13.03.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України ‘Відвідування установ виконання покарань’ групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО ‘Захист в’язнів України’ здійснено відвідування державної установи ‘Криворізька установа виконання покарань №3’ (КУВП-3, установа, заклад). Здійснено черговий плановий візит без попередження.

Попередній візит відбувся 17.06.2025 року. Досліджено всі об’єкти установи. Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених/засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх візитів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту ‘Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні’, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY – Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко – помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, монітор НПМ, член координаційної ради НПМ, має досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Сергій Зуйков – помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, монітор НПМ, член громадської організації ‘Захист в’язнів України’, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий – член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації ‘Захист в’язнів України’, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження;
• Павло Федоров – журналіст, головний редактор інформаційного агентства ‘Захист в’язнів України/PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE’.

Під час моніторингового візиту до установи встановлено окремі позитивні практики: проведення ремонтів у камерних і службових приміщеннях, оновлення окремих елементів сантехніки та електромереж, упровадження інтегрованої системи охорони з відеоспостереженням, забезпечення резервними джерелами енергопостачання, води й тепла, функціонування навчально-виробничих майстерень, IP-телефонії та камер із поліпшеними умовами тримання.

Водночас виявлено системні порушення прав ув’язнених і засуджених: переповнення окремих камер, недотримання мінімальних норм житлової площі, неналежні умови в карцерних приміщеннях і збірному відділенні, недостатнє природне освітлення, відсутність приватності в санвузлах, кнопок виклику персоналу, належної радіофікації та повної інформації про механізми подання скарг. Окремо зафіксовано тривале фактичне одиночне тримання особи з психічними розладами без належного оформлення, порушення правил роздільного тримання, відсутність карантинних камер для новоприбулих, недоліки матеріально-побутового забезпечення, антисанітарію, сирість, плісняву, наявність комах, неналежний стан постільних речей і проблеми з лазне-пральним обслуговуванням.

Також встановлено порушення у продовольчому забезпеченні, доступі до Інтернету, організації побачень, укомплектованості персоналом, облаштуванні укриття, яке не має вентиляції, а також у сфері праці: залучення обвинувачених до робіт без належного оформлення, використання безоплатної праці на харчоблоці та ознаки підміни трудових відносин цивільноправовими договорами. У медичній частині виявлено неналежне документування тілесних ушкоджень, кадровий дефіцит, відсутність замісної підтримувальної терапії, неналежні умови для ізоляції інфекційних хворих та осіб із психічними розладами, неповне тестування на гепатит C, невиконання реабілітаційних заходів для осіб з інвалідністю, а також недоліки в організації гінекологічної, стоматологічної допомоги, телемедицини, поводження з медичними відходами та пожежної безпеки.

Загальна інформація

КУВП-3 виконує функції слідчого ізолятора. У закладі утримуються особи, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень і щодо яких за рішенням суду обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Заклад розташований за адресою: вул. Світла, 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50066.

Керівник установи на момент візиту – полковник внутрішньої служби Борисенко Євген Валерійович.

КУВП-3 має тривалу історію функціонування як установа попереднього ув’язнення у великому промисловому місті. Її діяльність традиційно була пов’язана з триманням осіб, узятих під варту на час досудового розслідування та судового розгляду. Після проголошення незалежності України установа продовжила роботу в системі виконання покарань України. Водночас значна частина її інфраструктури та планувальних рішень залишилася спадком попереднього періоду, що в умовах тривалої експлуатації потребує постійної модернізації для приведення умов тримання до сучасних національних і міжнародних стандартів.

Заклад складається з чергової частини, збірного відділення, харчоблока, камер для слідчо-заарештованих чоловіків, жінок і неповнолітніх, сектору максимального рівня безпеки для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, транзитних камер, дільниці господарського обслуговування, карцерів, медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу становить 269 посад. Фактична чисельність – 243 посади. Загальний некомплект персоналу по установі – 26 співробітників. Планове наповнення закладу – 728 осіб. У закладі налічується 113 камерних приміщень, ще 5 камерних приміщень перебувають на стадії ремонту. В установі утримується 603 особи, з них: засуджених до довічного позбавлення волі – 92, осіб з-поміж господарської обслуги – 32.

В установі працює 1 психолог. Протягом 2026 року до закладу прибуло 118 осіб. У 2025 році померло 2 особи, у 2026 році – 2 особи. Працевлаштовано 26 осіб. На оперативно-профілактичному обліку в установі перебувало: схильні до самогубства – 20 осіб, схильні до членоушкодження – 34 особи, до втечі – 10 осіб, злісні порушники режиму тримання – 1 особа, на обліку з ВІЛ/СНІДом – 60 осіб.

Протягом 2025–2026 років не зафіксовано жодної скарги на неналежні умови тримання або неналежне надання медичної допомоги. У власному користуванні засуджені мають 104 планшети. 29 осіб є відторгнутими загалом. Протягом 2025 року було зафіксовано 239 випадків тілесних ушкоджень: 189 – під час прибуття і 50 – під час перебування в установі. У 2026 році зафіксовано 43 випадки тілесних ушкоджень: 34 – під час прибуття і 9 – під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 230 осіб з-поміж ув’язнених і засуджених під час відвідування камер і загальної розмови з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини, а також індивідуального спілкування із засудженими, у тому числі й на умовах анонімності. Варто зазначити, що адміністрація установи належно реагує на скарги від ув’язнених/засуджених стосовно дій/бездіяльності адміністрації. Також адміністрація не приховує випадків порушення прав людини, що можна вважати ознаками відкритості та прозорості, а також належного, адекватного реагування.

