Майже три роки Заводський районний суд міста Миколаєва розглядав справу за обвинуваченням трьох осіб за ч.2 ст.189, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України. Це троє чоловіків, які є громадянами України: Науменко І.Б., Грудський Є.В., Уваров І.С. За нашим глибоким переконанням ця справа сфальшована на замовлення.
Саме цікаве в цій справі, що чоловіків засудили за вимагання , якого фактично не було. Відомо, що потерпілий в своїх показах визнає борг у сумі 30 000 гривень, при цьому потерпілий вказує на те, що він під психологічним тиском працівників Служби безпеки України, які приїхали до нього до дому, написав заяву – фактичні дані якої не відповідають дійсності, потім провокував обвинувачених на вчинення незаконних дій та виконував інші вказівки правоохоронців… Зупинемось на особі потерпілого. В 2016 році його звинувачували за ст.368 ч.3 КК , потім він заключив мирову угоду з прокуратурою. Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень, Савова Андрія Володимировича (Потерпілого) вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2017 року було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, отже три роки тому його судили за те, що він перебуваючи в своєму службовому кабінеті отримав неправомірну вигоду в сумі 22000грн. за підготовку та оформлення документації для підключення до електромережі по промисловому тарифу некапітальної споруди.
Разом з тим, суддя Щербина не тільки не взяв до уваги покази потерпілого щодо визнання ним боргу в сумі 30 000,00 грн, але й відсутність погроз з боку Науменка І.Б. да і взагалі фізично самого Науменка не було в країні на момент написання заяви, обвинувачений з постраждалим раніше не знайомі, і не взяв до уваги те, що саме потерпілий постійно провокував зустрічі з обвинуваченими, що підтверджується матеріалами справи.
Більше того, диск фіксації судового засідання від 10.09.2020р. відсутній, та не зафіксований фактично весь допит потерпілого Савова А.В. в порядку ст.225 КПК України , а саме відсутні 53 хвилини 12 секунд з допиту потерпілого, де він як раз надавав покази на питання сторони Захисту і показував, що обвинувачений Науменко І.Б., не вимагав гроші і не приходив до потерпілого Савова А.В.
Права фігурантів справи суддя Сергій Щербина порушував з першої ухвали і до винесення вироку, яким засудив фігурантів справи до 5 років позбавлення волі, а саме: судом було безпідставно відмовлено в допиті та не було допитано в судовому засіданні потерпілого та свідків; суд допитав в судовому засіданні свідків, покази яких повністю спростовують обвинувачення та виправдовують обвинувачених у вчиненні злочину за ст.189 КК, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України і взагалі жодним чином не вказав у вироку про допит цих ТРЬОХ свідків, не надав оцінку показам цих свідків. Суд про цих трьох свідків просто ЗАБУВ у вироку. Тому що покази цих трьох осіб не вигідні суду; суд не надав жодної оцінки доводам захисту про те, що ці речові докази – які так і не були досліджені в судовому засіданні – не відкривались стороні захисту, що підтверджується відповідними записами захисників та обвинувачених у переліку до протоколу за ст.290 КПК України; суд не вказав на докази , що виправдовують обвинувачених і не надав оцінки тим доказам – зокрема висновкам експертів –які виправдовують всіх обвинувачених, проте стягнув за цими висновками судові витрати з фігурантів провадження, що є також незаконним та інше.
Суддя фактично постановив вирок, який складається з тексту:
– обвинувального акту (навіть з тими ж орфографічними помилками);
– часткових сумнівних показів потерпілого, які він надав під час допиту слідчому судді в порядку ст.225 КПК України;
– тексту двох протоколів контролю за вчиненням злочину;
– показів свідка, яка є зацікавленою особою, оскільки вона є тещею потерпілого і навіть не бачила як віддавав комусь колись якість кошти і не вказала за що саме він віддавав ці кошти; суд послався фактично на «домисли» свідка.
Продовжуючи показувати свою некомпетентність, в порушення закону, суддя Щербина С.В. порушив таємницю нарадчої кімнати, так відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень України суддя Щербина С.В. в період з 10.07.2020р. з 10:00годин до 16.07.2020р. брав участь у відкритих судових засіданнях та вісім разів виносив відповідні рішення по цивільним та кримінальним справам, а саме розглядав у відкритих засіданнях за участю потрепілих, обвинувачених, прокурорів.
Мабуть суддя Щербина забув, що відповідно до п.5 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання.
Все б нічого, але завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Коли стикаєшся з цим в реальності, то починаєш розуміти, що судді не здійснюють правосуддя, вони імітують що чинять правосуддя та охороняють права і свободи людини. Від цього стає жахливо, тому, що розумієш, що будь-яку особу можливо звинуватити та засудити не маючі прямих доказів причетності осіб, яких обвинувачують у скоєні злочину, обмежуючи їх права.
Побажаємо Ігору Борисовичу Науменко міцного духу та терпіння пережити цей ”наїзд” та добитися справедливості в апеляційній інстанції !!!
Відповідь кому і навіщо потрібно сховати за грати мецената, благодійника , порядну Людину з великої літери Ігора Науменко можливо криється в останніх новинах.
Читайте:
Чарівна сила обіймів полковника Герсака
«Я с преступным миром не общаюсь» или Какие темы для разговоров могут быть у Виталия Герсака и Апти Ислангириева?
