19.01-20.01.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Олексіївська виправна колонія (№25)” (далі — ОВК-25, установа, заклад, колонія).

Здійснено черговий плановий візит без попередження, досліджено всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 21.07-22.07.2025 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених і їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводиться в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данським інститутом проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, має досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження.

В установі зафіксовано позитивну динаміку розвитку, зокрема модернізацію інфраструктури, підключення резервного електроживлення, облаштування укриттів, покращення умов побачень, впровадження проєкту SCANDY, розвиток спортивної інфраструктури та оновлення медичного обладнання.

Водночас під час моніторингового візиту виявлено системні порушення прав засуджених, що стосуються практики делегування контролю “днювальним”, використання неоплачуваної праці новоприбулих, недоліків у роботі КДіР, неналежних матеріально-побутових умов і забезпечення приватності, порушень у ДІЗО, надмірного відеоспостереження, обмеження відкритих побачень, формального доступу до Інтернету, проблем в організації праці та її оплаті, недоліків продовольчого і лазне-прального забезпечення, нестачі персоналу, а також численних порушень у сфері надання медичної допомоги, зокрема неналежної фіксації тілесних ушкоджень, порушення інфекційної ізоляції та температурного режиму, відсутності ЗПТ, недотримання прав осіб з інвалідністю та обмеженого доступу до спеціалізованої та стоматологічної допомоги.

Загальна інформація

ОВК-25 є виправною колонією середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Установа розташована за адресою: вул. Цезаря Кюї, 44, м. Харків, 61064.

Державну установу “Олексіївська виправна колонія (№25)” створено в післявоєнний період у структурі виправно-трудових установ СРСР, коли активно формувалася система табірно-промислового типу. Як і більшість колоній того часу, вона поєднувала режим ізоляції з обов’язковим залученням засуджених до виробництва. У 1960-1980-х роках на її території сформувався розгалужений виробничий комплекс, що працював на державні замовлення та був інтегрований у промислову інфраструктуру Харкова. Праця засуджених використовувалася як економічний ресурс системи.

Після 1991 року установа перейшла до системи виконання покарань незалежної України. Зміна законодавства та відмова від радянської каральної моделі поступово, але впевнено рухають установу в напрямі впровадження європейських стандартів, трансформації як правового статусу установи, так і підходів до тримання засуджених та організації праці.

Таким чином, історія колонії відображає еволюцію всієї пенітенціарної системи — від радянської виправно-трудової моделі до сучасної системи виконання покарань України.

На час візиту керівником установи є полковник внутрішньої служби Попов В’ячеслав Миколайович.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), ДПК (дільниця посиленого контролю), дільниці СІЗО (слідчого ізолятора), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу становить 266,5 посади. Фактична чисельність — 223,5 посади. Загальний некомплект персоналу в установі — 43 співробітники.

Планове наповнення закладу — 1112 осіб. Фактична кількість осіб, які утримуються в установі, — 281 засуджений.

У закладі працює 1 психолог.

Протягом 2025 року до колонії прибуло 290 осіб. Протягом 2024 року померла 1 особа, протягом 2025 року — 1 особа.

На оперативно-профілактичному обліку перебували: схильні до самогубства — 5 осіб, схильні до членоушкодження — 1 особа, схильні до втечі — 1 особа, злісні порушники режиму утримання — 2 особи.

Протягом 2024-2025 років не зафіксовано жодної скарги на неналежні умови утримання або неналежне надання медичної допомоги.

5 осіб мають інвалідність: 1 особа II групи та 4 особи III групи.

Відторгнутих загалом — 5 осіб.

У власному користуванні засуджені мають 23 планшети та 9 зареєстрованих електронних адрес (email).

Протягом 2024-2025 років не було зафіксовано жодного випадку тілесних ушкоджень.

Групою моніторів проведено опитування близько 180 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, дисциплінарних та господарських приміщень, під час загальних розмов із наданням консультацій і відповідей на запитання, опитування щодо порушення прав людини, а також індивідуального спілкування з особами, у тому числі на умовах анонімності.

Позитивний досвід

У ході моніторингового візиту встановлено низку позитивних змін у діяльності установи, які відбулися протягом 2025 року. За наявною інформацією та результатами безпосереднього огляду, частина цих змін стала можливою внаслідок зміни керівництва установи та перегляду управлінських підходів до організації безпеки, побутових умов і середовища відбування покарання. Зміна адміністративної політики сприяла активізації процесів модернізації та впровадженню більш системного підходу до забезпечення прав засуджених.

З урахуванням ризиків аварійних відключень електроенергії в умовах воєнного стану у 2025 році здійснено підключення дизельних генераторних установок. Резервне електропостачання забезпечує функціонування гуртожитків житлової зони, їдальні для засуджених та холодильних камер для зберігання продуктів. Це дозволяє підтримувати безперервність приготування їжі, зберігати належний температурний режим продуктів і мінімізувати ризики погіршення санітарно-побутових умов.

Адміністрацією здійснюються заходи щодо покращення матеріально-побутових умов тримання. Функціонує магазин для засуджених, що забезпечує можливість придбання товарів першої потреби. Проведено ремонтні роботи в кімнатах для тривалих побачень, що сприяє підтриманню гідних умов спілкування з родичами та збереженню соціальних зв’язків.

У межах модернізації житлових приміщень здійснюється облаштування відділень із забезпеченням індивідуального простору, що відповідає сучасним підходам до організації середовища в установах виконання покарань та сприяє зниженню конфліктності.

У діяльності установи впроваджуються нові підходи, зокрема в межах проєкту SCANDY, спрямованого на зміну середовища відбування покарання, гуманізацію простору та формування більш відкритої моделі управління.

