Інформація для засуджених, осіб, взятих під варту, та персоналу з урахуванням роз’яснень Департаменту з питань виконання кримінальних покарань

Автор: Олег Цвілийon: 14 Квітня, 2022Рубрика: НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ, ПРАВОВА ОБІЗНАНІСТЬНемає КоментарівПереглядів: - 1 573

Друк Email

Поділитися с друзями:

05 квітня 2022р. на засіданні Комітету з питань діяльності пенітенціарної системи, виконання кримінальних покарань та пробації Громадської ради при Міністерстві юстиції України було обговорено стан справ з забезпеченням протидії порушення прав засуджених та ув’язнених та забезпечення їх евакуації в умовах воєнного стану.

У зоні активних бойових дій завжди гаряче. Особливо, якщо відбувається військова операція, а люди перебувають в камерах і нічого не можуть вдіяти, не можуть самостійно уникнути смерті або захоплення. Ці люди приречені, Держава має піклуватись про своїх громадян, в тому числі і тих, хто перебуває в ув’язненні.

Ще в перші дні війни фактично напризволяще, за визначенням правозахисників, була залишена Менська виправна колонія № 91 в Чернігівській області. У Старобільському СІЗО Луганської області «керівник установи відмовився працювати на окупантів і йому агресори шукають, чи вже знайшли, заміну. Там в’язні сидять вже за законами окупаційного режиму. Відомо, що окупанти звільнили з під варти в’язнів, яких судили за діяльність проти України на користь агресора. Найгірша ситуація зараз в СІЗО Маріуполя. Всім відомо, що за це місто ведуться найзапекліші бої, там реальна катастрофа, місто майже знищено. «Окупанти вже захопили частину міста, СІЗО опинилося під окупантами та перебуває в стадії гуманітарної катастрофи. Проблеми з їжею, водою, ліками, каналізацією. В самий критичний час керівництво установи залишило СІЗО, залишився лише молодший склад, який на прохання в’язнів відчинив камери, щоб хоч було чим дихати та ділитися між собою залишками харчів. Коли в СІЗО зайшли кадирівці, то вони кинули в коридор димові шашки і дали черги в стелю з автоматів, загнали в’язнів по камерам. Як відомо, один з в’язнів, найсміливіший, намагався їм пояснити всю критичність їхнього стану, намагався знайти співчуття, але його застрелили» (https://khpg.org/1608810242).

Непоодинокі обстріли установ виконання покарань призвели до загибелі та травмування засуджених та співробітників у ряді регіонів.

Засуджені та ув’язнені не отримують інформації про свої дії в умовах надзвичайного стану чи небезпеки, персонал теж доволі часто не має уяви про алгоритми можливих та обов’язкових дій.

Питання про звільнення засуджених та ув’язнених, в тому числі і шляхом прийняття амністії, помилування, застосування умовно-дострокового звільнення, часто невиправдано затягуються, в тому числі і через проблеми в судовій системі та громіздкі процедури.

Можна лише вітати намагання Міністерства юстиції України та ДКВС України щодо розробки роз’яснень з питань процедури звільнення та поведінки засуджених і ув’язнених в умовах небезпеки.

Проте, вони, на жаль, не повною мірою відповідають чинному законодавству, не враховують цінність життя кожної особи та не передбачають правомочних можливостей дій таких осіб. Не включені до них й обов’язки персоналу по забезпеченню життя, здоров’я та благополуччя засуджених і ув’язнених. Як свідчить практика, в умовах небезпеки ці аспекти залишаються другорядними для працівників установ виконання покарань.

Права засуджених та ув’язнених звужуються навіть через потребу у максимальному забезпеченні прав військовополонених. При цьому, незважаючи на те, що правове становище як однієї, так і іншої категорії закріплюється в численних міжнародних актах і стандартах, перевага віддається саме поводженню з полоненими (хоча вчинені ними діяння доволі часто є більше небезпечними та мають значно більш тяжкі наслідки, ніж крадіжки, за які засуджено інших).

З огляду на викладене та рішенням членів Комітету з питань діяльності пенітенціарної системи, виконання кримінальних покарань та пробації Громадської ради при Міністерстві юстиції України Міністерству юстиції пропонується вжити такі заходи: