом (наприклад, сезонні роботи, заміщення відсутнього працівника).

Ст. 118 КВК України гарантує, що залучення засуджених до праці відбувається на підставі трудового договору, який має забезпечувати права та гарантії, передбачені законодавством. Правила Мандели, п. 97, регламентують, що праця ув’язнених має бути добровільною та максимально наближеною до звичайних трудових відносин.

Таким чином, в установі фактичне працевлаштування засуджених має формальний характер. Заяви не відображають реальної згоди працювати, а строкові договори використовуються систематично без належних підстав. Це створює умови для експлуатації, позбавляє засуджених стабільності та суперечить національному законодавству й міжнародним стандартам.

У досліджуваних матеріалах виявлені порожні бланки розпоряджень на виведення засуджених на роботу, де відсутні дані про: дату, прізвища засуджених, місце та характер роботи, час початку і завершення. При цьому на таких “чистих” бланках уже стоять усі необхідні підписи керівництва: полковника внутрішньої служби Валерія Апакидзе, Кравченка С.О. (начальника майстерні), Тури В.С. (директора філії), Новікова О.Г. (начальника оперативного відділу), Балантюка В.В. (завідувача їдальні).

Первинний документ втрачає свою юридичну силу, якщо він підписаний до внесення фактичних даних. Така практика дозволяє заповнювати документи заднім числом і “легалізувати” будь-які факти виведення засуджених на роботу, навіть якщо їх і не було. Вона створює можливість приховувати реальний обсяг робіт, кількість залучених осіб та час виконання, а отже — і маскувати випадки використання примусової чи неоплачуваної праці.

Така практика порушує право засуджених на прозоре документування факту їх праці та відпрацьованого часу (ст. 118-120 КВК України), право на оплату праці та соціальний захист, адже без належного первинного обліку заробіток не може бути підтверджений, а також право на захист від примусової праці (ст. 43 Конституції України, ст. 4 Європейської конвенції з прав людини).

Відповідно до ст. 118 КВК України засуджені залучаються до праці за трудовими договорами та наказами адміністрації, які повинні належно оформлюватися. Згідно зі ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік” первинні документи мають складатися в момент здійснення операції й містити всі обов’язкові реквізити. Конвенція МОП №29 забороняє приховані форми примусової праці, а Правила Мандели, п. 97, зазначають, що облік і організація праці ув’язнених повинні виключати можливість експлуатації.

У табелях обліку робочого часу навпроти прізвищ засуджених стоять лише “галочки”, без вказання годин, змін чи причин відсутності. У журналах обходів записи зводяться до загальних позначок: “обхід їдальні, 23 особи”, “обхід …, 24 особи”, без конкретизації, хто саме працював і скільки годин. Відсутність погодинного обліку робочого часу робить неможливим визначення обсягу фактично виконаної роботи. Немає контролю за нічними змінами чи понаднормовими годинами, що призводить до порушення прав засуджених на відпочинок і оплату.

Засуджені мають право на прозорий облік праці (ст. 118, 120 КВК), а також право на справедливу оплату відповідно до відпрацьованого часу (ст. 43 Конституції, ст. 95 КЗпП). Відповідно до ст. 30 КЗпП роботодавець зобов’язаний вести облік фактично відпрацьованого часу кожного працівника, а ст. 120 КВК регламентує, що робочий час засуджених визначається трудовим законодавством.

Європейські пенітенціарні правила (п. 26.7) зазначають, що умови праці ув’язнених повинні бути максимально наближені до загальних, включаючи точний облік часу. Таким чином, формальне табелювання й загальні записи в журналах обходів фактично маскують справжній обсяг роботи та створюють умови для експлуатації засуджених без належної оплати.

Під час дослідження документації і спілкування з засудженими зафіксовані робочі зміни тривалістю 15-19 годин на добу. Наприклад, засуджений Л. працював із 01:29 до 20:45 на швейній дільниці, де були організовані дві зміни, що фактично означало цілодобову роботу. Засуджені позбавлені права на відпочинок, не проводиться оплата за нічні та понаднормові зміни, а також робота у нічний час не обґрунтована виробничою необхідністю.

