Депутатам Верховної Ради України
Копія: Уповноваженому ВРУ з прав людини
Людмилі ДЕНІСОВІЙ
Копія: Міністерству юстиції України

Ми, представники правозахисних та громадських організацій, що вже багато років опікуються проблемами дотримання прав людини в Україні, зокрема, відсутністю реалістичної перспективи звільнення від довічного позбавлення волі, звертаємося з категоричним протестом проти ухвалення законопроекту №4049!
Україна є серед країн з найбільшою кількістю засуджених до довічного позбавлення волі. На додаток, Україна знаходиться на першому місці серед 50 європейських країн за кількістю довічників без перспективи звільнення.
Європейський Комітет із запобігання катуванням (КЗК) неодноразово закликав українську владу внести зміни до українського законодавства з тим, щоб забезпечити можливість умовного звільнення (дострокового звільнення) для засуджених до довічного позбавлення волі за умови оцінки їхньої небезпеки для суспільства на підставі індивідуальної оцінки ризиків.
12 березня 2019 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив рішення у справі Петухов проти України (№2), яким визнав порушення Україною статті 3 Конвенції у зв’язку з відсутністю у довічно засуджених реалістичної перспективи звільнення. Більше того, ЄСПЛ закликав Україну врегулювати механізм дострокового звільнення, який вирішить цю проблему.
3 березня 2021 року Верховна Рада України прийняла за основу законопроект №4049, який був розроблений Міністерством юстиції України, щодо приведення законодавства України у відповідність з практикою Європейського суду з прав людини.
Метою законопроекту 4049 була гуманізація українського законодавства та впровадження механізму пом’якшення покарання для засуджених довічно.
Проголосований у першому читанні законопроект 4049 пропонував внести зміни до Кримінального кодексу (КК) та Кримінального процесуального кодексу України для запровадження механізму пом’якшення цього найсуворішого покарання. Проектом вносилися зміни до ст. 82 КК, які визначають можливість заміни особі, яка відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м’яким після фактичного відбування нею не менше 10 років покарання. Тільки у такому випадку довічне позбавлення волі могло бути замінене на покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 15 до 25 років. Також пропонувалося закріпити можливість застосування умовно-дострокового звільнення після фактичного відбування засудженим не менше ¾ строку покарання, призначеного судом, у разі заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі на покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк (ст. 81 КК).
А розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КК пропонував доповнити п. 22, яким визначалося, що засуджені до довічного позбавлення волі, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» (законопроект №4049) відбули понад 10 років призначеного судом покарання, матимуть право на заміну такого покарання покаранням у вигляді позбавленням волі на строк від 5 до 20 років.
23 липня 2021 року Комітет з питань правоохоронної діяльності погодив правки до тексту законопроекту 4049 до другого читання, пропонуючи наступне:
– Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п’ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п’ятнадцяти років призначеного судом покарання;
– ВИКЛЮЧИТИ “Прикінцеві та перехідні положення” в яких було зазначено, що засуджені до довічного позбавлення волі, які на день набрання чинності Законом відбули понад десять років призначеного судом покарання, мають право на заміну такого покарання покаранням у виді позбавленням волі на строк від п’яти до двадцяти років, але при цьому загальний строк такого покарання не може бути меншим як двадцять п’ять років.

ВИКЛЮЧЕННЯ “Прикінцевих та перехідних положень” взагалі унеможливить звільнення засуджених до довічного ув’язнення, які на день набрання чинності закону, уже відбули 15 – 25 років покарання, бо в такому випадку звільнитися вони зможуть не раніше, ніж через 35 – 50 років, що по факту означатиме НІКОЛИ. Таким чином в Україні буде легалізовано смертну кару в розстрочку!
Запропоновані законодавчі зміни є неприйнятними з огляду на наступне.
1. За результатами досліджень в середньому довічно ув’язнені помирають через 9,85 років після винесення вироку.
2. 588 засуджених довічно відбувають покарання ВПЕРШЕ за тяжкий злочин, а 357 — за вбивство ОДНІЄЇ особи. У той час як близько 7 тисяч «вбивць» отримали за подібні злочини строкові покарання.
3. Уповноваженим ВРУ з прав людини неодноразово констатовано відсутність належних умов утримання та ненадання належної медичної допомоги засудженим, в т.ч. довічникам, у місцях позбавлення волі, а ЄСПЛ неодноразово констатував щодо режиму для засуджених до довічного позбавлення волі, що ситуація залишилися практично незмінною, оскільки, незважаючи на постійні рекомендації КЗК – засуджені до довічного позбавлення волі 23 години на добу проводять у своїх камерах, зазвичай розрахованих на двох або трьох осіб, практично без організованої діяльності та спілкування.
4. У відповідності до пункту 12 Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи щодо поводження із засудженими до тривалих строків ув’язнення (Resolution (76) 2 On the treatment of long-term prisoners, від 17.02.1976), перегляд довічного позбавлення волі має відбуватися після відбуття 8-14 років позбавлення волі та повторюватися через регулярні проміжки часу.
При цьому під «переглядом» у Резолюції мається на увазі не розгляд можливості заміни довічного покарання строковим, а розгляд можливості дострокового звільнення (пункт 9 спільно з з пунктом 12 Резолюції). Враховуючи, що законопроект передбачає можливість дострокового звільнення через 25 років, то фактичний мінімальний строк позбавлення волі, який необхідно відбути для звільнення від довічного позбавлення волі, не відповідає зазначеній Резолюції.
5. Окрім того Кримінальний кодекс України в редакції 1996 року передбачав, що навіть при заміні в порядку помилування смертної кари позбавленням волі воно не могло бути призначено на строк понад двадцять років.
На підставі вищевикладеного наголошуємо, що запропонований до другого читання текст законопроекту 4049 є категорично неприйнятним, оскільки в такій редакції йтиметься про офіційне запровадження в Україні смертної кари у розстрочку, законопроект не матиме нічого спільного із гуманізацією українського законодавства та не запроваджуватиме жодної реалістичної перспективи звільнення від довічного позбавлення волі.
Враховуючи вищенаведене, пропонуємо:
1. За результатами розгляду законопроекту в другому читанні Верховній Раді України прийняти рішення про повернення законопроекту головному комітету на доопрацювання з наступним поданням на повторне друге читання на підставі п. 5 ч. 1 ст. 123 Закону України “Про Регламент Верховної Ради України”.
2. Під час доопрацювання законопроекту 4049 до повторного другого читання залучити представників провідних правозахисних та громадських організацій України.

З повагою :

1. Харківська правозахисна група
2. ГО Альянс української єдності Цвілий Олег Володимирович
3. ГО “Союз “Золотий Вік України” Яна Баранова
4. Правозахисник Олександр Гатіятуллін
5. БО Free zone
6. БФ “Примирення” Баранов Валерий
7. БО “ВБФ “ДСР ПЗ “ПРАВО ЛЮДИНИ” Скрипка Г.М.
8. ГО «Правозахисна Група «СІЧ» Дмитро Рева
9. ГО «Стоп корупції» Ігор Бондарчук
10. ГО “Український інститут з прав людини” Євген Нєцвєтаєв
11. ГО “Тернiвське відділення міжнародного товариства прав людини”
12. ГО “Тернівське відділення міжнародного товариства прав людини” Осоволюк Неля Анатоліївна
13. ГО «Фортеця Істини» Юрій Лазуркевич
14. Правозахисник Чепурнов Юрій
15. ГО “Всеукраїнський антикорупційний альянс” Ющенко Людмила Іванівна
16. ГО “Громадсько-правовий захист” Суркова Марина Леонідівна
17. Релігійна організація Церков Примирення Москаленко Віталій Олексійович
18. ГО “Всеукраїнський антикорупційний альянс ” Зуйков Сергій
19. «Спасение» Королихина Марина
20. ГО Всеукраїнське об’єднання протидії торгівлі людьми Беляк Татьяна Александровна
21. ГО «Черкаський обласний комітет оборони прав людини» Галина Гнатюк
22. МБФ “Посольство Життя” Грицюк Оксана Михайлівна
23. ГО “ПО “СИНДИКАТ” Євген Чепелянський
24. Христянська Місія «Відродження України» Тупчик С.В.
25. Релігійна громада «Церква Святої Трійці» Пастор церкви Гречкосій Петро Мойсейович.
26. Церква «Народ Божий» пастор Мураль-Сікорський Вітор Іванович
27. «Протоиерей» г. Кропивницкий Назаренко Евгений
28. Керівник громадської організації «Метаморфоза», засновник міжнародної християнської газети «Узник» Долгушина Ірина Миколаївна
29. ГО «Духовність і право» Павло Федоров
30. Довічно засуджений з 2002 року Александр Михайлов
31. Довічно засуджений Харьковский Сергей Николаевич
32. Довічно засуджений – без прізвища
33. Мазур Наталя Вікторівна
34. Дмитро Олександрович Калiй
35. Минько Владимир Владимирович
36. Шляхта Свiтлана
37. Инна Рахмистровская
38. Кирил Рожковский
39. Незгамова Анжелика Владимировна

Щоб підписати колективне звернення тисніть:   ЗАПОВНИТИ