Позитивний досвід

Під час моніторингового візиту відзначено окремі позитивні напрацювання адміністрації установи. Зокрема, протягом 2025–2026 років проведено ремонтні роботи в низці камерних приміщень, приміщенні медичної частини, спальному приміщенні та роздягальні відділення господарського обслуговування, а також в окремих службових і побутових приміщеннях персоналу.

В установі модернізовано систему охорони периметра: застарілий комплекс ‘Ніч-12’ замінено на інтегровану систему безпеки Satel INTEGRA-128 Plus, встановлено камери відеоспостереження з виведенням зображення до центру відеоспостереження та облаштовано об’єднаний пост операторів технічних засобів охорони.

Також функціонують навчально-виробничі майстерні, зокрема цех ремонту автомобілів, швейні цехи з пошиття капців та виробництво виробів із дроту.

Установа надає платні послуги з поліпшених умов тримання та IP-телефонії, а на випадок блекауту забезпечена п’ятьма генераторами, запасом дизельного пального, резервними засобами для приготування їжі, запасами води та твердого палива.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав ув’язнених і засуджених осіб:

1. Під час здійснення моніторингового візиту до установи було зафіксовано низку системних порушень, серед яких – недотримання встановлених законодавством норм житлової площі, передбаченої для тримання осіб, узятих під варту, у камерних приміщеннях, а також інші порушення, що свідчать про неналежні умови тримання ув’язнених. Такі умови можуть бути розцінені як жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження і покарання та можуть призвести до подання нових заяв проти України до Європейського суду з прав людини на підставі порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у порушення статті 11 Закону України ‘Про попереднє ув’язнення’ та правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), у камерному приміщенні №105 перебувало 17 осіб, тоді як, згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць установи, воно розраховане на утримання лише 14 осіб (площа приміщення згідно з актом – 35,2 м²).

Таким чином, фактична площа, що припадала на одного ув’язненого, становила лише 2,07 м², що не відповідає мінімальній нормі 2,5 м², визначеній для осіб, узятих під варту. Крім того, внаслідок переповнення камери та недостатньої кількості спальних місць (14) ув’язнені змушені спати почергово, що додатково свідчить про неналежні умови тримання.

У пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі – Комітет) зазначено, що проблема переповнених камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи, а також зроблено висновок, що доволі часто негативний вплив перенаселення має наслідком жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження і покарання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

Крім того, Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році вкотре закликає українську владу вжити заходів для перегляду чинних правових норм щодо житлової площі для осіб, узятих під варту, щоб гарантувати щонайменше 4 м² на особу в камерах для кількох осіб (без урахування площі, зайнятої туалетами в камерах) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 38).

2. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді Комітету зазначено, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не повинна використовуватися для тримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28). У доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що одиночні камери повинні мати житлову площу не менше 6 м² (без урахування санвузла), а відстань між стінами має становити не менше 2 м (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45). Водночас моніторинговою групою встановлено використання камерних приміщень №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 (карцерні приміщення), площа яких відповідно до акта вимірювання площі приміщень структурних дільниць становить менше ніж 6 м². Під час проведення замірів окремих карцерних приміщень встановлено, що відстань між стінами становить менше ніж 2 м, що не відповідає встановленим вимогам. Аналогічне порушення встановлено також у камерному приміщенні №308.

3. Відповідно до пункту 10 глави 1 розділу III Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі – ПВР СІЗО), у виняткових випадках, зокрема з метою забезпечення таємниці досудового розслідування, захисту ув’язнених від можливих посягань на їхнє життя, запобігання вчиненню ними нового кримінального правопорушення або за наявності медичних підстав, на підставі відповідного рішення особи чи органу, що здійснює кримінальне провадження, ув’язнених може бути поміщено до одиночної камери. Таке поміщення здійснюється на підставі постанови про переведення ув’язненого(ої) до одиночної камери (додаток 9), підписаної начальником СІЗО та санкціонованої прокурором.

Водночас тримання ув’язнених в одиночних камерах підлягає обов’язковому документальному оформленню шляхом винесення відповідної постанови. Відповідно до правила 44 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), тривале одиночне ув’язнення означає ізоляцію особи на строк понад 15 діб поспіль. Згідно з правилом 45 зазначених Правил, одиночне ув’язнення застосовується виключно як крайній захід, у виняткових випадках, на якомога коротший строк, за умови здійснення незалежного контролю та лише з дозволу компетентного органу. При цьому забороняється застосування одиночного ув’язнення щодо осіб із психічними або фізичними розладами, якщо такі заходи можуть призвести до погіршення їхнього стану, а також щодо жінок і дітей відповідно до міжнародних стандартів. Разом із тим під час відвідування карцерного приміщення №1 виявлено взяту під варту особу жіночої статі Н., яка утримувалася в умовах повної ізоляції (одноособово) понад три місяці та має встановлені психічні розлади.

Під час вивчення службової документації моніторинговою групою встановлено відсутність передбачених законодавством підстав для поміщення та тривалого тримання зазначеної ув’язненої в карцерному приміщенні. Зокрема, адміністрацією установи не надано постанову про переведення ув’язненого(ої) до одиночної камери (додаток 9), підписану начальником СІЗО та санкціоновану прокурором, що свідчить про незаконність такого поміщення. Крім того, під час перевірки журналу обліку осіб, поміщених до карцеру, ДІЗО та одиночної камери (ОК) №15-36/26-т.2, встановлено відсутність будь-яких записів щодо поміщення зазначеної ув’язненої до карцерного приміщення. Водночас відповідно до пункту 43 Третьої Загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням особи з психічними розладами повинні утримуватися й отримувати лікування у спеціалізованих медичних закладах, зокрема у психіатричних лікарнях або відповідно обладнаних підрозділах пенітенціарної системи.

Згідно з пунктом 44 зазначеної доповіді, лікування осіб із психічними розладами має здійснюватися під належним медичним наглядом із забезпеченням відповідного догляду та, за потреби, із застосуванням медикаментозної терапії (CPT/Inf (93) 12). Окремо слід відзначити тривалість фактичного безперервного ізолювання ув’язненої шляхом її тримання в карцерному приміщенні понад три місяці. У цьому контексті відповідно до пункту 96 доповіді тривале тримання осіб із психічними розладами в умовах ізоляції може розцінюватися як ненадання належної медичної допомоги, у зв’язку з чим такі особи підлягають переведенню до спеціалізованих установ (CPT/Inf (2011) 29).

4. Облаштування карцерних приміщень (одиночних камер) не забезпечує належних умов тримання осіб, узятих під варту, та засуджених осіб з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, що не відповідає міжнародним стандартам поводження з в’язнями та встановленим вимогам. Так, у зв’язку з обмеженою площею карцерного приміщення (менше ніж 6 м² без урахування санвузла), а також з урахуванням того, що відстань між стінами становить менше ніж 2 м, ув’язнені не мають можливості вільно пересуватися в межах камери, що спричиняє фізичний дискомфорт.

5. Санвузли в приміщеннях не обладнані перегородками та дверцятами, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правило 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

6. У порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі – Порядок використання технічних засобів), карцерні приміщення не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

7. У карцерних приміщеннях не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікно камери розташоване на значній висоті, є невеликого розміру та має надмірну загратованість, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщення. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

8. Радіофікація забезпечена лише в загальному коридорі, при цьому ув’язнені та засуджені не мають можливості самостійно вмикати, вимикати або регулювати гучність. Натомість у карцерних приміщеннях вона не функціонує, що суперечить вимогам пункту 2 глави 3 розділу VIII ПВР СІЗО та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

9. Пунктом 4 глави 2 розділу III ПВР СІЗО передбачено застосування аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів з метою забезпечення безпеки, запобігання втечам, вчиненню кримінальних правопорушень і порушенням встановленого порядку тримання під вартою. Під час огляду карцерних та окремих камерних приміщень моніторинговою групою зафіксовано встановлення камер відеоспостереження. Разом із тим у доповіді Комітету за 2012 рік зазначено, що відеоспостереження в житлових приміщеннях становить суттєве втручання у приватне життя ув’язнених та робить режим тримання більш репресивним, особливо у разі його тривалого застосування (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

10. Під час відвідування карцерних приміщень встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номерів телефонів ‘гарячих ліній’, а також поштових і електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту, міжрегіонального управління, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Натомість наявною була лише одна електронна адреса для повідомлень про випадки катувань ДКВС України.

Зазначене суперечить вимогам пункту 14 глави 2 розділу II ПВР СІЗО. Аналогічні порушення встановлено у приміщеннях для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, у збірному відділенні, а також у камерних приміщеннях установи.

11. В окремих прогулянкових двориках встановлено козирки, які повністю блокують доступ природного освітлення, що призводить до тримання осіб у стані постійної напівтемряви. Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути дизайн та розміри прогулянкових двориків, ‘звідки в кращому випадку відкривається вид на небо’ (пункти 122, 127 CPT/Inf (2014) 15).

12. У порушення статті 8 Закону України ‘Про попереднє ув’язнення’ та пункту 17.2 Європейських пенітенціарних правил моніторами встановлено випадки порушення вимог щодо роздільного тримання ув’язнених. Так, під час вибіркової перевірки встановлено факт тримання осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів, пов’язаних із насильством або таких, що спричинили потерпілому тілесні ушкодження чи смерть, а також особливо тяжких злочинів, спільно з іншими особами, які перебувають під вартою.

Так, у камерному приміщенні №317 особа, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, утримувалася разом з особою, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України. Аналогічні порушення встановлено в камерних приміщеннях №№325, 407, 420. Зазначене свідчить про недотримання адміністрацією установи вимог щодо забезпечення належного контролю за розміщенням ув’язнених, не відповідає принципам динамічної безпеки та призводить до порушення прав в’язнів на особисту безпеку, що суперечить національному законодавству та міжнародним стандартам, зокрема статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

13. Під час відвідування приміщень збірного відділення встановлено, що їх облаштування не повною мірою відповідає вимогам Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі – Норми забезпечення), а також правилам 13, 14, 15 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), що може свідчити про порушення прав ув’язнених на гуманне поводження та повагу до людської гідності, гарантованих частиною третьою статті 1 Закону України ‘Про попереднє ув’язнення’. Зокрема, встановлено, що до приміщень для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, у збірному відділенні не проникає природне освітлення у зв’язку з відсутністю вікон, що створює додатковий психологічний тиск через відсутність візуального зв’язку із зовнішнім середовищем.

Санітарні вузли не обладнані належними перегородками, що унеможливлює забезпечення приватності. Не забезпечено належної роботи механічної вентиляції.

Усупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення камерні приміщення не оснащені баками для питної води. Також відсутні столи з двома лавами вздовж довжини приміщення, як це передбачено Нормами забезпечення. Окремо встановлено, що у приміщенні №6 відсутні санітарний вузол та умивальник, що є грубим порушенням базових санітарно-гігієнічних вимог та створює реальну загрозу порушення прав ув’язнених на гідні умови тримання. Водночас персонал установи заперечив факт поміщення до зазначеного приміщення осіб, узятих під варту. Разом із тим під час перевірки книги чергувань по збірному відділенню встановлено, що такі твердження не відповідають дійсності та спростовуються наявними документальними даними. Зокрема, 12.03.2026 року відповідно до записів у журналі у приміщенні №6 одночасно перебували троє ув’язнених.

14. У зв’язку з відсутністю в установі камер для новоприбулих осіб (далі – карантинні камери) ув’язнених та засуджених із приміщень збірного відділення одразу переводять до камер установи, що суперечить пункту 13 глави 2 розділу II ПВР СІЗО.

15. Під час відвідування сектору максимального рівня безпеки установи (далі – СМРБ) біля зовнішніх дверей камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі встановлено поіменні картки з коротким описом злочинів, скоєних особами, які перебувають у камерах. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті й, окрім стигматизації, має ефект погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

16. Під час огляду камерних приміщень виявлено порушення правил 13, 14, 15, 17, 21 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), а також вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Зокрема, санвузли в окремих камерах не обладнані достатніми перегородками або дверцятами, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил (камерні приміщення №№302, 317, 325, 420, 421 тощо).

Усупереч правилу 18.1 Європейських пенітенціарних правил у камерних приміщеннях №№105, 303, 317, 325, 420 ліжка розташовані впритул одне до одного, що позбавляє ув’язнених необхідного особистого простору.

17. Через надмірну заґратованість та невеликий розмір вікон у камерних приміщеннях не забезпечено належного рівня природного освітлення.

Крім того, усупереч правилу 22.5 Європейських пенітенціарних правил та вимогам Норм забезпечення камерні приміщення не оснащені баками для питної води або такі баки не наповнюються водою, у зв’язку з чим ув’язнені змушені вживати технічну воду з централізованого водопостачання.

18. Усупереч вимогам статті 11 Закону України ‘Про попереднє ув’язнення’ та пункту 1 глави 4 розділу IX ПВР СІЗО ув’язненим не забезпечуються належні матеріально-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Зокрема, у камерних приміщеннях ув’язнені змушені прати та сушити одяг, що свідчить про неналежну організацію лазне-прального забезпечення. Окремі камери потребують проведення ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання та електромережі. У деяких приміщеннях відчувається неприємний запах, спостерігається антисанітарія, на стелях і стінах окремих камер наявні надмірна сирість та пліснява внаслідок затікання води, приміщення захаращені особистими речами, а окремі постільні речі та матраци потребують заміни.

Заходи з дезінсекції, вжиті адміністрацією установи, є недостатніми. Ув’язнені скаржилися на наявність клопів і тарганів у камерах та демонстрували сліди від укусів на тілі.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема зменшити наповнюваність камер таким чином, щоб на одну взяту під варту особу припадало щонайменше 4 м² житлової площі (не враховуючи площі, яку займають внутрішньокамерні туалети); усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

19. Окремі матраци та подушки у житлових приміщеннях відділення соціально-психологічної служби (далі – СПС) для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, перебувають у незадовільному стані та потребують заміни, що суперечить вимогам Порядку забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5.

20. Адміністрацією установи не в повному обсязі забезпечено право засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, на доступ до мережі Інтернет, а порядок надання такого доступу лише частково відповідає встановленим вимогам. Зокрема, засуджені, які залучаються до роботи у першу зміну, усупереч вимогам абзацу восьмого частини сьомої статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України фактично позбавлені можливості користуватися доступом до мережі Інтернет. Відповідно до встановленого графіка інтернет-клас функціонує щоденно з 08:00 до 12:00 та з 13:00 до 18:00, тоді як згідно з розпорядком дня вільний час у зазначеної категорії засуджених визначено з 19:35 до 21:35, що унеможливлює реалізацію ними права на користування Інтернетом.

21. Згідно з пунктом 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі – Положення про організацію продовольчого забезпечення), в їдальні установи щодня повинні залишатися добові проби кожної страви раціону. Відбір проб здійснюється кухарем із казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я у чистий посуд із кришкою (попередньо помитий та перекип’ячений) до видачі їжі. Добові проби зберігаються в холодильнику їдальні при температурі від +4 до +8°C та мають зберігатися протягом доби до закінчення аналогічного приймання їжі наступного дня. Разом із тим встановлено відсутність проб страв вечері за 12.03.2026 року, а також сніданку та обіду за 13.03.2026 року за нормою №№1А, 3А, 4А, 8Б, 8В, 12, 9Б.

22. У порушення вимог пункту 14 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення їжа засудженим доставляється з їдальні установи в металевих каструлях та пластикових ємностях, а не у спеціально призначених і промаркованих термосах.

23. У порушення вимог пункту 1 глави 1 розділу VI ПВР СІЗО адміністрацією установи не забезпечено функціонування крамниці для придбання ув’язненими та засудженими харчових продуктів і предметів першої потреби.

24. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та осіб, узятих під варту.

Відповідно до пункту 3.19.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі – Положення), санітарна обробка передбачає миття засуджених (осіб, узятих під варту) в лазні з використанням мила та мочалки, обов’язкову заміну постільної та натільної білизни, а також проведення дезінфекції (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекції (знищення комах і кліщів, які є переносниками інфекційних захворювань) особистого одягу та постільних речей (подушок, матраців, ковдр) у дезінфекційній камері.

Однак моніторинговою групою встановлено, що дезінфекційна камера в установі фактично не функціонує у зв’язку з відсутністю дезінфектора, що унеможливлює належну санітарну обробку постільних речей та одягу, створює підвищений ризик поширення інфекційних захворювань серед засуджених, осіб, узятих під варту, і персоналу та свідчить про порушення встановлених санітарно-гігієнічних норм.

25. У порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим.

26. Камерні приміщення №№303, 307, які використовуються для тримання ув’язнених (засуджених) жінок, не обладнані відповідно до вимог Норм забезпечення, зокрема не облаштовані піддоном з душовою сіткою на гнучкому шлангу, у зв’язку з чим не забезпечуються належні умови для підтримання особистої гігієни ув’язнених (засуджених) жінок.

27. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової відділення соціально-психологічної служби для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

28. Моніторинговою групою встановлено, що засуджені та особи, узяті під варту, мають можливість відвідувати лазню лише один раз на тиждень. Зазначене порушує вимоги пункту 19.4 Європейських пенітенціарних правил та пункту 3.1 Положення про організацію лазне-прального обслуговування.

29. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО носіння персоналом СІЗО спеціальних засобів у межах території СІЗО, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення. Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями, оскільки таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

30. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2026 року (станом на 13.03.2026 року) у державній установі ‘Криворізька установа виконання покарань №3’ ув’язненим та засудженим було надано 30 короткострокових побачень, з яких 28 відбувалися у безконтактний спосіб – через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою. Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті – виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

31. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 13.03.2026 року становить 26 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими.

Нестача персоналу, який перебуває на ‘передовій лінії’, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

32. Під час моніторингового візиту встановлено, що в установі як укриття використовується приміщення збірного відділення, яке пристосоване для перебування осіб у разі надзвичайних ситуацій. Доступ до укриття організовано через основний вхід, при цьому наявний другий (евакуаційний) вихід, що загалом відповідає вимогам безпеки щодо можливості альтернативної евакуації. Разом із тим встановлено, що приміщення укриття не обладнане системою вентиляції. Відсутність належної вентиляції створює ризики для безпечного перебування людей, особливо у випадку тривалого перебування значної кількості осіб, що може призводити до погіршення якості повітря, підвищення рівня вологості та створення загроз для здоров’я.

Приміщення має підключення до каналізаційної мережі, що дозволяє забезпечити базові санітарно-гігієнічні умови. Укриття складається із загального приміщення для розміщення осіб, а також чотирьох окремих кімнат, які можуть використовуватися для розміщення вразливих категорій, зокрема хворих або осіб з дітьми. Фактичний стан приміщень свідчить про їх обмежену пристосованість до тривалого перебування: відсутнє належне оснащення, місця для сидіння або лежання фактично не забезпечені, що у разі використання укриття за призначенням може суттєво ускладнити умови перебування.

Таким чином, попри наявність другого виходу та базових інженерних комунікацій, відсутність вентиляції та належного матеріально-побутового забезпечення свідчить про невідповідність укриття мінімальним вимогам до захисних споруд цивільного захисту і потребує невідкладного усунення виявлених недоліків.

33. Під час моніторингового візиту до установи було досліджено організацію праці осіб, які утримуються в установі, а також відповідність таких практик вимогам національного законодавства та міжнародним стандартам. Аналіз здійснювався на підставі наданих адміністрацією документів, первинних облікових матеріалів, камерних карток, журналів обліку та фактичного огляду об’єктів, де використовується праця ув’язнених і засуджених, а також особистого спілкування з особами, які працюють. У КУВП-3 фактично функціонують кілька напрямів використання праці: роботи у майстернях (виготовлення продукції та надання послуг за договорами), роботи на харчоблоці, господарське обслуговування, а також будівельні, ремонтні та сантехнічні роботи, включаючи благоустрій території. Частина цієї діяльності формально оформлена через трудові договори або цивільноправові договори, однак значна частина робіт виконується поза межами належного правового регулювання.

У майстернях установи здійснюється виготовлення продукції (зокрема пошиття виробів) та надання послуг, у тому числі з ремонту і діагностики транспортних засобів. Ця діяльність здійснюється на підставі договорів із зовнішніми контрагентами. Саме в межах цього напряму адміністрація декларує використання праці засуджених на договірній основі. На харчоблоці на день візиту до праці було залучено дев’ять осіб. З них п’ять осіб виконують функції кухонних працівників і пекаря на постійній основі та працюють за трудовими договорами, тоді як ще чотири особи з-поміж засуджених залучаються за частиною п’ятою статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України без оплати праці.

