17-18.02.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Збаразька виправна колонія (№63)” (далі — ЗВК-63, установа, заклад, колонія). Здійснено черговий плановий візит без попередження, досліджено всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 16-17.12.2024 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених і їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії в партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ, член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член ГО “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник ГО “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження.

Під час моніторингового візиту до ЗВК-63 поряд із системними порушеннями виявлено й окремі позитивні практики, що свідчать про наявність матеріальної бази для покращення умов тримання засуджених. Зокрема, в належному стані перебуває частина житлових приміщень, навчальні аудиторії, бібліотека, комп’ютерний клас, окремі приміщення для виховної роботи, дозвілля та побутового користування, а також частина харчоблока, оснащена сучасним обладнанням. Це свідчить про наявність потенціалу для забезпечення більш гідних умов тримання та ресоціалізації.

Водночас під час візиту встановлено численні порушення національного законодавства та міжнародних стандартів. Зафіксовано неправомірне делегування засудженим функцій нагляду за іншими особами, зокрема в секторі для неповнолітніх, порушення в роботі дільниці карантину, діагностики і розподілу, недоліки матеріально-побутового забезпечення, порушення вимог щодо житлової площі, особистого простору, забезпечення питною водою та санітарно-гігієнічних умов. Виявлено також істотні недоліки у сфері соціально-виховної та психологічної роботи, порушення в умовах тримання у ДІЗО, неналежну організацію медичного супроводу окремих категорій засуджених, відсутність частини передбачених нормативами приміщень та неналежне забезпечення прав засуджених на інформацію і підготовку до звільнення.

Окремий блок порушень стосується організації праці засуджених. В установі функціонують швейне виробництво, харчоблок, лазне-пральний комплекс та інші види робіт, однак встановлено системну практику залучення засуджених до праці під виглядом професійно-технічного навчання без належної оплати, використання цивільноправових договорів замість трудових, непрозорість обліку виробітку та низький рівень нарахованої заробітної плати. У швейному цеху зафіксовано неналежний температурний режим, обмежений доступ до туалету, випадки холодової алергії у жінок, а також інші умови, що можуть розцінюватися як такі, що принижують гідність.

Крім того, за формальної наявності технічної можливості користування Інтернетом засудженим обмежено доступ до окремих правозахисних ресурсів, що звужує їхню можливість отримувати інформацію про свої права та механізми їх захисту.

Отже, результати візиту свідчать, що попри наявність окремих позитивних змін в установі зберігаються системні проблеми у сфері умов тримання, режиму, праці, медичного забезпечення, доступу до інформації та ресоціалізації, які потребують належного реагування та усунення.

Загальна інформація

ДУ “Збаразька виправна колонія №63” є виправною колонією мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання для жінок, які вперше або повторно засуджені до позбавлення волі.

Установа розташована за адресою: вул. Молодіжна, 9, с. Доброводи, Тернопільський район, Тернопільська область, 47341.

Колонія була створена у 1962 році як виправно-трудова колонія у структурі системи МВС СРСР. Її функціонування від початку було пов’язане з використанням праці засуджених у виробничих підрозділах, що відповідало загальній моделі радянської пенітенціарної системи, орієнтованої на поєднання ізоляції та трудового використання. У 1964 році установу перепрофільовано в жіночу колонію, що визначило її подальшу спеціалізацію як місця відбування покарання жінками. Надалі вона функціонувала як установа загального режиму для засуджених жінок. У 1980-х роках на території установи було розгорнуто спеціалізовану медичну інфраструктуру, зокрема міжобласну туберкульозну лікарню для засуджених, що відображало загальносоюзну практику концентрації медичних закладів у межах окремих колоній.

У той самий період на базі установи функціонував лікувально-трудовий профілакторій (ЛТП), що використовувався для примусового утримання осіб із залежностями — характерний елемент радянської карально-профілактичної системи. Після здобуття Україною незалежності установа була включена до національної системи виконання покарань. У процесі реформ 1990-2000-х років вона перейшла до підпорядкування Державної кримінально-виконавчої служби України, з поступовим відходом від радянської моделі “виправно-трудових колоній” до сучасної системи виконання покарань, орієнтованої на правові стандарти та ресоціалізацію. У подальшому установа зберегла свою спеціалізацію як жіноча колонія, водночас трансформуючи організаційну структуру, медичне забезпечення та підходи до утримання відповідно до змін законодавства та міжнародних стандартів.

Станом на момент візиту установу очолює полковник внутрішньої служби Макар Андрій Васильович.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), дільниці СІЗО (слідчого ізолятора), медичної частини; на базі установи розташована міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня; лазне-пральний комбінат; кімнати побачення; крамниця; бібліотека; кімната отримання передач; адміністративні приміщення.

Установа має 9 відділень СПС. За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу становить 192,5 посади. Фактична чисельність — 154,75 посади. Загальний некомплект персоналу по установі — 37,75 посади (19,6%). Планове наповнення закладу — 871 особа. Фактична кількість осіб, що утримуються в установі, — 447 засуджених. У ЗВК-63 — 9 діючих дільниць СПС. У закладі працює 1 психолог.

