Відвідуючи Збаразьку виправну колонію №63 звернули увагу на жінку з блокнотом та ручкою. На питання: -”чим займаєтесь?” отримали відповіть: – ”пишу вірші”. Це була Павельчак Галина
Життя привносить свої корективи.
Де б ми не були, чи на фронті, чи в тюрмі.
І всі здаєм ми власні нормативи, щоб бути вільними у цій війні.
Переживає час буремний Україна.
Переживаємо його і ми.
Нехай діждеться кожна мати сина,
І сім’ї хай з’єднаються з дітьми.
Ми всі чекаємо цієї днини,
Щоб Новий Рік скоріше наступив.
Залишилися лічені години,
А хтось до цього часу не дожив.
Хтось там на фронті став горою,
Щоб ми не знали тут біди.
Вже не почує він курантів бою,
І не нап’ється з джерела води.
Не привітає рідних з Новим Роком,
Не сяде за столом в родині.
І в новий не піде сміливим кроком,
І більш не скаже: «Слава Україні!»
Для нього все навіки стихло.
Ну, а для нас- це час єднання.
Зробімо все, щоб лихо зникло.
І воїнів вшануємо хвилиною мовчання.
Поверхом нижче познайомилися ще з одною жінкою, яка теж вразила правозахисників своєю патріотичною творчістю. До уваги вірш авторства Кравчук М. І.
Ми незалежні! Сильні! Вільні!
Країні нашій ми лиш вірні!
Ми сильні духом! Незламні!
Нам наші землі Богом дані.
Та орки знову душі чатують.
Вбивають, нищать, та руйнують.
Повсюди лиш шукають смерті,
Та вони також не є безсмертні.
Наш Бог із нами, завжди і всюди.
Ми Божі діти, ми же люди!
Для чого нищити, вбивати?
Не створені ми руйнувати.
Ми прагнем миру на землі,
Де батько й син не на війні, де не потрібно воювати,
Руки від крові омивати.
Там де не буде смутку й горя,
Безцінна лиш, безмежно воля!
Олюблена, одна, єдина!
Назавжди вільна Україна!
#ВсеБудеУкраїна #патріотизаколючимдротом #рекрутингзасуджених
