25.01.2025 року

Федоров Павло

До засуджених, які мають тяжкі або невиліковні хвороби, дуже рідко застосовують ст. 84 КК України. Мова йде про звільнення від покарання за хворобою. Зазвичай такі хворі помирають в місцях позбавлення волі, так і не дочекавшись справедливого у їхньому випадку рішення суду. І причиною таких випадків є не бюрократичні перепони, а саме принципова позиція прокуратури та керівництва ДКВС України. Однозначно – це є антигуманна позиція, яка не має ніякого раціонального пояснення.

Моніторингові візити, які відбувалися до медичних закладів в місцях позбавлення волі, які відбувалися у 2024 році в рамках проекту «Зменшення страждань ув’язнених в умовах війни в Україні», що фінансується урядом Данії у партнерстві з проектом «Гідність», а також у співпраці з European Prison Litigation Network за підтримки Robert Carr Fund та Fondation de France, констатували сумну статистику щодо застосування ст. 84 КК України до засуджених хворих.

Візьмемо для прикладу Багатопрофільну лікарню №81, щоб продемонструвати цю складну ситуацію, яка зафіксована у 2024 році під час моніторингового візиту, який здійснювали монітори ГО «Харківської правозахисної групи» та ГО «Захист в’язнів України.

Отже ситуація по Багатопрофільній лікарні №81:

Кількість звільнених за ст. 84 КК України — 4 особи;

Кількість розглянутих ЛКК — 14;

Кількість направлених матеріалів до суду — 14; задоволено — 5, відмовлено судом — 0;

Кількість померлих під час розгляду суду — 3.

При цьому з початку 2024 року померло 13 засуджених закріплених за багатопрофільною лікарнею. У лікарні — 8 засуджених, у закладах МОЗ — 2 засуджених, у ДУ “Стрижавська виправна колонія №81” — 3 засуджених.

При цьому загальна кількість осіб, які померли від захворювань відповідно до офіційних даних узагальнених ГО «Захист вʼязнів України» наступна:

В свою чергу практика застосування звільнення від відбування покарання у зв’язку із тяжкою хворобою значно не змінюється на протязі останніх років:

Звільнення від відбування покарання у зв’язку із тяжкою хворобою є процедурою, яка покликана забезпечити право засудженого на належне лікування та можливість зберегти власне життя. До переліку захворювань, що є підставою для звільнення від подальшого відбування покарання, затвердженого спільним наказом МОЗ України та Міністерством юстиції України від 15 серпня 2014 року (№ 1348/5/572), внесено найважчі форми захворювань, які вже не піддаються лікуванню та медичний прогноз щодо яких є несприятливим.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 50 КК України покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, ч. 2 ст. 84 КК України встановлює можливість звільнення від покарання чи його подальшого відбування особи, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

При цьому захворювання на тяжку хворобу є підставою для звільнення від покарання або від подальшого його відбування за ст. 84 КК України, коли, зокрема, подальше перебування в місцях позбавлення волі загрожує життю засудженого або може призвести до серйозного погіршення стану здоров’я та інших тяжких наслідків, що і має місце у справах, описаних нижче.

Проте у судових засіданнях та апеляційних скаргах прокурори наводять аргументи, які суперечать прецедентній практиці Європейського суду з прав людини та не мають жодного стосунку до звільнення засудженого за хворобою: ставлення до праці; наявність або відсутність стягнень та заохочень; тяжкість злочину; спроможність родичів засудженого або самого хворого забезпечити лікування на волі за власний кошт; перебування засудженого в медичних частинах при установах виконання покарань або у медичних закладах ЦОЗ ДКВС України. Це – абсурдні аргументи, які ніяк не можна застосовувати, коли ситуацію треба розглядати виключно у межах ст. 84 ККУ, ы не застосовувати статты 81 та 82 ККУ. Але що поробиш, коли «професійність» суддів та прокурорів просто зашкалює. Насправді це можна оцінювати, як саботаж законності, та свідоме маніпулювання КК України. Якщо по суті, то тяжко хворим в’язням виносять смертні вироки, тобто смерть через хворобу.