За словами правозахисників, трагедії можна було уникнути, якби виправний заклад, розташований за 20 км від лінії фронту, евакуювали.
Про стан поранених та чинну ситуацію дізнавалися кореспонденти Суспільного.
Ув’язнений Біленьківської колонії Максим нині перебуває у стабільному стані, але чи зможе знову ходити поки невідомо. Розповідає: на тривоги він та інші засуджені завжди реагували.
“Це сталося в одну секунду. Після першого вибуху, я спустився з другого поверху на перший, намагалися сховатися. Потім ще вибух — падіння стіни. Мене привалило плитою. Я встиг голову прибрати, а от спину і таз — роздробило. Вже коли мене відкопували та виносили, я бачив, як і інших виносили, і живих, і поранених. Багато людей… Дякую іншим ув’язненим, бо поки приїздили рятувальні служби — в першу чергу нас рятували такі ж засуджені, як і ми”.
У Біленьківській колонії Максим провів півтора року, і мав найближчим часом звільнитися:
“Я з першого дня працював. Мені залишилося відбути два місяці до умовно дострокового… А тепер: перелом хреба в трьох місцях і повністю роздроблений таз… Ніг я не відчуваю, думаю, 99,9% що ходити я вже не зможу”.
Дружина іншого пораненого ув’язненого Анастасія каже:
“Мені подзвонили з лікарні, сказали, що поранений і що була операція, все. В нього серйозні поранення, в нього уламок у животі. У нього перебитий таз, на нього впала плита. Ногами рухає, але чи буде ходити — невідомо”.
Ув’язнені, які нині перебувають у лікарні розповіли, що в Біленьківській колонії було два укриття. І оскільки армія РФ чи не щодня гатить по селу, призвичаїлись реагувати на тривоги та йти до них.
“Укриття-то були. Але… Ну, як укриття. Це місця, які використовували за укриття. Одне було навіть не у підвальному приміщенні, а інше — підвальне, але саме воно і не витримало. Зі слів, попередньо, що там десь людей п’ять, коли бігли туди, в проміжку, десь їх там поприпалювало”, — розповів голова ГО “Захист в’язнів України” Олег Цвілий.
Олег Цвілий та представники ГО “Захист в’язнів України” проводять персональні опитування поранених ув’язненнених.
“Взагалі, перша проблема: в наших виправних колоніях немає укриттів, вони не передбаченні. Друга проблема: до тих, що існують фактично неможливо добігти. Коли йде час на хвилини, і крім того, укриття, як правило, під замками. І в засуджених, теж перепони різні: закрите відділення, закриті локальні сектори. Тому єдиний вихід — евакуювати у центр та на захід країни”.
Правозахисник Олег Цвілий переконаний: смертельних наслідків можна було б уникнути, якби колонію, що за 20 км від лінії бойового зіткнення, евакуювали.
“Ми звертались і усно, і через ЗМІ, і письмово …Буквально два місяці тому Офіс уповноваженого з прав людини наголошував про необхідність евакуювати цю колонію. Потрібно робити розслідування, чому етапи до Біленьківської колонії не припинялися”, — наголошує голова ГО “Захист в’язнів України”.
Як повідомив мінстр юстиції Герман Галущенко, всі засуджені з Біленьківської колонії були евакуйовані одразу після обстрілу.
Олег Цвілий каже, що їхня ГО буде намагатимя домогатися дострокового звільнення за станом здоров’я — для тяжкопоранених.
Що відомо про обстріл Біленьківської колонії
В ніч проти 29 липня армія РФ атакувала одну Біленьківську виправну колонію №99. Внаслідок обстрілу 16 людей загинули, 44 — поранені, ще 50 — отримали тілесні ушкодження.
31 липня уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець направив звернення до Міністра юстиції з вимогою провести службове розслідування через загибель засуджених в Біленьківській колонії №99, що на Запоріжжі. Також він ініціював звернення і до Прем’єр-міністра України з вимогою зкорегувати положення нормативно-правових актів щодо евакуації людей із місць несвободи.
31 липня міністр юстиції Герман Галущенко відвідав Біленьківську виправну колонію:
“Безпека осіб, які утримуються під вартою, є невід’ємною частиною виконання державою своїх зобов’язань, особливо в умовах війни. Попри надзвичайну ситуацію, персонал установи діяв злагоджено та професійно, що дозволило запобігти ще більшій кількості жертв”.
