Щоб виконати рішення ЄСПЛ, та на виконання рішення Конституційного суду України Верховна рада прийняли законопроєкти 4049, 4048 які мали дати хоч якусь надію довічно засудженим. 

 Згідно тексту прийнятого закону:

 У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25–26, ст. 131):

 1) пункт 3 частини третьої статті 81 після слів “тяжкий злочин” доповнити словами “у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк”;

 “Стаття 82. Заміна покарання або його невідбутої частини більш м’яким”; перше речення частини першої викласти в такій редакції:

“1. Невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м’яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м’яким”;

після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

“5. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п’ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п’ятнадцяти років призначеного судом покарання”.

Простими словами:

Після того, як довічно засуджений відбув 15 років покарання йому може бути змінено покарання на + 15 – 20 років з правом на умовно-дострокове звільнення, тобто якщо відповідно до ст.. 82 ККУ довічно засудженому змінили покарання на 15 років право на умовно-дострокове звільнення у нього відкриється через 11 років.

При цьому, адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі.

Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Чи може порядок визначення ступеня виправлення регулювати об’єктивні критерії? Чи є в цьому корупційна складова? Так, є, бо керівництво колонії вирішує ступень виправлення засудженого, і від висновку буде залежити доля засудженого. Аналогія з умовно-достроковим звільненням, тільки значно дорожче.

Чи є шанс звільнитися засудженим довічно які вже відбули покарання понад 20 років? НІ, немає! Рахуємо: посадили особу у 20 років (приміром 1997 рік), відбув 25 років покарання, тобто людині вже 45 років. Далі, змінюють йому на +15 або 20 років, тобто людині вже 60 -65 років! В загальному людина відсидить 40 – 45 років.

«Утім, середньостатистичний український довічник не зможе прожити навіть половину цього строку. За підрахунками, в середньому від початку відбування довічного у в’язниці до моменту смерті минає близько 10 років. Такою є очікувана тривалість “довічного” в реаліях українських тюрем» – наголошує Вадим Човган .

https://zmina.info/columns/deputaty-proponuyut-uzakonyty-smertnu-karu-v-rozstrochku/

Чи врахували депутати приписи рішення КСУ? НІ!!!

16 вересня 2021 року Конституційний суд виніс рішення у справі за конституційними скаргами Крупка Дмитра Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 81, частини першої статті 82 Кримінального кодексу України, Костіна Володимира Володимировича, Мельниченка Олександра Степановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 82 Кримінального кодексу України та за конституційною скаргою Гогіна Віктора Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 81 Кримінального кодексу України (справа про перегляд вироку особі, караній на довічне позбавлення волі).

В рішенні зазначено про таке: «п. 4.1. …При цьому потрібно врахувати, що заміна невідбутої частини покарання у вигляді довічного позбавлення волі більш м’яким покарнням не має бути передумовою умовно-дострокового звільнення».

Тобто постанова КСУ не виконана, чи будуть знову заяви у ЄСПЛ? – ТАК!!!

Чи є дискримінація ПО ФАКТУ ВІДБУТОГО??? Так,  той, хто відсидів 15 років, буде звертатись на заміну строку, як і той, хто відбув 25-30 років, і заміна їм прописана фактично рівноцінна! То перший має шанс колись вийти на волю, а інші приречені на смерть за гратами, або вийти глубоко старими людьми, котрим однозначно вже не потрібна воля.

Як наслідок прийнятого законопрєкту сотні засуджених довічно остаточно втратили будь-яку надію на звільнення. Натомість, у Європі засуджені довічно отримують шанс на звільнення приблизно через 25 років, але в деяких ліберальних державах цей строк коротший. Наприклад, у Данії та Фінляндії – 12 років, в Австрії, Бельгії, Німеччині, Швейцарії – 15 років.

Слід також наголосити на тому, що серед засуджених до довічного позбавлення волі є понад три сотні, які мають одного потерпілого і вчинили злочин вперше. Більше того, у них було лише дві судові інстанціі!

Крім того, цим актом внесені зміни до ст. 44, 121, 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими передбачено збільшення удвічі розміру штрафу, що може бути призначений за ці діяння.

Зокрема, стаття 44 КУпАП у чинній редакції передбачає, що «незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах – тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб».

Прийнята редакція цієї норми, як це витікає з тексту законопроєкту до другого читання, закріплює, що такі самі дії: «тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб”.

При цьому, як прямо записано в Пояснювальній записці до до проєкту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини»: «З урахуванням статистичних даних щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, опублікованих на офіційному веб-сайті Державної судової адміністрації України, проєктом Закону пропонується в статтях 44, 121, 178 КУпАП виключити адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, збільшивши при цьому граничні межі інших видів стягнень».

Незважаючи на це, розмір штрафу збільшили, але стягнення у виді адміністративного арешту з тексту закону не виключили!

Фактично відбулося необґрунтоване та не пояснене посилення відповідальності за дії, передбачені ст. 44, 121, 178 КУпАП, та ще й з посиланням на  «виконання рішень Європейського суду з прав людини”!

У результаті і суспільство, і учасники громадських та інших обговорень, були введені в оману щодо мети і змісту пропонованих змін! Це є неприпустимим!

ОТЖЕ, ЦЕЙ ЗАКОН НЕ ВИРІШУЄ ПРОБЛЕМУ, ЦЕ ІМІТАЦІЯ ЙОГО ВИРІШЕННЯ, І ТОМУ ВІН МАЄ БУТИ ВЕТОВАНИЙ!