Під час нещодавнього моніторингового візиту до Первомайської виправної колонії №117 ми зустріли засудженого за статтею 336 Кримінального кодексу України — ухилення від призову на військову службу. Його історія заслуговує на увагу.
Чоловік К., 58 років, раніше не судимий, уродженець Сумської області. Працював помічником машиніста тепловоза — усе життя возив людей. 7 червня 2023 року Тростянецький районний суд Сумської області засудив його до трьох років позбавлення волі. Апеляційний суд залишив вирок без змін 8 січня 2024 року. Вже 21 лютого 2024 року його етапували до Первомайської колонії для відбування покарання.
Касаційну скаргу подати не вдалося — хоча чоловік двічі звертався до Центру безоплатної правової допомоги, адвоката йому так і не надали. Сам К. пояснює, що не з’явився до територіального центру комплектування (ТЦК) через погане самопочуття: втратив свідомість у туалеті, впав і розбив зливний бачок. Прийшовши до тями, виявив, що його телефон, який був у кишені, намок і перестав працювати. Через це повідомити ТЦК про свій стан він не зміг. Коли ж одужав і з’явився до центру, йому повідомили, що проти нього вже відкрито кримінальне провадження, і тепер усе вирішуватиме суд.
8 травня 2024 року набрала чинності стаття 81-1 Кримінального кодексу України, яка передбачає умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби. Засуджений К. одним із перших записався до списку бажаючих пройти рекрутацію з колонії. Проте отримав відмову від прокурора через свій вік — 58 років.
«Як же так? — обурюється засуджений. — Сиджу за те, що не пішов в армію, а в армію не беруть, бо за старий!»
Відео:
