На певному етапі війни з’явилася інформація про те, що армія ворога, зокрема приватні компанії, вербують військовослужбовців із засуджених, котрі перебувають у виправних колоніях. Тоді такий підхід до ведення бойових дій шокував суспільство, його активно критикували й висміювали. Але дуже скоро й наші воєначальники вимушені були звернути увагу на пенітенціарну систему.
Щоб бути об’єктивним у цьому питанні, слід розуміти два моменти. По-перше, різницю між агресорами й захисниками. Накачані пропагандою та зі зброєю в руках особини, котрі принесли війну, не є людьми. Це недорозвинені істоти, які лише зовні схожі на людей. Вони йдуть на нашу землю, щоб убивати всіх, хто на цій землі мешкає. І ці тварі або здійснять задумане, або мають бути знищені українськими захисниками.
По-друге, необхідно враховувати стан наших правоохоронців, судової гілки влади, наглядової прокурорської й пенітенціарної системи. Завдяки хронічному захворюванню цих органів на корупцію й клептоманію, в місцях позбавлення волі, в значній кількості знаходяться люди, які там не повинні знаходитися. Тому не дивно, що на початку повномасштабного вторгнення патріотично налаштовані ув’язнені, вимагали від охоронців дозволити їм захищати державу й відправити на фронт…
Мав також можливість поспілкуватися із засновником спецпідрозділу «КРАКЕН» Костянтином Немічевим і він розповів, що колишні ув’язнені воюють дуже ефективно. Зокрема ті, що потрапили до 3 штурмової бригади, більшість з яких є колишніми атошниками й дуже мотивованими бійцями.
Це був необхідний вступ для вірного розуміння того, про що йтиметься далі. А тепер познайомимося з нашими героями.
Життєва позиція Олега Цвілого була сформована завдяки сестрі Ірині, котра загинула 25 лютого 2022 року, перегороджуючи рух ворожим танкам, що сунули на Київ. Зараз її іменем названо вулицю в Броварах… А з іншого боку, внаслідок власної пригоди, за яку Олегу довелося розплачуватися кількома роками життя.
– Я сам мав досвід відбування покарання, – розповідає Олег. – Раніше я не був абсолютно правильним громадянином, але те, як на мене повісили провину іншої людини – сина прокурорші; те, як порушувалося моє право на захист, як поводили себе працівники пенітенціарної системи – з усім цим я не міг змиритися. І загострене почуття справедливості дало про себе знати…
Зараз голова правління ГО «Захист в’язнів України» Олег Цвілий говорить, що головною діяльністю організації є боротьба з катуваннями в місцях позбавлення волі. Відправною точкою активної діяльності стала Революція Гідності та відчуття того, що країна потребує радикальних змін. А масове вторгнення ворога в 2022 році внесло значні корективи у правозахисну діяльність, якою займається активіст.
– Напередодні 24 лютого, – продовжує він, – мені почали телефонувати знайомі в’язні, яких довелося захищати від свавілля охоронців. Вони пропонували виводити людей під стіни колоній, влаштовувати акції протесту. Тепер я розумію, що таким чином не дуже порядні люди хотіли заробити грошей, які агресор «спонсорував» на провокативну діяльність. А тоді я був просто здивований неабиякій активності й відмовився від таких пропозицій.
Коли ворог масово попер на українську землю, згадує Олег Цвілий, десь біля 80 % ув’язнених, включаючи інвалідів і калік, готові були взяти зброю, щоб захищати державу. Якщо ж їм не довірять зброю, то хоча б розбирати завали, копати окопи й робити все, що необхідне для захисту. Сплеск патріотизму в місцях позбавлення волі був шалений! За два з половиною роки повномасштабної війни емоції дещо спали. Ув’язнені також дізнаються, що одні воюють, а інші – розважаються й заробляють на війні. Але, як стверджує співрозмовник, біля 50 % тих, хто перебуває зараз за гратами, готові підписати контракти:
– Ще на початку повномасштабного вторгнення я говорив про рекрутинг в’язнів. Але така ідея довго не була близькою ні суспільству, ні владі. Люди дуже важко сприймають те, що засудженим може стати будь-хто, навіть абсолютно невинний громадянин і що не можна до всіх у колонії ставитися однаково. Та проблеми з мобілізацією все ж примусили владу дослухатися до таких пропозицій.
18 травня поточного року вступив у силу Закон України із достатньо довгою назвою, яку наведемо повністю – «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо запровадження інституту умовно-дострокового звільнення осіб від відбування покарання для безпосередньої їх участі в обороні країни, захисті її незалежності та територіальної цілісності». Нарешті патріоти за гратами отримали право захищати Батьківщину!
– Найгірше в цьому законі, – уважає Олег, – що визначати, кому надати шанс захищати Україну, а кому заборонити, мають тюремщики. А це люди, в більшості своїй, непорядні й безпринципні, далекі від почуття патріотизму. Достатньо згадати 2022 рік, коли ув’язнені почали масово писати заяви на помилування, щоб мати змогу піти на фронт, а адміністрації колоній не приймали їх і блокували можливий рекрутинг. А тепер ці люди беруть активну участь у тому, проти чого так само активно виступали.
Коли до Цвілого звернулися військові із проханням рекомендувати когось із засуджених на посаду молодшого командира, він відповів однозначно: «Лише Олег Бóгдан!» Про цього Олега також слід розповісти детальніше, оскільки він має безпосереднє відношення до піднятої тут проблеми.
Зараз Богдан, солдат окремого штурмового батальйону «Арей», повернувся на реабілітацію з Курщини, де, як розповідають, з неабияким запалом кришив орків на капусту. Він вивів побратимів із оточення, за що має бути представлений до державної нагороди. При цьому отримав поранення й перелом кінцівки. Повинен підлікуватися, прийти в норму й знову повернутися до свого батальйону…
Раніше Олег Богдан не був військовим, але з 2018-го працював як волонтер, допомагав хлопцям, що знаходилися на фронті. Та, як виявилося, бути волонтером і патріотом у Миколаєві достатньо небезпечно. Сусіди заявили до поліції, що в гаражі Олега знаходиться цілий склад зброї та боєприпасів. Провели обшук і знайшли одну гранату без запалу і двадцять патронів. Прокурор запропонував відкупитися: дати йому дві тисячі доларів і суд обмежиться чотирма роками умовно. Олег відмовився й отримав вирок – три роки колонії. Сталося це 15 лютого 2022 року.
– Коли в СІЗО, – розповідає Олег Богдан, – ми дізналися про те, що почалася війна, почали вимагати випускати нас добровольцями. Там був я і кілька колишніх військовослужбовців. Говорили їм, подивіться наші справи! Але охоронці хотіли скоріше від нас позбавитися й найближчим етапом відправили до колонії в Миколаївській області. Потім я писав звернення до Міністерства оборони, Президента, уповноваженого із прав людини. Отримав відписку лише від останнього…
Відсидів Олег у колонії дев’ятнадцять місяців і був забраний на поруки, щоб мешкати вдома й працювати у визначеному йому місці. Опинившись у Миколаєві, він став оббивати поріг районного ТЦК із проханням призвати його до війська. Але там ще протягом восьми місяців відповідали, що він є засудженим за тяжкою статтею й при цьому обмежено придатним. І так тривало до того часу, поки не був прийнятий закон про участь в обороні країни умовно-достроково звільнених осіб.
Лише після цього Олег Богдан отримав право взяти в руки зброю і в повній мірі – і зброю, й це право – використав… Також йому стало відомо, що прокурори з Миколаївської обласної прокуратури, які підтримували обвинувачення, є фігурантами справи про державну зраду. А їхній керівник працював навідником у ворога під час артилерійських обстрілів міста. Що судді з Херсонського апеляційного суду, котрі виносили йому вирок про ув’язнення, в перші дні окупації співпрацювали з ворогами й тепер знаходяться в розшуку. І прийшло розуміння того, що державні посадовці свого часу розправилися з ним лише за його патріотичну позицію та любов до України. І це не поодинокий випадок, якщо розглядати його з волі, й масова тенденція при розгляді із-за грат…
Серед ветеранів і чинних військовослужбовців існує достатньо популярна думка: якщо на вас не заводили кримінальних справ, не судили й не намагалися ув’язнити на кілька років, уважайте, що ви й не воювали зовсім!
І тут ми приходимо до найважливішого питання не лише цієї публікації, а й питання подальшого існування нашої держави. Чому серед поліцейських, прокурорів, суддів і охоронців у колоніях – осіб, які знаходяться на повному утриманні державою, патріотично налаштованих людей у рази менше, ніж серед тих, хто до державних посад немає жодного відношення? Чому державні службовці не спішать брати участь у захисті України? Чому потенційні зрадники й колаборанти з такою насолодою фальсифікують справи, обвинувачують, судять і тримають в ув’язнені патріотів? Чому вони так не люблять справжніх українців і воліють будь-якими способами позбавити їх волі й цим позбавити можливості стати на захист Батьківщини?
Пам’ятаєте пророчий вислів Михайла Грушевського? «Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна!» Ці слова, написані сотню літ тому, є особливо актуальними й зараз. Саме про це слід пам’ятати, якщо намагатися знайти відповіді на поставлені тут питання…
Головний редактор порталу «Новини ветеранів» Олександр КУХАРЕНКО
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію автора, яка не обов’язково співпадає з позицією Міжнародного фонду «Відродження»