13.07.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Бердичівська виправна колонія (№70)” (далі — БВК-70, установа, заклад, колонія).

Здійснено черговий плановий візит без попередження. Під час візиту досліджено всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 25.12.2025 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії за підтримки Данського інституту проти тортур DIGNITY.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Артемій Шумний — журналіст інформаційного агентства “Захист в’язнів України / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”, юрист Харківської правозахисної групи, монітор НПМ.

За результатами моніторингового візиту до БВК-70 відзначено окремі позитивні зміни в матеріально-побутовому забезпеченні та виконанні попередніх рекомендацій, зокрема проведення ремонтів камер і житлових приміщень, оновлення бібліотеки, реалізацію корекційної програми для засуджених до довічного позбавлення волі та модернізацію окремих систем безпеки. Водночас моніторинговою групою виявлено значну кількість недоліків у забезпеченні належних умов тримання, організації роботи КДіР і ДІЗО/ПКТ, дотриманні приватності, санітарно-гігієнічних вимог, реалізації права на побачення, доступі до інформації та мережі Інтернет, а також зафіксовано суттєвий некомплект персоналу.

Окремі системні проблеми встановлено у сфері праці та медичного забезпечення засуджених. Праця значної частини засуджених має ознаки постійних трудових відносин, хоча оформлюється переважно цивільно-правовими договорами; виявлено випадки роботи без вихідних, невідповідності між документально оформленою та фактично виконуваною роботою, а також можливого залучення до праці без належного оформлення. У медичній частині виявлено недоліки у веденні документації, забезпеченні лікування вірусного гепатиту C, організації замісної підтримувальної терапії, реабілітації осіб з інвалідністю, інфекційному контролі, забезпеченні приватності та належних матеріально-технічних умов надання медичної допомоги.

Загальна інформація

БВК-70 є установою виконання покарань максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених за умисні особливо тяжкі злочини. Установа розташована за адресою: вул. Низгірецька, 1, м. Бердичів, Житомирська область, 13300, Україна.

БВК-70 є однією з найстаріших пенітенціарних установ Житомирської області. Історично на території сучасної колонії ще з початку XX століття функціонували місця тримання осіб, позбавлених волі. У різні періоди тут діяли тюремні та пересильні установи, що використовувалися органами державної влади для утримання ув’язнених у межах тогочасної пенітенціарної системи. У радянський період об’єкт неодноразово змінював своє функціональне призначення відповідно до загальносоюзної системи виконання покарань, а після проголошення незалежності України був інтегрований до національної пенітенціарної системи. Як окрема юридична особа установа зареєстрована у 2000 році та підпорядкована органам управління Державної кримінально-виконавчої служби України.

У закладі передбачено окремі дільниці для тримання засуджених за різними умовами режиму, зокрема сектор для тримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. До структури установи входять чергова частина, дільниця карантину, діагностики і розподілу (КДіР), дільниці соціально-психологічної служби (СПС), харчоблок, дисциплінарний ізолятор (ДІЗО), приміщення камерного типу (ПКТ), дільниця посиленого контролю (ДПК), дільниця слідчого ізолятора (СІЗО), сектор для тримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, медична частина, лазне-пральний комбінат, кімнати для побачень, крамниця, бібліотека, приміщення для отримання передач та адміністративні приміщення.

На час моніторингового візиту керівником установи є Доробалюк Олександр Павлович.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу становить 230,5 посади, фактична чисельність — 193,5 посади. Таким чином, некомплект персоналу становить 37 посад. В установі працюють 3 психологи. Планове наповнення установи становить 407 осіб. Станом на час моніторингового візиту в установі перебували 313 осіб, з яких 3 ув’язнених та 310 засуджених. Серед засуджених 52 особи відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі.

Протягом 2026 року до установи прибули 79 засуджених. За інформацією адміністрації, загальна кількість працевлаштованих засуджених становить 26 осіб, при цьому вони залучені до праці на підставі цивільно-правових договорів. У 2025 році випадків смерті засуджених в установі не зафіксовано. Протягом 2026 року станом на час моніторингового візиту померли 3 особи. На оперативно-профілактичних обліках перебували 14 осіб, схильних до самогубства, 26 осіб, схильних до членоушкодження, 4 особи, схильні до втечі, та 19 осіб, віднесених до злісних порушників установленого порядку відбування покарання. Випадків самогубств у 2025 році та протягом 2026 року станом на час візиту не зафіксовано. Протягом 2025 року жодна особа не була звільнена з установи у зв’язку з тяжкою хворобою. Аналогічні випадки відсутні й у 2026 році станом на час моніторингового візиту.

За даними адміністрації, протягом 2025 року та у 2026 році станом на час візиту скарг засуджених щодо неналежних умов тримання або неналежного надання медичної допомоги не зареєстровано.

