Будівництво нового слідчого ізолятора в селі Мартусівка Бориспільського району Київської області  стало одним із найгучніших інфраструктурних проєктів у пенітенціарній системі. Формально йдеться про реконструкцію комплексу будівель і споруд на базі Бориспільської виправної колонії №119 для створення нового СІЗО, який має частково замінити або розвантажити Лук’янівське СІЗО. Але якщо зібрати докупи тендери, договори, скарги учасників, публікації журналістів і сам кошторис, ця історія виглядає вже не як звичайна реконструкція, а як масштабний бюджетний проєкт із багатьма питаннями до вартості, пріоритетів і контролю.

Ще у 2021 році держава почала витрачати кошти на проєктування майбутнього СІЗО. Тоді це були мільйони гривень на розробку проєкту та експертизи. У 2022 році, за даними «Наших грошей», вже була перша спроба оголосити тендер на І чергу реконструкції з очікуваною вартістю 580,42 млн грн, але його відмінили через скорочення видатків після початку повномасштабного вторгнення. Тодішній міністр юстиції Денис Малюська пояснював, що новий ізолятор мав частково замінити Лук’янівське СІЗО, а фінансування планували забезпечити за рахунок надходжень від «великого розпродажу в’язниць».

У 2025 році проєкт повернувся вже з іншою ціною. «КиївВлада» писала, що вартість першої черги зросла майже вдвічі — з 580 млн грн до 1,09 млрд грн. Видання також звернуло увагу, що змінилася і аргументація проєкту: якщо раніше йшлося насамперед про розвантаження Лук’янівського СІЗО, то тепер серед причин називають і потребу переміщення ув’язнених із регіонів, наближених до бойових дій.

За зібраними відкритими даними та закупівлями, загальна сума договорів і пов’язаних витрат, які вдалося встановити, становить 1 115 026 481,02 грн. Важливо формулювати це саме так: не «вже витрачено мільярд», а «за договорами та пов’язаними закупівлями проєкт уже перевищує 1,115 млрд грн».

Разом: 1 115 026 481,02 грн.

Окремо важливо не плутати очікувану вартість закупівлі та ціну договору. У Prozorro щодо основної закупівлі UA-2025-09-19-012005-a вказувалася очікувана вартість 1 277 150 350 грн з ПДВ, однак договір із ТОВ «Антаріс ПВР-БУД» укладено на 1,09 млрд грн.

25 листопада 2025 року державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» уклала договір із ТОВ «Антаріс ПВР-БУД» на реконструкцію комплексу будівель і споруд для створення СІЗО в Мартусівці. 

У процедурі брали участь ще дві компанії — ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» та консорціум «Енергетик». При цьому пропозиція консорціуму була дешевшою — близько 1,08 млрд грн, однак її відхилили через недотримання умов тендеру.

На електронному майданчику TenderOnline також зафіксована скарга ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» на неправомірне, на думку скаржника, визначення переможцем ТОВ «Антаріс ПВР-БУД». 

Тобто навколо основного мільярдного договору вже на етапі закупівлі виникли питання: чому дешевша пропозиція не пройшла, наскільки обґрунтованим було відхилення конкурентів і чи була конкуренція реальною, а не формальною.

СІЗО на 1072 місця і приблизно 1 млн грн за одне місце

За даними Євгена Пікалова, нове СІЗО має бути розраховане на 1072 місця і має будуватися до кінця 2028 року на базі Бориспільської виправної колонії №119. 

Якщо брати лише основний договір на 1 090 200 000 грн і поділити його на 1072 місця, орієнтовна вартість одного місця становить близько 1,017 млн грн. Якщо врахувати всю таблицю пов’язаних договорів і закупівель на 1 115 026 481,02 грн, орієнтовна вартість одного місця становить близько 1,04 млн грн.

Саме ця арифметика стала однією з причин суспільного резонансу. ТСН у матеріалі за результатами розслідування проєкту «Хапуга» також писала про «СІЗО за мільярд» і про те, що одне місце в майбутньому ізоляторі фактично наближається до 1 млн грн.

Найгучніший публічний скандал стосується кошторису. ТСН із посиланням на розслідування проєкту «Хапуга» писала, що журналісти знайшли у кошторисі можливі переплати на будматеріалах, зокрема,

аналіз цін показує приголомшливу різницю між тим, що закладено в тендер, і тим, що можна купити в звичайному будівельному магазині:

• Ґрунтовка Ceresit CT17: у кошторисі — 72,46 грн/л, на ринку — в середньому 30–50 грн/л. Переплата: 414 тис. грн.
• Руберойд ЕКП (покрівельний): у кошторисі — 243 грн/м², на ринку — 130–170 грн/м². Переплата: ~1,3 млн грн.
• ПВА-дисперсія: у кошторисі — 297 грн/кг, на ринку — до 200 грн/кг. Переплата: 6,4 млн грн. За ці гроші можна було б купити ПВА на всю Україну, і ще на експорт залишилося б.
• Самовирівнювальна суміш Ceresit: у кошторисі — 44 грн/кг, у магазинах («Епіцентр», «Строймаг») — 15–17 грн/кг. Переплата: ~821 тис. грн.

За підрахунками журналістів, лише на кількох позиціях можлива переплата могла перевищувати 9 млн грн.

Водночас власниця ТОВ «Антаріс ПВР-БУД» Марина Батаєва заперечувала закиди щодо завищення цін і заявляла, що журналістські порівняння є некоректними, зокрема через використання цін із сайтів, які могли не відповідати реальній наявності товару. ТСН у відповідь зазначала, що журналісти перевіряли окремі позиції телефоном і знаходили товари дешевше.

Тобто наразі йдеться не про встановлений судом факт завищення, а про публічно озвучені журналістами ризики, які мають бути предметом перевірки Держаудитслужби, правоохоронних органів і самого замовника.

Наданий кошторис складений у програмному комплексі АВК-5 для об’єкта «Реконструкція комплексу будинків, будівель і споруд для створення слідчого ізолятора в с. Мартусівка Бориспільського району Київської області (І черга)». У документі зазначено, що ціни складені станом на 10 жовтня 2025 року.

У перших локальних кошторисах видно, що значна частина витрат стосується обладнання для КПП, чергової частини, кімнат побачень, систем опалення, вентиляції, електрообладнання, пожежної сигналізації та охоронної сигналізації. Наприклад, у локальному кошторисі на обладнання систем опалення та вентиляції СПП ПРУ загальна кошторисна вартість становить 1 049 779,50 грн. Серед позицій є щит керування автоматики SN-V010-R-P-3P за 193 983,50 грн, компресорно-конденсатний блок за 227 531,67 грн, противибухова захисна секція за 40 429,17 грн, противибуховий клапан ABV 1800 за 106 750 грн.

В іншому локальному кошторисі на придбання силового електрообладнання кошторисна вартість становить 623 798,61 грн, а найбільша позиція — ввідно-розподільний пристрій ВРП-0,4 кВ — коштує 437 772,50 грн.

Окремо в кошторисі на обладнання електроосвітлення є терморегулятор з блоком живлення DEVIreg 850 за 17 540 грн і датчики температури та вологості до нього по 9 510 грн.

У кошторисі на систему пожежної сигналізації є, зокрема, прилад розширення адресної пожежної сигналізації по 38 530 грн за одиницю, 88 димових пожежних сповіщувачів по 400 грн, світлові таблички «Вихід» по 750 грн і покажчики напрямку руху по 690 грн.

У кошторисі на охоронну сигналізацію є 35 комбінованих датчиків руху/розбиття скла по 1 275 грн, 80 сповіщувачів розбиття скла GMB-2 по 722,50 грн, а також значна кількість магнітоконтактних датчиків по 69–75 грн.

Важливо, що аналіз кошторису не дає підстав механічно писати, що «все завищено». Частину позицій можна порівняти з відкритим ринком, і вони не завжди дорожчі за ринкові ціни.

Водночас, найбільші питання виникають не там, де можна прямо порівняти конкретну модель із ринком, а там, де в кошторисі немає достатньої деталізації. Багато позицій описані загальними формулюваннями або з позначками «варіант 1», «варіант 2», без бренду, моделі, виробника або повної технічної специфікації. Саме це ускладнює незалежну перевірку ціни.

Наприклад, щит керування автоматики SN-V010-R-P-3P у кошторисі коштує 193 983,50 грн. На відкритому ринку щити керування припливно-витяжною вентиляцією можуть стартувати від 20 000 грн, але складніші системи можуть коштувати значно дорожче залежно від комплектації, контролерів, датчиків і функціоналу. Тому сам по собі факт ціни майже 194 тис. грн ще не доводить завищення, але без повного технічного опису неможливо незалежно підтвердити її обґрунтованість.

Схожа ситуація з ВРП-0,4 кВ за 437 772,50 грн. Це може бути складний ввідно-розподільний пристрій із відповідною комплектацією, але для перевірки потрібні схема, специфікація, виробник комплектуючих, тип автоматів, шафа, захист, ступінь IP, монтажні рішення. Без цього порівняння з ринком буде неповним.

Світлова табличка «Вихід» у кошторисі коштує 750 грн. На відкритому ринку аварійні LED-світильники/таблички «Вихід» часто продаються дешевше — наприклад, Prom.ua показує варіанти приблизно від 260–399 грн, хоча конкретна ціна залежить від виробника, акумулятора, часу автономної роботи і сертифікації.