Протягом 2026 року до колонії прибуло 33 особи. Протягом 2025 року померла 1 особа. Працевлаштовано 163 особи, із них: 3 — за трудовим договором, 9 — за строковим договором і 153 особи — за цивільноправовими договорами (ЦПД). На оперативно-профілактичному обліку перебувало: схильні до самогубства — 13 осіб, схильні до членоушкодження — 20 осіб, до втечі — 1 особа.

Протягом 2025-2026 років не зафіксовано жодної скарги на неналежні умови утримання або неналежне надання медичної допомоги в установі. 25 осіб мають інвалідність: 1 особа — І групи, 3 особи — II групи і 21 особа — III групи. У власному користуванні засуджені мають 135 планшетів і 129 зареєстрованих електронних адрес (email).

Протягом 2025 року було зафіксовано 14 випадків тілесних ушкоджень під час перебування в установі; протягом 2026 року зафіксовано 3 випадки тілесних ушкоджень під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 240 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, господарських приміщень, під час загальних розмов із наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини, а також індивідуального спілкування з особами, зокрема на умовах анонімності.

Позитивний досвід

Під час моніторингового візиту до установи було виявлено низку позитивних практик, які свідчать про наявність окремих елементів належної організації побуту, освітнього середовища та інфраструктури, що потенційно можуть бути використані як основа для подальшого вдосконалення умов тримання засуджених. Зокрема, привертає до себе увагу належний стан окремих житлових приміщень. Спальні кімнати облаштовані індивідуальними ліжками з приліжковими тумбами, приміщення є світлими, мають достатній доступ природного освітлення, витримані у стриманому та охайному стилі. Загальний вигляд свідчить про проведення ремонту та підтримання належного санітарного стану. Такі умови загалом відповідають базовим вимогам до забезпечення гідного рівня проживання.

Позитивною є також організація навчально-освітнього простору. В установі функціонують навчальні аудиторії, які обладнані партами, дошками, навчальними матеріалами та візуальними елементами, що сприяють освітньому процесу. Окремі приміщення оформлені з урахуванням мотиваційного та виховного компонентів, що створює сприятливе середовище для здобуття знань та ресоціалізації. Наявність таких класів свідчить про потенційну можливість реалізації права засуджених на освіту.

Окремо слід відзначити облаштування бібліотечного простору. Приміщення бібліотеки є впорядкованим, містить достатню кількість книжкового фонду різного спрямування, включно з художньою, навчальною та довідковою літературою. Простір організовано таким чином, що забезпечує можливість спокійного читання та самостійної роботи. Це є важливим елементом забезпечення права на доступ до інформації, саморозвиток та підтримання інтелектуальної активності засуджених.

Позитивним прикладом є також облаштування приміщень для користування комп’ютерною технікою. Наявність окремої кімнати з робочими місцями, комп’ютерами та організованим простором свідчить про створення умов для доступу до інформаційних ресурсів, що є важливим з огляду на сучасні стандарти ресоціалізації та підтримання соціальних зв’язків.

У сфері харчування слід відзначити належний технічний стан окремих приміщень харчоблока. Кухонне обладнання є сучасним, металеві поверхні утримуються в чистоті, приміщення мають ознаки нещодавнього оновлення. Наявність промислового обладнання для приготування їжі свідчить про можливість забезпечення належного рівня організації харчування за умови дотримання відповідних стандартів.

Також установа має окремі приміщення для проведення групових заходів, виховної роботи та дозвілля. Зокрема, наявність просторих залів із місцями для сидіння, телевізійною технікою та елементами інтер’єру створює передумови для організації колективних заходів, інформаційної роботи та підтримання соціальної взаємодії між засудженими. Окремі приміщення побутового призначення, зокрема кухонні кімнати для самостійного користування, облаштовані меблями, побутовою технікою та підтримуються в належному стані, що свідчить про можливість часткової реалізації засудженими навичок самостійного ведення побуту.

Загалом виявлені позитивні практики свідчать про наявність в установі матеріально-технічної бази та окремих організаційних рішень, які за умови належного управління та дотримання законодавства можуть бути використані для забезпечення гідних умов тримання, розвитку освітніх програм та ефективної ресоціалізації засуджених.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Під час відвідування сектору для неповнолітніх зафіксовано практику залучення окремої засудженої до виконання функцій, пов’язаних із підтриманням порядку та контролем за поведінкою неповнолітніх осіб. Зазначена засуджена має можливість перебувати у секторі цілодобово та користуватися облаштованим спальним місцем. Фактично адміністрацією установи делеговано засудженій Р. (днювальній) повноваження щодо здійснення постійного нагляду за неповнолітніми та контролю за дотриманням ними вимог розпорядку дня, що є неприпустимим і свідчить про неправомірне делегування повноважень персоналу засудженим особам.

Делегування функцій нагляду засудженим створює передумови для зловживань, формування неформальної ієрархії та здійснення неконтрольованого впливу на інших осіб. З урахуванням вікових та психологічних особливостей неповнолітніх така практика створює підвищені ризики психічної травматизації та самопошкоджень. Зокрема, під час конфіденційного спілкування із засудженими моніторинговій групі повідомлено, що зазначена практика призвела до конфлікту між засудженою та неповнолітньою особою, унаслідок чого остання завдала собі тілесних ушкоджень (порізи лівого передпліччя).

Такі обставини свідчать про системні порушення в організації нагляду за неповнолітніми, створюють реальні передумови для жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання та мають ознаки порушення частини першої статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України і статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене також є несумісним із міжнародними стандартами захисту прав дитини, зокрема положеннями Конвенції ООН про права дитини, та свідчить про створення умов, що принижують гідність неповнолітніх осіб.

Крім того, зазначена практика не узгоджується з вимогами частини першої статті 92 Кримінально-виконавчого кодексу України та правилом 11(d) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), якими передбачено окреме тримання неповнолітніх і повнолітніх осіб.

У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Європейський комітет із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму. Як уже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає слабкіших ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки, зокрема законодавчого характеру, для того, щоб покласти край цій практиці. Жодний ув’язнений (у жодній пенітенціарній установі в країні) не повинен мати влади над іншими ув’язненими. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

2. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про КДіР), з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник. З метою планування цієї роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи.

Разом із тим установлено, що проведення заходів, передбачених програмою ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, здійснюється з порушенням вимог щодо їх періодичності, зокрема обов’язку кожного члена робочої групи відвідувати дільницю карантину, діагностики і розподілу (КДіР) не менше одного разу на тиждень. Так, у період з 06 по 13.02.2026 року, відповідно до журналу обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації, заходи з новоприбулими засудженими проводили лише вісім із десяти членів робочої групи, що не відповідає вимогам пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР.

Зокрема, участі у проведенні зазначених заходів не брали Дроздовський Роман Юрійович, заступник начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення, та Бігус Михайло Стефанович, начальник відділення №63 Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні — філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях.

3. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими не входить начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головний бухгалтер.

4. Під час відвідування дільниці КДіР зафіксовано практику залучення адміністрацією та персоналом установи засудженої до виконання функцій, пов’язаних із підтриманням порядку та контролем за поведінкою інших осіб, зокрема засудженої Р., яка виконує функції днювальної у секторі для неповнолітніх (дільниця карантину, діагностики і розподілу установи та сектор для неповнолітніх розташовані в одній будівлі та межують один з одним). Зазначене суперечить вимогам пункту 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), пункту 2 розділу I Положення про дільницю КДіР і рекомендаціям Європейського комітету із запобігання катуванням.

5. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не повною мірою відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) встановлено, що в окремих житлових приміщеннях дільниці КДіР установи норма житлової площі на одну засуджену становить менше ніж 4 м². Так, у житловому приміщенні №1 дільниці КДіР, де розташовано 13 ліжок та перебувало 11 осіб, площа приміщення згідно з актом вимірювання житлової площі становить 32,8 м². Таким чином фактична площа на одну засуджену особу становила 2,98 м².

Водночас у пункті 13 Сьомої загальної доповіді Комітету зазначається, що проблема переповнених камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перезавантаження медичних служб та інфраструктури установи, і Комітет доходить висновку, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або такі, що принижують гідність, умови утримання ув’язнених (CPT/Inf (97) 10).

6. У порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці КДіР відсутня низка приміщень, а саме: кімната для виховної роботи; кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Спальне приміщення дільниці не забезпечене в достатній кількості табуретами та приліжковими тумбами з розрахунку один табурет на одну особу та одна тумба на дві особи відповідно. Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Таким чином неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі.

7. У житловому приміщенні №1 дільниці КДіР виявлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Так, у порушення правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил ліжка у спальних приміщеннях розташовані впритул одне до одного, що унеможливлює забезпечення засудженим особистого простору.

8. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями та Норм забезпечення житлове приміщення №1 дільниці КДіР не забезпечене баком для питної води ємністю 15 літрів із водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

9. Моніторинговою групою встановлено недоліки в організації та здійсненні соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими. Так, у порушення вимог пункту 9 розділу I Положення про відділення соціально-психологічної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про відділення СПС), індивідуальні програми соціально-виховної роботи із засудженими не переглядаються начальником відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС) у встановлений строк (кожні шість місяців), а результати їх реалізації не відображаються у відповідному розділі щоденника індивідуальної роботи.

Водночас установлено, що начальником відділення СПС не забезпечується виконання заходів, передбачених планом роботи із засудженими відділення СПС №4 на I квартал 2026 року (далі — квартальний план), що підтверджується поясненнями засуджених, отриманими під час конфіденційного спілкування, а також відсутністю відповідних відміток про проведення заходів у квартальному плані. Зазначене суперечить вимогам пункту 20 розділу III та підпункту 2 пункту 1 розділу IV Положення про відділення СПС.

Разом із цим установлено, що в окремих засуджених, які відповідно до протоколів розподільчої комісії установи вже були розподілені між відділеннями СПС, у розділі IX щоденників індивідуальної роботи відсутні дані психологічного обстеження, психологічні характеристики, а також рекомендації щодо організації та проведення з ними індивідуальної роботи.

Зазначене свідчить про невиконання вимог пункту 2 розділу V Типових посадових обов’язків психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, відповідно до яких психолог зобов’язаний здійснювати вивчення засуджених та осіб, узятих під варту, складати їх психологічні характеристики та надавати персоналу установи обґрунтовані рекомендації щодо організації роботи з ними.

Під час відвідування відділення СПС №4 встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових і електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту, міжрегіонального управління, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Зазначене суперечить пункту 6 розділу II ПВР УВП.

10. Під час відвідування ДІЗО встановлено факти, що можуть свідчити про жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження і покарання із засудженими. Згідно з правилом 39.3 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) перед накладенням дисциплінарних стягнень адміністрація пенітенціарної установи зобов’язана з’ясувати, чи могла психічна хвороба або відхилення у розвитку засудженої особи вплинути на її поведінку та спричинити порушення, що стало підставою для дисциплінарного реагування. Адміністрація установи не повинна застосовувати дисциплінарні стягнення за поведінку, яка є прямим наслідком психічного розладу чи розумової відсталості в’язня.

Відповідно до правила 45.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) застосування одиночного ув’язнення заборонено щодо в’язнів із психічними або фізичними вадами, якщо такі заходи можуть призвести до погіршення їхнього стану. Забороняється також застосування одиночного ув’язнення щодо жінок та дітей, як передбачено міжнародними нормами ООН у сфері кримінального правосуддя.

Разом із тим, під час відвідування приміщення ДІЗО встановлено факт поміщення до ДІЗО засудженої у період з 21.10.2025 по 31.10.2025 року, яка утримувалася в умовах повної ізоляції (одна в камері) та має встановлені психічні розлади, що створює ризик завдання шкоди її психічному здоров’ю. Крім того, встановлено, що під час перебування у ДІЗО засуджена відмовлялася від виходу на прогулянку, дотримання особистої гігієни (миття) та приймання їжі, що може свідчити про погіршення її психічного стану та потребу в невідкладному медичному, зокрема психіатричному, обстеженні й наданні відповідної допомоги.

Водночас відсутність належного реагування з боку персоналу установи на такі ознаки може свідчити про неналежне виконання обов’язків щодо забезпечення охорони здоров’я засуджених та створює додаткові ризики для її життя і здоров’я.

Водночас відповідно до пункту 43 Третьої загальної доповіді рекомендацій Комітету утримувати душевнохворого ув’язненого і доглядати за ним слід у лікарняному закладі з достатнім обладнанням і належним чином підготовленим персоналом. Таким закладом могла б бути звичайна (цивільна) психіатрична лікарня або спеціально обладнаний психіатричний заклад у межах пенітенціарної системи.

Відповідно до пункту 44 Третьої загальної доповіді рекомендацій Комітету лікування психічно нестійкого та буйного пацієнта слід проводити під суворим наглядом із забезпеченням догляду за хворим та, якщо це буде визнано необхідним, із застосуванням заспокійливих медичних препаратів. (CPT/Inf (93) 12-part)

11. У порушення вимог Норм забезпечення у ДІЗО/ПКТ відсутня низка приміщень, а саме: кімната для приймання засуджених адміністрацією та медичним персоналом; кімната для зберігання особистих речей засуджених; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; перукарня; кімната для роздачі їжі, зберігання харчових продуктів і миття столового посуду.

Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до недотримання санітарно-гігієнічних вимог. Зокрема, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що негативно впливає на загальний санітарний стан установи. Крім того, відсутність у ДІЗО/ПКТ окремої кімнати для приймання засуджених медичним персоналом зумовлює проведення медичних оглядів у кімнаті чергової зміни або в камерному приміщенні, що не забезпечує конфіденційності та створює ризик розголошення відомостей про стан здоров’я засуджених стороннім особам, зокрема персоналу установи.

Зазначене суперечить вимогам абзацу двадцять першого пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, статті 39/1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо гарантій права на медичну таємницю, а також пункту 9 розділу I Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

12. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань. Так, під час огляду камерного приміщення ДІЗО було зафіксовано встановлену камеру відеоспостереження.

Разом із тим, у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу.” (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

13. Радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО відсутня, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

14. У порушення вимог пункту 4 розділу XXII ПВР УВП та пункту 3.19 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5, в установі не забезпечено дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог.

Зокрема, санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, не проводиться. Так, 03.02.2026 року та 06.02.2026 року до установи прибули засуджені, однак відомості про проведення їх миття у книзі обліку відвідування лазні відсутні.

15. Згідно з пунктом 7 глави III розділу II Порядку засуджені, які працюють на об’єктах харчування (крім робіт, пов’язаних із посадами продавців, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників), переробної промисловості, у будинках дитини, закладах загальної середньої освіти, підрозділах професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах (фельдшерських пунктах) та лікарняних закладах ДКВС (крім робіт, пов’язаних із наданням медичної допомоги), пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, на об’єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення і вирощування тварин, проходять обов’язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194. Разом із тим, під час перевірки особистих медичних книжок у засуджених, які працюють в їдальні, установлено, що цим працівникам не проводилися загальні обстеження лікарями-спеціалістами (лікар-терапевт, лікар-дерматовенеролог, лікар-отоларинголог, лікар-стоматолог та інші спеціалісти (за потреби)), лабораторні і функціональні обстеження згідно з Переліком необхідних обстежень лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов’язкових медичних оглядів, та періодичності їх проведення, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.09.2002 року за №639/6927.

16. Під час відвідування бібліотеки установи моніторинговою групою встановлено, що всупереч вимогам абзацу третього пункту 4 розділу XX Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі — ПВР УВП) книжковий фонд бібліотеки не забезпечений текстами Закону України “Про прокуратуру”, Закону України “Про попереднє ув’язнення”, Європейських пенітенціарних правил та Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів.

17. Під час відвідування моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні панчохи, рукавиці, спортивне взуття, капці кімнатні, дзеркало, гребінець, халати, сукні, хустки, головні убори, пристрої для споживання тютюнових виробів та вдихання аерозолів (пари) без їх згоряння, а також зарядні пристрої до них, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

18. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

19. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 10 засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, що свідчить про недостатньо проведену роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

20. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 17.02.2026 року становить 37,75 (19,6%) штатної одиниці. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими.

Нестача персоналу, який перебуває “на передовій лінії”, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку із цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

21. Під час моніторингового візиту також досліджено питання забезпечення доступу засуджених до мережі Інтернет як складової реалізації права на інформацію та ефективного захисту своїх прав. Установлено, що в установі створено технічні умови для користування мережею Інтернет: зокрема засуджені мають у власному користуванні 135 планшетних пристроїв, а також зареєстровано 129 облікових записів електронної пошти. Це свідчить про формальне забезпечення адміністрацією установи можливості доступу до інформаційних ресурсів.

Разом із тим під час візиту встановлено, що доступ засуджених до окремих вебсайтів громадських організацій, зокрема ГО “Харківська правозахисна група” та ГО “Захист в’язнів України”, є обмеженим. Засуджені не мають можливості відвідувати зазначені ресурси, попри те, що вони містять інформацію правового характеру, пов’язану із захистом прав людини, умовами тримання, практикою Європейського суду з прав людини та механізмами звернення за правовою допомогою. Таке обмеження не узгоджується з вимогами нормативно-правових актів.

Відповідно до Переліку вебсайтів, до яких дозволяється доступ засудженим, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.10.2017 року №3233/5, засудженим має забезпечуватися доступ, зокрема, до вебсайтів громадських організацій, юридичних вебсайтів, вебсайтів міжнародних організацій, а також інформаційних ресурсів, що містять правову та довідкову інформацію. Сайти ГО “Харківська правозахисна група” та ГО “Захист в’язнів України” за своїм змістом та функціональним призначенням відповідають зазначеним категоріям, оскільки є ресурсами громадських організацій, які здійснюють діяльність у сфері захисту прав людини, а також містять юридичну та правозахисну інформацію. Відповідно їх блокування або обмеження доступу до них не має належного нормативного обґрунтування.

Крім того, такі обмеження суперечать загальним принципам забезпечення права на інформацію та доступу до правової допомоги, які є невіддільною складовою права на справедливий суд та ефективний засіб правового захисту. Обмеження доступу до інформаційних ресурсів правозахисного спрямування фактично звужує можливості засуджених отримувати інформацію про свої права, способи їх захисту та механізми звернення до національних і міжнародних інституцій.

Таким чином, слід констатувати, що попри формальне забезпечення технічної можливості доступу до мережі Інтернет фактичні обмеження щодо відвідування окремих вебсайтів, зокрема правозахисного спрямування, свідчать про невідповідність практики адміністрації установи вимогам чинного законодавства та створюють перешкоди для реалізації засудженими права на інформацію та ефективний захист своїх прав.

22. У ході моніторингового візиту здійснено комплексне дослідження організації праці засуджених у ЗВК-63 з аналізом виробничої діяльності, первинної документації, розцінок, відомостей про нарахування заробітної плати, договорів, а також фактичних умов праці. В установі функціонує декілька напрямів залучення засуджених до праці. Основним є швейне виробництво, що має ознаки повноцінного виробничого процесу з поділом праці на операції, нормуванням часу та встановленням розцінок. Окремо засуджені залучаються до робіт у харчоблоці, лазне-пральному комплексі та до виконання допоміжних функцій, які формально визначаються як роботи з благоустрою. Крім того, встановлено практику залучення засуджених до праці під виглядом професійно-технічного навчання, яка фактично використовується як механізм організації безоплатної праці.

Аналіз документів швейного виробництва свідчить, що кожен виріб розбивається на значну кількість операцій із визначенням часу виконання та вартості кожної з них. Така система нормування характерна для класичного виробництва з найманою працею, а не для виконання разових робіт. При тому, що за ЦПД в установі працюють 153 особи, оплата встановлюється за окремі операції, що унеможливлює формування належного рівня заробітної плати навіть за умови повного робочого дня. Фактична організація праці підтверджується рознарядками, переліками засуджених, залучених до робіт, а також іншими документами. При цьому журнал змінних завдань виготовленої продукції не ведеться, що унеможливлює належний контроль за виробітком і створює передумови для непрозорого нарахування заробітної плати. Одні й ті самі особи систематично залучаються до виконання робіт, що свідчить про постійний характер їх зайнятості.

