Після початку повномасштабної війни питання безпеки осіб, які перебувають у місцях несвободи, набуло особливої актуальності. Засуджені та особи, взяті під варту, не мають можливості самостійно залишити установу або обрати безпечніше місце під час повітряної тривоги, тому відповідальність за їхню безпеку повністю покладається на державу.

У відповіді на запит громадської організації «Захист в’язнів України» Департамент з питань виконання кримінальних покарань повідомив про стан захисних споруд цивільного захисту в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.

За інформацією Департаменту, станом на 25 лютого 2026 року майже всі установи виконання покарань та слідчі ізолятори забезпечені укриттями або найпростішими захисними спорудами.

Водночас 4 слідчі ізолятори та 1 установа виконання покарань не мають таких споруд, що означає загальний рівень забезпечення укриттями приблизно 94 %.

Згідно з наданою інформацією, у пенітенціарній системі наявні:

• 22 сховища

• 100 протирадіаційних укриттів (ПРУ)

• 121 найпростіше укриття або споруда подвійного призначення

Таким чином, загальний фонд укриттів у системі складається щонайменше з 243 захисних споруд різного типу.

Попри наявність формальної кількості укриттів, їхній технічний стан викликає серйозні питання.

Із 22 сховищ:

11 — обмежено готові до використання

11 — не готові до використання

Тобто жодне зі сховищ не перебуває у повністю готовому стані.

Ситуація з протирадіаційними укриттями виглядає лише трохи краще.

Із 100 ПРУ:

• 3 — готові

• 81 — обмежено готові

• 16 — не готові

Таким чином, лише 3 % таких укриттів відповідають вимогам повної готовності.

Водночас у системі обладнано 121 найпростіше укриття або споруду подвійного призначення, які створені у підвальних або підземних приміщеннях будівель.

За результатами обстежень, проведених спільно з Державною службою з надзвичайних ситуацій, усі такі приміщення визнані готовими до використання, хоча два з них потребують додаткового обладнання місцями для сидіння.

За поясненням Департаменту, проблемний стан укриттів пояснюється тим, що більшість із них була побудована ще у період з 1946 по 1990 роки.

Протягом тривалого часу ці споруди фактично не використовувалися за призначенням, унаслідок чого їхні системи життєзабезпечення зношені або непридатні до експлуатації.

Окрім цього, у відповіді зазначається, що державне фінансування на утримання та модернізацію укриттів є обмеженим.

За інформацією Департаменту, кожна установа розробляє власні алгоритми дій персоналу під час оголошення повітряної тривоги.

Такі алгоритми включаються до планів реагування на надзвичайні обставини відповідно до внутрішніх інструкцій Міністерства юстиції щодо режиму, охорони та нагляду за засудженими і особами, взятими під варту.

Водночас частина інформації щодо захисту установ виконання покарань віднесена до службової.

Зокрема, відомості про конкретні заходи безпеки, технічні засоби захисту та деталі організації укриттів мають обмежений доступ, оскільки установи ДКВС віднесені до об’єктів критичної інфраструктури.

Отже, офіційна статистика демонструє, що формально більшість пенітенціарних установ забезпечені укриттями. Проте реальний стан захисних споруд свідчить про значні проблеми.

Більшість сховищ і протирадіаційних укриттів перебувають у обмежено готовому або непридатному стані, а повністю готовими є лише одиниці. Фактично основним засобом захисту для більшості засуджених залишаються найпростіші підвальні укриття, облаштовані у будівлях установ.

Умови повномасштабної війни та регулярні ракетні удари по території України роблять питання модернізації укриттів у місцях несвободи одним із ключових елементів забезпечення права на життя та безпеку осіб, які перебувають під повним контролем держави.