26 лютого 2026 року Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики під головуванням Анастасії Олегівни Радіної розглянув питання умов утримання детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова у Київському слідчому ізоляторі.
Формально йшлося про конкретну ситуацію. Фактично — про принципи функціонування пенітенціарної системи, межі повноважень посадовців і ризики ручного втручання в умови тримання під вартою.
Під час засідання було озвучено фрагмент переписки між заступником міністра юстиції Євгеном Пікаловим та екс міністром Галущенко. У ній ішлося про комунікацію, яка відбувалася ще до обрання запобіжного заходу.
Анастасія Радіна процитувала: «Просять безкоштовну камеру з неприємними сусідами».
І одразу наголосила: «Я підкреслюю — до того, як було обрано запобіжний захід. Поясніть, будь ласка, яким нормативно-правовим актом і якими вашими повноваженнями передбачена ваша участь у виборі “безкоштовної камери із неприємними сусідами”?»
Євген Пікалов відповів: «Я не займаюсь розміщенням ув’язнених. Для цього є адміністрація установи. Мені підлеглі доповіли, що можуть бути такі прохання від ініціатора. Я про це доповів міністру. На цьому моя участь завершилась».
Радіна уточнила: «То хто ці прекрасні люди із Служби безпеки України, які зверталися до вас із таким проханням? Прізвище? Підрозділ?»
Пікалов відповів: «Мені не доповідали прізвища. Контроль за законністю Служби безпеки України не входить до сфери моєї відповідальності».
Головуюча поставила пряме питання: «Ви посадова особа. Ви отримуєте інформацію про прохання щодо “неприємних умов” для конкретної людини. Ви пишете міністру. І вам не цікаво, хто саме це просив?»
На це Пікалов сказав: «Мені це було не цікаво. Я просто ніяк не відреагував на цю доповідь».
Саме ця відповідь стала центральною точкою засідання.
Далі мова зайшла про перевірку умов утримання. Раніше Мін’юст надавав відповіді, що умови відповідають вимогам. Водночас у матеріалах фігурувала інформація про відсутність скла у вікні, плісняву та проблеми з освітленням.
Радіна запитала: «Вам стало відомо, що вікно розбите, що є пліснява, що світло горить цілу ніч. І ви мені пишете, що умови відповідають вимогам. Ви дійсно вважаєте, що це нормальні санітарні умови?»
Пікалов відповів: «По вікну я щойно від вас дізнався. Мені доповідали про температуру — 21 градус, про площу камери, про відповідність нормам».
Головуюча відреагувала: «Ви мені написали, що вам треба провести розслідування. Провели. І через три тижні повідомили, що ситуація задовільна. А тепер ви кажете, що не знали про відсутність скла. Просто визначіться».
Окремо було порушено питання прозорості розподілу камер.
Радіна поставила запитання: «Чи існує електронна черга? Бо дзвонить один орган, дзвонить інший орган — як визначається, хто отримує кращі умови?»
Пікалов відповів: «Електронної черги немає. Можливо, варто її запровадити».
Головуюча також нагадала про норму Закону про НАБУ: «Я не хочу, щоб це називалося вашим досягненням. Ви не могли його помістити з іншими. Є стаття 21 Закону про НАБУ. Ви це знаєте».
Пікалов погодився, що така норма існує.
Наприкінці засідання Радіна звернулася до посадовця: «Мені дуже сумно чути, що ви підписали відповідь про належні умови тримання, а тепер кажете, що не знали про відсутність скла у вікні. Як мені з довірою ставитися до вашої роботи як людини, яка має відповідати за умови утримання в пенітенціарній системі?»
Це засідання вийшло далеко за межі однієї справи. Воно показало кілька системних ризиків.
По-перше, підтверджено, що комунікація щодо умов утримання конкретної особи відбувалася до рішення суду.
По-друге, посадовець визнав, що не вважав за необхідне встановити ініціаторів прохання про «неприємні умови».
По-третє, визнано відсутність прозорої процедури розподілу камер.
По-четверте, виникли суперечності між офіційними відповідями про «належні умови» і фактичними обставинами.
І саме в цьому контексті особливо важливими є висновки Європейської комісії, оприлюднені 4 листопада 2025 року в межах Пакета розширення ЄС. У звіті наголошено на необхідності суворого розмежування функцій утримання під вартою та правоохоронних повноважень, а також на обов’язковій незалежності органів, які розслідують катування та жорстоке поводження.
Європейська комісія прямо застерігає від концентрації силових повноважень всередині пенітенціарної системи та від будь-яких механізмів, які можуть поєднувати функції утримання і розслідування.
Історія з «камерою з неприємними сусідами» в цьому контексті виглядає не як побутова деталь, а як симптом ширшої тенденції — ризику поліцейзації пенітенціарної системи та ручного управління умовами тримання.
Україна декларує намір завершити переговори про вступ до Європейського Союзу до 2028 року. Але рух до ЄС — це не лише зміни в законах. Це реальна інституційна практика.
26 лютого 2026 року в парламенті пролунали питання не про температуру в камері.
Пролунало питання про відповідальність, прозорість і межі влади.
І відповідь на нього визначатиме не лише долю однієї справи, а й напрямок руху всієї системи.
