Сьогодні Верховна Рада України на пленарному засіданні прийняла за основу із доопрацюванням проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо заходів, спрямованих на поновлення прав засуджених осіб та осіб, взятих під варту, у зв’язку з неналежними умовами тримання» (№ 5652 від 11.06.2021). Цей законопроєкт є кроком у напрямку захисту прав засуджених, але викликає ряд питань та сумнівів щодо його ефективності та справедливості.

Законопроєкт передбачає низку заходів для відшкодування за неналежні умови тримання засуджених. Зокрема, він пропонує звільнення від відшкодування вартості витрат на тримання за весь строк встановленого факту тримання у неналежних умовах. Іншими словами, якщо засуджений доведе, що його тримали в неналежних умовах, то він буде звільнений від оплати за цей період.

Однак в законопроєкті відсутня згадка про грошове відшкодування за моральні та фізичні страждання, які може зазнати особа в неналежних умовах. Відшкодування шляхом звільнення від сплати витрат на тримання не є адекватною компенсацією за порушення прав людини. Адже засуджені особи не лише стикаються з неналежними умовами тримання, а й можуть бути позбавлені можливості працювати, що також погіршує їхнє становище.

Крім того, якщо особу тримали в неналежних умовах і не забезпечили роботою, це може призвести до виникнення боргів. У такій ситуації пропоноване звільнення від сплати витрат виглядає як мінімальна поступка, яка не вирішує проблему повністю. Засуджені можуть бути поставлені перед вибором: або не подавати скаргу до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), або погодитися на звільнення від сплати боргу, що може виглядати як певна форма шантажу.

Для запобігання тримання засуджених в неналежних умовах законопроєкт також передбачає переведення до іншого жилого приміщення (камери) з належними умовами тримання або до іншої установи виконання покарань. Це звучить як позитивний крок, але виникає питання, наскільки ефективно та справедливо будуть реалізовані ці заходи на практиці.

Важливо відзначити, що переведення засудженого до іншої установи не повинно здійснюватися без урахування місця проживання родичів засудженого. У разі прийняття таких норм, можемо очікувати численні рішення ЄСПЛ, оскільки засуджений має відбувати весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, зазвичай у межах адміністративно-територіальної одиниці, відповідно до місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого. Єдиними винятковими випадками може бути евакуація або переміщення за згодою засудженого, якщо він цього бажає.

Наприклад, якщо засудженого переведуть до іншої установи виконання покарань, де є гарні побутові умови утримання, але існують проблеми з поводженням із засудженими, це може не вирішити проблему, а лише перенести її в інше місце. Олексіївська виправна колонія №25, яка може стати новим місцем утримання, має гарні побутові умови, але водночас відома своєю сумнівною репутацією через численні звинувачення у катуваннях і поганому поводженні з в’язнями, про що також згадується у доповіді Комітету Ради Європи із запобігання катуванням та поганому поводженню (КЗК) за наслідками візиту в серпні 2020 року. У такому випадку переведення не лише не покращить умови тримання засудженого, а й може погіршити його становище.

Більше того, перспектива переведення до установи з сумнівною репутацією або розташованої далеко від місця проживання родичів буде зупиняти засуджених від подання скарг до комісії. Засуджені можуть побоюватися, що такі скарги призведуть до ще гірших умов тримання або до втрати можливості підтримувати контакт із родиною. Це створює серйозну перешкоду для реального покращення умов тримання, оскільки такі заходи виглядають більше як спосіб уникнути відповідальності, а не вирішити проблему.

Таким чином, прийнятий Верховною Радою законопроєкт має як позитивні аспекти, так і серйозні недоліки. Він може бути першим кроком у напрямку поліпшення умов тримання засуджених, але потребує значних доопрацювань і доповнень, щоб дійсно забезпечити справедливе відшкодування за порушення прав людини та запобігти подібним порушенням у майбутньому.