Інвалідність мають 10 засуджених, з яких 1 особа має I групу інвалідності, 3 особи — II групу та 6 осіб — III групу. Протягом 2025 року в установі зафіксовано 5 випадків тілесних ушкоджень у засуджених, з яких 1 випадок — під час прибуття до установи та 4 — під час перебування в установі. У 2026 році станом на час візиту зафіксовано 3 випадки тілесних ушкоджень, усі вони мали місце під час перебування осіб в установі; випадків виявлення тілесних ушкоджень під час прибуття не зафіксовано. У 2026 році також зафіксовано 9 випадків виклику швидкої медичної допомоги, тоді як у 2025 році таких викликів не було.

У власному користуванні засуджених перебувають 197 планшетів. В установі зареєстровано 56 електронних адрес засуджених.

Загальна кількість засуджених, які належать до так званої категорії “відторгнутих”, становить 37 осіб.

Під час моніторингового візиту групою моніторів проводилося спілкування приблизно зі 180 засудженими в житлових, дисциплінарних, виробничих та інших приміщеннях установи. Опитування здійснювалися як у форматі загальних розмов із наданням консультацій та відповідей на запитання, так і шляхом індивідуального спілкування з окремими особами, у тому числі на умовах конфіденційності, з метою з’ясування можливих порушень прав людини та оцінки фактичних умов відбування покарання.

Позитивний досвід

Під час моніторингового візиту відзначено низку позитивних змін, спрямованих на покращення умов тримання засуджених та виконання рекомендацій, наданих за результатами попередніх відвідувань.

У секторі максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, станом на 14.04.2026 року відремонтовано 5 багатомісних камер на 40 спальних місць та 2 робочі камери. На виконання попередніх рекомендацій у приміщенні для приймання з особистих питань засуджених до довічного позбавлення волі демонтовано ґрати. Також придбано металевий посуд і термоси для доставлення та роздачі їжі засудженим, які перебувають у камерних приміщеннях ДПК, сектору довічного позбавлення волі, ДІЗО та карцеру. У відділенні СПС відремонтовано приміщення для вживання їжі, де замінено сантехнічне та електричне обладнання, оновлено підлогу, меблі та побутову техніку.

У 2025 році в установі реалізовано соціально-культурний проєкт “Книжковий простір надії”. Оновлено приміщення бібліотеки, облаштовано зону для читання та робоче місце бібліотекаря, оновлено меблі й сформовано тематичні добірки літератури. Завдяки співпраці з Національною бібліотекою України імені Ярослава Мудрого книжковий фонд поповнено більш ніж 1028 примірниками літератури.

У межах проєкту Ради Європи DECOPRIS установа у 2025 році взяла участь в апробації корекційної програми для осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, “Шлях до надії”. Для проведення навчальних і корекційних заходів установа отримала сучасне технічне обладнання. Проведено також модернізацію матеріально-технічної бази установи. Застарілу систему охорони периметра “НІЧ-12” замінено інтегрованою системою SATEL INTEGRA, впроваджено IP-телефонію, модернізовано систему відеоспостереження периметра та придбано спеціалізоване обладнання для її обслуговування. Особовий склад забезпечено портативними радіостанціями.

Окремо відзначено проведення ремонтів адміністративних і службових приміщень, приміщень соціально-виховної та психологічної роботи, чергової частини, класу підготовки особового складу та вартового приміщення.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. У порушення частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України) та правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) встановлено, що в окремих житлових приміщеннях відділень соціально-психологічної служби (далі — СПС) установи норма житлової площі на одного засудженого становить менше ніж 4 м².

Так, у житловому приміщенні №3 відділення СПС №1, де встановлено 12 ліжок, на момент відвідування перебувало 11 засуджених. Площа приміщення згідно з актом вимірювання житлової площі становить 32,9 м², у зв’язку з чим фактична житлова площа на одного засудженого становила 2,99 м². У житловому приміщенні №8 відділення СПС №1, де встановлено 6 ліжок, на момент відвідування перебувало 6 засуджених. Площа приміщення становить 18,6 м², у зв’язку з чим фактична житлова площа на одного засудженого становила 3,1 м².

Водночас у пункті 13 Сьомої загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) зазначається, що проблема переповнених камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи. Комітет доходить висновку, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або такі, що принижують гідність, умови тримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

2. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями.

Під час відвідування дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) зафіксовано практику залучення окремих засуджених до виконання функцій, пов’язаних із підтриманням порядку та контролем за поведінкою інших засуджених. Фактично адміністрацією делеговано двом засудженим (днювальним) повноваження щодо здійснення нагляду за новоприбулими засудженими та контролю за дотриманням ними вимог розпорядку дня, що є неприпустимим.

Зазначене суперечить вимогам абзацу третього пункту 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), а також пункту 2 розділу І Положення про дільницю КДіР, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про дільницю КДіР).

Разом із тим у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві й доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму. Крім того, попри конкретні рекомендації, які раніше надавав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Як уже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає слабкіших ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки — у тому числі законодавчого характеру — для того, щоб покласти край цій практиці. Жодний ув’язнений у жодній пенітенціарній установі країни не повинен мати владу над іншими ув’язненими (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

3. Під час відвідування дільниці КДіР виявлено порушення вимог статті 95 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 3 розділу I Положення про дільницю КДіР.

Так, 03.07.2026 року до установи прибули троє засуджених, а 07.07.2026 року — ще один засуджений.

Відповідно до вимог законодавства новоприбулі засуджені повинні перебувати у дільниці КДіР протягом 14 діб, упродовж яких проводяться повне медичне обстеження з метою виявлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первинне психолого-педагогічне та інше вивчення. Отже, розподіл засуджених, які прибули 03.07.2026 року, міг бути здійснений не раніше 17.07.2026 року, а засудженого, який прибув 07.07.2026 року, — не раніше 21.07.2026 року.

Водночас під час моніторингового візиту 13.07.2026 року у дільниці КДіР перебували лише троє новоприбулих засуджених. За словами засуджених, які перебували у дільниці КДіР, один із новоприбулих був відсутній у дільниці з 12.07.2026 року та, ймовірно, був передчасно розподілений до відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС), що свідчить про порушення встановленого строку перебування у КДіР. Згодом працівники установи повернули зазначеного засудженого до дільниці КДіР, однак не змогли надати пояснення щодо підстав його передчасного розподілу та місця перебування протягом близько доби.

4. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не в повному обсязі відповідає встановленим нормативним вимогам.

Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії максимального рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутня низка приміщень, а саме: кімната виховної роботи; кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм, ускладнює підтримання належного рівня чистоти та порядку у місцях тримання засуджених, що, своєю чергою, негативно впливає на загальний санітарний стан установи.

5. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Норм забезпечення житлове приміщення дільниці КДіР не забезпечене баком для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

6. Під час відвідування дільниці КДіР встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номера телефону “гарячої лінії”, а також поштової та електронної адрес Державного бюро розслідувань. Зазначене суперечить пункту 6 розділу II ПВР УВП.

7. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Так, під час огляду житлових приміщень дільниці КДіР було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження. Разом із тим у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер та зазначав, що будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і регулярно переглядатися. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

8. Облаштування приміщень ДІЗО/ПКТ не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов, що призводить до порушення прав засуджених осіб.

Так, у порушення вимог Норм забезпечення в ДІЗО/ПКТ відсутня низка необхідних приміщень, зокрема: кімнати для приймання засуджених адміністрацією та медичним персоналом; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; перукарня; кімнати для роздачі їжі, зберігання харчових продуктів і миття столового посуду.

Відсутність таких приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм.

У зв’язку з відсутністю в ДІЗО/ПКТ кімнати для приймання засуджених медичним персоналом медичний огляд засуджених проводиться у неналежних умовах, що створює ризик розголошення співробітникам установи та іншим особам з-поміж засуджених конфіденційної інформації щодо стану здоров’я осіб під час огляду, маніпуляцій або процедур. Зазначене порушує вимоги статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я, а також пункту 9 розділу І Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572.

9. У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ та сектору для тримання осіб, узятих під варту, не забезпечено роботу механічної вентиляції, що не відповідає вимогам правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

10. У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ та сектору для тримання осіб, узятих під варту, не забезпечено належного рівня природного та штучного освітлення. Вікна камер розташовані на значній висоті, мають невеликі розміри та обладнані щільними металевими ґратами, що істотно обмежує надходження природного світла до приміщень та можливість візуального контакту із зовнішнім середовищем.

Під час моніторингового візиту за допомогою люксметра проведено вимірювання рівня освітленості в окремих камерних приміщеннях. За результатами вимірювань зафіксовано показники 1,6 лк, 21,1 лк та 24,2 лк, що свідчить про вкрай недостатній рівень освітлення. Зазначені показники у кілька разів, а в одному з приміщень — майже у сто разів, нижчі за нормативний показник освітленості 150 лк, передбачений ДБН В.2.5-28:2018 “Природне і штучне освітлення” для житлових приміщень.

Тривале перебування осіб в умовах недостатнього природного та штучного освітлення може негативно впливати на стан здоров’я, зокрема на органи зору, а також створювати додаткове психологічне навантаження через недостатність денного світла та обмеження візуального контакту із зовнішнім середовищем.

Зазначені умови не узгоджуються з вимогами правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил, відповідно до якого в усіх будівлях, де ув’язнені повинні жити, працювати або збиратися, вікна мають бути достатньо великими, щоб забезпечувати можливість читати або працювати при природному освітленні за нормальних умов, а також із правилом 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), яким передбачено забезпечення достатнього природного та штучного освітлення приміщень, у яких проживають або працюють ув’язнені.

11. Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил, а також правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Аналогічне порушення встановлено у камерних приміщеннях сектору для тримання осіб, узятих під варту.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема всі місця розміщення засуджених та осіб, узятих під варту, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярно та часто проводити дезінсекцію, забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах, а внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

12. У порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів), окремі камерні приміщення ДІЗО/ПКТ не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

13. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення, адміністрацією установи не було видано копії рішення про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

14. Згідно з абзацом двадцять третім пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, для проведення індивідуально-профілактичної роботи начальник відділення соціально-психологічної служби при поміщенні/переведенні засудженого та не рідше одного разу на тиждень відвідує ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК). За результатами відвідування ДІЗО, карцерів, ПКТ (ОК) він зобов’язаний робити відповідні відмітки у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночних камер та карцеру адміністрацією установи виконання покарань.

