У лютому 2026 року у Верховній Раді України розглядаються законодавчі ініціативи щодо скасування статті 391 Кримінального кодексу України — норми, яка протягом багатьох років зазнавала критики з боку правозахисників та міжнародних інституцій як інструмент непропорційного та репресивного впливу на осіб, позбавлених волі.
На цьому тлі особливе занепокоєння викликає інформація про порушення процедур парламентського розгляду відповідних законопроєктів.
Як публічно повідомив народний депутат України Ігор Фріс, автор альтернативного законопроєкту №15003-1, під час розгляду урядового законопроєкту №15003 у Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини альтернативний проєкт не був розглянутий одночасно з основним, попри прямі вимоги Регламенту Верховної Ради України.
За словами депутата, автор альтернативного законопроєкту також був фактично позбавлений можливості повноцінної участі в засіданні комітету, зокрема в онлайн-форматі, що унеможливило представлення альтернативної концепції правового врегулювання та аргументів на її користь.
Особливо показовим є те, що йдеться саме про комітет, предметом діяльності якого є захист прав людини. Альтернативний законопроєкт №15003-1 ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини та спрямований на усунення системних порушень, за які держава Україна неодноразово визнавалася відповідальною на міжнародному рівні.
Ігнорування альтернативного законопроєкту під час розгляду урядової ініціативи позбавляє парламент можливості здійснити реальний, а не формальний вибір між різними моделями правового регулювання. Така практика створює ризик ухвалення рішень, які декларують гуманізацію, але фактично зберігають каральну логіку у зміненій нормативній формі.
Нагадаємо, що детальний правовий аналіз урядового законопроєкту №15003 та альтернативного законопроєкту №15003-1, а також їхній вплив на права осіб, позбавлених волі, викладено у нашій аналітичній статті:
«Стаття 391 КК України: формальне скасування чи реальна гуманізація?».
Ми переконані, що дотримання Регламенту Верховної Ради України, рівний розгляд основних та альтернативних законопроєктів і залучення авторів ініціатив до обговорення є не формальністю, а ключовою передумовою законодавчого процесу, який відповідає принципам верховенства права та поваги до прав людини.
ГО «Захист в’язнів України» підтримує необхідність відкритого, фахового та процедурно коректного розгляду обох законопроєктів — №15003 та №15003-1 — із реальним урахуванням позицій правозахисної спільноти та міжнародних стандартів у сфері поводження з особами, позбавленими волі.
