У сучасному світі, де закони та права людини є основними принципами суспільства, неспроможність влади забезпечити їх дотримання може призвести до серйозних проблем і порушень закону. Одним із виявів цієї проблеми є ситуація, коли влада не може забезпечити дотримання законних вимог, при цьому сама вимагає виконання інших. Недолуге керівництво, неправильні дії чиновників і порушення прав людини – ось лише кілька аспектів цієї проблеми.

Одним із недавніх прикладів такої неспроможності влади можна назвати ситуацію, що трапилася у виправних закладах України, коли адміністрація виправного центру незаконно обмежила права засуджених осіб, вилучивши у них мобільні телефони та обмеживши доступ до планшетних комп’ютерів з підтримкою адаптарної сім-карти. Ці дії не лише порушили права засуджених, а й піддали адміністрацію закладу під сумнів у своїй дієздатності та дотриманні закону.

Спроби обмежити доступ до засобів зв’язку та інформації вже давно є предметом гострої дискусії в суспільстві. Проте, коли такі дії здійснюються в офіційних установах, які повинні забезпечувати дотримання закону, це викликає серйозне занепокоєння. Відмова у доступі до мобільних телефонів та планшетних комп’ютерів може суттєво ускладнити зв’язок з родичами та навколишнім світом для засуджених осіб до обмеження волі, а також порушити їх право на інформацію та комунікацію.

Подібні дії адміністрації виправного центру можуть бути розглянуті як спроба залякування та тиску на засуджених. Вони не лише перевищують службові повноваження, але й порушують основні принципи прав людини та дотримання закону. Зокрема, відсутність законодавчого підґрунтя для обмеження доступу до певних типів мобільних телефонів та планшетних комп’ютерів з підтримкою адаптарної сім-карти робить такі дії незаконними та недопустимими.

У той же час, важливо відзначити, що Департамент з питань виконання кримінальних покарань визнає такі дії адміністрації як перевищення повноважень, але вважає, що такий стан речей не є критичним порушенням.

Інцидент у ДУ «Конотопська виправна колонія (№130)» (дільниця виправного центру) є лише одним з численних прикладів неспроможності влади та порушень прав людини в Україні, бо такі обмеження діють і в інших установах, це і ДУ «Збаразька випрана колонія (№63)» (дільниця виправного центру), ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» (дільниця виправного центру) , а також ряд інших виправних центрах де тримаються чоловіки. Щоб запобігти подібним ситуаціям у майбутньому, необхідно забезпечити ефективний механізм контролю за діяльністю державних установ, а також зміцнити правові гарантії на дотримання прав людини.

До цієї ситуації додатково належить відзначити, що Громадською організацією “Захист в’язнів України” до Офісу Генеральної прокуратури  було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення у зв’язку з перевищенням повноважень співробітниками ДУ “Конотопська виправна колонія (№130)”. Це свідчить про серйозність порушень, а також про важливість громадського контролю та активної участі громадських організацій у забезпеченні дотримання прав людини та законів країни.

Зрозуміло, що боротьба зі зловживанням влади та порушеннями прав людини вимагає комплексного підходу і залучення всіх зацікавлених сторін. Тільки таким чином можна забезпечити справедливість та правову державу, де права та свободи кожного громадянина будуть захищені належним чином.

PS. Статистика показує, що станом на 1 квітня 2024 року в Державній кримінально-виконавчій службі України функціонує 4 виправних центри, а також 25 дільниць для тримання осіб, засуджених до обмеження волі, які  розташовані при виправних колоніях. У цих установах тримається 1002 особи.