Недосконала практика встановлення адміністративного нагляду за засудженими особами після звільнення дуже поширена. І виявляється вона не тільки у формальному підході до оцінки поведінки та інших даних на засуджених, а  й у доволі невиваженому та необґрунтованому обранні відповідних правообмежень, що застосовуються до особи.

Відповідно до статті 3 Конституції України на ряду з іншим безпека людини визнається найвищою соціальною цінністю. Її забезпечення виявляється не тільки в успішному розкритті злочинів, однак і в запобіганню їх вчинення. Одним із базових інститутів злочинної превенції є адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Разом з тим, сьогодні адміністративний нагляд у тому виді в якому він існує, є рудиментом радянського права і не може ефективно виконувати покладені на нього державні функції – запобігання вчиненню кримінальних правопорушень окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі.

Статистичні дані свідчать про достатньо великий обсяг осіб, яким призначається такий нагляд. Так, станом на 31 травня 2021 року на обліку Національної поліції України перебувало 5944 особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд. У 2019 та 2020 р. таких осіб було 5886 та 5796 відповідно.

Значні прогалини властиві і самій процедурі здійснення такого нагляду, а широкі повноваження поліції дають можливість як обмежуватись суто формальним складанням рапортів та вимогою явки до підрозділу, так перетворити життя звільненого на пекло.

Наявний у Законі перелік осіб, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд, не відповідає принципам недискримінації, адже відповідно до пункту «г» статті 3, для встановлення щодо засудженого додаткових правообмежень достатньо, щоб він був засуджений за певні види злочину, не враховуючи поведінку засудженого та його бажання позбавитись наркотичної залежності та інше. Фактично, таке становище осіб, які засуджені за злочини пов’язані з незаконним обігом наркотиків, ставить їх у нерівне становище з іншими засудженими. Суспільна небезпечність вчиненого особою злочину вже врахована судом при винесенні обвинувального вироку, натомість ця особа й після відбуття покарання отримує додатковий каральний вплив, у виді адміністративного нагляду, саме за ознакою належності злочину до певної групи, а не його тяжкості чи форми вини.

Процедура встановлення такого нагляду та обрання обмежень є суто формальною. Засудженим, як правило, призначаються всі можливі обмеження, без рахування даних про поведінку та інших обставин. Так само в подальшому їх притягують до відповідальності за ухилення адміністративного нагляду (є навіть рішення судів, коли людину засудили за недотримання встановлених обмежень в період, коли рішення суду про них ще не набуло законної сили. І ніхто це рішення не оскаржив!).

У свою чергу суди практично завжди не перевіряють усі законні обставини, а цілком покладаються на вказані у формальному поданні установи виконання покарань дані.

Так, 11 лютого 2022 року Вінницький  апеляційний суд, за поданням адвоката, скасував рішення першої інстанції та постановив нову ухвалу.

Зокрема, апеляційний суд наголосив на тому, що місцевий суд задовольняючи клопотання про встановлення відносно засудженого адміністративного нагляду вийшов за межі повноважень та застосував обмеження, які не передбачені ст.10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», а тому постанова суду підлягає скасуванню, а подання Державної установи «Ладижинська виправна колонія (№39)» слід залишити без задоволення, оскільки воно не відповідає зазначеним нормам Закону  та суттєво порушує гарантовані законами та Конституцією України права, свободи та законні інтереси.

Висновок один: давно треба міняти практику до визначення обмежень! Вони мають бути чіткими та недвозначними. І головне – вони мають забезпечувати досягнення мети виховного впливу, а не просто додавати якомога більше незручностей для особи.

Нині для усунення усіх цих недоліків у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку встановлення поліцейського контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі (реєстр. № 6127 від 04.10.2021р.)

Виключається встановлення поліцейського контролю (а саме так пропонується перейменувати адміністративний нагляд) за статейними ознаками злочину, він буде призначатися тільки на підставі оцінки ризиків вчинення нового злочину (принаймні, так передбачають автори проєкту).

При встановленні конкретних обмежень суд буде зобов’язаний їх чітко зазначати, не обмежуючись загальним посиланням, приміром, «заборони відвідувати місця, де продаються спиртні напої на розлив»…

Ми переконані, що реалізація Закону після його прийняття сприятиме удосконаленню порядку виконання кримінального покарання у позбавлення волі, стимулювання засуджених брати участь у проходженні реабілітаційних, корекційних та інших спеціальних програм лікування наркозалежності, підвищення рівня визначеності механізму встановлення поліцейського контролю за особами, які засуджені за тяжкі, особливо тяжкі злочини, а тим самим сприятиме підвищенню ефективності такого спостереження.

Але вже зараз потрібно користуватися своїм правом на доведення суду реальних обставин і оскаржувати прийняті незаконні рішення!

Юридичний консультант ГО ”Альянс української єдності” Ганна Скрипка

#правозахист #правоваобізнанність #ngoauu