Україна зіштовхується з унікальною та болісною проблемою, що виникла внаслідок війни та тимчасової окупації деяких її територій. Близько 2000 в’язнів, які були незаконно депортовані на територію російської федерації восени 2022 року, опинилися в пастці бюрократичного абсурду після завершення свого терміну ув’язнення.

Ці особи, звільнені російською владою, повертаються до України, де їх чекає новий виклик: доведення факту свого звільнення. Вони стикаються з необхідністю вирішити численні адміністративні питання, такі як оформлення паспорту , взяття/виключення з військового обліку, для чого їм необхідний документ, що підтверджує їхній статус вільної людини.

Складнощі з витягом про несудимість

Основна проблема, з якою стикаються колишні в’язні, полягає в тому, що при зверненні до Міністерства внутрішніх справ за витягом про несудимість, вони отримують документ, у якому чітко вказано: відомості про їхнє звільнення не надходили. Це ставить під загрозу їхню можливість відновити особисті документи, стати або знятися з військового обліку, а також інтегруватися назад у суспільство.

Відсутність відомостей від кримінально-виконавчої служби

Департамент з питань виконання кримінальних покарань, на запит про звільнення, може надати лише відомості про початок та кінець строку покарання колишнього в’язня, але інформація про фактичне звільнення відсутня. Це посилює правову невизначеність особи, яка вже відбула своє покарання.

Необхідність звернення до суду

Внаслідок відсутності інформації про звільнення в офіційних реєстрах, колишнім в’язням необхідно звертатися до суду, щоб через судовий розгляд встановити факт свого звільнення. Цей процес є складним, тривалим і вимагає додаткових ресурсів, які можуть бути не по кишені багатьом повернутим особам, вже уразливим в суспільстві.

Додатково до згаданої ситуації важливо відзначити, що Міністерством юстиції України був розроблений Наказ “Про затвердження Порядку дій уповноважених службових осіб органів Національної поліції України, Державної прикордонної служби України та Державної кримінально-виконавчої служби України під час виявлення засуджених осіб, які не відбули в установленому законом порядку призначене вироком суду України покарання внаслідок збройної агресії проти України”. Цей механізм передбачає дії уповноважених службових осіб з різних органів у випадках виявлення осіб, які не відбули встановлене законом покарання через збройну агресію проти України. Проте важливо відзначити, що цей порядок не передбачає механізму для допомоги у знятті судимості, що є важливою проблемою, яка потребує уваги та вирішення.

Ця бюрократична дилема не тільки відкидає колишніх в’язнів на маргінеси суспільства, але й ставить під сумнів основні права людини, такі як право на свободу та особисту безпеку. Наразі відсутність чіткої процедури вирішення цієї проблеми лише поглиблює абсурдність ситуації.

Громадські організації та правозахисники активно вимагають від держави вироблення чітких процедур, що дозволили б врегулювати статус тих, хто повернувся, та уникнути подібних випадків у майбутньому. Рішення цієї проблеми вимагає негайної уваги та координації між всіма залученими сторонами, щоб колишні в’язні могли нарешті почати нове життя в своїй країні, вільно від стигми та бюрократичних перешкод.