Разом із тим під час перевірки журналу обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора (ДІЗО) встановлено відсутність записів, які відповідно до чинних нормативних вимог мали бути внесені начальником відділення соціально-психологічної служби №2 під час відбування дисциплінарного стягнення засудженим С. у період з 19.06.2026 року до 26.06.2026 року.

Зазначене порушення може свідчити про фактичне невиконання начальником відділення СПС №2 своїх обов’язків та неналежну організацію соціально-виховної та психологічної роботи.

15. Під час відвідування житлових приміщень ДПК та камерних приміщень сектору для тримання осіб, узятих під варту, встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових та електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту, міжрегіонального управління, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Зазначене суперечить пункту 6 розділу II ПВР УВП.

16. Під час відвідування сектору максимального рівня безпеки установи (далі — СМРБ) біля зовнішніх дверей камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі встановлено розміщення поіменних карток із зазначенням короткого опису злочинів, вчинених особами, які перебувають у камерах. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не має жодної розумної мети та, крім стигматизації, негативно впливає на стосунки між ув’язненими та працівниками установи (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

17. У житловому приміщенні №1 відділення СПС №1 моніторинговою групою встановлено, що вікна обладнані склоблоками, унаслідок чого природне освітлення практично не проникає до приміщення та відсутня можливість бачити простір за його межами. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Європейський комітет із запобігання катуванням (CPT) звертав увагу на аналогічну проблему та рекомендував переглянути конструкцію вікон у місцях тримання з метою забезпечення особам, позбавленим волі, можливості бачити, що знаходиться за межами приміщення (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

18. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб.

Відповідно до пункту 3.19.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), санітарна обробка передбачає миття засуджених (осіб, узятих під варту) в лазні з використанням мила та мочалки, обов’язкову заміну постільної та натільної білизни, а також проведення дезінфекції (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекції (знищення комах і кліщів, які є переносниками інфекційних захворювань) особистого одягу та постільних речей (подушок, матраців, ковдр) у дезінфекційній камері.

Однак, як встановлено моніторинговою групою, дезінфекційна камера в установі тривалий час не працює, що унеможливлює належну санітарну обробку постільних речей та одягу, підвищує ризик поширення інфекційних захворювань серед засуджених і персоналу, а також суперечить установленим санітарно-гігієнічним нормам.

19. У порушення вимог пункту 4 розділу XXII ПВР УВП та пункту 3.19 розділу III Положення в установі не забезпечено дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог.

Зокрема, санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, не проводиться. Так, 03.07.2026 року до установи прибули засуджені, однак відомості про проведення їх миття у книзі обліку відвідування лазні відсутні.

20. У порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим.

21. У порушення вимог пункту 2.11 розділу II Положення у приміщенні лазні та пральні не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

22. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні лазні та душової ДІЗО не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

23. У порушення вимог додатка 3 до Положення про організацію лазне-прального обслуговування у пральні відсутні туалет і душова для працівників.

24. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки.

Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення. Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у безпосередньому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85, (CPT/Iinf (2013) 23) пункт 23, (CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

25. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 13 засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, що свідчить про недостатню роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

26. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2026 року станом на 13.07.2026 року у БВК-70 засудженим було надано 47 короткострокових побачень, з яких 27 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

27. Відповідно до службової документації некомплект персоналу в установі станом на 13.07.2026 року становить 37 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

28. Під час моніторингового візиту перевірено стан забезпечення засуджених до довічного позбавлення волі доступом до мережі Інтернет. В установі обладнано окреме місце для користування мережею Інтернет, у якому встановлено лише один персональний комп’ютер.

Під час безпосередньої перевірки роботи комп’ютера в СМРБ встановлено суттєві обмеження доступу до інформаційних ресурсів. Зокрема, відсутній доступ до вебсайту Харківської правозахисної групи, офіційного вебсайту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та вебсайту органів прокуратури. Спроба переходу на відповідні ресурси була безрезультатною. На екрані комп’ютера відображалося повідомлення про неможливість отримати доступ до вебсайту, зокрема із зазначенням, що з’єднання або доступ до ресурсу обмежено.

Таким чином, засуджені фактично позбавлені можливості через обладнане установою робоче місце отримувати інформацію з офіційних вебресурсів Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та органів прокуратури, а також користуватися ресурсом правозахисної організації. Таке обмеження має особливе значення з огляду на те, що зазначені ресурси можуть використовуватися засудженими для отримання інформації про механізми захисту прав людини, порядок звернення до державних органів та правозахисних організацій.

Моніторинговою групою також досліджено “Журнал обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет”. Встановлено, що останній запис про фактичне користування мережею Інтернет датований 09.07.2026 року, тобто більш ніж за чотири дні до проведення моніторингового візиту. Аналіз наявних у журналі записів свідчить, що мережею Інтернет фактично користуються лише три засуджені. Це, у сукупності з наявністю лише одного обладнаного комп’ютерного місця, свідчить про вкрай обмежене практичне використання засудженими передбаченої можливості доступу до мережі Інтернет.

Відповідно до частини сьомої статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України засудженим надається право користуватися глобальною мережею Інтернет під контролем адміністрації установи виконання покарань. Передбачений законодавством контроль за користуванням мережею Інтернет має забезпечувати дотримання встановлених законом обмежень, однак не повинен призводити до фактичного унеможливлення доступу засуджених до офіційних інформаційних ресурсів державних органів та ресурсів, необхідних для реалізації і захисту їхніх прав.

Виявлене блокування доступу до офіційного вебсайту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини викликає особливе занепокоєння, оскільки Уповноважений здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, у тому числі прав осіб, які перебувають у місцях несвободи. Аналогічно необґрунтованим видається обмеження доступу до інформаційних ресурсів органів прокуратури та правозахисних організацій, через які засуджені можуть отримувати правову інформацію та відомості про способи захисту своїх прав.

Отже, формальна наявність в установі одного комп’ютера з можливістю виходу до мережі Інтернет сама по собі не забезпечує належної реалізації права засуджених на доступ до мережі Інтернет. Виявлені під час візиту обставини — наявність лише одного робочого місця, блокування доступу до офіційного вебсайту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ресурсів органів прокуратури та Харківської правозахисної групи, відсутність записів про користування мережею Інтернет після 09.07.2026 року та фактичне користування нею лише трьома засудженими — свідчать про суттєве обмеження практичної доступності цієї послуги.

Адміністрації установи необхідно забезпечити реальну, а не формальну можливість користування засудженими мережею Інтернет, перевірити причини блокування суспільно значущих та офіційних інформаційних ресурсів і забезпечити безперешкодний доступ щонайменше до вебсайтів Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів прокуратури та правозахисних організацій, а також організувати належний облік фактичного користування засудженими мережею Інтернет.

29. Під час моніторингового візиту до установи досліджено стан забезпечення права засуджених на працю та дотримання їхніх трудових і соціальних прав. Під час моніторингу вивчено організацію праці засуджених, характер фактично виконуваних робіт, підстави та порядок залучення до праці, режим робочого часу, надані адміністрацією договори підряду, рознарядки, журнали приймання (здавання) засуджених виробничому персоналу, відомості розрахунків із підрядниками та документи щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ).

Станом на час проведення моніторингового візиту до праці у виробничих підрозділах було залучено 26 засуджених, ще 9 засуджених виконували роботи, пов’язані з господарським обслуговуванням установи. Встановлено, що адміністрацією праця засуджених оформлюється переважно договорами підряду на виконання робіт. Зокрема, відсутній штатний розпис засуджених, залучених до роботи на харчоблоці, оскільки їхня праця також оформлюється цивільно-правовими договорами.

На території установи організовано деревообробні та столярні роботи, виготовлення бетонних виробів, швейне виробництво, роботу автомайстерні, котельні, пекарні, харчоблоку, звіроферми, а також творчої майстерні. Під час відвідування столярної дільниці моніторинговою групою зафіксовано виготовлення, зокрема, вуликів, дерев’яних туалетів та інших виробів. Також безпосередньо під час візиту на дільниці було виявлено виготовлений гріб.

Під час зіставлення фактично виконуваних засудженими робіт із відомостями, зазначеними у документації установи, виявлено низку суттєвих невідповідностей. Зокрема, засуджений К. у рознарядці на період з 13.07.2026 року до 19.07.2026 року зазначений як особа, яка працює в котельні (дільниця №6, перша зміна). Водночас безпосередньо під час моніторингового візиту він фактично виконував зварювальні роботи. Таким чином, документально зазначені місце та характер роботи не відповідали роботі, яку засуджений фактично виконував на момент перевірки.

На столярній дільниці працював засуджений К., який, за отриманою під час візиту інформацією, виконує відповідні роботи близько двох років. Тривалість виконання ним однорідних робіт та їх систематичність також мають значення при оцінці того, чи відповідає фактичний характер правовідносин цивільно-правовій формі, якою адміністрація оформлює працю засуджених.

Окремої уваги потребують встановлені обставини організації роботи звіроферми. Під час моніторингового візиту на цьому об’єкті було опитано засудженого К., який повідомив, що працює на звірофермі близько п’яти років та залучається до роботи щоденно, без вихідних. Під час подальшого зіставлення отриманої інформації з наданими адміністрацією документами особи з таким прізвищем, ім’ям та по батькові у відомостях розрахунків із підрядниками та документах щодо нарахування ЄСВ за червень 2026 року не виявлено. Відомості про його залучення до роботи на звірофермі відсутні й у досліджених рознарядках. Водночас сукупність встановлених обставин може свідчити про систематичне залучення засудженого до праці без належного документального оформлення та потребує окремої перевірки правових підстав такої роботи, нарахування винагороди та сплати ЄСВ за період фактичного залучення до праці.

Порушення режиму праці та відпочинку виявлено також на харчоблоці. Засуджений Ж., за отриманою під час моніторингового візиту інформацією, залучається до приготування сніданків щоденно, без вихідних днів. Такий характер роботи очевидно пов’язаний не з виконанням разового, індивідуально визначеного результату роботи, а із забезпеченням постійної щоденної діяльності установи.

У пекарні до роботи залучений Н. Наявні документи та фактична організація роботи пекарні також мають оцінюватися в сукупності з режимом роботи засуджених, оскільки виготовлення хлібобулочної продукції для потреб установи є регулярним виробничим процесом, який передбачає систематичне виконання однорідної трудової функції.

Крім того, відповідно до одного з досліджених договорів підряду засуджений О. був залучений до виконання робіт із чищення овочів на період з 01.04.2026 року до 30.07.2026 року. Незважаючи на визначення договором певного обсягу та вартості робіт, фактично йдеться про роботи, необхідні для забезпечення щоденної діяльності харчоблока, які виконуються у встановленому адміністрацією режимі, під контролем відповідальних працівників та з використанням майна, приміщень і ресурсів установи.

Вивчення журналів приймання (здавання) засуджених виробничому персоналу засвідчило, що робота організована за встановленими адміністрацією змінами та графіками. Основна частина засуджених працює за шестиденним робочим тижнем, переважно з 08:00 до 17:00. Водночас встановлено випадки роботи без вихідних днів, а також залучення окремих засуджених до нічних змін. Фактичне встановлення адміністрацією часу початку та закінчення роботи, змінності, місця виконання робіт та контроль прибуття і вибуття засуджених є додатковими ознаками організованого трудового процесу.

Окремо досліджено питання оплати праці та соціального страхування. Надані адміністрацією відомості розрахунків із підрядниками свідчать про істотну диференціацію сум нарахованої винагороди окремим засудженим. При цьому сам факт нарахування винагороди за цивільно-правовими договорами та відображення відповідних сум у документації не усуває необхідності оцінювати фактичний зміст правовідносин. Визначальним є не найменування укладеного договору, а характер роботи, спосіб її організації, систематичність, підпорядкування встановленому режиму та виконання особою певної трудової функції.

Під час зіставлення відомостей про виплату винагороди з наданими документами щодо нарахування ЄСВ встановлено, що ЄСВ нараховується щодо осіб, відображених адміністрацією як виконавці робіт за цивільно-правовими договорами. Водночас наявність особи, яка, за отриманою під час візиту інформацією, протягом близько п’яти років фактично працює на звірофермі, але не виявлена ані у відомостях розрахунків із підрядниками, ані в документах щодо ЄСВ за досліджений період, свідчить про необхідність перевірки повноти обліку всіх фактично працюючих засуджених. За таких обставин неможливо вважати самі відомості про ЄСВ достатнім підтвердженням належного оформлення праці всіх осіб, фактично залучених до виробничої та господарської діяльності установи.

Відповідно до статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, а їхня праця регулюється законодавством про працю з урахуванням особливостей, передбачених КВК України. Частина перша статті 119 КВК України передбачає, що для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю, а час початку і закінчення роботи визначається адміністрацією колонії. Відповідно до статті 50 Кодексу законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Законодавством також встановлено гарантії щодо щотижневого безперервного відпочинку, роботи у нічний час, роботи у вихідні дні та відповідної компенсації такої роботи. Отже, повідомлення засуджених про систематичну роботу протягом тривалого часу без вихідних, а також документально підтверджене залучення до нічних змін потребують оцінки з точки зору дотримання встановлених законом гарантій робочого часу та часу відпочинку.

Аналіз договорів підряду, рознарядок, журналів приймання (здавання) засуджених, відомостей розрахунків, документів щодо ЄСВ та результатів безпосереднього спостереження за роботою засуджених, спілкування з ними, у тому числі на умовах анонімності, свідчить, що значна частина такої праці має постійний і систематичний характер. Засуджені виконують визначені адміністрацією функції протягом тривалих періодів, працюють на визначених адміністрацією робочих місцях, за встановленими нею графіками і змінами, перебувають під контролем посадових осіб та використовують надані установою приміщення, обладнання, інструменти, сировину й інші засоби виробництва.

За своєю суттю договір підряду відповідно до цивільного законодавства спрямований на отримання замовником певного індивідуально визначеного результату роботи, тоді як трудові відносини передбачають систематичне виконання працівником визначеної трудової функції з підпорядкуванням організації та режиму праці роботодавця. Встановлені під час візиту обставини — тривала робота одних і тих самих осіб на одних робочих місцях, визначення адміністрацією графіків та змін, ведення обліку прибуття і вибуття, щоденне виконання однорідних функцій, робота у нічний час та без вихідних — містять характерні ознаки саме трудових відносин.

Особливо показовими у цьому контексті є багаторічна робота засудженого на звірофермі, дворічна робота К. на столярній дільниці, щоденне приготування сніданків Ж., постійна робота Н. у пекарні, а також невідповідність між документально зазначеним місцем роботи К. у котельні та фактичним виконанням ним зварювальних робіт.

Таким чином, встановлена у БВК-70 практика оформлення фактично постійної праці засуджених переважно цивільно-правовими договорами має ознаки системного характеру. Цивільно-правова форма використовується не лише для виконання окремих робіт із визначеним кінцевим результатом, але й для забезпечення постійних виробничих і господарських процесів установи — роботи харчоблока, пекарні, котельні, виробничих дільниць та інших об’єктів.

Застосування цивільно-правових договорів за фактичної наявності ознак трудових відносин створює ризик позбавлення засуджених гарантій, установлених трудовим законодавством, зокрема щодо тривалості робочого часу, щотижневого відпочинку, роботи у нічний час і вихідні дні, належного обліку робочого часу, оплати праці та соціального страхування. Особливого реагування потребує встановлений випадок фактичної багаторічної роботи засудженого на звірофермі, щодо якого в досліджених документах не виявлено відомостей про оформлення, нарахування винагороди та ЄСВ. Це потребує проведення адміністрацією та компетентними органами контролю перевірки фактичної зайнятості засуджених, правових підстав їх залучення до праці, відповідності цивільно-правових договорів реальному характеру виконуваних робіт, дотримання режиму праці та відпочинку, повноти нарахування винагороди і сплати ЄСВ за кожного фактично працюючого засудженого.

Медична частина №70 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області

Завідувач медичної частини №70 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області (далі — медична частина) — Баліцький В.С.

На час відвідування вакантні посади у штаті медичної частини були відсутні.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що на одного пацієнта, який перебував на стаціонарному лікуванні в медичній частині, не було заведено форму первинної облікової документації №003/о “Медична карта стаціонарного хворого”, затверджену наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110. До зазначеної форми мають вноситися всі дані щодо лікування та діагностики у стаціонарі, у тому числі результати обстежень засудженого та лист призначень. Виявлене порушує вимоги пункту 5 глави 5 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

2. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність у пацієнтів, які перебували у стаціонарі медичної частини, підписаної інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування. Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнтів на застосування щодо них методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part).

3. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечуються соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином, зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

4. У порушення пункту 8 глави 5 розділу II Порядку у стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для осіб із розладами психіки, які становлять небезпеку для оточення.

5. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C (станом на 13.07.2026 року — 3 особи) проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим своєчасно не підтверджується діагноз та не призначається необхідна противірусна терапія. Такі обставини можуть призвести до погіршення стану здоров’я пацієнтів і сприяти поширенню інфекції серед засуджених та ув’язнених осіб.

Крім того, моніторинговою групою встановлено, що в медичній частині на диспансерному обліку перебувають троє пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом C, які потребують противірусної терапії. Водночас станом на день візиту в аптеці медичної частини відповідні лікарські засоби були відсутні. Відсутність своєчасного лікування підвищує ризик прогресування захворювання, розвитку тяжких уражень печінки та створює загрозу поширення вірусного гепатиту C серед інших пацієнтів, що порушує право засуджених на отримання належної медичної допомоги.

6. Диспансерний нагляд здійснюється за 10 особами, які мають інвалідність. З них I групи — 1 особа, II групи — 3 особи, III групи — 6 осіб. Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у 8 осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

7. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов для тримання осіб з інвалідністю.

8. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

9. У порушення вимог Норми належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи при госпіталізації не отримують госпітальне майно (костюм, халат та капці госпітальні).

10. У порушення вимог частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України окремі палатні приміщення, зокрема ізолятор для хворих на кишкові інфекції, перебувають у незадовільному технічному стані та потребують проведення ремонтних робіт. Під час моніторингового візиту зафіксовано поширення плісняви на стінах, що зумовлено затіканням води. Зазначені недоліки створюють ризики для здоров’я утримуваних осіб, зокрема у зв’язку з тривалим перебуванням у вологому середовищі та впливом плісняви, що може негативно позначатися на стані органів дихання, шкіри та загальному стані здоров’я пацієнтів.

11. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасного надання належної стоматологічної допомоги.

12. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

13. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил санвузли у палаті для соматичних хворих та інфекційному ізоляторі не обладнані дверцятами, у зв’язку з чим не забезпечується право засуджених на приватність.

14. У стаціонарі медичної частини обладнано два ізолятори для інфекційних хворих. Разом із тим зазначені приміщення не відповідають санітарно-гігієнічним нормам та вимогам Державних будівельних норм В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я. Основні положення”. Так, палати, призначені для тримання таких пацієнтів, не обладнані душовими кабінами, що змушує інфекційних хворих користуватися спільними санітарними приміщеннями разом з іншими особами, які перебувають на лікуванні у стаціонарі медичної частини. Відсутність належних умов унеможливлює ефективну ізоляцію пацієнтів, сприяє поширенню інфекційних захворювань та створює загрозу здоров’ю як засуджених, так і медичного персоналу.

15. Під час візиту встановлено, що у формі первинної облікової документації №025/о “Медична карта амбулаторного хворого” медичним персоналом здійснюється внесення інформації щодо короткого опису вчинених засудженими кримінальних правопорушень (із зазначенням статей, за якими їх засуджено), що не передбачено жодним нормативно-правовим актом.

Зазначена практика не має правового обґрунтування, не переслідує легітимної мети у сфері надання медичної допомоги та призводить до стигматизації пацієнтів. Крім того, внесення такої інформації негативно впливає на довірливі відносини між пацієнтом і медичним працівником, що є необхідною передумовою для належного надання медичної допомоги.

16. Приміщення кабінету лікарів та рентген-кабінету не забезпечені вогнегасниками, що є порушенням вимог пункту 3.6 глави 3 розділу V Правил та пункту 10.18 глави 10 Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року №294, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.11.2007 року за №1256/14523.

17. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації

1. Забезпечити дотримання встановленої норми житлової площі на одного засудженого — не менше 4 м².

2. Припинити практику покладення на засуджених (“днювальних”) функцій нагляду та контролю за іншими засудженими.

3. Забезпечити дотримання встановленого 14-денного строку перебування новоприбулих засуджених у дільниці КДіР.

4. Привести матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР та ДІЗО/ПКТ у відповідність до встановлених нормативних вимог.

5. Забезпечити засуджених постійним доступом до питної води.

6. Розмістити у доступних для засуджених місцях актуальну інформацію про “гарячі лінії”, адреси державних органів, правозахисних інституцій та безоплатної правничої допомоги.

7. Переглянути практику застосування відеоспостереження у житлових приміщеннях з урахуванням права засуджених на приватність та індивідуальної оцінки ризиків.

8. Забезпечити належну вентиляцію, природне освітлення та приватність санітарних вузлів у камерних приміщеннях.

9. Обладнати камерні приміщення ДІЗО/ПКТ справними кнопками виклику персоналу.

10. Забезпечити конфіденційність проведення медичних оглядів засуджених.

11. Забезпечити вручення засудженим копій рішень про застосування дисциплінарних стягнень та інформування про порядок їх оскарження і право на правничу допомогу.

12. Забезпечити належне проведення та документування соціально-виховної і психологічної роботи із засудженими, які перебувають у ДІЗО/ПКТ.

13. Припинити практику розміщення біля камер засуджених до довічного позбавлення волі інформації з описом вчинених ними злочинів.

14. Забезпечити належне природне освітлення житлових приміщень та можливість візуального контакту із зовнішнім середовищем.

15. Відновити належну роботу системи лазне-прального обслуговування, дезінфекційної камери, вентиляції, забезпечити санітарну обробку новоприбулих, перукарські послуги та приватність під час прийняття душу.

16. Забезпечити максимально приховане носіння персоналом спеціальних засобів під час безпосереднього контакту із засудженими.

17. Активізувати роботу щодо оформлення та поновлення паспортів й інших необхідних документів засуджених.

18. Забезпечити проведення короткострокових побачень, як правило, у відкритих умовах, а безконтактних — лише за індивідуально обґрунтованим рішенням.

19. Вжити заходів для належного укомплектування установи персоналом.

20. Забезпечити реальний доступ засуджених СМРБ до мережі Інтернет, зокрема до вебсайтів Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів прокуратури та правозахисних організацій, а також належний облік користування мережею Інтернет.

21. Провести перевірку фактичної зайнятості всіх засуджених та забезпечити належне оформлення їхньої праці відповідно до фактичного характеру трудових відносин.

22. Забезпечити дотримання встановленої тривалості робочого часу, права на щотижневий відпочинок, вимог щодо нічної роботи та роботи у вихідні дні.

23. Забезпечити належний облік фактично виконуваної роботи, нарахування винагороди та сплату ЄСВ за кожного засудженого, фактично залученого до праці.

24. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у медичній частині №70 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області.

25. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

26. Забезпечити ведення форми №003/о “Медична карта стаціонарного хворого” на всіх пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, відповідно до вимог Порядку.

27. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

28. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.

29. Забезпечити відновлення та належне облаштування ізолятора для осіб із психічними розладами після завершення ремонтних робіт відповідно до вимог пункту 8 глави 5 розділу II Порядку.

30. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші терміни та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

31. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

32. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

33. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

34. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

35. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

36. Забезпечити проведення ремонту палатних приміщень медичної частини для усунення плісняви, затікань та інших технічних дефектів, що створюють загрозу здоров’ю утримуваних осіб.

37. Обладнати санвузли у медичній частині дверцятами з метою забезпечення права засуджених на приватність відповідно до правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

38. Забезпечити медичну частину госпітальним майном (костюм, халат та капці госпітальні).

39. Привести ізолятори для інфекційних хворих у відповідність до вимог ДБН України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я”, забезпечивши їх окремими душовими кабінами та належними санітарно-побутовими умовами, необхідними для ефективної ізоляції пацієнтів і дотримання протиепідемічного режиму.

40. Припинити практику внесення до форми первинної облікової документації №025/о “Медична карта амбулаторного хворого” інформації щодо вчинених засудженими кримінальних правопорушень як такої, що не передбачена вимогами нормативно-правових актів, не пов’язана з наданням медичної допомоги та призводить до стигматизації пацієнтів.

41. Забезпечити наявність вогнегасників у кабінетах лікарів і рентген-кабінеті відповідно до вимог.

42. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.

Матеріал підготовлено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії.