14.07.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Житомирська установа виконання покарань (№8)” (далі — ЖУВП-8, установа, заклад).

Здійснено черговий плановий візит без попередження. Попередній візит відбувся 29.04.2024 року. Під час візиту досліджено всі об’єкти установи.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених, засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх візитів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії за підтримки Данського інституту проти катувань DIGNITY.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Артемій Шумний — журналіст інформаційного агентства “Захист в’язнів України / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”, юрист Харківської правозахисної групи, монітор НПМ.

Під час моніторингового відвідування ЖУВП-8 виявлено низку системних порушень прав ув’язнених та засуджених. Зафіксовано недотримання встановлених норм житлової площі, неналежні матеріально-побутові та санітарно-гігієнічні умови в окремих камерних приміщеннях, недостатнє природне освітлення і вентиляцію, незабезпечення приватності санітарних вузлів, порушення вимог щодо роздільного тримання, недоліки в роботі збірного відділення, організації лазне-прального та продовольчого забезпечення, відсутність функціонуючої крамниці, непрацюючу радіофікацію, застосування відеоспостереження у камерних приміщеннях та збереження практики розміщення біля камер засуджених до довічного позбавлення волі поіменних карток з інформацією про вчинені злочини. Особливе занепокоєння викликає повна відсутність в установі укриття: з огляду на камерний характер тримання ув’язнені та засуджені під час повітряної тривоги не можуть самостійно залишити камери та перейти до безпечного місця. Значним залишається кадровий некомплект установи.

Окремі системні проблеми встановлено у сфері праці, соціального захисту, медичного забезпечення та ресоціалізації. Тривале виконання засудженими постійних робіт на харчоблоці, у майстернях та під час господарського обслуговування оформлюється переважно цивільно-правовими договорами за фактичної відсутності трудових договорів; встановлено проблеми з обліком робочого часу, документальним підтвердженням оплати праці окремих осіб, прозорістю сплати ЄСВ та формування страхового стажу, а у наданні частини звітності щодо ЄСВ адміністрацією було відмовлено з посиланням на захист персональних даних. Дослідження застосування підсистеми “Касандра”, під час якого опитано 19 засуджених, у тому числі 9 засуджених до довічного позбавлення волі, виявило суттєвий розрив між формальним проведенням оцінювання ризиків та реальною поінформованістю засуджених: опитані не розуміли призначення підсистеми, порядку проведення та результатів оцінювання.

У медичній частині виявлено недоліки у наданні психіатричної допомоги, діагностиці та лікуванні вірусного гепатиту C, забезпеченні прав осіб з інвалідністю, інфекційному контролі та інших напрямах медичного забезпечення. Водночас позитивно відзначено проведення протягом 2025–2026 років ремонтів камерних приміщень і харчоблоку, облаштування спортивної зали для неповнолітніх ув’язнених та створення локальної дільниці із загальними умовами тримання для засуджених чоловіків максимального рівня безпеки.

Загальна інформація

ЖУВП-8 розташована за адресою: проспект Незалежності, 172, м. Житомир.

Начальник установи — полковник внутрішньої служби Квасний Андрій Вікторович.

ЖУВП-8 є однією з найстаріших пенітенціарних установ України та має особливий функціональний статус, поєднуючи функції установи виконання покарань і слідчого ізолятора. Історія установи бере початок на початку XX століття: будівництво Житомирської тюрми розпочалося у 1907 році та було завершене у 1914 році. Через складні геологічні умови обраної на тодішній околиці Житомира ділянки фундамент будівельного комплексу споруджувався на дубових палях.

Спочатку установа функціонувала як губернська тюрма з камерною системою тримання, призначена як для осіб, які перебували під слідством, так і для засуджених. У різні історичні періоди вона перебувала у підпорядкуванні різних органів влади, а після набуття Україною незалежності увійшла до системи виконання кримінальних покарань України. Надалі внаслідок реформування пенітенціарної системи установа набула сучасного функціонального статусу, за якого в одному комплексі утримуються особи, взяті під варту, засуджені до позбавлення волі на певний строк, засуджені до довічного позбавлення волі та інші визначені законодавством категорії осіб.

До структури установи входять приміщення слідчого ізолятора, сектори максимального рівня безпеки, приміщення для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, дільниця господарського обслуговування, медична частина, харчоблок, виробничі та господарські приміщення, лазне-пральний комплекс та інші об’єкти, необхідні для забезпечення діяльності установи.

Планове наповнення установи становить 1296 осіб. На день моніторингового візиту в установі утримувалося 695 осіб різних правових категорій. З них 522 особи перебували на стадії досудового слідства і судового розгляду, 164 особи відбували покарання у виді довічного позбавлення волі. Крім того, в установі утримувалися 9 осіб, які підлягають екстрадиції.

Штатна чисельність персоналу установи становить 392 посади, фактична чисельність — 292 особи. Таким чином, некомплект персоналу становить 100 штатних одиниць, або близько 25,5% від затвердженої штатної чисельності. Значний кадровий дефіцит є важливим чинником, який може безпосередньо впливати на спроможність установи належним чином забезпечувати режим, безпеку, соціально-виховну роботу та реалізацію прав осіб, які в ній утримуються.

На момент відвідування у карцері перебували 2 особи. На обліку ВІЛ/СНІД перебувало 39 осіб. На оперативно-профілактичних обліках перебували 49 осіб як схильні до самогубства, 11 — як схильні до членоушкодження, 7 — як схильні до втечі та 7 осіб, віднесених до категорії злісних порушників режиму утримання.

За наданими адміністрацією відомостями, протягом 2025 року було зафіксовано 101 випадок тілесних ушкоджень під час прибуття до установи та 19 випадків тілесних ушкоджень, отриманих під час перебування в установі. Протягом поточного року зафіксовано 41 випадок тілесних ушкоджень під час прибуття і 9 випадків під час перебування в установі.

Особливістю ЖУВП-8 залишається значна кількість осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, що зумовлює необхідність особливої уваги до забезпечення їхніх прав, умов тримання, можливостей ресоціалізації та перспективи звільнення.

Позитивний досвід

Під час моніторингового візиту позитивно відзначено проведення адміністрацією ЖУВП-8 упродовж 2025 року та першого півріччя 2026 року значного обсягу ремонтних робіт, спрямованих на покращення матеріально-побутових та санітарно-гігієнічних умов тримання осіб в установі.

У 2025 році проведено капітальне оновлення приміщень харчоблока, зокрема овочевого цеху та кімнати кухарів. Відремонтовано стелю, замінено систему електропостачання, мережі водопостачання та водовідведення, встановлено нові світильники, облицьовано кахельною плиткою стіни та підлогу, замінено вікна та двері.

Окремо позитивно відзначено створення належних умов для занять фізичною культурою неповнолітніх ув’язнених. У спортивній залі проведено повний ремонт: оновлено стіни, стелю та підлогове покриття, замінено електромережу, приміщення забезпечено спортивним інвентарем.

Упродовж 2025 року також проведено ремонт 17 камерних приміщень загальною місткістю 135 місць. У них замінено електричні, водопровідні та каналізаційні мережі, відремонтовано санітарні вузли, встановлено нові меблі, проведено оздоблювальні роботи та замінено вікна.

Позитивною практикою є створення локальної дільниці із загальними умовами тримання для засуджених чоловіків максимального рівня безпеки. У дільниці облаштовано житлові кімнати, їдальню, санітарно-побутові приміщення, прогулянковий дворик, кабінет начальника відділення та кімнату виховної роботи. Зазначений підхід сприяє покращенню побутових умов та створенню більш придатного середовища для організації соціально-виховної роботи із засудженими.

Роботи з покращення умов тримання продовжено у першому півріччі 2026 року. Проведено ремонт камерних приміщень загальною місткістю 52 місця. У цих приміщеннях замінено інженерні мережі, санітарно-технічне обладнання, електропроводку та елементи системи водопостачання, оновлено меблі, встановлено металопластикові вікна, проведено оздоблювальні роботи та облицьовано санітарні вузли кахельною плиткою.

Крім того, відремонтовано коридор, роздягальню та санітарний вузол харчоблока із заміною інженерних комунікацій, облицюванням поверхонь кахельною плиткою, монтажем підвісної стелі та встановленням нових дверей.

Таким чином, позитивно відзначено послідовне проведення в установі протягом 2025–2026 років ремонтних робіт, спрямованих не лише на косметичне оновлення приміщень, а й на заміну інженерних комунікацій, систем водопостачання, водовідведення та електромереж, ремонт санітарних вузлів, оновлення меблів і покращення умов для фізичної активності та соціально-виховної роботи. Особливо позитивної оцінки заслуговують ремонт камерних приміщень, оновлення харчоблока та спортивної зали для неповнолітніх ув’язнених, а також створення локальної дільниці із загальними умовами тримання для засуджених чоловіків максимального рівня безпеки.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав ув’язнених та засуджених осіб:

1. Під час здійснення моніторингового візиту до установи зафіксовано низку системних порушень, серед яких — недотримання встановлених законодавством норм житлової площі, передбаченої для тримання засуджених осіб та осіб, узятих під варту, у камерних приміщеннях, а також інші порушення, що свідчать про неналежні умови тримання ув’язнених. Такі умови можуть бути розцінені як жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження і покарання та можуть призвести до подання нових заяв проти України до Європейського суду з прав людини на підставі порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у порушення частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України) та правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) встановлено, що в окремих камерних приміщеннях сектору максимального рівня безпеки установи (далі — СМРБ) норма жилої площі на одного засудженого становить менше ніж 4 м².

Так, у камерному приміщенні №140 перебували 2 особи, тоді як, згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць установи, воно розраховане на тримання лише 1 особи (площа приміщення згідно з актом — 5,4 м²). Таким чином, фактична площа, що припадала на одного засудженого, становила лише 2,7 м², що не відповідає мінімальній нормі 4 м², визначеній для засуджених осіб.

Аналогічні порушення виявлено в камерних приміщеннях №№143, 145-147, 149, 150, 152-154, 156, 241, 251, 354, 445, 501, 509.

Крім того, у порушення пункту 1 глави 2 розділу III Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), встановлено, що у низці камерних приміщень фактична кількість спальних місць перевищує допустиму для забезпечення передбаченої законодавством норми площі на одну особу.

Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в контексті дотримання норми жилої площі на одну особу та не забезпечує належного особистого простору особам, які утримуються у камерних приміщеннях.

У пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) зазначається, що проблема переповнених камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи. Комітет доходить висновку, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або принизливі умови тримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

2. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді Комітету зазначено, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не повинна використовуватися для тримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28).

У доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що одиночні камери повинні мати житлову площу не менше 6 м² (без урахування санвузла), а відстань між стінами має становити не менше 2 метрів (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).

Водночас моніторинговою групою встановлено використання камерних приміщень №№140-157, 240-252, 254-257, площа яких, відповідно до акта вимірювання площі приміщень структурних дільниць, становить менше ніж 6 м².

Під час проведення вимірювань камерних приміщень №№145, 152, 156 встановлено, що відстань між стінами становить менше ніж 2 метрів, що не відповідає встановленим вимогам.

3. Відповідно до пункту 43 Третьої Загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням особи з психічними розладами повинні утримуватися та отримувати лікування у спеціалізованих медичних закладах, зокрема у психіатричних лікарнях або відповідно обладнаних підрозділах пенітенціарної системи.

Згідно з пунктом 44 зазначеної доповіді, лікування осіб із психічними розладами має здійснюватися під належним медичним наглядом із забезпеченням відповідного догляду та, за потреби, із застосуванням медикаментозної терапії (CPT/Inf (93) 12).

Разом із тим під час відвідування установи у камерному приміщенні №110 встановлено факт перебування особи з розладами психіки в умовах, які можуть бути розцінені як жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та не відповідають вимогам статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, встановлено, що це приміщення не відповідає статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, абзацу першому пункту 1 глави 4 розділу IX ПВР СІЗО, а також правилам 13, 14, 15, 17, 21 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Так, під час огляду камерного приміщення моніторинговою групою встановлено, що санітарний вузол не обладнаний справною системою змивання води, а умивальник перебував у несправному стані та не функціонував. Відсутні достатні перегородки та дверцята, які забезпечують можливість усамітнення. Природне світло практично не проникає до приміщення, оскільки вікно має невеликий розмір та обладнане щільною металевою решіткою, що повністю позбавляє особу можливості бачити простір за межами камери. Крім того, зафіксовано недостатній рівень штучного освітлення. Камерне приміщення не забезпечене баком для питної води та не обладнане системою механічної вентиляції. У приміщенні відчувається стійкий неприємний запах, санітарний стан є незадовільним, на стінах наявні пліснява та сліди затікання води, підлога забруднена. Крім того, у камері були відсутні матрац і постільні речі.

4. Під час відвідування приміщень збірного відділення встановлено, що їх облаштування не повною мірою відповідає вимогам Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), а також правилам 13, 14, 15, 17 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), що може свідчити про порушення права ув’язнених на гуманне поводження та повагу до людської гідності, гарантованого частиною третьою статті 1 Закону України “Про попереднє ув’язнення”.

Збірне відділення має три приміщення для тимчасового перебування осіб, узятих під варту. Разом із тим моніторинговою групою виявлено ще два приміщення для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, облаштовані в кімнаті для обшуку, де на момент візиту перебували троє ув’язнених.

Моніторинговою групою встановлено відсутність нумерації зазначених приміщень. У зв’язку з цим під час поміщення ув’язнених і засуджених до цих приміщень персоналом установи не здійснюється належна фіксація відповідної інформації у книзі чергувань по збірному відділенню, що суперечить пункту 10 глави 2 розділу II ПВР СІЗО.

Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи, зокрема унеможливлює належний контроль за дотриманням установлених норм площі на одну особу та створює передумови для порушення вимог статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” і правила 17.2 Європейських пенітенціарних правил щодо роздільного тримання ув’язнених.

5. Під час огляду цих приміщень встановлено, що належний рівень природного освітлення не забезпечується, оскільки вікна є малими за розміром, розташовані на значній висоті та мають надмірну заґратованість, унаслідок чого доступ природного світла є суттєво обмеженим. Проведене під час моніторингового візиту інструментальне вимірювання освітленості за допомогою люксметра зафіксувало показник лише 4,6 люкс, що більш ніж у 32 рази нижче мінімального рівня освітленості 150 люкс, передбаченого санітарними нормами для житлових приміщень. Такий показник свідчить не просто про недостатність природного освітлення, а про фактичне перебування ув’язнених і засуджених протягом тривалого часу в умовах вираженого дефіциту світла, що не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам до приміщень тривалого перебування людей та стандартам гуманного поводження з особами, позбавленими волі. Крім того, у приміщеннях не функціонує система механічної вентиляції.

Також приміщення не забезпечені баками для питної води. Через відсутність систем водопостачання та водовідведення вони не обладнані санітарними вузлами й умивальниками, що унеможливлює дотримання належних санітарно-гігієнічних умов перебування осіб.

6. У порушення вимог Норм забезпечення у збірному відділенні відсутні такі приміщення: кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей і речового майна; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей і речового майна; перукарня; душова; камера карантину; камера для хворих (камера-ізолятор). Водночас відсутність камери карантину та камери для хворих (камери-ізолятора) у збірному відділенні установи створює умови для поширення інфекційних захворювань серед новоприбулих осіб, підвищує ризик епідеміологічних спалахів та ускладнює своєчасне виявлення й ізоляцію хворих, що може становити загрозу як для утримуваних осіб, так і для персоналу установи.

7. Відповідно до вимог пункту 10 глави 2 розділу II ПВР СІЗО на період оформлення облікових документів ув’язнені та засуджені розміщуються у приміщеннях збірного відділення на строк не більше двох годин з додержанням вимог ізоляції. Час поміщення осіб до приміщень збірного відділення і час їх переведення до камер повинні фіксуватися у книзі чергувань по збірному відділенню.

Однак під час перевірки встановлено грубі порушення зазначених вимог. Зокрема, ведення книги чергувань по збірному відділенню здійснюється формально: час поміщення, переведення (вибуття) ув’язнених та засуджених своєчасно не фіксується, а належний контроль за дотриманням строків їх перебування у приміщеннях збірного відділення фактично відсутній.

Так, станом на 14.07.2026 року останній запис у книзі чергувань по збірному відділенню було внесено 13.07.2026 року. Водночас на момент візиту у приміщеннях збірного відділення перебували ув’язнені особи, однак відомості про їх поміщення до книги чергувань внесені не були. За поясненням співробітника установи, інформація про прибуття та вибуття ув’язнених і засуджених осіб, а також про їх поміщення до приміщень збірного відділення вноситься до книги наприкінці зміни.

8. У порушення статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та правилу 17.2 Європейських пенітенціарних правил моніторами встановлено випадки порушення вимог щодо роздільного тримання ув’язнених. Так, під час вибіркової перевірки встановлено, що у камерному приміщенні №102 утримувалася особа, яка раніше відбувала покарання у місцях позбавлення волі, разом з особами, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності. Аналогічні порушення встановлено у камерних приміщеннях №№105, 166.

Зазначене свідчить про недотримання адміністрацією установи вимог щодо забезпечення належного контролю за розміщенням ув’язнених, не відповідає принципам динамічної безпеки та призводить до порушення прав в’язнів на особисту безпеку, що суперечить національному законодавству та міжнародним стандартам, зокрема статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

9. Пунктом 4 глави 2 розділу III ПВР СІЗО передбачено застосування аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів з метою забезпечення безпеки, запобігання втечам, вчиненню кримінальних правопорушень і порушенням встановленого порядку тримання під вартою.

Під час огляду окремих камерних приміщень установи моніторинговою групою зафіксовано встановлення камер відеоспостереження.

Разом із тим у доповіді Комітету за 2012 рік зазначено, що відеоспостереження у житлових приміщеннях становить суттєве втручання у приватне життя ув’язнених та робить режим тримання більш репресивним, особливо у разі його тривалого застосування (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

10. Під час відвідування СМРБ біля зовнішніх дверей камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі встановлено розміщення поіменних карток із зазначенням короткого опису злочинів, вчинених особами, які перебувають у камерах. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не переслідує жодної розумної мети та, крім стигматизації, негативно впливає на відносини між ув’язненими та працівниками установи (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

11. Під час відвідування карцерних приміщень та приміщень для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, збірного відділення встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових і електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, міжрегіонального управління, Департаменту, Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Зазначене суперечить вимогам пункту 14 глави 2 розділу II ПВР СІЗО.

12. У порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів), карцерні приміщення не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

13. Усупереч вимогам статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 1 глави 4 розділу IX ПВР СІЗО ув’язненим не повною мірою забезпечуються належні матеріально-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Під час огляду камерних приміщень встановлено порушення правил 13, 14, 15 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), а також статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя.

Зокрема, санітарні вузли в окремих камерах не обладнані достатніми перегородками або дверцятами, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил (камерні приміщення №№143, 145, 151, 152, 156, 241, 345, 445, 501 тощо).

У низці камерних приміщень не забезпечено належного рівня природного освітлення через невеликий розмір вікон та їх надмірну заґратованість.

Крім того, усупереч правилу 22.5 Європейських пенітенціарних правил в окремих камерах відсутні баки для питної води, у зв’язку з чим ув’язнені змушені використовувати для пиття воду із централізованої системи водопостачання, яка не відповідає вимогам до питної води (камерні приміщення №№145, 151, 156 тощо).

Окремі камерні приміщення потребують проведення ремонтних робіт із заміною санітарно-технічного обладнання та електромереж. На стінах виявлено надмірну вологість, плісняву та сліди затікання води.

У камерних приміщеннях ув’язнені змушені прати та сушити одяг, що може свідчити про неналежну організацію лазне-прального забезпечення.

Водночас у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням (CPT) закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріально-побутових умов тримання осіб, позбавлених волі, зокрема забезпечити утримання всіх житлових і санітарних приміщень у належному технічному та гігієнічному стані, регулярне проведення дезінсекції, достатній доступ до природного освітлення та вентиляції, а також обладнати санітарні вузли повноцінними перегородками від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

14. Радіофікація у камерних приміщеннях не функціонує, що суперечить вимогам пункту 2 глави 3 розділу VIII ПВР СІЗО та правила 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

15. Під час відвідування відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС) для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, у житлових приміщеннях №№271, 273, 275 моніторинговою групою встановлено наявність вікон, обладнаних затемненими склоблоками, через що природне освітлення практично не проникає у приміщення. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет за аналогічних обставин уже звертав на це увагу та рекомендував вжити заходів для перегляду дизайну вікон у камерах, щоб дозволити ув’язненим бачити, що знаходиться поза межами камери (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

16. Приміщення відділення СПС для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, не повною мірою відповідають вимогам Норм забезпечення. Зокрема, відсутні такі приміщення: кімната для відправлення релігійних обрядів, кімната для занять фізичною культурою, сушарня.

17. У порушення вимог пункту 1 глави 1 розділу VI ПВР СІЗО адміністрацією установи не забезпечено функціонування крамниці для придбання ув’язненими та засудженими харчових продуктів і предметів першої потреби.

18. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та осіб, узятих під варту.

Так, у порушення пункту 3.19 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), санітарна обробка засуджених та осіб, узятих під варту, здійснюється не в повному обсязі. Зокрема, у дезінфекційній камері не проводиться щомісячна планова дезінфекція (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекція (знищення комах і кліщів — переносників інфекційних захворювань) постільних речей (подушок, матраців, ковдр). Обробці підлягає виключно верхній одяг, що підтверджується записами у Журналі дезінфекції (дезінсекції) одягу та постільних речей у дезінфекційній камері.

19.У порушення вимог додатка 3 до Положення про організацію лазне-прального обслуговування у пральні відсутні душова для працівників та кімната персоналу пральні.

20. У порушення пункту 2.11 розділу II Положення у приміщенні пральні не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

21. У порушення вимог пункту 14 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), їжа ув’язненим та засудженим з їдальні установи доставляється у металевих каструлях, а не у промаркованих термосах.

22. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО, носіння персоналом СІЗО спеціальних засобів у межах території СІЗО, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні працівники, які працюють у безпосередньому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

23. Згідно з інформацією, наданою адміністрацією установи, з початку 2026 року в державній установі “Житомирська установа виконання покарань (№8)” проведено 347 короткострокових побачень ув’язнених і засуджених із близькими родичами та іншими особами, з яких 276 відбулися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

24. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу установи станом на 14.07.2026 року становить 100 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими.

Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинним змінам персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

25. Під час моніторингового візиту окрему увагу було приділено практиці застосування підсистеми “Касандра” та проведенню оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення щодо засуджених.

З метою з’ясування фактичної обізнаності засуджених про проведення такої оцінки, розуміння її мети, порядку проведення та результатів моніторинговою групою проведено опитування 19 засуджених, з яких 10 осіб належали до господарської обслуги установи та 9 осіб відбували покарання у виді довічного позбавлення волі.

Результати опитування засвідчили вкрай низький рівень поінформованості засуджених щодо підсистеми “Касандра”. Опитані особи не змогли пояснити, що являє собою ця підсистема, для чого вона використовується та яке значення має здійснювана за її допомогою оцінка ризиків. Зокрема, засуджені не володіли інформацією про те, хто проводить оцінювання, з якою періодичністю воно здійснюється, коли проводилася остання оцінка щодо них та якими були її результати.

Показовими є відповіді низки опитаних засуджених, зафіксовані в опитувальнику від 14.07.2026 року. На запитання щодо оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та підсистеми “Касандра” вони відповідали, що їм про них невідомо. Так само вони не знали, для чого використовується оцінка ризиків, хто з працівників установи відповідає за її проведення, чи повідомляли їм про їхні права та обов’язки, з якою періодичністю здійснюється оцінювання та коли воно проводилося востаннє.

За таких обставин після встановлення того, що засуджені фактично не знають про підсистему “Касандра” та не усвідомлюють змісту процедури оцінювання, подальші питання опитувальника значною мірою втрачали практичний зміст. Особи, які не знають про проведення щодо них відповідної процедури, об’єктивно не можуть змістовно повідомити, чи брали вони участь у проведенні оцінювання, чи мали можливість перевірити відомості, які використовувалися під час оцінки, висловити заперечення щодо їх змісту, чи були такі заперечення враховані, а також чи мали вони можливість залучити адвоката.

Особливої уваги зазначена проблема набуває стосовно 9 опитаних засуджених до довічного позбавлення волі. Для цієї категорії осіб оцінювання ризиків не може сприйматися виключно як внутрішня технічна або облікова процедура установи. З огляду на тривалість відбування покарання та значення оцінки поведінки, особистісних змін і процесу ресоціалізації засуджений повинен принаймні розуміти, що саме щодо нього оцінюється, на підставі яких відомостей формується відповідна оцінка та яким є результат такого оцінювання.

Водночас інформація, отримана від засуджених, суттєво контрастує з результатами опитування персоналу установи.

За інформацією працівників, підсистема “Касандра” використовується в установі з 2021 року, а частка оцінок ризиків, проведених через неї, становить 100%. Працівники також зазначили, що засуджених повідомляють про мету та порядок проведення оцінки, права засуджених під час оцінювання їм роз’яснюються, а після завершення процедури засуджений ознайомлюється з результатами оцінки.

Разом із тим відповіді самого персоналу свідчать про істотні обмеження участі засудженого у процедурі. Зокрема, за наданими працівниками відомостями, засуджений не бере безпосередньої участі у внесенні інформації до підсистеми; інтерфейс “Касандри” не передбачає можливості внесення заперечень засудженого; заперечення засудженого не відображаються безпосередньо в результатах оцінювання.

Таким чином, моніторинговою групою встановлено суттєву невідповідність між формально задекларованим персоналом порядком проведення оцінки ризиків та фактичним сприйняттям цієї процедури засудженими. З одного боку, працівники установи повідомляють про систематичне використання підсистеми “Касандра”, проведення через неї 100% оцінок та інформування засуджених. З іншого боку, опитані засуджені не розуміють, що таке “Касандра”, з якою метою вона використовується, коли і ким проводиться оцінювання та які його результати.

Виявлена ситуація свідчить про формалізований характер комунікації із засудженими під час проведення оцінки ризиків. Сам факт внесення відповідних відомостей до інформаційної системи та формального проведення оцінювання не може вважатися достатнім, якщо особа, якої безпосередньо стосується ця процедура, не розуміє її змісту та результатів.

За таких умов суттєво обмежується можливість засудженого перевірити достовірність інформації, яка використовується для його оцінювання, повідомити про фактичні помилки або неповні відомості, надати власні пояснення та заперечення. Відсутність у підсистемі механізму безпосередньої фіксації позиції засудженого додатково посилює односторонній характер процедури.

Отже, результати опитування 19 засуджених, у тому числі 9 осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, у сукупності з відповідями працівників установи свідчать про наявність істотного розриву між технічним проведенням оцінки ризиків у підсистемі “Касандра” та реальною участю і поінформованістю осіб, щодо яких така оцінка здійснюється. Зафіксована практика не забезпечує належної прозорості процедури для засудженого та ставить під сумнів можливість його повноцінної участі у формуванні й перевірці інформації, яка безпосередньо характеризує його особу, поведінку та процес ресоціалізації.

26. Під час моніторингового відвідування встановлено, що у державній установі “Житомирська установа виконання покарань (№8)” відсутнє укриття, призначене для захисту ув’язнених та засуджених під час повітряної тривоги та інших загроз, пов’язаних із воєнними діями.

Зазначена обставина має особливо критичне значення з огляду на специфіку установи, яка виконує функції слідчого ізолятора, та камерний характер тримання осіб. Ув’язнені та засуджені перебувають у замкнених камерних приміщеннях і не мають можливості після оголошення сигналу “Повітряна тривога” самостійно або в супроводі персоналу установи залишити камеру, переміститися до безпечнішої частини будівлі або перейти до найближчої захисної споруди. Будь-яке їх виведення з камер та переміщення територією установи здійснюється виключно персоналом у встановленому режимному порядку.

Таким чином, на відміну від осіб, які перебувають на свободі та можуть після отримання сигналу про повітряну небезпеку самостійно перейти до укриття, особи, які тримаються в СІЗО, позбавлені такої можливості. За відсутності укриття вони змушені залишатися у камерних приміщеннях незалежно від характеру та рівня повітряної загрози і фактично не можуть самостійно вжити заходів для збереження власного життя та здоров’я. Ця обставина суттєво підвищує відповідальність держави за забезпечення їхньої безпеки. Саме держава визначає місце перебування таких осіб, обмежує можливість їх самостійного пересування та здійснює повний контроль за умовами їх тримання. Відповідно, захист ув’язнених та засуджених від передбачуваних зовнішніх загроз не може бути покладений на них самих і повністю залежить від заходів, організованих державою.

В умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України та застосування ракетного озброєння і безпілотних літальних апаратів відсутність укриття створює реальний ризик для життя та здоров’я осіб, які перебувають у камерних приміщеннях і фізично не можуть самостійно залишити їх у разі виникнення небезпеки.

Відповідно до статті 27 Конституції України кожна людина має невід’ємне право на життя, а обов’язком держави є захищати життя людини. Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також гарантовано право кожного на життя. Щодо осіб, позбавлених свободи та повністю залежних від держави, цей обов’язок набуває особливого значення, оскільки вони не можуть самостійно обирати місце перебування або залишити небезпечне приміщення.

Відповідно до Кодексу цивільного захисту України одним з основних заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій та дії небезпечних факторів є укриття населення у фонді захисних споруд цивільного захисту. Правовий статус ув’язненої або засудженої особи не позбавляє її права на цивільний захист та не звільняє державу від обов’язку забезпечувати належний рівень такого захисту.

Правило 1 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) передбачає, що всі в’язні повинні користуватися повагою внаслідок притаманної їм гідності та цінності як людських особистостей, а їхня безпека має бути забезпечена в будь-який час. Цей принцип набуває особливого значення в умовах воєнного стану, коли особи, які перебувають під повним контролем держави, не можуть самостійно уникнути зовнішньої загрози.

Виявлена у ЖУВП-8 проблема має ширше, системне значення для установ попереднього ув’язнення загалом. Специфіка СІЗО полягає у камерному триманні та суворо регламентованому порядку виведення осіб із камер, а також у необхідності дотримання умов роздільного тримання. Ув’язнені не можуть після оголошення повітряної тривоги самостійно перейти до укриття — їх переміщення повністю залежить від персоналу установи, режимних вимог, планування будівель та наявності відповідних захисних приміщень.

У зв’язку з цим проблема цивільного захисту в СІЗО і установах виконання покарань з функцією СІЗО не зводиться виключно до формальної наявності захисної споруди. Специфіка камерного тримання передбачає необхідність реальної можливості своєчасного та організованого переміщення до безпечного місця значної кількості осіб з урахуванням наповнення установи, її архітектурного планування, режимних вимог та необхідності роздільного тримання окремих категорій ув’язнених.

Відсутність укриття у ЖУВП-8 є наочним проявом цієї системної проблеми. Під час повітряної тривоги особи залишаються у замкнених камерних приміщеннях і не мають можливості самостійно реалізувати один із базових заходів цивільного захисту — перейти до захисної споруди або іншого безпечного місця.

Таким чином, у ЖУВП-8 не забезпечено можливості укриття ув’язнених та засуджених під час повітряної тривоги. З огляду на камерний характер тримання це ставить таких осіб в особливо вразливе становище: вони не лише зазнають загальної для населення небезпеки повітряних атак, але й, на відміну від осіб, які перебувають на свободі, позбавлені можливості самостійно залишити небезпечне приміщення та перейти до укриття. За цих обставин відсутність укриття безпосередньо стосується виконання державою позитивного обов’язку із забезпечення права на життя та фізичну безпеку осіб, які перебувають під її повним контролем.

27.Під час моніторингового візиту встановлено, що в ЖУВП-8 праця засуджених використовується як для господарського обслуговування установи, так і для виконання виробничих робіт.

Відповідно до наданої адміністрацією довідки, протягом 2025 року та першого півріччя 2026 року в установі проводилася системна робота зі створення та відновлення виробничих потужностей. Зокрема, здійснювалися ремонт деревообробного, металообробного, швейного та іншого обладнання, відновлення виробничих приміщень. У майстернях виконуються роботи з дерево- та металообробки, ремонту автомобілів, виготовлення дерев’яних виробів, бантів та вшивок для взуття, виконуються слюсарні, електротехнічні, сантехнічні, будівельні та інші роботи. Окремі засуджені залучаються до прибирання приміщень.

Засуджені також систематично залучаються до робіт на харчоблоці: приготування їжі, роздавання готових страв, миття посуду, а також інших робіт, необхідних для його щоденного функціонування.

Згідно з наданою адміністрацією довідкою, трудові договори із засудженими в установі відсутні. Особи, залучені до оплачуваної праці як у майстернях, так і на харчоблоці, працюють на підставі цивільно-правових договорів. Штатний розпис харчоблока відсутній.

Водночас фактичний характер роботи значної частини засуджених має ознаки не разового виконання конкретного замовлення чи досягнення визначеного цивільно-правовим договором результату, а тривалого систематичного виконання постійних трудових функцій.

Так, під час моніторингового візиту встановлено, що засуджений Г. близько трьох років працює на роздаванні їжі, О. — близько двох років, Г. — близько чотирьох років, К. та С. — близько двох років, Н. — близько двох місяців, Г. — близько чотирьох місяців. До роботи з роздавання їжі також залучався Д.

Засуджений Ч. близько чотирьох років виконує на харчоблоці роботу з миття посуду. Під час спілкування він повідомив про виконання цієї роботи без вихідних. Його залучення до оплачуваної праці у червні 2026 року підтверджується відомістю про нарахування грошової винагороди, де він зазначений персонально. Водночас серед наданих документів відсутній персоніфікований облік його робочого часу за тривалий період роботи, який дозволяв би документально встановити кількість фактично відпрацьованих днів та наданих днів відпочинку.

Засуджений М., за інформацією, отриманою під час відвідування, близько двох з половиною років працював на роздаванні їжі, а протягом приблизно одного місяця фактично виконував роботу кухаря як “практикант”. Серед наданих документів окремого правового оформлення такого статусу не встановлено. Водночас М. зазначений у відомості про нарахування грошової винагороди за червень 2026 року.

Аналогічна ситуація простежується у майстернях та під час господарського обслуговування установи. За отриманою під час відвідування інформацією, Ш. близько шести місяців виконує роботу електрика, К. — близько трьох років роботу електрика, Г. — близько півтора року роботу сантехніка, Р. — близько двох років роботу слюсаря, Л. близько чотирьох місяців залучений до будівельних робіт. К. близько трьох років виконує роботи з ремонту автомобілів та повідомив про щоденну роботу без вихідних. Б. близько шести місяців виконує роботу прибиральника та також повідомив про щоденну роботу без вихідних.

Таким чином, у низці випадків йдеться про виконання одними й тими самими особами протягом місяців або навіть років постійних функцій, без яких неможливе нормальне функціонування харчоблока, майстерень та господарської інфраструктури установи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, а використання примусової праці забороняється. Особливості реалізації права засуджених на працю визначаються насамперед статтями 118–120 Кримінально-виконавчого кодексу України. Зокрема, частиною першою статті 118 КВК України передбачено право засуджених до позбавлення волі працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, та встановлено можливість залучення до оплачуваної праці за трудовим або цивільно-правовим договором. При цьому характер фактичних правовідносин має оцінюватися не лише за назвою укладеного документа, а й за реальним змістом виконуваної роботи.

Досліджені під час моніторингового візиту цивільно-правові договори передбачають систематичне виконання визначених робіт, встановлюють місце їх виконання, обсяг завдання, порядок допуску до роботи, вимоги щодо дотримання встановленого в установі порядку, оплату виконаної роботи та інші умови. В одному з наданих договорів прямо передбачено, що виконавець підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Водночас характер фактичних відносин з окремими засудженими істотно відрізняється від класичної цивільно-правової моделі, предметом якої має бути певний результат роботи. Тривале щоденне виконання функцій кухаря, роздавальника їжі, посудомийника, електрика, сантехніка, слюсаря, прибиральника або особи, яка постійно ремонтує автомобілі установи, свідчить про систематичне виконання певної трудової функції.

Особливо показовою є ситуація на харчоблоці. За відсутності його штатного розпису постійні функції з приготування та роздавання їжі, миття посуду та забезпечення роботи харчоблока фактично виконуються засудженими на підставі цивільно-правових договорів. Тривалість виконання одними й тими самими особами таких функцій протягом двох, трьох або чотирьох років додатково свідчить про їх постійний, а не разовий характер.

Зазначене створює ризик фактичної підміни трудових правовідносин цивільно-правовими. Така модель має істотне значення для реалізації права засуджених не лише на належну оплату праці, а й на гарантований час відпочинку, належний облік робочого часу, безпечні умови праці та повноцінний соціальний захист.

Стаття 119 КВК України передбачає, що для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановлену законодавством про працю, а час початку і закінчення роботи визначається відповідно до правил внутрішнього розпорядку установи. Праця засуджених повинна організовуватися з дотриманням вимог щодо охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії.

На цьому тлі особливого значення набувають повідомлення Ч., К. та Б. про систематичну роботу без вихідних. Надані адміністрацією матеріали не містять персоніфікованого обліку робочого часу за весь зазначений період, який би спростовував отриману під час безпосереднього спілкування інформацію про такий режим роботи.

Під час аналізу відомостей про оплату праці встановлено, що у відомостях про нарахування грошової винагороди за червень 2026 року персонально зазначені Г., Г., М., О., С., Ч., Ш., Р., Б. та К. Отже, щодо цих осіб документально підтверджено нарахування грошової винагороди за відповідний місяць.

Водночас у наданих відомостях за червень 2026 року за анкетними даними, зафіксованими під час моніторингового візиту, відсутні Д., Н., К. та Г., хоча під час відвідування встановлено їх фактичне залучення до робіт з роздавання їжі. Таким чином, надані адміністрацією фінансові документи не містять відомостей про нарахування цим особам грошової винагороди за червень 2026 року.

Надані установою відомості про нарахування грошової винагороди містять окремі показники нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Це має принципове значення, оскільки саме належне нарахування та сплата ЄСВ у встановленому законом порядку пов’язані з реалізацією права працюючої особи на соціальне страхування та формування страхового стажу.

Водночас фінансовий відділ установи письмово повідомив, що інформація про сформований страховий стаж працюючих засуджених в установі відсутня, оскільки ведення такого обліку не належить до повноважень установи, а здійснюється через систему персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Крім того, установою не надано копій звітності щодо ЄСВ. У письмовій довідці фінансового відділу зазначено, що установа “не має правових підстав для надання копій звітності з єдиного внеску (ЄСВ), оскільки така звітність містить персональні дані та інформацію щодо працівників установи, доступ до якої обмежений відповідно до вимог законодавства України про захист персональних даних”.

Таке обґрунтування є неприйнятним у контексті здійснення передбаченого законом моніторингового контролю за дотриманням прав осіб у місцях несвободи.

Відповідно до частини третьої статті 24 КВК України особи, яким законом надано право відвідувати установи виконання покарань без спеціального дозволу, під час таких відвідувань вправі, зокрема, ознайомлюватися зі звітністю, у тому числі статистичною, проводити інспектування та здійснювати інші передбачені законом контрольні заходи. Сам характер такого контролю передбачає можливість ознайомлення з документами, необхідними для встановлення фактичного дотримання прав конкретних засуджених.

Наявність у документах персональних даних сама по собі не перетворює такі документи на інформацію, недоступну уповноваженим законом суб’єктам контролю. Законодавство про захист персональних даних регулює правові підстави та порядок їх обробки, а не встановлює абсолютної заборони доступу до них у випадках, коли такий доступ прямо пов’язаний із виконанням визначених законом повноважень.

Більше того, позиція адміністрації є внутрішньо суперечливою. Моніторинговій групі фактично були надані відомості про нарахування грошової винагороди, які вже містять персональні дані працюючих засуджених, зокрема прізвища, імена та по батькові, ІПН, відомості про нараховану винагороду, утримання та нарахування ЄСВ. Водночас у доступі саме до документів, які дозволяли простежити подальше відображення нарахованого ЄСВ у відповідній звітності, було відмовлено з посиланням на захист тих самих персональних даних.

За таких обставин посилання на законодавство про захист персональних даних фактично стало засобом обмеження можливості здійснити повну документальну перевірку дотримання соціальних прав працюючих засуджених, зокрема простежити зв’язок між фактичним виконанням роботи, нарахуванням винагороди, нарахуванням та сплатою ЄСВ і формуванням страхового стажу.

Сукупність досліджених матеріалів свідчить про системні проблеми в організації праці та забезпеченні соціальних гарантій працюючих засуджених. В установі фактично відсутні трудові договори із засудженими, натомість цивільно-правові договори застосовуються також до осіб, які протягом тривалого часу систематично виконують постійні функції. Особливо виразно це проявляється на харчоблоці, штатний розпис якого відсутній, хоча його щоденна діяльність забезпечується працею засуджених.

Встановлено випадки тривалого виконання одних і тих самих робіт протягом двох, трьох та чотирьох років, повідомлення окремих засуджених про роботу без вихідних, відсутність у наданих матеріалах належного персоніфікованого обліку робочого часу за відповідні тривалі періоди, а також відсутність у фінансовій відомості за червень 2026 року частини осіб, фактично залучених до роботи.

Водночас, попри наявність у внутрішніх фінансових відомостях інформації про нарахування ЄСВ, адміністрація не надала документи звітності, які дозволяли б простежити відображення цих нарахувань у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, пославшись на захист персональних даних.

Таким чином, надані установою матеріали не забезпечують прозорого та безперервного документального зв’язку між фактичним виконанням роботи конкретною особою, правовою підставою її залучення до праці, обліком фактично відпрацьованого часу, нарахуванням винагороди, нарахуванням і сплатою ЄСВ та формуванням страхового стажу. У поєднанні з багаторічним виконанням окремими засудженими постійних трудових функцій на підставі цивільно-правових договорів це свідчить про суттєві ризики підміни трудових відносин цивільно-правовими та неналежного забезпечення гарантованого законом права засуджених на працю і соціальний захист.

Житомирська міська медична частина філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області

Завідувач Житомирської міської медичної частини філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області — Метельов Олексій Борисович.

У штаті медичної частини станом на 14.07.2026 року вакантними залишаються посади: лікаря-психіатра — 0,5 штатної одиниці; лікаря загальної практики — сімейної медицини — 0,5 штатної одиниці.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими та особами, узятими під варту, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб:

1.У порушення вимог пункту 4 глави 1 розділу X Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), у стаціонарі медичної частини відсутній належним чином обладнаний ізолятор для тримання осіб із психічними розладами.

Разом із тим під час відвідування установи у камерному приміщенні №110 моніторинговою групою встановлено факт тримання особи з психічним розладом в умовах ізоляції, які можуть бути розцінені як жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.

Зокрема, встановлено, що зазначене камерне приміщення не відповідає вимогам статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, абзацу першого пункту 1 глави 4 розділу IX ПВР СІЗО, а також правилам 13, 14, 15, 17, 21 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Під час огляду камерного приміщення моніторинговою групою встановлено, що санітарний вузол не обладнаний справною системою змивання води, а умивальник перебував у несправному стані та не функціонував. Відсутні достатні перегородки та дверцята, які забезпечують можливість усамітнення. Природне світло практично не проникає до приміщення, оскільки вікно має невеликий розмір та обладнане щільною металевою решіткою, що повністю позбавляє особу можливості бачити простір за межами камери. Крім того, зафіксовано недостатній рівень штучного освітлення. Камерне приміщення не забезпечене баком для питної води та не обладнане системою механічної вентиляції. У приміщенні відчувається стійкий неприємний запах, санітарний стан є незадовільним, на стінах наявні пліснява та сліди затікання води, підлога забруднена. Крім того, у камері були відсутні матрац і постільні речі.

За поясненнями персоналу установи, поміщення ув’язненого до зазначеного камерного приміщення було зумовлене його агресивною та неадекватною поведінкою. Водночас такі обставини можуть свідчити про неналежну організацію психіатричної допомоги, оскільки особа з ознаками психічного розладу потребує своєчасного огляду лікарем-психіатром, постійного медичного нагляду, відповідного лікування та, за наявності медичних показань, тримання у спеціально обладнаному приміщенні медичної частини, а не в умовах звичайної камерної ізоляції.

Зазначені обставини у своїй сукупності можуть бути розцінені як такі, що свідчать про порушення права на охорону здоров’я, гарантованого статтею 49 Конституції України, а також як поводження, що суперечить вимогам статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас відповідно до пункту 43 Третьої Загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) ув’язнену особу з психічним розладом слід тримати та забезпечувати їй догляд у лікарняному закладі з достатнім обладнанням і належним чином підготовленим персоналом. Таким закладом може бути звичайна (цивільна) психіатрична лікарня або спеціально обладнаний психіатричний заклад у межах пенітенціарної системи.

Відповідно до пункту 44 Третьої Загальної доповіді Комітету лікування психічно нестабільного та агресивного пацієнта слід проводити під суворим наглядом із забезпеченням належного догляду та, якщо це буде визнано необхідним, із застосуванням заспокійливих лікарських засобів (CPT/Inf (93) 12-part).

2. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C (станом на 14.07.2026 року — 200 осіб) проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим своєчасно не підтверджується діагноз та не призначається необхідна противірусна терапія. Такі обставини можуть призвести до погіршення стану здоров’я пацієнтів і сприяти поширенню інфекції серед засуджених та ув’язнених осіб.

Крім того, моніторинговою групою встановлено, що у медичній частині диспансерний нагляд здійснюють за двома пацієнтами із хронічним вірусним гепатитом C, які потребують противірусної терапії. Водночас станом на день візиту в аптеці медичної частини відповідні лікарські засоби були відсутні. Відсутність своєчасного лікування підвищує ризик прогресування захворювання, розвитку тяжких уражень печінки та створює загрозу поширення вірусного гепатиту C серед інших пацієнтів, що порушує право засуджених на отримання належної медичної допомоги.

3. Диспансерний нагляд здійснюється за 23 особами, які мають інвалідність. З них I групи — 1 особа, II групи — 9 осіб, III групи — 13 осіб. Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями та наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у двох осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

4. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов для тримання людей з інвалідністю.

5. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

6. Медична частина має у своєму складі інфекційні ізолятори для розміщення осіб, хворих на туберкульоз. Водночас у порушення Заходів та засобів щодо запобігання інфікуванню при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, а також пункту 4 глави 1 розділу X ПВР СІЗО у медичній частині не обладнано ізолятор для хворих на кишкові інфекції, що не забезпечує належної ізоляції пацієнтів та створює ризик поширення інфекційних захворювань усупереч вимогам щодо запобігання інфікуванню під час надання медичної допомоги.

7. У порушення вимог пункту 2 розділу II “Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз”, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.02.2019 року №287 (далі — Стандарт), у медичній частині не дотримано вимог щодо ізоляції осіб, хворих на туберкульоз. Зокрема, камера-палата №428 використовується для розміщення більш ніж однієї-двох осіб та обладнана 4 ліжко-місцями.

8. Відповідно до пункту 3.11 Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення про лазне-пральне обслуговування), у приміщеннях для роздягання (одягання) лазні з метою проведення тілесного огляду та надання медичної допомоги засудженим (особам, узятим під варту) обладнується місце (куточок) фельдшера медичної частини (фельдшерського пункту) Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України”, яке має бути забезпечене столом, кріслом та журналом обліку проведення тілесних оглядів у лазні, що ведеться за формою, визначеною додатком 6 до цього Положення.