Стосовно засуджених порушено право на нормальну тривалість робочого часу (ст. 50 КЗпП), право на відпочинок (ст. 52 КЗпП), а також право на належну оплату праці (ст. 43 Конституції, ст. 118 КВК). Ст. 50, 52, 54 КЗпП встановлюють, що робочий час не може перевищувати 40 годин на тиждень, існують обмеження нічних робіт. Ст. 118 КВК гарантує засудженим право на відпочинок.

Правила Мандели (п. 97-98) забороняють експлуатацію через надмірну тривалість роботи. Таким чином, робота по 15-19 годин на добу має ознаки експлуатації і може кваліфікуватися як примусова праця.

У розрахункових відомостях відсутні підписи засуджених про отримання зарплати, а в деяких випадках після відрахувань залишаються символічні суми — 7-10 грн (наприклад, у засудженого Б.). Без підпису отримувача немає доказу фактичної виплати зарплати, а надмірні відрахування фактично позбавляють засуджених винагороди за працю.

Це порушує право на справедливу оплату (ст. 43 Конституції), право на мінімальну заробітну плату (ст. 95 КЗпП), право на соціальні гарантії (ст. 119 КВК). Відповідно до ст. 95 КЗпП зарплата не може бути нижчою за мінімальну, а ст. 119 КВК регламентує, що оплата праці здійснюється за фактично виконану роботу.

Разом з тим, згідно з Конвенцією МОП №95 існує заборона надмірних відрахувань. Таким чином, відсутність підтвердження виплати та мінімальні залишки після відрахувань свідчать про позбавлення засуджених реальної винагороди за працю

У журналах інструктажів працівників харчоблока відсутні підписи засуджених, а частина записів зроблена одним почерком без дат. Інструктажі з охорони праці є обов’язковою умовою допуску до роботи; без підписів працівників вони вважаються непроведеними, що порушує право на безпечні умови праці відповідно до Закону “Про охорону праці”, ст. 13 — обов’язковість інструктажів. Відсутність інструктажів створює ризики для життя та здоров’я як працюючих засуджених, так і всіх осіб, які споживають приготовану їжу, і свідчить про ігнорування базових правил охорони праці.

На швейній дільниці засуджений Л. працював з 05:30 у дві зміни, фактично цілодобово. У цьому випадку зафіксовано понаднормову і нічну працю та відсутність обліку за травень-червень 2025 року (за табелями та нарядами). Засуджений Л. працює кухарем із 01:29 до 20:45, фактично — 19 годин без відпочинку у червні 2025 року, відповідно до журналів обходів харчоблока. Засуджений В. працював кухарем у нічні зміни без обліку та доплат у червні 2025 року. Засуджений Б. працював кухарем у нічний час без підтвердження обліку робочого часу, що є порушенням трудових гарантій у червні 2025 року. Засуджений Ф. працював пекарем, початок зміни о 05:25; також працював у нічні та ранні зміни, але облік годин за червень 2025 року відсутній.

У журналах погодинних перевірок на робочих місцях за 16.06.2025 року підтверджено нічну роботу засуджених, але без їхньої ідентифікації та належної фіксації.

Таким чином, практика організації праці у ПВК-49 має ознаки експлуатації та примусової праці: робочі зміни тривають 15-19 годин; відсутній належний облік робочого часу; зарплата є символічною або не підтверджена; інструктажі з охорони праці проводяться формально; документи підписуються ще до заповнення. Це порушує Конституцію України, КЗпП, КВК, закони про оплату й охорону праці, а також міжнародні стандарти — Конвенції МОП, Правила Мандели та Європейські пенітенціарні правила.

Медична частина №49 філії ДУ Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України в Черкаській та Кіровоградській областях

Завідувач медичної частини №49 — лікар філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Черкаській та Кіровоградській областях (далі — медична частина) — Валага Роман Зіновійович.

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Згідно з пунктом 2, пунктом 3 глави III розділу II “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики — сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог.

Разом із тим, у медичній частині вакантна посада лікаря-психіатра, що свідчить про неповноту проведення медичного первинного та профілактичного огляду. У зв’язку з цим засуджені та ув’язнені не отримують належної медичної допомоги.

Зазначене порушує пункт 38 рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (CPT/Inf (93) 12-part) (далі — Комітет), де зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути в змозі забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам у цивільних медичних закладах.

Повинна бути передбачена забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а також надані відповідні приміщення, обладнання й устаткування.

2. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о “Медична карта стаціонарного хворого”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, якою передбачено обов’язкове внесення до цієї форми всіх даних щодо лікування та діагностики у стаціонарі, включаючи відомості, отримані під час огляду хворого та призначення лікаря, моніторингова група встановила факт відсутності оформлених медичних карт стаціонарного хворого (форма № 003/о) у 6 із 9 осіб, які на момент візиту перебували в палатах медичної частини для стаціонарного лікування.

3. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаних у 6 пацієнтів, які перебували у стаціонарі медичної частини, інформованих добровільних згод на проведення діагностики та лікування.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнта на застосування до нього методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part).

4. У порушення вимог пункту 3 розділу I, глави II Порядку медичні працівники не складають довідок, у яких детально описується характер тілесних ушкоджень, їхні розміри та розташування. Так, встановлено відсутність заповненої форми первинної облікової документації № 511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2024 року №186, на засудженого К., який отримав тілесні ушкодження 25.04.2025 року, відповідно до інформації, внесеної до Журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у засуджених.

Відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету, де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади (CPT/Inf (93) 12-part).

5. Під час вивчення медичної документації встановлено, що в медичних картках амбулаторного хворого (форма № 025/о) до складених довідок не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень, як це передбачено пунктом 3 розділу I, глави II Порядку. Водночас Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, мають детально фотографуватися, а фотографії разом зі схемами тіла зберігатися в індивідуальній медичній картці особи (CPT/Inf (2024) 20) пункт 82).

6. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо. Таким чином, ці особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим, Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам. Отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування.

Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків.

Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними мають також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

7. Диспансерний нагляд здійснюється за 35 особами, які мають інвалідність. З них: I гр. — 1 особа, II гр. — 6 осіб, III гр. — 28 осіб. Разом із тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у 5 осіб з інвалідністю відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів.

8. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” у медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

9. У порушення пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

10. У порушення вимог “Норми належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах”, затвердженої наказом МЮУ від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат і капці госпітальні). Вони перебувають у стаціонарі в повсякденному одязі, іноді зі своєю постільною білизною.

11. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

12. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

13. У порушення вимог абзацу десятого пункту 2 розділу XVII ПВР УВП у стаціонарі медичної частини цілодобово перебуває засуджений, який виконує функцію днювального. Під час конфіденційного спілкування із засудженими, які перебували на лікуванні у стаціонарі, моніторингова група встановила, що на нього покладається виконання різних робіт, зокрема догляд за важкохворими, прибирання приміщень, також виявилося, що він займає спальне місце в одній із палат стаціонару. Зазначене порушує статтю 96 КВК України.

Разом із тим, Комітет неодноразово рекомендував припинити практику використання засуджених як помічників у медичних частинах та в якості санітарів (доповідь Комітету за результатами візиту в Україну в 2005 році, (пункт 132.CPT/Inf (2007) 22), в 2013 році (пункт 151.CPT/Inf (2014) 15), у 2017 році (пункт 86. CPT/Inf (2018) 41).

14. У порушення вимог частини першої та другої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України більшість оглянутих палатних приміщень потребують проведення ремонтних робіт, зокрема встановлення нових вікон, заміни санітарно-технічного обладнання та оновлення електромережі. Постільні речі, подушки та матраци також потребують заміни. Санвузли не оснащені унітазами та не мають дверцят і достатніх перегородок, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення приміщення не обладнані баками для питної води. Крім того, встановлено порушення норм житлової площі, передбачених для утримання засуджених осіб у стаціонарі закладів охорони здоров’я, відповідно до яких площа на одну особу має становити не менше 5 м². Зокрема, у палаті №4 для лікування соматичних хворих, у якій розміщено 3 ліжка і перебувало 3 особи, загальна площа приміщення становить 9,0 м², що фактично забезпечує лише 3,0 м² на одну особу, що є порушенням визначених стандартів.

15. У порушення пункту 9 Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24 березня 2016 року №240 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2016 року за №570/28700), а також пункту 8.3.4 Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я”, встановлено, що палата-ізолятор для осіб із психічними розладами не відповідає встановленим нормативним вимогам.

Площа приміщення становить менше ніж 7 м², а відстань між стінами — менше ніж 2 метри. Крім того, приміщення не обладнане умивальником та санвузлом, що позбавляє осіб безперешкодного доступу до санітарно-гігієнічних засобів; відсутні баки з питною водою; не забезпечено вентиляції, що суперечить як санітарним нормам, так і стандартам гуманного поводження з особами, які потребують медичної допомоги.