На території дільниці соціальної реабілітації облаштовано волейбольне поле та спортивний майданчик. Засуджені мають можливість у вільний час займатися спортом, що позитивно впливає на їхній фізичний і психоемоційний стан. Під час короткострокових і довгострокових побачень родичі можуть проводити час разом у спортивних іграх. Для дітей обладнано дитячий майданчик. Встановлено альтанку для спілкування та спільного дозвілля, що сприяє підтриманню сімейних зв’язків.

У медичній частині встановлено сучасний рентгенівський апарат, що розширює можливості діагностики та покращує доступ до медичних послуг. Крім того, придбано багатофункціональне ліжко для пацієнтів, які потребують тривалого догляду або мають обмежену рухливість.

Зазначені заходи в комплексі свідчать про позитивну динаміку розвитку установи, зосередження керівництва на питаннях безпеки, модернізації інфраструктури та поступове наближення умов тримання до стандартів, орієнтованих на повагу до гідності людини.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Моніторинговою групою встановлено, що адміністрацією та персоналом установи не забезпечено належну організацію роботи з новоприбулими засудженими. Під час відвідування КДіР зафіксовано практику залучення окремих засуджених до виконання функцій, пов’язаних із підтриманням порядку та контролем за поведінкою інших осіб. Фактично адміністрацією делеговано засудженому (“днювальному”) повноваження щодо здійснення постійного нагляду за новоприбулими засудженими та контролю за дотриманням ними вимог розпорядку дня, що є неприпустимим.

Зазначене суперечить вимогам пункту 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), а також пункту 2 розділу І Положення про дільницю КДіР, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про дільницю КДіР).

Крім того, під час конфіденційного спілкування засуджені повідомили, що вказаний “днювальний” застосовує до новоприбулих примусові та принизливі практики, зокрема змушує їх публічно виконувати принизливі дії та проходити неформальне “опитування” щодо належності до каст у тюремній ієрархії. Такі дії мають ознаки приниження людської гідності, сприяють формуванню дискримінаційних відносин між засудженими, підсилюють кримінальну субкультуру та створюють ризики психологічного і фізичного насильства.

Вказані обставини суперечать частині першій статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, статті 3 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, а також стандартам і рекомендаціям Європейського комітету із запобігання катуванням (далі — Комітет).

Так, у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві й доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму. Тому Комітет із занепокоєнням зауважив під час зазначеного візиту, що ця практика зберігається. Крім того, попри конкретні рекомендації, які раніше надавав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачена Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Як уже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає слабкіших ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України вжити всіх необхідних заходів, у тому числі законодавчого характеру, з метою припинення цієї практики. Жоден ув’язнений (у жодній пенітенціарній установі країни) не повинен мати влади над іншими ув’язненими (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

Крім того, у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році Комітет закликав українську владу розробити та впровадити комплексну стратегію боротьби з насильством і залякуванням серед засуджених та подолання явища неформальної ієрархії серед засуджених з усіма його негативними наслідками. У цьому контексті пенітенціарна адміністрація повинна також раціоналізувати оцінку ризиків і потреб, класифікацію та розподіл окремих засуджених з метою забезпечення того, щоб засуджені не піддавалися впливу інших засуджених, які можуть завдати їм шкоди (CPT/Inf (2024) 20) пункт 45).

2. Під час проведення конфіденційних бесід із засудженими, які прибули до установи 08.01.2026 року та утримувалися у дільниці КДіР, встановлено, що зазначені особи залучаються до виконання робіт на дільниці з виготовлення виробів із дроту нібито в порядку, передбаченому частиною п’ятою статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Фактичне виконання таких робіт підтверджувалося, зокрема, особистими речами засуджених у виробничій дільниці, наявністю в засуджених характерних для відповідного виду праці тілесних ушкоджень (порізів на пальцях та кистях) і значним забрудненням верхнього одягу.

Разом із тим засуджені повідомили, що тривалість та обсяг їхнього робочого дня фактично не відрізняються від режиму роботи працівників, які отримують заробітну плату за аналогічну працю, а саме: з 08:30 до 17:00 і довше, шість днів на тиждень.

Наведені обставини свідчать про наявність системної практики використання праці засуджених без укладення з ними трудових або цивільноправових договорів та без належної оплати праці, що має ознаки порушення вимог частини першої статті 118 та частини першої статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Крім того, зазначені засуджені не проходять інструктажів з питань охорони праці та техніки безпеки, що суперечить вимогам частини третьої статті 119 Кримінально-виконавчого кодексу України та статті 153 Кодексу законів про працю України.

Водночас, відвідуючи виробничу зону установи для виконання зазначених робіт, новоприбулі засуджені контактують з іншими засудженими, що суперечить вимогам пункту 2 розділу І Положення про дільницю КДіР, яким передбачено їх ізоляцію з метою унеможливлення безконтрольного спілкування.

3. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю КДіР, з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник. Для планування зазначеної роботи щороку розробляється програма ознайомлення новоприбулих засуджених з порядком і умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи.

Разом із тим під час конфіденційного спілкування із засудженими та аналізу службової документації моніторинговою групою встановлено, що члени робочої групи не в повному обсязі виконують заходи, передбачені зазначеною програмою. Це підтверджується, зокрема, відсутністю відповідних відміток у журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації.

Зокрема, встановлено, що запис про проведення заходу, який відповідно до розподілу обов’язків мав здійснювати виконувач обов’язки начальника оперативного відділу установи Лагутін Вадим Валентинович, фактично внесено виконувачем обов’язки начальника дільниці КДіР, при цьому підпис посадової особи, відповідальної за проведення заходу, у журналі відсутній.

4. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими не входять начальник відділу по контролю за виконанням судових рішень та начальник відділу фінансового забезпечення і бухгалтерського обліку — головний бухгалтер.

5. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” статус української мови як єдиної державної зумовлює обов’язковість її використання на всій території України під час здійснення повноважень органами державної влади та в інших публічних сферах суспільного життя. Натомість під час відвідування дільниці КДіР встановлено, що на нагрудних розпізнавальних знаках окремих засуджених їхні прізвища та ініціали зазначено іноземною мовою. Зазначена практика не відповідає вимогам щодо використання державної мови в діяльності установи виконання покарань та свідчить про недотримання адміністрацією вимог законодавства про забезпечення функціонування української мови як державної.

6. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту.

Відсутність зазначених приміщень створює умови, які не відповідають побутовим стандартам, унеможливлює належне дотримання санітарно-гігієнічних вимог та ускладнює підтримання чистоти й порядку в місцях проживання засуджених. Такий стан організації побуту негативно впливає на загальний санітарний стан установи та може становити ризик для здоров’я осіб, які там утримуються.

7. Санвузли в дільниці КДіР не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Разом із тим у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

8. У житловому приміщенні дільниці КДіР моніторинговою групою встановлено наявність вікон, обладнаних матовим склом, через що природне освітлення практично не проникає в приміщення. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет уже звертав на це увагу та рекомендував вжити заходів для перегляду дизайну вікон у камерах з метою надання ув’язненим можливості бачити, що знаходиться поза межами камери (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

9. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження волі, позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження і припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених і безпеки персоналу установ виконання покарань.

Під час огляду житлових приміщень дільниці КДіР зафіксовано встановлену камеру відеоспостереження. Разом із тим у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “Комітет згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має регулярно переглядатися. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу” (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

10. Облаштування приміщень ДІЗО/ПКТ установи не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних умов утримання з урахуванням їхніх потреб. Так, у порушення вимог Норм забезпечення в ДІЗО/ПКТ відсутній ряд приміщень, а саме: кімнати для зберігання особистих речей засуджених; кімнати для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; перукарня.

У камерних приміщеннях ДІЗО не забезпечено достатній рівень природного освітлення, оскільки вікна обладнані матовим (затемненим) склом, що істотно обмежує проникнення денного світла до камер. Такі умови негативно впливають на психоемоційний стан засуджених та фактично позбавляють їх візуального контакту із зовнішнім середовищем. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 (а) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Крім того, санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правило 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

11. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженому С., який відбував дисциплінарне стягнення понад три доби, адміністрацією установи не було видано копію рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України. Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

12. Моніторинговою групою в камерах №№2, 3 ДІЗО встановлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується право на повагу до приватного життя. Так, усупереч вимогам абзацу третього пункту 1 розділу XXIII ПВР УВП, відповідно до яких кут огляду відеокамер, установлених у жилих приміщеннях та камерах, не повинен охоплювати санітарні вузли та душові, у зазначених камерах здійснювалося відеоспостереження, що охоплювало санітарний вузол, чим було порушено конфіденційність засудженого під час користування туалетом.

13. Моніторинговою групою встановлено, що стан організації та здійснення соціально-виховної і психологічної роботи із засудженими є незадовільним. Зокрема, проведення первинної оцінки ризиків учинення повторного кримінального правопорушення, передбачене пунктом 4 розділу II Методичних рекомендацій щодо проведення оцінки ризиків учинення повторного кримінального правопорушення засудженими до позбавлення волі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2020 року №4121/5 (далі — Методичні рекомендації), здійснюється несвоєчасно та без дотримання встановленого строку — не пізніше 30 календарних днів з дати прибуття засудженого до установи.

Так, відповідно до записів у щоденниках індивідуальної роботи засуджених А., Б., К., О., які прибули до установи 11.12.2025 року, станом на 20.01.2026 року первинну оцінку ризиків учинення повторного кримінального правопорушення не проведено, попри те, що рішення про їх розподіл між відділеннями соціально-психологічної служби прийнято розподільчою комісією установи 25.12.2025 року.

Крім того, у порушення вимог абзацу сьомого пункту 9 розділу І Положення про відділення соціально-психологічної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, а також пункту 4 розділу II Методичних рекомендацій, станом на 20.01.2026 року первинні індивідуальні програми соціально-виховної роботи із засудженими А., Б., Ко., Кр., Ку. не складено, хоча їх розроблення є обов’язковим і має здійснюватися у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати прибуття засуджених до установи.

Разом із цим встановлено, що у засуджених, які відповідно до протоколів розподільчої комісії установи №51 від 25.12.2025 року та №2 від 09.01.2026 року були розподілені між відділеннями СПС, у розділі IX щоденників індивідуальної роботи відсутні дані психологічного обстеження, психологічні характеристики, а також рекомендації щодо організації та проведення з ними індивідуальної роботи.

Зазначене свідчить про невиконання вимог пункту 2 розділу V Типових посадових обов’язків психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, відповідно до яких психолог зобов’язаний здійснювати вивчення засуджених та осіб, узятих під варту, складати їх психологічні характеристики та надавати персоналу установи обґрунтовані рекомендації щодо організації роботи з ними.

14. Моніторинговою групою встановлено факти залучення окремих засуджених до виконання робіт з прибирання в адміністративній будівлі установи, розташованій у межах зони, що охороняється, зокрема в приміщенні службового кабінету начальника установи. Зазначене суперечить вимогам пункту 2 розділу XVII ПВР УВП, якими встановлено пряму заборону використання праці засуджених на будь-яких роботах і посадах в адміністративних будівлях, а також у приміщеннях, де зберігається службова документація.

15. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що під час проведення особистих обшуків засуджених із роздяганням у кімнаті для обшуку персонал установи здійснює відеофіксацію із застосуванням нагрудних відеореєстраторів. Водночас відповідно до пункту 8 розділу VII Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок), забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у приміщеннях (камерах), де проводяться медичні обстеження (огляди) засуджених, особисті обшуки з роздяганням, а також у палатах медичних частин.

16. Під час відвідування відділень СПС установи у спальному приміщенні на ліжках засуджених встановлено розміщення поіменних карт із наданням інформації у вигляді короткого опису злочинів, скоєних особами, які займають ці ліжка. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не слугує жодній розумній меті та, окрім стигматизації, має ефект погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

17. Під час відвідування бібліотеки установи моніторинговою групою встановлено, що всупереч вимогам абзацу третього пункту 4 розділу XX ПВР УВП книжковий фонд бібліотеки не забезпечено текстом Європейських пенітенціарних правил.

18. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні натільна білизна, рукавиці, спортивне взуття, капці кімнатні, годинники, дзеркало, письмовий папір, зошити, олівці, авторучки, конверти, марки, наявність яких передбачено додатком 5 до ПВР УВП.

19. Згідно з пунктом 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), в їдальні установи щодня повинні залишатися добові проби кожної страви раціону. Відбір проб здійснюється кухарем із казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я у чистий посуд із кришкою (попередньо помитий та перекип’ячений) до видачі їжі. Добові проби зберігаються в холодильнику їдальні при температурі від +4°C до +8°C та мають зберігатися протягом доби до закінчення аналогічного приймання їжі наступного дня.

Разом із тим у порушення зазначених вимог під час огляду холодильника їдальні моніторинговою групою встановлено відсутність проб страв сніданку за нормами 3А, 8А, 8Б за 19.01.2026 року, а також відсутність проб страв обіду та вечері за нормами 3А, 8А, 8Б за 18.01.2026 року.

20. Моніторинговою групою встановлено ряд порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення пункту 2.11 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), у приміщенні пральні та санпропускника належним чином не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

У порушення пункту 2.6.2 розділу II Положення душові сітки не облаштовані водорозбірними кранами для гарячої та холодної води, у зв’язку з чим засуджені під час миття не мають можливості регулювати температуру води у санпропускнику.

У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової медичної частини не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

21. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями, оскільки таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Iinf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

22. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, за 2025 рік в ОВК-25 засудженим було надано 198 короткострокових побачень, з яких 196 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло із використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

23. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 25 засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, 12 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатньо проведену роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

24. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу в установі станом на 19.01.2026 року становить 43 штатні одиниці. Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими.

Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони й нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

25. Право на користування мережею Інтернет в установі формально забезпечується, однак його фактична реалізація має вкрай обмежений характер. Відповідно до інформації, наданої адміністрацією, у засуджених перебуває у власному користуванні 23 планшети. Зареєстровано 8 електронних адрес. В інтернет-класі наявні декілька планшетів та один ноутбук, які використовуються для здійснення відеозв’язку та доступу до мережі в установленому порядку. Разом із тим у відділеннях СПС доступу до мережі Інтернет засуджені не мають, що фактично обмежує можливість регулярного та зручного користування цифровими сервісами для більшості осіб, які утримуються в установі.

Така практика потребує оцінки на відповідність статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка гарантує засудженим право на отримання інформації та звернення до органів державної влади, а також статті 7 КВК України, що передбачає повагу до прав і свобод людини під час виконання покарань.

В інтернет-класі згідно з журналом відеозв’язку через Інтернет відеодзвінки відбуваються щоденно, у середньому понад 3—4 дзвінки на день. У поточному році здійснено 64 відеодзвінки. Це свідчить про практичну реалізацію права на підтримання соціальних зв’язків у форматі дистанційного спілкування, що узгоджується з положеннями статті 110 КВК України щодо підтримання зв’язків із родиною, а також із міжнародними стандартами, зокрема правилом 58 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та правилом 24 Європейських пенітенціарних правил, які підкреслюють важливість збереження соціальних контактів.

Водночас аналіз журналу користування мережею Інтернет (перегляд дозволених сайтів, відправлення електронних листів, подання електронних звернень та скарг) засвідчив критично низький рівень фактичного використання цього права. На момент візиту в поточному році зафіксовано лише 7 записів про користування Інтернетом, причому всі сім випадків стосуються одного засудженого — Т. Таким чином, із 281 засудженого, які утримуються в установі, лише одна особа фактично скористалася правом доступу до мережі Інтернет для реалізації інформаційних та комунікаційних прав.

Зазначене свідчить про формальний характер забезпечення доступу до Інтернету. Наявність технічних засобів сама по собі не гарантує реальної доступності права. Відсутність доступу у відділеннях СПС, обмежена кількість зареєстрованих електронних адрес, незначна кількість користувачів та мінімальна кількість зафіксованих сесій користування мережею можуть свідчити про організаційні бар’єри або складність процедури доступу.

У правовому вимірі це питання пов’язане з гарантіями статті 34 Конституції України щодо свободи отримання інформації, статті 40 Конституції України щодо права на звернення до органів державної влади, а також статті 55 Конституції України щодо права на ефективний засіб юридичного захисту. У міжнародному аспекті обмежений і фактично недоступний доступ до інформаційних ресурсів і можливості електронного звернення може впливати на реалізацію статті 10 Європейської конвенції з прав людини (свобода отримувати та поширювати інформацію) у поєднанні зі статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), особливо в умовах, коли електронні засоби комунікації є одним з основних способів звернення до органів державної влади та міжнародних інституцій.

Європейські пенітенціарні правила (зокрема правила 24 і 99) наголошують, що засуджені повинні мати можливість підтримувати контакти із зовнішнім світом та отримувати інформацію в максимально можливому обсязі з урахуванням вимог безпеки. Правила Мандели (правила 58 і 63) також підкреслюють право ув’язнених на зв’язок із родиною та доступ до інформації.

Таким чином, фактична ситуація в установі свідчить про дисбаланс між формальним закріпленням права на доступ до мережі Інтернет і його реальним використанням. За відсутності доступу у відділеннях СПС, за мінімальної кількості користувачів та обмеженого функціоналу цифрових сервісів право на доступ до інформації та електронні засоби комунікації реалізується вибірково, що потребує перегляду підходів до організації доступу до мережі Інтернет з метою забезпечення його реальної, а не декларативної доступності для більшості засуджених.

26. У ході моніторингового візиту оглянуто два укриття, які функціонують на території установи, — одне в промисловій зоні, друге в житловій зоні. Наявність укриттів у різних функціональних секторах установи свідчить про вжиття організаційних заходів реагування на воєнні ризики та виконання обов’язку адміністрації забезпечувати безпеку осіб, позбавлених волі, у період збройної агресії.

Укриття, розташоване в промисловій зоні, використовується для перебування засуджених та персоналу під час повітряних тривог та інших надзвичайних ситуацій. Приміщення обладнане місцями для сидіння, має освітлення та окремий другий вихід, що відповідає базовим вимогам безпеки щодо евакуації. Наявність другого виходу є позитивною характеристикою з погляду мінімізації ризиків у разі блокування основного входу та загалом відповідає вимогам безпеки евакуації, передбаченим законодавством у сфері цивільного захисту.

Водночас система вентиляції, за словами адміністрації, функціонує, однак її потужність є недостатньою. Під час перебування значної кількості осіб у замкнутому просторі це може створювати проблему повітрообміну, особливо у випадку тривалого перебування в укритті. Ознак ефективної примусової вентиляції або автономної системи очищення повітря під час огляду не зафіксовано. Відсутність належного повітрообміну може суперечити вимогам статті 32 Кодексу цивільного захисту України щодо забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням, а також загальним санітарно-гігієнічним нормам безпечного перебування людей у закритих приміщеннях.

У приміщенні відсутні каналізація та санітарний вузол. У разі тривалого перебування в укритті це створює ризики порушення санітарно-гігієнічних вимог, особливо з огляду на кількість осіб, які можуть одночасно там перебувати. Під час огляду не виявлено автономних санітарних рішень (біотуалетів, резервуарів для води тощо). Такий стан може свідчити про неповну відповідність укриття вимогам щодо належного інженерного забезпечення захисних споруд цивільного захисту та створює ризики порушення статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка покладає на адміністрацію обов’язок забезпечувати належні матеріально-побутові умови тримання засуджених.

Укриття в житловій зоні також призначене для перебування засуджених під час повітряних тривог. Приміщення облаштоване лавами та місцями для сидіння, має штучне освітлення. Простір є відносно містким, що дозволяє розміщувати значну кількість осіб. Разом із тим, як і у випадку укриття в промисловій зоні, питання вентиляції та санітарного забезпечення потребують додаткової уваги з погляду відповідності вимогам безпечного та тривалого перебування людей. Відсутність підтверджених рішень щодо автономного водопостачання, санітарного вузла та ефективної вентиляції може у разі тривалого перебування призводити до створення умов, несумісних із вимогами гігієни та безпеки.

З позиції міжнародних стандартів держава зобов’язана забезпечити особам, позбавленим волі, безпечні та гуманні умови перебування навіть у надзвичайних ситуаціях. Правила Мандели (правила 13 та 15) вимагають забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов та достатньої вентиляції приміщень. Європейські пенітенціарні правила (зокрема правило 18) передбачають, що умови розміщення повинні відповідати вимогам здоров’я та людської гідності. У випадку, якщо під час повітряної тривоги особи змушені тривалий час перебувати у приміщенні без належної вентиляції та санітарного забезпечення, можуть виникати ризики порушення статті 3 Європейської конвенції з прав людини в частині заборони жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання, — особливо у разі систематичності або тривалості таких умов.

Загалом наявність двох окремих укриттів у різних функціональних зонах установи є позитивним кроком у контексті реагування на воєнну загрозу та виконання обов’язку держави щодо захисту життя і безпеки осіб, позбавлених волі (стаття 27 Конституції України). Водночас технічний стан систем вентиляції, відсутність каналізації та автономних санітарних рішень свідчать про потребу дообладнання укриттів для приведення їх у повну відповідність вимогам Кодексу цивільного захисту України, КВК України та міжнародним стандартам поводження з особами, позбавленими волі, з метою забезпечення належних, безпечних і гігієнічних умов у разі тривалого перебування людей в умовах повітряної загрози.

27. Унаслідок проведеного моніторингового візиту до ОВК-25 досліджено організацію праці засуджених, умови трудових договорів, фактичний облік робочого часу, нарахування заробітної плати та сплату єдиного соціального внеску. Аналіз здійснено на підставі наданих адміністрацією трудових договорів, табелів обліку робочого часу, журналів видачі та здачі інструментів, журналів прийняття засуджених виробничим персоналом, розрахунково-платіжних відомостей, персоніфікованих даних ЄСВ, рознарядок та інших первинних документів.

За інформацією адміністрації, в установі працює 152 засуджені, з яких 133 особи залучені до виробничої діяльності та 19 — до господарських робіт. Організація роботи здійснюється через бригадну систему. У харчоблоці працює 10 осіб. Виробнича діяльність здійснюється у кількох цехах та на дільницях, зокрема у цеху №3, на ЛПК-20, у бригадах №100, №133, №111 та інших.

У контексті правового регулювання праці засуджених слід зазначити, що залучення до праці має здійснюватися в порядку і на умовах, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України (зокрема статтями 118—120 КВК України), із дотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці та вимог охорони праці (стаття 119 КВК України, стаття 153 КЗпП України, Закон України “Про охорону праці”).

Згідно з журналом видачі та здачі інструментів, засуджені отримують інструмент о 7:30 та здають його о 19:30. Водночас у журналі прийняття засуджених виробничим персоналом зазначено, що засуджені, які працюють на виробництві, перетинають міжзонне КПК о 17:30. Таким чином, документально зафіксовано щоденну розбіжність у дві години. За умов 26 робочих днів це становить 52 години на місяць. Жоден із досліджених табелів не містить відображення такого обсягу понаднормового часу, що дає підстави стверджувати або про недостовірність журналу “Прийняття засуджених виробничим персоналом”, або про неоплату частини фактично відпрацьованого часу.

Така ситуація вказує на ризики порушення вимог щодо достовірного обліку робочого часу й оплати фактично виконаної роботи (статті 30, 31 Закону України “Про оплату праці”, статті 94, 115—116 КЗпП України), а у разі фактичного виконання надурочних робіт без належного оформлення і компенсації — також гарантій щодо надурочних робіт (статті 62, 106 КЗпП України).

У цеху №3 під час візиту зафіксовано температуру 11°C, що не відповідає належним умовам виконання робіт у закритих приміщеннях та створює ризик порушення вимог охорони праці й безпечних умов праці (стаття 153 КЗпП України, стаття 13 Закону України “Про охорону праці”).

Аналіз наданого типового трудового договору свідчить, що він за своєю конструкцією є строковим, оскільки в розділі про строк дії визначено, що договір діє протягом періоду відбування покарання особою в установі. Тобто тривалість трудових відносин обмежена періодом перебування в установі, що відповідає ознакам строкового договору у розумінні статті 23 КЗпП України. Водночас строк визначено не конкретною датою, а через подію, що знижує правову визначеність та може суперечити вимогам належного й однозначного визначення істотних умов трудових відносин (статті 21, 24 КЗпП України).

Розділ “Оплата праці” сформульовано загально. Договір не містить конкретної системи оплати (погодинна чи відрядна), не визначає тарифну ставку, розцінку, мінімальну гарантовану частину, порядок нарахування доплат за нічні, надурочні, шкідливі умови праці, інтенсивність чи суміщення. Відсутність чітко визначених істотних умов позбавляє працівника можливості перевірити правильність нарахування та суперечить вимогам прозорості та визначеності умов оплати праці, а також обов’язку роботодавця забезпечити мінімальні державні гарантії (стаття 94 КЗпП України, статті 3, 15, 21-22, 30 Закону України “Про оплату праці”; у частині доплат і компенсацій — статті 100, 105-106, 108 КЗпП України залежно від характеру робіт).

Розділ про робочий час допускає підсумований облік, але не визначає обліковий період, порядок компенсації надурочних годин та механізм їх фіксації. Окремо передбачено, що час перевірок, оглядів та виведення на роботу не зараховується до робочого часу, що за умов обмеженої свободи пересування засуджених ставить під сумнів повноту обліку фактично відпрацьованого часу та відповідність гарантіям оплати праці за фактично виконану роботу (статті 94, 115-116 КЗпП України; статті 30-31 Закону України “Про оплату праці”).

Аналіз розрахунково-платіжних відомостей за грудень 2025 року по бригаді №133 показав, що при 26 відпрацьованих днях нарахування становили 7000,11 грн, 6096,59 грн, 5350,96 грн, 10894,41 грн та 6000,10 грн. Різниця між мінімальним і максимальним нарахуванням перевищує 5500 грн. При цьому не надано документального підтвердження різних норм виробітку або преміювання, що свідчить про відсутність прозорого механізму формування заробітної плати та ризик порушення вимог щодо організації оплати праці і доведення до працівника умов оплати (статті 97, 110 КЗпП України; статті 15, 30 Закону України “Про оплату праці”).

По бригаді №111 при 12-26 відпрацьованих днях нарахування становили 427,50 грн, 1421,07 грн та 2740,00 грн. Після утримання ПДФО, військового збору та комунально-побутових витрат суми до зарахування складали 213,75 грн та 710,53 грн, що вказує на низький рівень реальної винагороди та потребує оцінки на відповідність мінімальним державним гарантіям (стаття 95 КЗпП України; статті 3, 21-22 Закону України “Про оплату праці”).

Засудженого С. з 2 бригади (виконує роботу прибиральника) зазначено у списках працюючих та рознарядках, однак у досліджених розрахунково-платіжних відомостях його прізвище відсутнє, що свідчить про ризик неоплати праці та порушення гарантій виплати заробітної плати (статті 94, 115-116 КЗпП України; стаття 24 Закону України “Про оплату праці”).

Засуджений С., який працює зварювальником протягом п’яти років, за його словами отримує від 356 грн до 1424 грн заробітної плати на місяць. У платіжних відомостях відсутні доплати за шкідливі умови праці, хоча робота зварювальника зазвичай належить до робіт із підвищеною небезпекою і може передбачати компенсації та підвищені гарантії. Відсутність відображення надбавок/доплат за шкідливість або підвищений тариф свідчить про ймовірне недотримання гарантій оплати праці в особливих умовах та вимог охорони праці (статті 100, 105, 106 КЗпП України — залежно від установлених умов; стаття 7 Закону України “Про охорону праці” щодо гарантій і компенсацій за роботу в шкідливих умовах; стаття 119 КВК України).

Засуджені В., Т., К., П. та Т. (ЛПК-20) відображені у табелях і рознарядках, однак їх нарахування демонструють значні коливання при подібній кількості відпрацьованих днів, що вказує на відрядну систему без гарантованої мінімальної частини та потребує перевірки дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці і правил встановлення/застосування відрядних розцінок (статті 95, 97 КЗпП України; статті 3, 15, 21-22 Закону України “Про оплату праці”).

Засуджений П. працює двірником без паспорта, маючи лише свідоцтво про народження. Відсутність документа, що посвідчує особу, унеможливлює повноцінну ідентифікацію у системі персоніфікованого обліку та створює ризик неналежного формування страхового стажу і реалізації права на соціальний захист (стаття 46 Конституції України; Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”; Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).

Персоніфіковані дані ЄСВ підтверджують, що внесок нараховується з фактичної бази. Однак у випадках, коли база становить 700—3000 грн на місяць, страховий стаж формується пропорційно, а не як повний місяць, що знижує рівень соціального захисту засуджених та вказує на наслідки системно низької оплати праці для пенсійних прав (стаття 46 Конституції України; Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”; Закон України “Про збір та облік ЄСВ”).

У міжнародно-правовому вимірі встановлені проблеми (непрозорість механізмів оплати, ризики неоплати фактично відпрацьованого часу, недотримання безпечних умов праці) суперечать базовим стандартам поводження з особами, позбавленими волі, які передбачають безпечні умови праці та справедливу/належну винагороду за працю, а також реальний соціальний захист: Європейські пенітенціарні правила (зокрема правила 26.01—26.17 щодо праці засуджених, включаючи питання безпеки праці та винагороди), Мінімальні стандартні правила ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели, правила 96-103 щодо праці), а також загальні гарантії права на справедливі умови праці і винагороду.

Окремо слід враховувати, що у випадках, коли праця фактично набуває примусового характеру або здійснюється без належного правового оформлення й винагороди, виникають ризики невідповідності стандартам заборони примусової праці (стаття 8 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права), навіть з урахуванням спеціального режиму праці засуджених.

Сукупність встановлених фактів свідчить про системні проблеми в організації праці, обліку робочого часу та оплаті праці. Формально праця засуджених оформлена трудовими договорами, однак зміст договорів не містить достатньо визначених істотних умов, що дозволяли б гарантувати прозорість нарахування та дотримання мінімальних державних гарантій.

Розбіжності між журналами, табелями та платіжними відомостями, відсутність доплат за шкідливі умови праці, коливання оплати при однакових показниках відпрацьованого часу, відсутність нарахувань по окремих особах та ризики неповного страхового стажу свідчать про те, що право засуджених на справедливу оплату праці, безпечні умови праці та соціальний захист (статті 43 і 46 Конституції України) реалізується неповною мірою і потребує системного реагування.

Медична частина №25 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Харківській та Луганській областях

Завідувачка медичної частини №25 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Харківській та Луганській областях — Войтенко Тетяна Миколаївна.

У штаті медичної частини вакантними залишаються посади лікаря-стоматолога (0,75 ставки) та клінічного психолога (0,25 ставки).

На день візиту в стаціонарі перебувала 1 хвора особа.

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник, який їх виявив, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

• відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого щодо обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла (ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);
• вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;
• припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого.

Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість під час візиту моніторинговою групою встановлено факти неналежної фіксації тілесних ушкоджень. Зокрема, під час огляду засудженого, який перебував у дільниці карантину, діагностики і розподілу (КДіР), на передній поверхні гомілки було виявлено садно, яке, зі слів засудженого, утворилося внаслідок самостійного розчісування шкіри у зв’язку з дерматологічним захворюванням.

Попри звернення засудженого до медичної частини, інформація про зазначене тілесне ушкодження у встановленому порядку не задокументована: відповідні відомості відсутні в журналі обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень та в медичній документації.

Такі дії (бездіяльність) медичних працівників можуть свідчити про неналежне виконання ними професійних обов’язків щодо обов’язкової фіксації тілесних ушкоджень, створюють ризик приховування фактів травмування засуджених та перешкоджають проведенню своєчасної і повної перевірки обставин події.

Зазначене призводить до порушення права засуджених на належну медичну допомогу та належне медичне документування ушкоджень, а також ускладнює ефективне розслідування інцидентів і притягнення винних осіб до відповідальності.

Крім того, як встановлено під час моніторингового візиту, у випадках виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом фактично заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про системне порушення вимог пункту 3 глави 1 розділу II Порядку та про неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

Водночас відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету (CPT/Inf(93)12-part), у якому зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, шляхом інформування відповідних органів влади.

2. У стаціонарі медичної частини обладнано два ізолятори для інфекційних хворих. Разом із тим зазначені приміщення мають спільний коридор, санвузол, умивальник та душ, що не забезпечує ізоляцію хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та від інших засуджених і суперечить Заходам та засобам щодо запобігання інфікування при проведенні догляду за пацієнтами, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777.

3. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил санвузол у палаті для соматичних хворих та інфекційному ізоляторі не обладнаний дверцятами, у зв’язку з чим не дотримується право засуджених на приватність.

4. У порушення вимог Норми належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат та капці госпітальні).

Засуджені перебувають у стаціонарі у повсякденному одязі, іноді зі своєю постільною білизною. Окремі матраци потребують заміни.

5. У медичній частині, зокрема у палатах та кабінетах лікарів, моніторинговою групою зафіксовано порушення температурного режиму. Так, на час перевірки температура повітря в окремих приміщеннях становила +14°С—16°C, що не відповідає вимогам розділу VI Державних санітарних норм і правил, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.04.2013 року №259, та пункту 1 розділу XXII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань має підтримуватися на рівні не нижче +18°C.

6. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином, зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їх право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розвʼязати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам. Отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування.

Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю мають поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків.

Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними мають також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf(2024)20) пункт 86).

7. У порушення пункту 9 Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 року №240, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.2016 року за №570/28700, а також пункту 8.3.4 Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я”, палата-ізолятор для осіб із психічними розладами не відповідає встановленим вимогам.

Зокрема, приміщення палати-ізолятора розраховане на перебування більше ніж однієї особи (двох осіб), що суперечить принципу індивідуальної ізоляції. Обладнання палати-ізолятора має гострі кути, що створює потенційну небезпеку для пацієнтів. У приміщенні відсутні санвузол, а також бачок із питною кип’яченою водою.

8. Моніторинговою групою встановлено, що лікар-психіатр проводить психіатричні огляди пацієнтів без належного оформлення письмової інформованої згоди.

Зокрема, усупереч вимогам Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-7/о “Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 року №970, установлено, що в медичній документації (зокрема у медичній карті амбулаторного хворого форми №025/о та медичній карті стаціонарного хворого форми №003/о) відсутня підписана пацієнтом інформована згода на проведення психіатричного огляду.

