ГО «Захист в’язнів України» отримала офіційну відповідь з відмовою на включення до складу Робочої групи Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. В обґрунтуванні зазначено:
«З урахуванням того, що основна діяльність ГО “Захист в’язнів України” стосується питань, які не охоплюють зазначену категорію осіб, наразі не передбачено процедурної можливості залучення до складу Робочої групи організацій, чиї повноваження не мають безпосереднього напряму діяльності та тематичного перетину з мандатом та діяльністю Робочої групи».
Але відповідно до чинної Постанови Кабінету Міністрів України, Координаційний штаб створений, зокрема, для координації дій щодо:
«цивільних осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії», а також «осіб, зниклих безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України».
Так от, саме цим ми й займаємось.
Ми повернули в Україну понад 400 цивільних осіб, більшість з яких — це громадяни, які були депортовані з пенітенціарних установ на окупованих територіях до колоній у РФ. Після того, як держава не змогла евакуювати їх у 2022 році, ці люди фактично зникли з українського правового поля. Багато з них вважаються зниклими безвісти при особливих обставинах, або такими, що були незаконно позбавлені волі внаслідок збройної агресії РФ.
Саме ми документуємо їхнє місцеперебування, супроводжуємо їхній виїзд, відновлюємо документи, координуємо повернення через треті країни, забезпечуємо базову гуманітарну підтримку. Понад 500 задокументованих фактів воєнних злочинів — ще один доказ нашої залученості.
То чи справді ми “недотичні”?
Так, ми не маємо посад у структурі держави. Але коли потрібно зібрати інформацію, знайти контакт, відпрацювати кейс — ми “дотичні”. А от коли мова заходить про інституційне включення — виявляється, що “немає процедурної можливості”.
Ми не претендуємо на формальності. Ми прагнемо ефективності. І переконані, що відсторонення тих, хто на практиці роками займається тим, про що йдеться в мандаті Групи, — це шлях до ізоляції, а не до реального результату.
Ми не прагнемо нагород, але не збираємося мовчати коли знецінюють нашу діяльність називаючи «недотичними»після того скільки користі ми зробили. Волонтерська діяльність перебуває в ризику ”вигорання”. Виконувати державну роботу без державної підтримки неймовірно складно. Але ми продовжимо робити те, що робили: повертати додому українців, яких держава кинула на призволяще, залишила без захисту. Тому коли наступного разу вам (державним службовцям) знадобиться наша допомога – звертайтеся офіційно.