При цьому характер виконуваних ними робіт не має ознак благоустрою, а є повноцінною виробничою діяльністю, пов’язаною з приготуванням їжі. Встановлено, що один із засуджених (Д.) працює на харчоблоці щоденно без вихідних, що підтверджується записами в журналі огляду лікарем та журналі контролю за якістю їжі. Такий режим праці не відповідає вимогам законодавства щодо тривалості робочого часу і відпочинку, а також свідчить про системний характер залучення до праці без її належного оформлення та оплати.

Окремо встановлено, що до виконання будівельних робіт і робіт на харчоблоці фактично залучаються Т., У., С., В., Б., М., Б., В. За даними камерних карток ці особи є обвинуваченими, при цьому будь-які відомості про їх залучення до праці, переведення для виконання робіт чи наявність договорів відсутні. Аналогічна ситуація встановлена щодо осіб, які виконують сантехнічні роботи, роботи з прибирання території та інші допоміжні роботи, – Н., Н., К., Б., В., К. У їхніх облікових документах відсутні будь-які відмітки, що підтверджували б законні підстави виконання ними таких робіт. Так само М. та К. як обвинувачені залучаються до робіт з прибирання адміністративних приміщень без належного правового оформлення.

За даними адміністрації, до праці в установі офіційно залучено 26 осіб, з яких 9 працюють за трудовими договорами, а 17 – за цивільноправовими договорами. Водночас фактична кількість осіб, які виконують роботи, є більшою, що підтверджується аналізом камерних карток та журналів, а також безпосереднім спілкуванням з особами, що залучаються до праці.

Аналіз трудових договорів свідчить про формальне дотримання окремих вимог законодавства, однак у контексті загальної організації праці вони не охоплюють значну частину фактично працюючих осіб. Крім того, рівень оплати праці та її розподіл викликає сумніви щодо відповідності вимогам статті 43 Конституції України та положенням КЗпП України щодо справедливої винагороди за працю.

Особливу увагу привертає практика укладення цивільноправових договорів. Встановлено, що за такими договорами оформлюється значна частина осіб, які фактично виконують роботи, що мають ознаки трудових відносин. Зокрема, роботи виконуються систематично, у визначеному місці, з підпорядкуванням адміністрації установи, що відповідає ознакам трудових відносин, визначених законодавством.

Використання цивільноправових договорів у таких випадках має ознаки підміни трудових відносин з метою уникнення гарантій, передбачених трудовим законодавством, зокрема щодо оплати праці, соціального страхування, робочого часу та відпочинку. Також адміністрацією установи не надано інформації та документального підтвердження щодо нарахування і сплати єдиного соціального внеску за засуджених, залучених до праці, що свідчить про ризик порушення їхнього права на соціальне страхування. Крім того, адміністрацією установи не надано відомостей про нарахування та виплату заробітної плати засудженим, залученим до праці, що свідчить про ризик порушення їхнього права на соціальне страхування та оплату праці.

Узагальнений аналіз встановлених фактів свідчить про наявність системних порушень права на працю осіб, які утримуються в установі. Залучення обвинувачених до праці без належного правового оформлення суперечить положенням Кримінального процесуального кодексу України. Використання праці засуджених без оплати або з порушенням встановлених гарантій не відповідає вимогам статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України. Фактична підміна трудових відносин цивільноправовими договорами порушує вимоги КЗпП України. Також встановлені факти можуть свідчити про порушення статті 43 Конституції України, яка гарантує право на працю та належні умови її оплати.

Таким чином, в установі сформована практика використання праці осіб, яка має системний характер та здійснюється поза межами належного правового регулювання. Значна частина осіб фактично працює без оформлення трудових відносин, без оплати або з обмеженням соціальних гарантій, що вимагає реагування з боку органів державної влади та приведення практики у відповідність до вимог законодавства України та міжнародних стандартів у сфері прав людини.

Криворізька міська медична частина №3 філії Державної установи ‘Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України’ в Дніпропетровській та Донецькій областях

Завідувачка Криворізької міської медичної частини №3 філії Державної установи ‘Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України’ в Дніпропетровській та Донецькій областях – Шахман Наталія Володимирівна.

На час відвідування вакантними були такі посади: лікар-психіатр – 0,5 штатної одиниці (далі – шт. од.); сестра медична / брат медичний – 1 шт. од.; лікар-фтизіатр – 0,25 шт. од.; фармацевт – 1 шт. од.; лаборант – 1 шт. од.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими та особами, узятими під варту, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб.

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі.

Відповідно до пункту 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104 (далі – Порядок), у разі виявлення в особи, узятої під варту, тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

• відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого), що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень;
• вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;
• припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о ‘Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень’, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість, як встановлено під час моніторингового візиту, у випадках виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про порушення вимог пункту 2.11 розділу II Порядку та про неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

Водночас відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету, в якому зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству щодо осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, шляхом інформування відповідних органів влади (CPT/Inf (93) 12-part).

2. Під час вивчення медичної документації встановлено, що до форми первинної облікової документації №511/о ‘Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень’, що міститься в медичних картах амбулаторного хворого №025/о, не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень, як це передбачено пунктом 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104 (далі – Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я). Водночас Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, мають детально фотографуватися, а фотографії разом зі схемами тіла повинні зберігатися в індивідуальній медичній картці особи (CPT/Inf (2024) 20) пункт 82).

3. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о ‘Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу’, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаної інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування у двох пацієнтів, які перебували у стаціонарі медичної частини. Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнта на застосування щодо нього методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України ‘Основи законодавства України про охорону здоров’я’ та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part).

4. Згідно з пунктами 2, 3 глави III розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі – Порядок), у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики – сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог. Разом із тим у медичній частині вакантною є посада лікаря-психіатра, що свідчить про неповноту проведення первинного та профілактичного медичного огляду, у зв’язку із чим засуджені та ув’язнені не отримують належної медичної допомоги.

Зазначене порушує пункт 38 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part), у якому зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути спроможними забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам у цивільних закладах охорони здоров’я. Має бути забезпечена укомплектованість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а також надані відповідні приміщення, обладнання й устаткування.

5. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі – ЗПТ) для осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Особам із наркотичною залежністю не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином ці особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України ‘Основи законодавства України про охорону здоров’я’.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язувати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам; отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю мають поєднуватися з реальними психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах має бути легким, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які мають пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

6. У порушення Заходів та засобів щодо запобігання інфікуванню під час догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасне розміщення хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та від інших засуджених.

Крім того, ізолятор для осіб з інфекційними захворюваннями не відповідає санітарно-гігієнічним нормам та вимогам Державних будівельних норм В.2.2-10:2022 ‘Заклади охорони здоров’я. Основні положення’. Так, палата, призначена для тримання таких пацієнтів, не обладнана душовою кабіною, що змушує інфекційних хворих користуватися спільними санітарними приміщеннями разом з іншими утримуваними особами, які перебувають на лікуванні у стаціонарі медичної частини. Відсутність належних умов унеможливлює ефективну ізоляцію пацієнтів, сприяє поширенню інфекційних захворювань та створює загрозу здоров’ю як засуджених, так і медичного персоналу.

7. У порушення пункту 9 Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції під час надання психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 року №240, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.2016 року за №570/28700, пункту 8.3.4 Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 ‘Заклади охорони здоров’я’ палата-ізолятор для осіб із розладами психіки не відповідає встановленим вимогам.

Приміщення розраховане на перебування більш ніж однієї особи (на 2 особи), що суперечить принципам ізоляції. Надмірна загратованість вікна не забезпечує достатнього рівня природного освітлення. Меблі мають гострі кути, що становить потенційну небезпеку. Санітарний вузол не обладнаний дверцятами та достатніми перегородками, що унеможливлює приватність. Відсутній бачок із питною кип’яченою водою.

8. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи (25 осіб станом на 13.03.2026 року) з підозрою на вірусний гепатит C проходять необхідне ПЛР-тестування, у зв’язку із чим вони не отримують належного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених і ув’язнених осіб.

9. Диспансерний нагляд здійснюється за 7 особами, які мають інвалідність. З них 2 особи – II групи, 5 осіб – III групи. Разом із тим у порушення вимог Закону України ‘Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні’ особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійкі порушення функцій організму, зумовлені захворюваннями, наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених установлено, що у 3 осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі – ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку із чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійкі порушення функцій організму, зумовлені захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

10. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 ‘Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення’ у медичній частині не створено умов для тримання осіб з інвалідністю.

11. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 ‘Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики’ у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

12. У медичній частині відсутній окремий кабінет для лікаря-гінеколога. Приймання хворих засуджених та ув’язнених проводиться в оглядовій кімнаті, яка використовується також іншими лікарями. Така організація роботи, ймовірно, не забезпечує необхідного рівня конфіденційності та може порушувати право пацієнтів на приватність під час медичних оглядів.

13. У порушення Державних санітарних норм та правил ‘Порядок управління медичними відходами, у тому числі вимоги щодо безпечності для здоров’я людини під час утворення, збирання, зберігання, перевезення, оброблення таких відходів’, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.10.2024 року №1827, філією ДУ ‘Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України’ в Дніпропетровській та Донецькій областях не укладено угоду зі спеціалізованою установою на утилізацію медичних відходів, у зв’язку із чим у медичній частині з початку 2026 року не організовано належного збирання, сортування та утилізації медичних відходів.

14. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичне консультування та отримувати консультації для надання медичної допомоги ув’язненим і засудженим особам з технічних причин.

15. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасного надання належної стоматологічної допомоги.

16. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Забезпечити дотримання мінімальних норм житлової площі в камерних приміщеннях, не допускати переповнення камер та розміщення осіб понад фактичну кількість спальних місць.

2. Припинити використання карцерних та одиночних камер площею менше ніж 6 м², а також приміщень, у яких відстань між стінами становить менше ніж 2 м.

3. Невідкладно припинити незаконне тримання ув’язнених в умовах одиночної ізоляції без належного процесуального оформлення, зокрема без постанови начальника СІЗО, санкціонованої прокурором.

4. Забезпечити переведення осіб із психічними розладами, які перебувають в умовах ізоляції, до спеціалізованих медичних закладів або належно обладнаних підрозділів для надання психіатричної допомоги.

5. Облаштувати санвузли в карцерних, збірних та камерних приміщеннях перегородками і дверцятами, які забезпечують приватність.

6. Обладнати карцерні приміщення кнопками виклику персоналу.

7. Забезпечити належний рівень природного освітлення в карцерних і камерних приміщеннях та прогулянкових двориках.

8. Забезпечити функціонування радіофікації в карцерних приміщеннях та можливість ув’язнених користуватися нею відповідно до встановлених вимог.

9. Переглянути практику відеоспостереження у житлових і карцерних приміщеннях з урахуванням права на приватність та міжнародних стандартів.

10. Розмістити в усіх камерних, карцерних приміщеннях і збірному відділенні повну інформацію про механізми подання скарг, контакти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ЄСПЛ, органів прокуратури, ДБР, Мін’юсту, Департаменту, міжрегіонального управління та БПД.

11. Забезпечити дотримання вимог щодо роздільного тримання ув’язнених з урахуванням характеру обвинувачення, рівня ризику та права на особисту безпеку.

12. Привести приміщення збірного відділення у відповідність до Норм забезпечення, зокрема забезпечити природне освітлення, вентиляцію, питну воду, меблі, санітарні вузли та умивальники.

13. Припинити використання приміщення №6 збірного відділення для розміщення осіб до усунення порушень санітарно-гігієнічних вимог.

14. Облаштувати карантинні камери для новоприбулих осіб та забезпечити їх використання відповідно до ПВР СІЗО.

15. Припинити практику розміщення біля камер СМРБ поіменних карток з описом злочинів засуджених.

16. Забезпечити належний особистий простір у камерних приміщеннях, зокрема не допускати розміщення ліжок впритул одне до одного.

17. Оснастити камерні приміщення баками для питної води та забезпечити їх регулярне наповнення.

18. Провести ремонт камерних приміщень, у яких наявні сирість, пліснява, антисанітарія, несправне сантехнічне обладнання або електромережі.

19. Забезпечити регулярну та ефективну дезінсекцію камерних приміщень.

20. Замінити непридатні матраци, подушки, постільну білизну та інші речі в житлових приміщеннях СПС.

21. Забезпечити засудженим, залишеним для роботи з господарського обслуговування, реальну можливість користування мережею Інтернет у вільний від роботи час.

22. Забезпечити належний відбір і зберігання добових проб усіх страв відповідно до вимог продовольчого забезпечення.

23. Забезпечити доставлення їжі у спеціально призначених і промаркованих термосах.

24. Забезпечити функціонування крамниці для придбання ув’язненими та засудженими харчових продуктів і предметів першої потреби.

25. Відновити належне функціонування дезінфекційної камери та забезпечити проведення санітарної обробки одягу, постільних речей, матраців, подушок і ковдр.

26. Забезпечити надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим.

27. Обладнати жіночі камерні приміщення №№303,307 засобами для підтримання особистої гігієни, зокрема піддоном із душовою сіткою на гнучкому шлангу.

28. Облаштувати душові приміщення перегородками або шторками, що забезпечують приватність.

29. Забезпечити можливість відвідування лазні частіше ніж один раз на тиждень відповідно до встановлених вимог.

30. Припинити відкрите носіння спеціальних засобів персоналом, який безпосередньо контактує з ув’язненими та засудженими.

31. Переглянути практику проведення короткострокових побачень і забезпечити, щоб відкриті побачення були правилом, а безконтактні – винятком на підставі індивідуальної оцінки ризиків.

32. Вжити заходів для укомплектування вакантних посад персоналу установи.

33. Привести укриття установи у відповідність до мінімальних вимог цивільного захисту, зокрема обладнати його вентиляцією та необхідним матеріально-побутовим забезпеченням.

34. Забезпечити належне правове оформлення праці всіх осіб, які фактично виконують роботи в установі.

35. Припинити залучення обвинувачених до робіт без належних правових підстав і документального оформлення.

36. Припинити використання безоплатної праці на харчоблоці під виглядом робіт за ч. 5 ст. 118 КВК України.

37. Провести перевірку фактичного залучення до будівельних, ремонтних, сантехнічних робіт, робіт на харчоблоці та благоустрої з метою встановлення осіб, які працюють без оформлення та оплати.

38. Переглянути практику укладення цивільноправових договорів із засудженими та усунути підміну трудових відносин цивільноправовими.

39. Забезпечити оплату праці, облік робочого часу, соціальні гарантії та безпечні умови праці для всіх осіб, залучених до роботи.

40. Провести службову перевірку щодо фактів використання праці осіб без належного оформлення, без оплати та без дотримання соціальних гарантій.

41. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання у міській медичній частині №3 філії Державної установи ‘Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України’ в Дніпропетровській та Донецькій областях.

42. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

43. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та ув’язнених осіб.

44. Забезпечити штат лікарняного закладу лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

45. Забезпечити проведення належного обліку профілактичного огляду.

46. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

47. Забезпечити облаштування в медичній частині ізоляторів для осіб, хворих на інфекційні захворювання, відповідно до встановлених вимог законодавства.

48. Забезпечити у найкоротші строки проведення необхідного противірусного лікування особам із хронічним вірусним гепатитом C.

49. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів.

50. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до встановлених вимог.

51. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 ‘Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики’.

52. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

53. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 ‘Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення’.

54. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення лікарями запитів на телемедичне консультування.

55. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, зокрема дентальним рентген-апаратом.

56. Забезпечити належну утилізацію лікарських засобів та виробів медичного призначення.

57. Забезпечити облаштування окремого кабінету для лікаря-гінеколога та організувати проведення медичних оглядів із дотриманням вимог конфіденційності і приватності пацієнтів.

58. Обладнати протипожежну систему відповідно до встановлених вимог.