9. У штаті медичної частини відсутня посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим.

Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими.

У цьому контексті необхідно докласти зусиль для набору клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди й у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

10. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи (65 осіб станом на 19.01.2026 року) з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їх здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

Крім того, на день візиту в аптеці медичної частини були відсутні препарати для лікування вірусного гепатиту C.

11. Диспансерний нагляд здійснюється за 5 особами, які мають інвалідність. З них: I гр. — 0 осіб; II гр. — 1 особа; III гр. — 4 особи.

Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених установлено, що у 2 осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР).

Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів.

12. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов для утримання осіб з інвалідністю.

13. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

14. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

15. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентгенапарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

Рекомендації:

1. Припинити практику делегування засудженим функцій контролю та нагляду за іншими засудженими, забезпечити виконання режимних повноважень виключно персоналом установи та розробити заходи протидії неформальній ієрархії та насильству серед засуджених.

2. Негайно припинити використання праці новоприбулих засуджених без укладення трудових або цивільноправових договорів та без оплати праці; забезпечити проведення обов’язкових інструктажів з охорони праці та дотримання вимог ізоляції осіб, які перебувають у КДіР.

3. Забезпечити повноцінне функціонування робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими, належне документування проведених заходів та персональну відповідальність посадових осіб за виконання програми адаптації.

4. Привести склад робочої групи КДіР у відповідність до вимог законодавства, включивши до неї керівників відповідних структурних підрозділів.

5. Забезпечити використання державної мови у діяльності установи, зокрема на нагрудних знаках засуджених.

6. Дообладнати дільницю КДіР необхідними приміщеннями відповідно до норм забезпечення, забезпечити належні санітарно-гігієнічні умови проживання.

7. Обладнати санвузли в КДіР перегородками, що забезпечують приватність, та забезпечити належний санітарний стан і вентиляцію приміщень.

8. Забезпечити достатній доступ до природного освітлення у житлових приміщеннях КДіР шляхом перегляду конструкції вікон.

9. Забезпечити застосування відеоспостереження у житлових приміщеннях виключно на підставі індивідуальної оцінки ризиків та з дотриманням права на приватність.

10. Привести умови утримання в ДІЗО/ПКТ у відповідність до національних та міжнародних стандартів, забезпечити належне освітлення, приватність санвузлів та наявність необхідних допоміжних приміщень.

11. Забезпечити вручення засудженим копій рішень про застосування дисциплінарних стягнень із роз’ясненням порядку оскарження та права на правову допомогу.

12. Усунути відеоспостереження, яке охоплює санітарні вузли, та забезпечити повагу до приватного життя засуджених.

13. Забезпечити своєчасне проведення первинної оцінки ризиків та складання індивідуальних програм соціально-виховної роботи, належне психологічне обстеження та документування результатів роботи психолога.

14. Припинити використання праці засуджених в адміністративних будівлях та службових приміщеннях, де зберігається документація.

15. Припинити відеофіксацію особистих обшуків із роздяганням, забезпечити дотримання вимог щодо конфіденційності таких процедур.

16. Припинити практику розміщення на ліжках засуджених інформації про вчинені ними злочини як таку, що має ознаки стигматизації.

17. Забезпечити бібліотеку текстами Європейських пенітенціарних правил та іншими міжнародними стандартами.

18. Забезпечити крамницю установи повним переліком товарів, передбачених нормативними актами.

19. Забезпечити належний відбір і зберігання добових проб страв відповідно до вимог продовольчого забезпечення.

20. Усунути порушення в організації лазне-прального обслуговування, забезпечити справну вентиляцію, можливість регулювання температури води та приватність у душових.

21. Забезпечити максимально приховане носіння спеціальних засобів персоналом, який безпосередньо контактує із засудженими.

22. Переглянути порядок проведення короткострокових побачень, забезпечивши проведення відкритих побачень як загального правила, а закритих — лише на підставі індивідуально обґрунтованих рішень.

23. Активізувати роботу щодо оформлення засудженим паспорта громадянина України, РНОКПП та інших необхідних документів.

24. Вжити заходів щодо усунення некомплекту персоналу та забезпечення достатньої чисельності працівників для належного функціонування установи.

25. Забезпечити реальний, а не формальний доступ засуджених до мережі Інтернет, розширити можливість користування у відділеннях СПС, спростити процедуру доступу та підвищити рівень поінформованості засуджених про цифрові сервіси.

26. Дообладнати укриття системами ефективної вентиляції, санітарними вузлами та автономним інженерним забезпеченням для можливості безпечного тривалого перебування людей.

27. Привести організацію праці засуджених у повну відповідність до вимог трудового законодавства: усунути розбіжності в обліку робочого часу, забезпечити оплату фактично відпрацьованих годин, чітко визначити істотні умови трудових договорів, забезпечити доплати за шкідливі умови праці, гарантувати мінімальні державні гарантії в оплаті праці та повноцінне формування страхового стажу.

28. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижує гідність, видів поводження та покарання у медичній частині №25 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Харківській та Луганській областях.

29. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

30. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

31. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

32. Привести ізолятори для інфекційних хворих у відповідність до вимог наказу Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777.

33. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб з розладами психіки та поведінки відповідно до встановлених вимог.

34. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

35. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.

36. Забезпечити медичну частину дентальним рентгенапаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

37. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

38. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

39. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

40. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші терміни та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

41. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

42. Забезпечити заміну матраців та видачу госпітального майна засудженим під час госпіталізації відповідно до норм належності.

43. Забезпечити дотримання температурного режиму у приміщеннях медичної частини не нижче +18°C.

44. Обладнати санвузол у медичній частині дверцятами з метою забезпечення права засуджених на приватність відповідно до правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

ОРИГІНАЛ СТАТТІ НА САЙТІ ХПГ