16. У порушення Заходів та засобів щодо запобігання інфікуванню при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 № 1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасне розміщення хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та інших засуджених.

17. У кабінетах лікарів відсутнє гаряче водопостачання, робочі місця медичних працівників не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують статтю 19 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, а також статтю 13 Закону України “Про охорону праці”.

18. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 (далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Забезпечити приведення приміщень КДіР та ДІЗО/ПКТ у відповідність до вимог національного законодавства та міжнародних стандартів (Правила Мандели, Європейські пенітенціарні правила, CPT).

2. Забезпечити належні санітарно-гігієнічні умови: достатню кількість туалетних кабін, душові кабіни з обладнанням, вентиляцію, захист від вологи та плісняви.

3. Встановити повноцінні перегородки у санітарних приміщеннях камер, забезпечити достатнє природне та штучне освітлення, доступ до питної води.

4. Забезпечити функціонування радіофікації в камерах відповідно до ПВР УВП.

5. Розробити і затвердити наказом програму ознайомлення новоприбулих із порядком і умовами відбування покарання, а також створити повноцінну робочу групу з організації роботи КДіР.

6. Припинити практику завчасного підписання порожніх бланків розпоряджень на виведення засуджених на роботу; вести первинну документацію відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік”.

7. Забезпечити точний погодинний облік робочого часу засуджених у табелях та журналах обходів із зазначенням прізвищ, годин роботи та перерв.

8. Припинити практику надмірної тривалості робочих змін (15-19 годин) та нічних робіт без обґрунтування виробничої необхідності.

9. Дотримуватися вимог ст. 50-54 КЗпП України щодо тривалості робочого часу і відпочинку.

10. Забезпечити проведення інструктажів з охорони праці та фіксувати їх із підписами засуджених.

11. Організувати належне лазне-пральне обслуговування: відновити вентиляцію, впровадити регулярну дезінфекцію та дезінсекцію, забезпечити приватність у душових.

12. Забезпечити наявність гардеробної в їдальні для дотримання санітарних норм.

13. Припинити практику відкритого носіння спецзасобів персоналом у приміщеннях, де перебувають засуджені.

14. Вжити заходів для укомплектування персоналу установи відповідно до нормативів. Забезпечити підготовку персоналу з прав людини та комунікації із засудженими.

15. Розробити механізми для реального доступу засуджених до Інтернету відповідно до ч. 7 ст. 110 КВК України (планшети, Wi-Fi).

16. Забезпечити незалежний контроль за дотриманням трудових прав засуджених, у тому числі документуванням та виплатою заробітної плати.

17. Укладання трудових договорів здійснювати лише на підставах, визначених законодавством; строкові угоди застосовувати лише у випадках, передбачених ст. 23 КЗпП.

18. Виключити практику трафаретних заяв на роботу та забезпечити індивідуальне волевиявлення кожного засудженого.

19. Забезпечити виплату зарплати у розмірі не нижче мінімальної, із підтвердженням підписом отримувача. Припинити надмірні відрахування, що суперечать Конвенції МОП №95.

20. Наблизити умови праці засуджених до стандартних трудових відносин відповідно до ст. 118—120 КВК та п. 97 Правил Мандели.

21. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у медичній частині №49 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Черкаській та Кіровоградській областях.

22. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

23. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

24. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.

25. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

26. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”.

27. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

28. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

29. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

30. Припинити практику використання засуджених як помічників у медичних частинах та установі.

31. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, у тому числі дентальним рентген-апаратом.

32. Забезпечити проведення невідкладних ремонтних робіт у палатних приміщеннях, оновити санітарно-технічне обладнання, постільні речі та забезпечити дотримання вимог гігієни, приватності й доступу до питної води.

33. Забезпечити обладнання необхідної кількості ізоляторів для інфекційних хворих.

34. Забезпечити дотримання встановленої норми площі з розрахунку для однієї засудженої особи згідно з вимогами ст. 115 Кримінально-виконавчого кодексу України.

35. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб з розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

36. Забезпечити медичну частину госпітальним майном (костюм, халат та капці госпітальні).

37. Привести умови праці медичних працівників у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони здоров’я та охорони праці.

38. Обладнати протипожежну систему відповідно до встановлених вимог.