Захищаю авторитета. Не кримінального — військового!

Автор: Олег Цвілийon: 07 Липня, 2025Рубрика: ГО «ЗАХИСТ В'ЯЗНІВ УКРАЇНИ»Немає КоментарівПереглядів: - 147

Поділитися с друзями:

Перегляди: 277

Автор Олег Цвілий, голова організації ”Захист в’язнів України”

Мені в коментарях закидають, що я захищаю «кримінального авторитета» Віктора Журавля. Так, я захищаю авторитета — але не кримінального, а військового. І це принципова різниця.

У лютому 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, зраджували або тікали ті, хто мав бездоганну репутацію, хто присягав на вірність українському народу. Люди в костюмах, в формах з погонами і з бездоганною біографією. Ми утримували їх за бюджетні кошти, навчали, давали пільги, сподівалися, що в критичний момент вони виконають свій обов’язок. Але ці «професіонали» розчинилися — переобулись, втекли, залишили країну без захисту.

🔹 Зрада правоохоронців

За даними з відкритих джерел, сотні співробітників прокуратури, СБУ та поліції були пов’язані з державою-агресором, тисячі відкрито перейшли на бік ворога”.
Є випадки, коли колишні правоохоронці, які служили під час вторгнення, потім зраджували присягу і навіть очолювали структури окупантів — наприклад екс‑полковник Голубан .
Це підтверджує, що поліція залишила державу наодинці з ворогом — і поведінка поліції далеко не завжди відповідала інтересам країни.

Тоді на місце зрадників прийшли інші. Вони не мали чистого минулого, не мали ідеальної репутації, але мали одне — мужність, волю і любов до батьківщини. Саме завдяки таким добровольцям, як Віктор Журавель, країна вистояла.

У перші тижні війни він зібрав бойових побратимів, озброїв їх і допоміг закрити напрямок на Київ через Чернігівщину. Своїм прикладом він надихнув інших. Добровольці пішли за ним, бо знали: цей чоловік не зрадить, на нього можна покластися. У багатьох регіонах люди брали зброю самостійно, обороняли свої міста без наказу, без забезпечення. Вони не чекали на дозвіл, вказівки — вони діяли за обставинами і за покликом честі та совісті.

Згадаємо, як у Сумах добровольці зламали склади зі зброєю і дали відсіч окупантам.

Через два місяці в місто повернулися поліцейські і отримали державні нагороди та премію, а добровольці кримінальні справи за склад. Де тут справедливість? Люди ж не дурні, все бачать.

Згадаємо Херсон, де територіальна оборона пішла в нерівний бій без зброї та без підтримки, і загинула. Згадаємо героїв Миколаєва, Харкова та інших регіонів. Частину з них раніше називали «кримінальними авторитетами». Але хіба в момент загрози мало значення, яке в них минуле?

У мирний час ці люди могли помилятися. В умовах війни вони зробили свідомий вибір — стати на бік світла. І ми, як суспільство, зобов’язані це визнати.

Віктор Журавель — один із тих, хто публічно і рішуче порвав з кримінальним світом. Адже за його правилами брати до рук зброю, співпрацювати з владою чи підтримувати державу — заборонено. Ті, хто це робить, автоматично втрачають статус. Вони знають це, але обирають Україну. Це і є справжнє самопожертвування.

Чи заслуговують ці люди на повагу? Так. Бо вони вже довели, що здатні на більше, ніж дехто з «безгрішних» чиновників. Вони зробили для країни більше, ніж багато хто з тих, хто ховається в тилу, голосуючи за чергові «реформи».

На жаль, держава відповідає їм репресіями.

У випадку з Віктором Журавлем маємо абсурдну ситуацію. Перебуваючи у відпустці військові відпочивали у розважальному закладі в якому небуло інших відпочиваючих. Заважати не було кому, однак якісь ухилянти викликали поліцію через гучну поведінку військових. Між Віктором та поліцейським стався конфлікт. Йому боліло за зраду поліцейських в критичний час. Віктор не стримав емоцій, плюнув в обличчя та вийняв зброю. Але він зупинив себе — пострілу не було, ніхто не постраждав. Інцидент кваліфікували як хуліганство. Суд першої інстанції відпустив його під заставу, зважаючи на бойові заслуги і нехватку досвідчених військових на фронті. Але поліцейські оприлюднили відео зробивши ситуацію резонансною. І це в розпал бойових дій.

Відео інциденту з бодікамери поліцейського:

Прокуратура не заспокоїлась. Кваліфікацію справи змінили — тепер це вже «замах на вбивство працівника поліції». Рік Журавель сидить під вартою, хоча не становить жодної небезпеки, а на фронті потрібен як командир. Броварський суд, розглянувши справу, самоусунувся від ухвалення виправдувального вироку. Справу передали в Києво-Святошинський райсуд Київської області.

Формально — це справа про «конфлікт». Фактично — це переслідування за минуле. За те, що колись був інший. Але ж держава сама публічно закликала колишніх в’язнів про допомогу. Журавель став одним із тих, хто запустив процес рекрутингу добровольців з виправних колоній. Не заради грошей йдуть чоловіки, як це робится в РФ, а щоб захистити своїх рідних, довести — вони можуть змінюватися, нести користь суспільству, допомогати державі.

І Журавель очистив своє ім’я— потом, кров’ю, діями.

Суспільству потрібно визначитися: ми хочемо карати за минуле — чи будувати майбутнє? Пробачати зрадників – чи обирати тих хто їм врятував життя.

Війна не закінчилася. Кожен досвідчений воїн — безцінний. Кожен, хто пройшов через біль, здатен зрозуміти інших. Але замість реабілітації та поваги — суд, ізоляція, стигма.

Ми не закликаємо ідеалізувати. Але закликаємо до справедливості.

Ми — за те, щоб оцінювати людину не за її минулим, а за її вчинками сьогодні.
Ми — за те, щоб суспільство та держава вчилися пробачати, довіряти та підтримувати, а не мстити.
Ми — за те, щоб Люди Честі відчували вдячність, а не розчаровування.

Долучайтеся до нашої боротьби за справедливість.
Прийдіть на судове засідання 10 липня 2025 року о 15:30 м.Київ, вул. Тараса Бульби-Боровця,1.
Підтримайте Віктора Журавля.
Підтримайте Україну — з усіма її героями, навіть тими, хто пройшов тернистий шлях.