Сповіщувач розбиття скла GMB-2 у кошторисі зазначений по 722,50 грн. Відкритий ринок показує близькі ціни: наприклад, датчик GBD-2 Crow продається за 675 грн в одному магазині та 867 грн в іншому. Тобто ця позиція не виглядає очевидно завищеною, але знову ж таки потрібно звіряти саме модель і технічні характеристики.

Тобто, не всі ціни виглядають завищеними, але багато дорогих позицій неможливо нормально перевірити без повної технічної деталізації. У кошторисі є позиції з конкретними назвами, які можна порівняти з ринком, як DEVIreg 850. Але є й значна кількість обладнання, де ціна залежить від комплектації, а сама комплектація не розкрита достатньо для зовнішньої перевірки.

Це створює проблему для суспільного контролю. Коли держава укладає договір на понад 1 млрд грн під час війни, недостатньо сказати, що все пройшло через Prozorro. Суспільство має бачити, чому саме така ціна, які матеріали закладені, хто перевіряв кошторис, чи були альтернативні пропозиції, чи аналізувалися ринкові ціни і чому замовник погодив саме такі позиції.

Окремий чутливий аспект — безпекова логіка проєкту. ТСН у матеріалі про «СІЗО за мільярд» писала, що в проєкті фігурує протирадіаційне укриття на 50 осіб, тоді як сам майбутній ізолятор має бути розрахований на 1072 місця.

Це питання особливо важливе в умовах війни. Якщо новий СІЗО обґрунтовують не лише розвантаженням Лук’янівського ізолятора, а й можливістю переміщення туди ув’язнених із регіонів, наближених до бойових дій, тоді безпека людей у разі повітряної тривоги або ударів має бути не другорядною деталлю, а центральним критерієм проєкту.

На цьому тлі виглядає парадоксально, що держава готова контрактувати понад 1,1 млрд грн на нове СІЗО, але водночас у діючих установах залишаються системні проблеми з укриттями, евакуацією, медичним забезпеченням і утриманням людей у небезпечних умовах. Саме тому питання не лише в тому, чи потрібен новий ізолятор, а в тому, чи правильно визначено пріоритети під час війни.

Аргументи на користь нового СІЗО зрозумілі: Лук’янівське СІЗО давно є символом застарілої пенітенціарної інфраструктури, поганих умов і невідповідності європейським стандартам. Але навіть якщо новий ізолятор справді потрібен, це не знімає питання до моменту, вартості й контролю.

У 2025–2026 роках Україна витрачає величезні ресурси на оборону, евакуацію, відновлення пошкодженої інфраструктури, підтримку внутрішньо переміщених осіб, лікування поранених і безпеку цивільного населення. У цій ситуації мільярдний пенітенціарний проєкт має бути пояснений не загальними словами про «європейські стандарти», а дуже конкретно: чому саме зараз, чому саме така сума, чому саме цей підрядник, чому саме така кошторисна структура і хто персонально відповідає за контроль.

Ця історія потребує не політичних заяв, а документальної перевірки. Передусім треба перевірити обґрунтованість зростання вартості з 580,42 млн грн у 2022 році до 1,09 млрд грн у 2025 році. Таке зростання може частково пояснюватися інфляцією, зміною цін, переглядом проєкту або новими вимогами, але суспільство має побачити розрахунок, а не загальні пояснення.

Також потрібно перевірити кошторисні позиції, щодо яких журналісти вже заявили про можливі переплати, і ті позиції, які неможливо перевірити через недостатню деталізацію. Окремо мають бути проаналізовані скарги учасників, відхилення дешевших пропозицій, досвід підрядника, технічна готовність об’єкта до безпечного утримання людей під час війни та відповідність укриттів реальній кількості осіб, які можуть перебувати в установі.

Історія СІЗО в Мартусівці — це вже не просто історія про заміну Лук’янівського СІЗО. Це історія про те, як під час повномасштабної війни пенітенціарний проєкт, який починався з проєктування та експертиз на кілька мільйонів гривень, виріс у систему договорів на понад 1,115 млрд грн.

Журналісти вже поставили питання про можливі переплати в кошторисі. Конкуренти подавали скарги на визначення переможця. У самому кошторисі є як позиції, які виглядають ринково, так і позиції, які неможливо повноцінно перевірити без додаткових технічних даних. А на тлі війни залишається головне питання: чому саме цей об’єкт став бюджетним пріоритетом, коли в діючих установах досі є проблеми з укриттями, евакуацією, безпекою, медициною і базовими умовами утримання.

Україні справді потрібна сучасна пенітенціарна інфраструктура. Але сучасність — це не лише нові корпуси, КПП, режимні приміщення і «європейська» назва. Це прозорість кожної гривні, перевірений кошторис, реальна конкуренція, зрозуміла логіка пріоритетів і безпека людей, які, перебуваючи під контролем держави, не можуть самостійно обирати ні місце перебування, ні спосіб захисту під час війни.

Дубль два за бюджетні кошти: історія Бориспільської виправної колонії 2021-2025