До мене звернулась дружина засудженого Т. яка розповіла, що її чоловіка який відбував покарння в ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)» з 2015 року на підставі рішення Центральної комісії Адміністрації з питань виконання кримінальних покарань від 09.01.2019 року та відповідно до вимог статті 10 та ч.2 ст.93 КВК України, було переведено до ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» у розпорядження Північно-східного міжрегіонального управління.
Як виявилось причиною переведення стало наступне: «У зв’язку з тим, що у ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)» виникла фізична розправа над засудженим Т. з боку засуджених негативної спрямованості, окільки він, з метою підняття свого авторитету в середовищі засуджених, розпускав плітки, які дискредитують засуджених негативної спрямованості та виражався нецензурними висловами у їх адресу». «Отже з метою недопущення фізичної розправи над засудженим Т. його було переведено в Харківську колонію …».
В подальшому нами було вирішено звернутися до Окружного адміністративного Суду м. Києва з позовною заявою про скасування рішення Центральної комісії Департаменту. Головною причиної подачі позовної зави стало те, що засуджений заперечував про наявність будь-якої загрози зі сторони осіб негативної спрямованості, більш того засуджений відповідно до ст.10 КВК України не звертався з заявою до посадової особи про забезпечення йому безпеки.
Дослідивши докази і письмові пояснення, судом вирішено задовольнити наші позовні вимоги та скасував рішення Центральної комісії Адміністрації з питань виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України про переведення засудженого Т , відповідно до вимог статті 10 та ч.2 ст. 93 КВК України, із Білоцерківської виправної колонії (№35) у розпорядження Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/87104355
Не погодившись з судовим рішенням від 02.03.2020 р. Центральною комісією було подано апеляційну скаргу.
В свою чергу, колегія суддів Апеляційного суду погодилась з рішенням суду першої інстанції, вказуючи наступне: «Як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідної заяви від засудженого не надходило, про що наголошують позивачі та що не заперечує і відповідач.
Відповідно, службове розслідування за результатами розгляду заяви не проводилось, як це передбачено р. ІІІ Порядку № 1408/5. При цьому, відповідна ситуація, за якої заходи забезпечення особистої безпеки засудженого можуть бути вжиті з ініціативи установи виконання покарання, зокрема, якщо засуджений з тих чи інших підстав позбавлений можливості подати відповідну заяву, але в такому випадку такі дії відбуваються в його інтересах, і він не може цього не розуміти.».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/92809833
ТОБТО, ВИХОДИТЬ, ЩО ВІД ЗАСУДЖЕНОГО НАВМИСНО ПРИХОВУВАЛИ, ЩО ЗАГРОЖУЄ НЕБЕЗПЕКА ЙОГО ЖИТТЮ ТА ЗДОРОВ’Ю???!!!!!
За таких обставин, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що висновки про наявність загрози безпеці засудженого, що могло би бути підставою для його переведення в порядку ст. 10 КВК України, є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку із чим рішення Центральної комісії Адміністрації про переведення засудженого Т , відповідно до вимог статті 10 та ч. 2 ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України, із Білоцерківської виправної колонії (№ 35) у розпорядження Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, рішення скасовано!!!
Захищайте свої права!
З повагою, юрконсультант ГО «Альянс Української єдності», Ганна Скрипка.