Встановлено, що поряд із виконанням оплачуваних робіт існує практика залучення засуджених до виконання аналогічних виробничих операцій під виглядом професійно-технічного навчання без оплати. Таким чином створюється ситуація, за якої засуджені змушені обирати між безоплатною працею або роботою за ЦПД із низьким рівнем винагороди.

Дослідження відомостей про нарахування заробітної плати свідчить про її низький рівень та непрозорість формування. Конкретні дані за січень 2026 року демонструють істотне відхилення від мінімальних державних гарантій. Так, засудженій К. нараховано 2896,64 грн, з яких утримано 521,40 грн податку на доходи фізичних осіб та 144,83 грн військового збору, у результаті чого до виплати залишилося 2230,41 грн; засудженій С. нараховано 305,38 грн, утримано 54,97 грн ПДФО та 15,27 грн військового збору, до виплати визначено 235,14 грн; засудженій С. нараховано 193,89 грн, після утримань 34,90 грн ПДФО та 9,69 грн військового збору до виплати залишилося 149,30 грн.

Такі суми є очевидно непропорційними фактичному обсягу виконуваних робіт та не відповідають мінімальним гарантіям в оплаті праці. Аналіз даних щодо інших засуджених (Г., Р., С., Т., Д.) також не підтверджує належного обліку праці та прозорого розрахунку винагороди, оскільки відсутня чітка кореляція між їх залученням до виробництва та відображенням виплат у наданих відомостях. Аналогічні питання виникають і щодо працівників харчоблока (Б., Г., Ч., Я.), де за фактичної зайнятості не простежується повна та зрозуміла система нарахування заробітної плати.

Аналіз договорів свідчить про системне використання ЦПД для оформлення фактичних трудових відносин. Засуджені виконують роботи у визначених приміщеннях, за встановленим графіком, під контролем адміністрації та з використанням її ресурсів. Такі ознаки відповідають трудовим відносинам, однак застосування цивільноправових договорів позбавляє засуджених гарантій, передбачених трудовим законодавством. Нарахування єдиного соціального внеску здійснюється з фактичних сум виплат, які є низькими, що ставить під сумнів формування повноцінного страхового стажу та реалізацію права засуджених на соціальний захист.

Під час відвідування виробничої зони (швейні цехи №3, 4) встановлено обставини, що свідчать про невідповідність умов праці засуджених вимогам національного законодавства та міжнародних стандартів поводження з ув’язненими. Зокрема встановлено, що на поверсі, де розташовано швейний цех, санітарно-гігієнічне приміщення (туалет) не функціонує. Для задоволення фізіологічних потреб засуджені змушені звертатися до персоналу установи з проханням відчинити доступ до іншого поверху, де розміщено санвузол.

При цьому доступ до нього є обмеженим, оскільки двері між поверхами перебувають у зачиненому стані. Зі слів засуджених, така практика передбачає необхідність повідомляти персоналу про намір скористатися туалетом, що створює ситуацію приниження людської гідності та психологічного дискомфорту, особливо з урахуванням того, що частина персоналу є протилежної статі.

Зазначене не відповідає вимогам статті 28 Конституції України, абзацу третього частини першої статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, правилу 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з ув’язненими (Правила Мандели), а також пункту 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Крім того, встановлено, що у приміщенні швейного цеху не забезпечується належний температурний режим. Вказане порушення було зафіксовано моніторинговою групою як під час цього візиту, так і під час попереднього моніторингового відвідування, що свідчить про його тривалий та системний характер.

Зі слів засуджених, у холодний період року температура в приміщенні є низькою, що призводить до переохолодження під час роботи. Зокрема зафіксовано численні випадки виникнення у засуджених симптомів, характерних для холодової алергії, а саме: висипання на шкірі, свербіж, почервоніння та набряки після перебування у холодному середовищі.

Після огляду лікарем-дерматовенерологом амбулаторно-поліклінічного відділення Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63, яка забезпечує надання медичної допомоги особам, що відбувають покарання у ДУ “Збаразька виправна колонія (№63)”, окремим засудженим встановлено відповідний діагноз. Водночас адміністрацією установи у таких випадках застосовується практика тимчасового звільнення засуджених від роботи, що призводить до обмеження реалізації їхнього права на працю. При цьому заходи щодо усунення причин виникнення зазначених станів, зокрема забезпечення належного температурного режиму, не вживаються.

Зазначене свідчить про недотримання вимог статті 43 Конституції України, частини третьої статті 119 Кримінально-виконавчого кодексу України, статті 153 Кодексу законів про працю України, а також правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з ув’язненими (Правила Мандели) та пункту 26.13 Європейських пенітенціарних правил.

Виявлені порушення свідчать про неналежне забезпечення адміністрацією установи базових потреб засуджених під час виконання ними праці, зокрема доступу до санітарно-гігієнічних умов та безпечного мікроклімату. Сукупність встановлених обставин може розцінюватися як поводження, що принижує гідність, у розумінні статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та свідчить про невиконання державою позитивного обов’язку забезпечити належні умови тримання і праці осіб, позбавлених волі.

Додатково встановлено порушення вимог безпеки, зокрема у частині обліку інструментів, коли одна особа отримує значну кількість ножів із подальшою їх передачею іншим особам. У харчоблоці щоденні медичні огляди одних і тих самих працівників дають підстави припускати відсутність належного режиму праці та відпочинку. Окремо зафіксовано практику залучення засуджених до виконання функцій, що не відповідають змісту робіт з благоустрою, зокрема перебування на тумбочці з метою контролю за порядком, що має ознаки покладення адміністративних функцій.

Сукупність встановлених обставин свідчить про системне недотримання вимог національного законодавства у сфері праці, охорони здоров’я та виконання покарань. Зокрема, зафіксовані факти не відповідають гарантіям, передбаченим статтею 43 Конституції України щодо права на належні, безпечні та здорові умови праці, частиною третьою статті 119 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка покладає на адміністрацію обов’язок забезпечити безпечні умови праці засуджених, а також статтею 153 Кодексу законів про працю України щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Окремо встановлено системне використання цивільноправових договорів для оформлення фактичних трудових відносин, що за своїми ознаками мають характер підпорядкованої, регулярної та організованої праці. Така практика суперечить правовій природі цивільноправових договорів, визначеній Цивільним кодексом України, та призводить до обходу вимог трудового законодавства, позбавляючи засуджених гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України, зокрема щодо оплати праці, робочого часу, відпочинку та соціального страхування. Виявлені порушення також не узгоджуються з вимогами законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині належного нарахування єдиного соціального внеску та формування страхового стажу.

Рекомендації:

1. Негайно припинити практику делегування засудженим функцій нагляду, контролю за поведінкою інших осіб та підтримання порядку, зокрема у секторі для неповнолітніх і дільниці КДіР, та забезпечити здійснення цих функцій виключно персоналом установи.

2. Забезпечити окреме тримання неповнолітніх і повнолітніх засуджених у спосіб, що виключає будь-який неформальний вплив повнолітніх засуджених на неповнолітніх.

3. Провести службову перевірку обставин залучення засудженої Р. до виконання функцій днювальної, а також обставин конфлікту, що призвів до самоушкодження неповнолітньої особи, з наданням належної правової оцінки діям персоналу.

4. Привести порядок роботи з новоприбулими засудженими у дільниці КДіР у повну відповідність до вимог Положення про КДіР, забезпечивши обов’язкову участь усіх членів робочої групи у проведенні заходів не рідше одного разу на тиждень.

5. Внести зміни до складу робочої групи КДіР та включити до неї начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головного бухгалтера.

6. Забезпечити належний контроль за веденням журналу відвідування КДіР представниками адміністрації та персональну відповідальність посадових осіб за невиконання обов’язків у цій частині.

7. Усунути порушення норм житлової площі у дільниці КДіР та забезпечити кожній засудженій не менше 4 м² житлової площі.

8. Забезпечити дільницю КДіР усіма приміщеннями, меблями, інвентарем і предметами господарського призначення, передбаченими Нормами забезпечення, зокрема кімнатою для виховної роботи, кімнатою побуту, гардеробною, сушаркою, приміщеннями для зберігання харчових продуктів, обмінного фонду та брудної білизни.

9. Доукомплектувати спальне приміщення КДіР табуретами та приліжковими тумбами відповідно до встановлених нормативів.

10. Забезпечити у спальнях КДіР належне розташування ліжок із дотриманням особистого простору засуджених та вимог права на повагу до приватного життя.

11. Оснастити житлові приміщення КДіР баками для питної води ємністю 15 літрів із водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

12. Забезпечити належну організацію соціально-виховної роботи у відділеннях СПС, зокрема своєчасний перегляд індивідуальних програм не рідше одного разу на шість місяців та належне відображення результатів їх реалізації у щоденниках індивідуальної роботи.

13. Забезпечити фактичне виконання заходів, передбачених квартальними планами роботи відділень СПС, із належним документуванням проведених заходів.

14. Забезпечити проведення психологічного вивчення всіх засуджених, складання психологічних характеристик та надання персоналу установи письмових рекомендацій щодо організації індивідуальної роботи.

15. Розмістити у відділеннях СПС наочну інформацію з номерами телефонів “гарячих ліній”, а також поштовими і електронними адресами Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, органів прокуратури, Департаменту, міжрегіонального управління та центрів безоплатної правничої допомоги.

16. Припинити практику поміщення до ДІЗО осіб із психічними розладами без належної попередньої медичної та психіатричної оцінки їхнього стану.

17. Забезпечити обов’язкове медичне та психіатричне обстеження засуджених перед застосуванням дисциплінарних стягнень у випадках, коли їхня поведінка може бути пов’язана зі станом психічного здоров’я.

18. Розробити та впровадити порядок невідкладного реагування персоналу на ознаки погіршення психічного стану засуджених у ДІЗО, включно з відмовою від їжі, прогулянок, миття та іншими ризиковими проявами.

19. Привести ДІЗО/ПКТ у відповідність до Норм забезпечення, створивши всі передбачені приміщення, зокрема кімнату для приймання засуджених адміністрацією та медичним персоналом, приміщення для зберігання особистих речей, обмінного фонду, брудної білизни, перукарню, кімнату для роздачі їжі та миття посуду.

20. Забезпечити проведення медичних оглядів у ДІЗО/ПКТ у приміщенні, яке гарантує конфіденційність і дотримання медичної таємниці.

21. Переглянути практику відеоспостереження в камерних приміщеннях ДІЗО, забезпечивши її застосування лише на підставі індивідуальної оцінки ризиків, із регулярним переглядом доцільності такого заходу.

22. Забезпечити радіофікацію камерних приміщень ДІЗО відповідно до встановлених вимог.

23. Забезпечити обов’язкову санітарну обробку всіх засуджених, які прибувають до установи, з належним відображенням цієї інформації у книзі обліку відвідування лазні.

24. Забезпечити проведення повних попередніх та періодичних профілактичних медичних оглядів усіх засуджених, залучених до роботи в їдальні, з оформленням особистих медичних книжок у повному обсязі відповідно до вимог законодавства.

25. Доукомплектувати бібліотечний фонд текстами нормативно-правових актів, передбачених ПВР УВП, зокрема Законом України “Про прокуратуру”, Законом України “Про попереднє ув’язнення”, Європейськими пенітенціарними правилами та Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів.

26. Забезпечити наявність у крамниці установи всього переліку товарів, передбачених додатком 5 до ПВР УВП, зокрема предметів одягу, взуття, засобів особистої гігієни та інших товарів першої потреби.

27. Припинити практику відкритого носіння персоналом спеціальних засобів під час безпосереднього контакту із засудженими та привести порядок їх носіння у відповідність до ПВР УВП і рекомендацій Комітету.

28. Посилити роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо оформлення засудженим паспортів громадянина України, РНОКПП та інших необхідних документів, насамперед для осіб, які готуються до звільнення.

29. Вжити заходів для зменшення некомплекту персоналу, забезпечення достатньої присутності працівників у місцях тримання засуджених та перегляду практики 24-годинних змін персоналу.

30. Забезпечити засудженим фактичний доступ до вебсайтів, дозволених наказом Міністерства юстиції України №3233/5, у тому числі до ресурсів правозахисного та юридичного спрямування, зокрема сайтів ГО “Харківська правозахисна група” та ГО “Захист в’язнів України”.

31. Провести перевірку підстав та порядку обмеження доступу до окремих правозахисних вебсайтів і скасувати обмеження, що не мають належного нормативного обґрунтування.

32. Привести організацію праці засуджених у відповідність до вимог трудового законодавства, виключивши підміну трудових відносин цивільноправовими договорами у випадках, коли роботи мають системний, підконтрольний та постійний характер.

33. Припинити практику залучення засуджених до безоплатної праці під виглядом професійно-технічного навчання у випадках, коли фактично виконується виробнича робота в інтересах установи або контрагентів.

34. Забезпечити належний облік праці та виробітку засуджених, у тому числі шляхом ведення журналу змінних завдань виготовленої продукції та іншої первинної документації, що унеможливлює непрозоре нарахування заробітної плати.

35. Провести перевірку правильності нарахування заробітної плати засудженим, залученим до швейного виробництва, харчоблоку, лазне-прального комплексу та інших робіт, з наданням оцінки відповідності таких виплат мінімальним державним гарантіям.

36. Забезпечити прозорий і документально підтверджений зв’язок між фактично виконаною роботою, її обсягом, розцінками, нарахуванням заробітної плати та утриманнями з неї.

37. Перевірити правомірність та повноту нарахування і сплати єдиного соціального внеску із сум виплат засудженим та вжити заходів для забезпечення належного формування їх страхового стажу.

38. Усунути порушення умов праці у швейному цеху, забезпечивши безперешкодний доступ засуджених до санітарно-гігієнічних приміщень без необхідності щоразу звертатися до персоналу за дозволом.

39. Відновити функціонування санітарно-гігієнічного приміщення на поверсі, де розташовано швейний цех, або забезпечити інший вільний, безпечний і гідний доступ до туалету.

40. Забезпечити у швейному цеху належний температурний режим відповідно до вимог охорони праці та вжити невідкладних заходів для усунення причин переохолодження засуджених під час роботи.

41. Організувати належний медичний супровід засуджених, які мають симптоми холодової алергії або інші стани, пов’язані з неналежними умовами праці, із пріоритетом усунення причин таких станів, а не лише тимчасового звільнення від роботи.

42. Забезпечити дотримання вимог безпеки під час обігу інструментів та інвентарю, виключивши практику отримання однією особою значної кількості ножів із подальшою їх передачею іншим особам.

43. Перевірити режим праці та відпочинку працівників харчоблока, зокрема практику щоденних медичних оглядів одних і тих самих осіб, та привести його у відповідність до законодавчих вимог.

44. Припинити практику залучення засуджених до виконання функцій, не властивих роботам з благоустрою, зокрема до перебування на тумбочці з метою контролю за порядком, та не допускати покладення на засуджених адміністративних функцій.

ОРИГІНАЛ СТАТТІ НА САЙТІ ХПГ