У лютому 2026 року Кабінетом Міністрів України було зареєстровано проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та Кримінально-виконавчого кодексу України щодо гуманізації законодавства у сфері виконання кримінальних покарань (реєстр. №15003 від 05.02.2026). У межах цього законопроєкту декларується «скасування» статті 391 КК України, яка протягом багатьох років була предметом критики з боку правозахисної спільноти.

Втім, аналіз змісту урядового проєкту №15003 свідчить, що йдеться не про декриміналізацію як таку, а про перенесення каральної логіки у площину дисциплінарної відповідальності.

16 лютого 2026 року народним депутатом України Ігорем Фрісом було зареєстровано альтернативний законопроєкт №15003-1, який пропонує  інший підхід до вирішення цієї проблеми.

Нагадаємо, що боротьба за скасування статті 391 Кримінального кодексу України триває понад десять років. Для правозахисної спільноти, зокрема ГО «Захист в’язнів України», ця норма є символом незавершеної декомунізації пенітенціарної системи та прямим спадком радянської каральної моделі управління місцями несвободи.

Починаючи з 2017 року, наша організація системно адвокатувала вилучення цієї статті: через публічні заяви, вуличні акції, участь у засіданнях парламентських комітетів, участь у судових засіданнях,  звернення до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, співпрацю з народними депутатами та міжнародними партнерами. У 2018–2019 роках ми підтримували законопроект №9228 розроблений за участі експертів Урядово-громадської ініціативи “Разом проти корупції”, громадської платформи “Реанімаційний Пакет Реформ” та Харківської правозахисної групи , який прямо передбачав виключення статті 391 КК України та був визнаний таким, що відповідає праву Європейського Союзу.

Європейський комітет із запобігання катуванням неодноразово рекомендував Україні скасувати цю норму як таку, що створює умови для зловживань і непропорційного покарання. Попри це, стаття 391 залишалася чинною та активно застосовувалася на практиці.

Формально стаття 391 КК України стосується «злісної непокори законним вимогам адміністрації». На практиці ж додаткові 1–3 роки позбавлення волі призначалися за дії, які за своєю природою є дисциплінарними проступками: відмову від прибирання, невиконання команд, небажання виконувати господарські роботи.

Суди у таких справах, як правило, автоматично покладалися на дисциплінарні стягнення, накладені адміністрацією колонії, без реальної перевірки їх законності та пропорційності. У результаті стаття 391 стала інструментом повного контролю над поведінкою засудженого через постійну загрозу нового кримінального строку.

Урядовий проєкт №15003 чи формальне «скасування»?

Проєкт №15003 подає скасування статті 391 як гуманізацію. Водночас він запроваджує нову конструкцію «злісної непокори» вже у Кримінально-виконавчому кодексі, поєднуючи її з дисциплінарними та ізоляційними заходами.

Запропоноване визначення ґрунтується на оціночних категоріях («умисна», «відкрита», «демонстративна» відмова, «законні вимоги адміністрації», «систематичність») і фактично залишає ключову оцінку за адміністрацією установи. За такої конструкції знову відмова від виконання побутових або господарських вимог, зокрема прибирання приміщення, може бути інтерпретована як «злісна непокора» залежно від суб’єктивної оцінки персоналу.

Крім того, проєкт розширює підстави переведення до приміщень камерного типу, допускаючи переведення навіть із колоній мінімального рівня безпеки до ПКТ максимального рівня.

Таким чином, каральна логіка не усувається, а лише змінює форму: замість кримінального вироку — накопичення дисциплінарних стягнень та ізоляція, які можуть застосовуватися без ефективного незалежного контролю. Додатково це створює колізію зі статтею 134 КВК України, яка передбачає погашення дисциплінарного стягнення через шість місяців.

Альтернативний законопроєкт №15003-1 чи інший підхід?

Альтернативний законопроєкт №15003-1 пропонує більш зважений і системний підхід до скасування статті 391 КК України порівняно з урядовим проєктом. Він не розширює дисциплінарні підстави та не закріплює ізоляційні санкції як стандартний інструмент реагування, а також усуває нормативні згадки про одиночне тримання з Кримінального процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів. Такий підхід загалом відповідає логіці реальної гуманізації пенітенціарної системи.

Позитивним кроком є також звуження поняття «злісної непокори» до поведінки, що пов’язана з реальною загрозою безпеці установи або інших осіб. Це дозволяє відмежувати серйозні інциденти від побутових чи управлінських конфліктів і зменшує ризик непропорційного застосування суворих дисциплінарних заходів.

Водночас, з огляду на важливість правової визначеності , окремі положення альтернативного законопроєкту можуть бути додатково уточнені. Зокрема, доцільним видається більш чітке визначення критеріїв «реальної загрози безпеці» з метою уникнення різночитань на практиці. Також варто звернути увагу на те, що дії, пов’язані з умисним фізичним нападом або погрозами застосування насильства щодо персоналу установ виконання покарань, уже охоплюються нормами Кримінального кодексу України і потребують реагування в межах кримінального провадження з належними процесуальними гарантіями.

Підтримуючи альтернативний законопроєкт №15003-1 як більш зважений і такий, що суттєво перевершує урядовий підхід, ми водночас вважаємо доцільним його подальше уточнення, зокрема шляхом:

• більш чіткого визначення критеріїв «реальної загрози безпеці» з метою уникнення розширювального тлумачення на практиці;

• забезпечення гарантованого доступу до адвоката на стадії дисциплінарного провадження у випадках можливого застосування ізоляційних заходів;

• розвитку ефективних і оперативних механізмів оскарження рішень адміністрації установ виконання покарань.

Ми послідовно підтримуємо декриміналізацію статті 391 Кримінального кодексу України як необхідний і давно назрілий крок. Водночас переконані, що скасування кримінальної норми не має супроводжуватися розширенням розмитих дисциплінарних підстав чи посиленням ізоляційних заходів, які можуть відтворювати каральну логіку в іншій формі.