Разом із тим під час вивчення журналу обліку проведення тілесних оглядів у лазні встановлено, що останній запис медичного працівника станом на 14.07.2026 року датовано 01.07.2026 року, що свідчить про відсутність належної реєстрації результатів тілесних оглядів засуджених у зазначений період.

Така бездіяльність не забезпечує своєчасного виявлення та фіксації можливих тілесних ушкоджень, унеможливлює належний медичний контроль за станом здоров’я засуджених та знижує ефективність запобігання випадкам насильства.

Зазначене також не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету, відповідно до якого медичні служби у місцях позбавлення волі можуть сприяти запобіганню насильству щодо осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, за необхідності, інформування відповідних органів влади (CPT/Inf (93) 12-part).

9. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

10.Згідно з пунктом 10 глави 2 розділу IX ПВР СІЗО засуджені, залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, підлягають обов’язковому профілактичному медичному огляду відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194.

Разом із тим моніторингова група зафіксувала відсутність особистих медичних книжок у 42 із 54 засуджених осіб, залишених в установі для роботи з господарського обслуговування, а також результатів обстежень у медичній документації, що проводяться лікарями-спеціалістами, у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень, необхідних для допуску до роботи.

11. Приміщення кабінету лікарів та рентген-кабінету не забезпечені вогнегасниками, що є порушенням вимог пункту 3.6 глави 3 розділу V Правил та пункту 10.18 глави 10 Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року №294, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.11.2007 року за №1256/14523.

12. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації, окрім кабінету ЗПТ та аптеки.

Рекомендації

1. Забезпечити дотримання встановлених норм житлової площі на одну особу та припинити використання камер площею менше ніж 6 м² для одиночного тримання.

2. Привести матеріально-побутові та санітарно-гігієнічні умови у камерних приміщеннях у відповідність до національних і міжнародних стандартів, забезпечивши належне природне та штучне освітлення, вентиляцію, справність санітарно-технічного обладнання, доступ до питної води та приватність санітарних вузлів.

3. Забезпечити належні умови тримання та медичний супровід осіб із психічними розладами.

4. Привести приміщення збірного відділення у відповідність до встановлених норм забезпечення, обладнати відсутні приміщення, забезпечити їх нумерацію та належні санітарно-гігієнічні умови.

5. Забезпечити своєчасну фіксацію часу поміщення та вибуття осіб зі збірного відділення і дотримання максимально допустимого строку перебування в ньому.

6. Забезпечити неухильне дотримання вимог щодо роздільного тримання різних категорій ув’язнених.

7. Переглянути практику застосування відеоспостереження у камерних приміщеннях з урахуванням права ув’язнених і засуджених на приватність.

8. Припинити практику розміщення біля камер засуджених до довічного позбавлення волі поіменних карток з описом вчинених ними злочинів.

9. Розмістити у карцерних приміщеннях та приміщеннях збірного відділення передбачену законодавством інформацію про органи та установи, до яких ув’язнені можуть звертатися зі скаргами та заявами.

10. Обладнати карцерні приміщення кнопками виклику персоналу.

11. Відновити функціонування радіофікації у камерних приміщеннях.

12. Забезпечити належний доступ природного світла до житлових приміщень відділення соціально-психологічної служби та привести склад його приміщень у відповідність до встановлених норм.

13. Забезпечити функціонування крамниці для придбання ув’язненими та засудженими харчових продуктів і предметів першої потреби.

14. Усунути порушення в організації лазне-прального обслуговування, забезпечити проведення належної дезінфекції та дезінсекції постільних речей, функціонування вентиляції пральні та облаштування передбачених приміщень.

15. Забезпечити доставлення їжі ув’язненим та засудженим у призначених для цього промаркованих термосах.

16. Забезпечити максимально приховане носіння персоналом спеціальних засобів під час безпосереднього контакту з ув’язненими та засудженими.

17. Забезпечити проведення короткострокових побачень, як правило, у відкритих умовах, застосовуючи безконтактний формат лише на підставі індивідуальної оцінки ризиків.

18. Вжити заходів щодо укомплектування вакантних посад та зменшення наявного некомплекту персоналу установи.

19. Забезпечити реальне, а не формальне інформування засуджених про мету, порядок та результати оцінювання ризиків із використанням підсистеми “Касандра”, а також можливість ознайомлення з використаною інформацією та висловлення зауважень і заперечень.

20. Забезпечити для ув’язнених та засуджених реальну можливість укриття під час повітряної тривоги з урахуванням камерного характеру тримання, режимних вимог та необхідності організованого і своєчасного переміщення осіб до безпечного місця.

21. Привести організацію праці засуджених у відповідність до фактичного характеру виконуваних ними робіт та не допускати підміни трудових відносин цивільно-правовими договорами у випадках систематичного виконання постійних трудових функцій.

22. Забезпечити належний персоніфікований облік фактично відпрацьованого часу, днів роботи та відпочинку засуджених, залучених до праці.

23. Забезпечити документальну відповідність між фактичним залученням конкретної особи до роботи, правовою підставою такого залучення та нарахуванням їй грошової винагороди.

24. Забезпечити належне нарахування і сплату ЄСВ за працюючих засуджених та прозорий документальний зв’язок між виконаною роботою, нарахованою винагородою, ЄСВ і формуванням страхового стажу.

25. Не допускати необґрунтованого обмеження доступу уповноважених суб’єктів моніторингового контролю до документів і звітності, необхідних для перевірки дотримання трудових та соціальних прав засуджених, з посиланням на захист персональних даних.

26. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, а також жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у Житомирській міській медичній частині філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області.

27. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

28. Забезпечити штат медичного закладу лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

29. Забезпечити належну організацію психіатричної допомоги особам із психічними розладами, їх тримання у спеціально обладнаних медичних приміщеннях та привести умови їх тримання у відповідність до вимог законодавства і міжнародних стандартів.

30. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб з розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

31. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші строки та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

32. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

33. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

34. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

35. Забезпечити обладнання у медичній частині ізолятора для хворих на кишкові інфекції відповідно до вимог законодавства та створити належні умови для ізоляції таких пацієнтів з метою запобігання поширенню інфекційних захворювань.

36. Забезпечити дотримання вимог щодо ізоляції осіб, хворих на туберкульоз, відповідно до Стандарту.

37. Забезпечити виконання вимог пунктів 3.10 та 3.11 Положення шляхом організації належного медичного нагляду під час миття засуджених та повноцінного ведення журналу тілесних оглядів.

38. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення лікарями запитів на телемедичне консультування.

39. Забезпечити проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів засуджених осіб, залишених в установі для роботи з господарського обслуговування, та видачу особистих медичних книжок відповідно до вимог.

40. Обладнати приміщення медичної частини системами пожежогасіння та пожежної сигналізації відповідно до встановлених вимог.

41. Забезпечити приміщення рентген-кабінету вогнегасником.

---

Матеріал підготовлено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії.